Перша заповідь християнства проголошує: “І нехай не буде у тебе інших богів, крім мене”. Та історія людства налічує чимало прикладів, коли через цю заповідь погордливо переступали деякі особистості, які декларували ідею “надлюдини”, що руйнівно впливала на життя суспільства. Ф. М. Достоєвський у своєму романі “Злочин і кара” блискуче викрив нищівну силу такої ідеї, створивши образ Р. Раскольникова З його антихристиянською теорією: “в ім’я кращого” вибраній особистості дозволяється “кров по совісті”. До таких “вибраних”, гідних називатися “власне людьми” і ладних стати вище за одвічні моральні заповіді, герой зараховує і себе.
Прагнення до необмеженої свободи в усьому – ось наслідок створеної ним теорії. Але тоді чому, намагаючись додержуватися її законів, Раскольников “усім єством своїм раптом відчув, що немає у нього більше ні свободи, ні розуму, ні волі”? Тому що він перетворився в раба своєї теорії, а це аж ніяк не співвідноситься з ідеєю свободи “надлюдини”.
Саме у цьому – причина духовної трагедії героя: присвоївши собі функції всемогутнього Бога-судді, він убиває його основи у собі, не переймаючись тим, що Бог і злочин – поняття несумісні. Тож виходить, треба відсунути Бога істинного на другий план, а то й зовсім прибрати його зі своєї свідомості, зі своєї душі, яка раптом починає переповнюватися відчаєм і відчуттям безвиході. Поволі ця нестерпна боротьба із самим собою, розгубленість, презирство до себе роблять неможливим життя Раскольникова за власною теорією. Він несподівано усвідомлює жахливу для себе істину: його злочин був безглуздим, тому що найвища свобода – це не піднесення над суспільством через нехтування суспільством, а свобода і піднесення духовне.
Так прагнення бути “надлюдиною” поступово витісняється почуттям відповідальності, любові та провини перед близькими людьми. Ця любов повертає змученого душевними терзаннями Раскольникова до життя, стає підтримкою на шляху повернення до Бога. Починається відродження християнських основ у християнському серці та свідомості героя роману Достоєвського.
“Бог є любов!” – ця споконвічна істина перекреслює нелюдську теорію “крові по совісті” і наповнює мудрістю цього непереможного почуття душу Родіона Раскольникова і кожного читача роману.





Related posts:
- Філософія індивідуалізму у романі Ф. Достоєвського “Злочин і кара” І. Теорія Раскольникова – “знамення часу”. 1. Нові умови життя – після реформи 1861 року. 2. Внутрішній розвиток особистості в складну епоху. . Вибір свого шляху. Мрія про власну обраність. Протест проти існуючого стану.) ІІ. Розвиток і втілення теорії у романі. 1. Причини виникнення “ідеї” Раскольникова. 2. Скоєний злочин. 3. “Двійники” Раскольникова. ІІІ. Можливий вихід....
- Зіткнення Базарова із власною теорією 1. Традиція зображення зайвих людей. 2. Образ Базарова у романі “Батьки й діти”. 3. У чому суть зіткнення Базарова із самим собою. 4. Роман як передбачення футуризму. 5. Сприйняття добутку критикою. …запитую себе мимоволі: навіщо я жив? Для якої мети я народився?.. А, вірно, вона існувала, і, вірно, було мені призначення високе, тому що я почуваю в душі моєї сили неосяжні… Але я не вгадав цього призначення, я захопився принадами […]...
- Наука про те, як лишитися самим собою Бути самим собою, лишатися самим собою – це важкий труд, який триває все життя. І ця спроба може призвести людину до загибелі. Особливо, якщо ця людина – поет. Василь Семенович Стус перемагав у своєму житті частіше, ніж програвав. Він перемагав словом і справами. Перемагав загальну інертність суспільства, заблокованість української мови, тупість партійних керівників і партократів від культури. І Стус переміг. Як це не дивно звучить, але Стус передусім індивідуаліст, чесний […]...
