Роль поета і поезії в суспільстві

Твір за поемою Лесі Українки “Давня казка”. У 1899 році у Львові виходить друга поетична книжка Лесі Українки “Думи і мрії”. її відкрила поема “Давня казка”, в якій пристрасно прозвучала тема покликання поета, його обов’язку перед народом. Описуючи зовнішність головного героя поеми, Леся Українка підкреслює, що він був звичайнісінькою людиною:

На обличчі у поета Не цвіла урода гожа. Хоч не був він теж поганий, – От собі – людина Божа!

Але справжня краса людини не в зовнішніх ознаках, а в її духовних якостях. Леся Українка в авторських характеристиках оспівує талант свого героя: його поезія була “і дзвінкою, і гучною, бо розходилась по світу стоголосою луною”. За цю невеличку здібність – творити вірші, у яких можна знайти і розвагу, і пораду, співця дуже любили люди, особливо молодь. Спочатку, в юності, він славив красу, природи, красу вільної людської думки, чистих почуттів дружби і кохання.

На крилах думки поет часто линув “в таємні світи надхмарні”. Найважливішим для співця було відчувати свою внутрішню свободу. Зустрівшись на лісовій стежині з лицарем Бертольдом, поет говорить йому: Бачиш ти – оця діброва, Поле, небо, СИНЕ море – То моє багатство-панство 1 розкішне, і просторе. Але не здатний Бертольдо зрозуміти цих слів, бо для нього “таємний світ надхмарний” нічого не. вартий у порівнянні з гарним замком або з графством.

Лицар дивується, коли бачить великий вплив поетового слова на молодь, він. навіть вбачає в цьому якесь чаклування.

Минув час, і Бертольдо вирушає в походи воювать чужі міста. Його військо супроводить пісня про рідний край, який завжди в серці, якого ше щиріше любити навчає нас далека розлука. З думкою про рідний край вояки сміливо йдуть на приступ замків і фортець.

Щасливий і сп’янілий від перемог, лицар не чує тих пісень, думаючи про власну звитягу. Та коли щастя відвернулося від нього і у війську почалися чвари та незгоди, Бертольда рятує глумлива пісня військових співців про недбалого вояка, який повертався додому живий і неушкоджений, бо мав за талісман^ мудре речення: “Утікай, поки здоровий!” Ця пісня повернула “їм відвагу, а з нею і перемогу в бою. Перемогла не Бер-тольдова відвага, перемогло поетове слово з дивною, ніби справді ворожбитською силою.

Тож своїм військовим щастям можновладець завдячує поетові.

Коли Бертольдо пропонує митцеві високу, на думку пана, честь – стати придворним поетом, жити у нього в замку, бути в шані, достатку та славі, поет з усмішкою на вустах відкидає те запрошення:

Золотих не хочу лаврів, З ними щастя не здобуду. Ях я ними увінчаюсь, То поетом вже не буду.

Так розв’язує Леся Українка питання про незалежність мистецтва від золотого мішка, про свободу творчості митця, який повинен виражати думи і прагнення рідного народу, надихати його в боротьбі за волю і щастя.





Роль поета і поезії в суспільстві

Categories: Твори з літератури