“Колискова” Лесі Українки – оспівування безмежної материнської любові

Для кожного з нас найрідніша людина на світі – мама. її ласку ми відчуваємо на кожному кроці. А в дитинстві нас сповивала любов’ю, теплом і ніжністю мамина пісня – колискова.

Леся Українка у вірші створила свій образ матері. А в кожної матері, мабуть, своя пісня. Це залежить від того, яка ця жінка: багата чи бідна.

Мені здається, що в заможної жінки пісня веселіша, ніж у бідної.

Молода мати “Колискової” уявляється мені наймичкою, яка повинна з ранку до вечора за шматок хліба гнути спину на багатіїв. Тому її пісня сумна та журлива.

Мати

ніби оберігає сон дитини:

Любо ти спатимеш,

Поки не знатимеш,

Що то печаль…

Але вона попереджає, що життя дуже важке, сповнене неабияких випробувань і не можна про це забувати:

Тяжка годинонька!

Гірка хвилинонька!

Лихо не спить…

Леле, дитинонько!

Жить – сльози лить.

Однак мати не хоче, щоб її син корився своїй лихій долі: “Сором хилитися / Долі коритися”. Вона закликає його до боротьби з долею. Це означає, що жінка все-таки сподівається на щастя своєї дитини. А поки син її маленький, вона оберігає його сон. Леся Українка вживає пестливі слова, передає душевне зворушення, замилування і любов.

Так, місяць поетеса називає яснесеньким, а промінь тихесеньким. Бажає своїй малесенькій дитині спати спокійно, “поки є час”.

Ось так сумно Леся Українка у своїй колисковій оспівала безмежну материнську любов. Але мені б хотілося, щоб колискова сучасних матерів була веселою.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

“Колискова” Лесі Українки – оспівування безмежної материнської любові

Categories: Твори з літератури