- Чи Легко бути самим собою? Теперішні ми не завжди подобаємося людям, і для того, щоб подобатися, надягаємо різні маски: увічливості, вихований ности, розуму, зухвалості. Бути самим собою людина може тільки із самим собою, зі своїми думками або з тією єдиною людиною, кому може відкрити свою душу, довірити свої таємниці. Бути собою не те щоб складно, просто страшнувато. У суспільстві не завжди висловиш свою думку. У дружньому колі можна бути більше відкритим, розповісти про своїх “подвиги”, […]...
- Людина має жити за законами справедливості Федір Достоєвський – класик філософської реалістичної літератури. Ця думка приходить сама собою, коли починаєш замислюватися над даною темою. Філософія починається одразу, бо невідомо, який розділовий знак поставити в кінці… Це могло бути й запитальне речення, але відповідь на нього непроста. Я точно знаю, що деякі люди не живуть за законами совісті… Але ж – хочеться бути чесним і справедливим. Тому я вибираю знак оклику в кінці речення: “Людина має жити […]...
- Аналіз роману Життя й дивні пригоди Робинзона Крузо, моряка з Йорка, описані їм самим Дефо Д Сюжет знаменитого роману гранично прості: молодий купець і мореплавець попадає в результаті аварії корабля на незаселений острів, проводить там двадцять вісім років. Дефо підносить цю історію читачеві як справжній щоденник звичайного, хоча й досить освіченої людини того часу. Головний герой роману – завзята творча праця, боротьба людини за виживання. Людина епохи Освіти по-своєму приручає дику природу, але й учиться в неї. Не зрячи французький письменник і філософ Жан-Жак Руссо підкріплював […]...
- Жити спішити треба! “Ти знаєш, що ти – людина? Ти знаєш про це чи ні?” – чітким відлунням б’є у серце ритм слів, написаних Василем Симоненком в минулому столітті, яке позначилося на долі нашої країни тоталітарним режимом. Але минає час, і епохи змінюються. Формуються нові моральні засади співжиття в суспільстві. Та для кожного, хто приходить в цей світ, незмінним залишається пошук власного місця у житті, проблема вибору між честю і безчестям, між муками […]...
- Ні, я жива! Я буду вічно жити! Однією з найкрасивіших мов у світі є українська. Існує думка, що за своєю мелодійністю, милозвучністю вона поступається лише італійській. Можливо, з цим доречно було б посперечатися, та річ не в тому. Особисто я щиро пишаюся життєздатністю нашої рідної мови, що пройшла через віки крізь численні випробування, але збереглася у всій своїй красі та багатогранності. Протягом багатьох сторіч існування української нації чимало ворогів намагалися позбавити народ не тільки волі, але й […]...
- Російська жінка в поемі Н. А. Некрасова “Кому на Русі жити добре” Частка ти! – російська доленька жіноча! Навряд чи сутужніше знайти. Н. А. Некрасов З раннього років я полюбила поезію Н. А. Некрасова. Він все своє життя служив “великим цілям століття”. Його муза – рідна сестра знедолених. Особливо дороги мені вірші, присвячені безвихідності частки російської жінки-селянки. Мені здається, що це кращі вірші поета, що говорять про гірку, багатостраждальну долю жінки-трудівниці. Образ жінки-трудівниці, “страждальниці, створений поетом, назавжди западає в душу. Жінка-селянка випробовувала […]...
- Правда Раскольникова й правда Соні у романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” Родіон Розкольників – головний герой роману Достоєвського “Злочин і покарання”. Розкольників дуже самотній. Він бідний студент, що живе в маленької комнатке, більше схожої на труну. Щодня Розкольників бачить “темну сторону” життя, Петербурга: окраїни міста, де процвітають распивочние, що де втратили себе люди заливають своє горе спиртним У таких жахливих умовах страждань і принижень у героя зароджується оригінальна теорія. По ній всі люди діляться на два типи – “тварини тремтячі”, які […]...
- Поема Некрасова “Кому на Русі жити добре”: тема народного бунту Савелій – “богатир святорусский”, “З величезної сивої гривою, Чай двадцять років не стриженої, З величезною бородою, Дід на ведмедя змахував”. По силі він точно був схожий з ведмедем, у молодості полював на нього голими руками. Майже все своє життя С. провів у Сибіру на каторзі за те, що живцем закопав у землю жорстокого німця-керуючого. Рідне село С. перебувала в лісовій глухомані. Тому селяни в ній жили відносно вільно: “До нас […]...
- Пролог поеми Н. А. Некрасова “Кому на Русі жити добре” Вся поема Некрасова “Кому на Русі жити добре” – це розпалюється, що поступово набирає силу мирський схід. Для Некрасова тут важливий сам процес, важливо, що селянство не тільки задумалося про сенс життя, але й відправилося у важкий і довгий шлях правдошукацтва В “Пролозі” зав’язується дія. Семеро селян сперечаються, “кому живеться весело, привільно на Русі”. Мужики ще не розуміють, що питання, хто счастливее – піп, поміщик, купець, чиновник або цар, – […]...
- “Бо жити спішити треба…” У мене ще й досі не вкладається в голові, чому на долю найталановитіших, найкращих людей випадають різні випробування, чому так часто їхнє життя уривається неочікувано і трагічно. Мені завжди подобались вірші Симоненка, але після того, як я уважно прочитав біографію поета, моє ставлення до нього й до його творчості остаточно сформувалось. Поетові довелося прожити дуже коротке, але дуже насичене життя. Передчасна смерть обірвала його. Мене дуже вразило все, що я […]...
- Образи правдошукачів у поемі H. А. Некрасова “Кому на Русі жити добре” 1. Семеро мандрівників, що шукають щасливої людини. 2. Єрмил Гирин. 3. “Кріпосна жінка” Матрена Тимофіївна. 4. ГриГорей Добросклонов. Тема пошуку щасливої частки й ” правди-матінки” займає значне місце у фольклорній традиції, на якій опирався Н. А. Некрасов, створюючи поему “Кому на Русі жити добре”. Мандрівництво відігравало особливу роль у культурі народу: подорожуючи до святих місць, мандрівники найчастіше ставали збирачами переказів, спостерігали за повсякденним життям представників всіляких шарів суспільства, а потім […]...
- Україно! Доки жити буду доти відкриватиму тебе Україно! Доки жити буду доти відкриватиму тебе. Ти звеш мене, й на голос милий твій З гарячою любов’ю я полину; Поки живуть думки в душі моїй, Про тебе, ненько, думати не кину. / В. Самійленко / У руках тримаю улюблений томик поезій українських поетів. Перегортаю сторінку за сторінкою, читаю – і раптом бачу тендітну гілочку полину. Він висох, кришиться, вже немає того соковитого сивого блиску, а запах його зостався, тонко […]...
- Індивідуалістичний бунт головного героя у романі Ф. Ш. Достоєвського “Злочин і кара” “Злочин і кара” – це роман про Росію середини XІX століття, яка пережила епоху найглибших соціальних перетворень та моральних струсів. Із перших сторінок роману ми дізнаємося про те, що Раскольников спокусився на якесь діло. У нього народилася мрія, до здійснення якої він дуже близький. А місяць тому, майже помираючи з голоду, він змушений був закласти у старої баби, лихварці, каблучку – подарунок сестри. Велику ненависть та відразу відчуває він до […]...
- Ні! Я жива, я вічно буду жити Доля справжнього поета нелегка і терниста. Улюблені Лесини співці мали чарівні голоси, але їхнє особисте життя – то драми. Шіллер, Байрон, Шевченко, Міцкевич, Лєрмонтов… Жоден режисер не поставить такої драми, якою було їхнє життя. Звідки ж вона, слабка, хвора, обділена долею жінка, черпала свої сили? Як гартувався її характер? Усі свої надії вона покладала на міць свого слова. Така вже була її доля: мусила гукати до людей, “прорицати, аки одержима” […]...
- Авторська позиція в поемі “Кому на Русі жити добре” Над своїм добутком “Кому на Русі жити добре” Микола Олексійович Некрасов працював багато років, віддавши йому частина своєї душі. І протягом усього періоду створення цього добутку поета не залишали високі подання про доконане життя й доконану людину. Поема “Кому на Русі жити добре” – підсумок багаторічних роздумів автора про долі країни й народу. Отже, кому ж на Русі жити добре? Саме в такий спосіб порушує питання поет і намагається на […]...
- Жити і людей любити Усі ми в зворушливому пориві намагаємося осягнути феномен безсмертя славетного Кобзаря, таємницю його поезій, глибини волелюбної душі, прагнемо віднайти її чисті джерела. Синівську любов приніс великий геній рідній Україні, своєму народові. Прийшов до людей в образі старого Перебенді, “старого та химерного”, що сів із кобзою в широкому роздольному степу й заспівав журливу пісню. Полинула вона над Україною, зворушуючи, чаруючи, підтримуючи, возвеличуючи, надаючи життєвої снаги. Слава козацька пригадувалася старому, коли “гарцювала […]...
- Проблема народного щастя у поемі М. О. Некрасова “Кому на Русі жити добре” Поему “Кому на Русі жити добре” Некрасов задумав як “народну книгу”. Він почав писати її в 1863 році, а закінчував смертельно хворим в 1877 році. Поет мріяв, щоб його книга була близька селянству. У центрі поеми – збірний образ російського селянства, образ охоронця рідної землі. Поема відображає мужицькі радості і прикрості, сумніви і надії, спрагу волі й щастя. Всі найважливіші події життя селянина вмістилися в цей твір. Сюжет поеми “Кому […]...
- Місто, у якому мені хотілося б жити Одного разу ми з батьками гуляли містом. Після тривалої спеки прийшла легка прохолода. Ми зайшли до центрального міського парку. Але як же ми здивувалися, коли побачили, що знайомі алеї були перетворені у своєрідні квартали майстрів. Одну з алей зайняли майстерні ковалів, сусідню облюбували майстри різьблення по дереву. Свої алеї були в гончарів, майстрів художньої вишивки, кулінарів, художників. “Але ж це справжнє місто в місті!” – вигукнув тато. Він звернув нашу […]...
- Характеристика героїв Кому на Русі жити добре Некрасова Н. А Веретенников Павлуша – збирач фольклору, що зустрівся мужикам – шукачам щастя, – на сільському ярмарку в селі Кузьминском. Цьому персонажеві дається дуже мізерна зовнішня характеристика, трохи відомо і про його походження. За рахунок такої невизначеності образ В. набуває узагальнювального характеру. Жива зацікавленість в долях селян виділяє В. З середовища байдужих спостерігачів за життям народу, красномовно викритих в монологу Якима Голого. Перша ж поява В. в тексті супроводжується безкорисливим вчинком: він […]...
- “Серце народне” у поемі Н. А. Некрасова “Кому на Русі жити добре” У всіх своїх добутках Н. А. Некрасов звертається до народу. І поема “Кому на Русі жити добре” не виключення. Некрасов писав про народ і для народу. Героєм своєї поеми Некрасов обрав не окрему особистість, а всі “мужицьке царство”. “Кому на Русі жити добре” – істинале народна поема, широке епічне полотно. Некрасов не ідеалізує народ, але в той же час ми бачимо, скільки парфумівний краси й величі в його героях, простих […]...
- “Жити хочу! Геть думи сумні!” Я знаю: скільки б не пройшло часу, постать Лесі Українки буде завжди асоціюватися з образом героїні її поезії “Contra spem spero!”, рядки якої вражають драматизмом і водночас оптимізмом дівчини, здатної за найтяжчих обставин “пісню веселу співать”. Коли я знайомилася з біографією поетеси, мене приголомшили слова її матері у листі до Івана Франка: “Чи ж смерть не була б кращою долею, ніж теперішнє її життє, котре і у неї, і у […]...
- Сюжет, герої, тематика поеми Некрасова “Кому на Русі жити добре” Зображення післяреформеної Росії. Некрасов писав поему протягом двадцяти років, збираючи матеріал для неї “по слівцю”. Поема надзвичайно широко охоплює народне життя. Некрасов хотів зобразити в ній всі соціальні шари: від селянина до царя. Але, на жаль, поема так і не була закінчена – перешкодила смерть поета. Головна проблема, головне питання добутку вже ясно видний у заголовку “Кому на Русі жити добре” – це проблема щастя Поема Некрасова “Кому на Русі […]...
- Ідейний задум поеми позначений “Кому на Русі жити добре” Зображення народу в поемі Некрасова “Кому на Русі жити добре” “Кому на Русі жити добре” – поема-епопея. У центрі її – зображення післяреформеної Росії. Некрасов писав поему протягом двадцяти років, збираючи матеріал для неї “по слівцю”. Поема надзвичайно широко охоплює народне життя. Некрасов хотів зобразити в ній всі соціальні шари: від селянина до царя. Але, на жаль, поема так і не була закінчена – перешкодила смерть поета. Головна проблема, головне […]...
- Селянська тема в поемі “Кому на Русі жити добре” Поема Кому на Русі жити добре вершина творчості Н. А. Некрасова. Він сам називав її своїм улюбленим дітищем. Своїй поемі Некрасов віддав довгі роки безустанної праці, вклавши в неї всі відомості про російський народ, накопичені, як говорив поет, по слівцю протягом двадцяти років. У жодному добутку російської літератури не проявлялися з такою силою й правдою характери, звички, погляди, надії російського народу, як у цій поемі Сюжет поеми дуже близький до […]...
- Задум поеми “Кому на Русі жити добре” На початку 60-х років приступає Некрасов і до роботи над добутком, що сам уважав справою свого життя, що, по власних словах автора, двадцять років збиралася по слівцю, – над поемою “Кому на Русі жити добре”. По суті ж, задум “Кому на Русі..”, одержав розвиток ще в одному напрямку. Ми маємо на увазі пошуки героя російського життя, що почасти реалізувалися в Грише Добросклонове. Це питання виявилося центральним і в історико-революційних поемах, […]...
- Вічна суперечка добра і зла Питання гріха і чесноти – одне з так званих вічних питань, що мучили людство протягом століть. Багато хто намагався знайти остаточне, останнє рішення цього питання. У російській класичній літературі чимало сил було покладено на те, щоб з’ясувати, як співвіднесений гріх і чеснота, де грань, за якою чеснота стає гріхом. Кращі зразки такого аналізу можна знайти, у творчості Федора Михайловича Достоєвського. Роман “Злочин і покарання” – один з найвідоміших добутків письменника, […]...
- “Не вміли ми жити, як слідує” І. “Україна в огні” в життєвій і творчій біографії О. Довженка. ІІ. Проблема національної самосвідомості людини і народу. 1. Історичне безпам’ятство народу окупованої України. 2. “Маленькі, кишенькові, портативні, зовсім не пристосовані до великого горя” душі “мінус-людбй”. 3. Невміння жити за законами добра. ІІІ. Оптимізм у творі “Україна в огні”....
- Епопея народного життя поема “Кому на Русі жити добре” Н. А. Некрасова по праву можна вважати народним поетом, адже не випадково настільки різноманітні, складні по своїй художній структурі мотиви його лірики об’єднані темою народу. Вірші розповідають про життя селян і міської бідноти, про важку жіночу частку, про природу й любов, про високий гражданственности й призначенні поета. Майстерність Некрасова полягало насамперед у реалізмі, у правдивому зображенні дійсності й у причетності самого поета до народного життя, прихильності й любові до росіянина […]...
- “Неможливо жити душі без пісень” Музика і звук – те, що оточує кожну людину з дитинства. І очарування звуку не тільки в тому, що він втілює в собі життєву ситуацію, ніби всотує її в себе, але й у тому, що тривало зберігає її, оберігаючи від руйнування часом. У непідвладності звуків плину часу – високо оцінена Ахматовою надійність, надійність вірного свідка: Зачем же зовешь к ответу? Свидетелей знаю твоих: То Павловского вокзала Раскаленный музыкой купол И […]...
- Композиція поеми “Кому на Русі жити добре” Поема “Кому на Русі жити добре” побудована на основі строгого й стрункого композиційного плану. У пролозі поеми в загальних контурах вимальовується широка епічна картина. У ній, як у фокусі, виділені фігури епічних мандрівників. Вся частка, другорядне усунуте, увага зосереджена на вихідній епічній події. Обставини, що викликали суперечка й рішення мужиків, не розвинені Саме місце дії – Підтягнута губернія, Терпигорєв повіт, Пустопорожня волость – вище тої або іншої приватної місцевості. Як […]...
- Російське селянство в поемі Н. А. Некрасова “Кому на Русі жити добре” Поема Н. А. Некрасова “Кому на Русі жити добре” створювалася протягом більше десяти років, Основна проблема, що цікавила поета, – положение російського селянина при крепостном праві й після “звільнення”. Про сущности царський маніфест Н. А. Некрасов говорить словами народу: “Добра ти, царська грамота, так не про нас ти писана”. Картвані народного життя написані з епичесякий широтою, і це надає право назвати поему енциклопедією російського життя того часу. Малюючи численні образи […]...
- “Скількох людей ми пам’ятаємо й любимо за те, що їх угораздило жити неподалік від Пушкіна” 1. Особистий матеріал у поезії Пушкіна. 2. Тема дружби в лірику поета. 3. Вірність ліцейським рокам Як ніякий інший поет і письменник, О. С. Пушкін у своїй ліриці знайомить читачів не тільки зі своїми враженнями або якими-небудь подіями, але й реально існуючими в його час людьми, зі своїми сучасниками. Він начебто бажає, щоб увесь світ познайомився з його друзями І. І. Пущиним, П. Я. Чаадаєвим, В. К. Кюхельбекером. Варто тільки […]...
- Пейзаж у поемі Н. А. Некрасова “Кому на Русі жити добре” Аналізуючи поему Некрасова “Кому на Русі жити добре”, ми відзначимо насамперед її сюжетно-композиційну своєрідність. Складається із чотирьох щодо самостійних частин, поема позбавлена єдиного “структурного” сюжету, сюжету в нашім звичному поданні про нього. Як зауважує Ю. В. Лебедєв, нам важливий тут не зовнішній, а внутрішній сюжет – все більше прояснення у свідомості селян самого поняття “щастя”. Відповідно, особливу значимість у поемі здобувають і пейзажі Поема відкривається казковим прологом, де відразу ж […]...
- Злочин і покарання характеристика образу Разумихина Дмитра Прокофьевича Разумихин Дмитро Прокофьевич – колишній студент, дворянин, товариш Раскольникова по університету. Тимчасово вийшов з нього через відсутність засобів. “Зовнішність його була виразна – високий, худий, завжди погано поголений, чорноволосий. Іноді він буянив і славився за силача… Пити він міг до безкінечності, але міг і зовсім не пити; іноді пустував навіть недозволенно, але міг і зовсім не пустувати. Р. був ще тим чудовий, що ніякі невдачі його ніколи не бентежили і […]...
- Як розуміють щастя герої й автор поеми Н. А. Некрасова “Кому на Русі жити добре”? 1. Поняття щастя. 2. Основна ідея поеми “Кому на Русі жити добре?”. 3. Типи щастя 4. Авторське розуміння щастя – Гриша Добросклонов як народний заступник. Щастя – поняття сугубо індивідуальне. У кожної людини щастя своє, відмінне від інших. Для когось бути щасливим – значить перебувати в гармонії з навколишнім світом і людьми; для когось – бути зрозумілим і вірно сприйнятим близькими Для деяких поняття “щастя” є складним і багатогранним, що […]...
- “Хотів би жити знов у горах…” Так написав великий англійський поет Джордж Байрон. Аристок рат за походженням, успадкував титул лорда. Закінчив аристократич ну школу, Кембриджський університет. Це був великий трудівник духу, знав безліч мов, залишив велику літературну спадщину. Цікаво, що батьківщиною поета була Шотландія, країна такої ж романтичної, героїчної історії, як і Україна. І дійсно, у XІX столітті, коли жив поет, ці країни – далека Шотландія і наша Україна дійсно були овіяні романтичною славою. Не випадково […]...
- Відповіді до теми: “Щоб праведно жити – треба вдосконалюватись!” 1. Визначте жанр твору Б. Харчука “Планетник”. За жанром цей твір – повість-притча. Повість – епічний прозовий твір, який характеризується однолінійним сюжетом, а за широтою охоплення життєвих явищ і глибиною їх розкриття займає проміжне місце між романом та оповіданням. Притча – коротенький фольклорний або літературний розповідний твір повчального характеру, що має алегоричну форму. 2. За якої умови бабуся Олена Булига пустила до себе агронома на квартиру? “Мені б живе слово, […]...
Categories: Твори з літератури