Родовід, родина, сім’я. Вчитуєшся в ці слова – і в уяві постає те місце, де ти народився, де промайнуло дитинство із дивом-казкою, матусиною піснею, батьківською ласкою.
І зараз дуже важливо кожному з нас пам’ятати свій родовід. Очевидно, мало хто знає, що у давнину було за обов’язок знати поименно свій родовід до сьомого коліна.
Пам’ять про своїх пращурів була природною потребою. Триматися свого родоводу, оберігаючи в такий спосіб сімейні реліквії і традиції та передаючи їх у спадок наступним поколінням, було обов’язком. Саме сім’я Сірків із роману “Тигролови” І. Багряного, українські втікачі і вигнанці, зуміли зберегти звичаї та традиції своєї родини аж на Далекому Сході.
Тих, хто цурався чи нехтував історичною пам’яттю, називали “людина без роду-племені”. Дитина, не засвоївши таких родовідних цінностей, на все життя залишиться Іваном Безрідним, не знатиме, чиїх батьків вона дитя.
Давно відомо: хто відцурався мови і традицій своїх – врешті-решт знехтує синівським обов’язком перед батьками. Бо за душею у безбатченків немає нічого святого.
Так, у романі “Вершники” Юрія Яновського можна побачити трагедію роду, який опинився на межі зникнення. Хоча батько Мусій Половець вчив своїх синів ще змалечку: “Тому роду нема переводу, в котрому браття милують згоду”. Але не прийняли вони у свою душу цю батьківську настанову. Ні Андрієві, ні Оверку, ні Панасові не прийшли на думку батьківські слова, бо були вони впевнені, що рід переведеться, а держава стоятиме. І ті двоє, Іван та Сашко, назавжди залишаться для старих братовбивцями, що зневажили найпершу біблійну заповідь.
Великий тягар завжди лежатиме на душах братів, і ніколи вже не буде їм у житті щастя.
В усіх народів світу існує повір’я: той, хто забуває своїх батьків, карається людьми і Богом. Він блукає по світові, як блудний син. Він ніде не може знайти собі пристановища. Він загублений для своєї сім’ї. У нашого народу також є повір’я.
Від батьків, які забули свій рід, не дотримуються звичаїв, родяться діти, що стають вовкулаками. Вони ніде не знайдуть собі притулку, хіба що “у полі на могилі”.
Ми живемо у скрутні часи. Зараз у душах багатьох людей хаос. Знецінюються моральні та естетичні цінності.
Зневажаючи рідне й знайоме, люди зрікаються віри й добра. Забуваючи власні корені, люди, мов сліпці, заганяють себе у глухий кут самознищення. І тоді зовсім втрачають силу слова нашого духовного наставника Тараса Шевченка:
В своїй хаті своя правда,
І сила, і воля.
Кожен із нас, щодня спілкуючись у родинному колі із близькими йому людьми, знає, наскільки важливо зберігати у взаєминах чуйне і справедливе ставлення одне до одного. Про таку сім’ю, де всі пізнали моральні основи людської особистості, йдеться у п’єсі “Дикий Ангел” О. Коломійця. Своєю повістю про сім’ю автор стверджує: тільки та родина буде міцною, в якій домінуючими є порядність, чесність, працелюбність.
Отже, починати відродження треба з найсвятішого – родоводу: хто ми і чиїх батьків діти.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)Related posts:
- Ой, роде наш красний Хотілося б розпочати такими словами: “Без роду нема народу”. Бо чим сильніший рід, тим сильніші всі разом – народ. Пам’ять про свій родовід – це важливий момент у збереженні національних і моральних традицій. Зараз уже мало знають про те, що в давнину було за обов’язок знати поіменно свій рід до сьомого коліна. Останнім часом усе більше людей цікавляться своїм родовим корінням, і це радує, бо таким чином будуть зміцнюватися стосунки […]...
- Роде мій красний План I. Спільна Вітчизна для багатьох народів. II. Народ починається з людини. 1. Національні корені моєї сім’ї. 2. Моя рідна материнська мова. 3. Національні традиції населення України. 4. Посилаючись на літературні джерела… 5. Мої славетні земляки. III. Я вірю в свій народ. Протягом багатьох століть Україну населяли представники різних народів. Вони хліборобили на українській землі, будували міста, захищали землю. Отже, для всіх жителів України вона є Вітчизною. Це переконання прийшло […]...
- Красний Іванко і закляте місто. Українська народна казка Жила, де не жила, одна жінка, що одного разу без нікого подалася в місто – до самої столиці. По дорозі перестрів її якийсь чоловік та й каже: – Жінко, я знаю, що ти бідна, і я тобі радо допоможу, якщо будеш згодна продати мені те, про що ти не знаєш. Погодишся – зроблю тебе багатою і ти більше ніколи й ні в чому не будеш терпіти нестатків. Жінка довго думала. […]...
- КРАСНИЙ ІВАНКО І ЗАКЛЯТЕ МІСТО Жила, де не жила, одна жінка, що одного разу без нікого подалася в місто – до самої столиці. По дорозі перестрів її якийсь чоловік та й каже: – Жінко, я знаю, що ти бідна, і я тобі радо допоможу, якщо будеш згодна продати мені те, про що ти не знаєш. Погодишся – зроблю тебе багатою і ти більше ніколи й ні в чому не будеш терпіти нестатків. Жінка довго думала. […]...
- Мій родовід. Твір у публіцистичному стилі на патріотичну тему У нашій домашній бібліотеці є унікальне видання – ілюстрований додаток до журналу “Нива” в коленкоровій палітурці, видане у Санкт-Петербурзі 1901 року. Це – сімейна реліквія, яка переходить від одного покоління нашого роду до іншого. У додатку до журналу “Нива” зібрані свідчення про найважливіші події життя російського суспільства в XІX столітті і про збройні сили, природознавство, землеробство і про багато інше. Цю книгу захоплено читали і мій дід, і мій прадід, […]...
- Традиції шанування батьків в українській родині Традиції шанування батьків в українській родині Людина завжди повинна знати, звідки вона пішла в життя. Ніхто не має права бути безбатченком. У світі є батьки і діти. Рід людський складається з поколінь – це велика мудрість нашого буття. Людина смертна, але безсмертний народ. Його безсмертність – в наступності поколінь. Багатства народної душі зберігаються в пам’яті, в серцях, у вчинках старших – твоїх дідів і батьків. Шанування старших поколінь та повага […]...
- Твій родовід Родовідна пам’ять – явище в українському побуті унікальне. Очевидно, мало хто знає, що у давнину було за обов’язок знати поіменно свій родовід від п’ятого чи навіть сьомого коліна. Пам’ять про своїх предків була природною потребою. Триматися свого родоводу, оберігаючи в такий спосіб сімейні реліквії і традиції та передаючи їх у спадок наступним поколінням, було обов’язком. Тих, хто цурався чи нехтував історичною пам’яттю, зневажливо називали людьми без роду-племені. “Якщо позабудеш стежину […]...
- Спадковість? Знаменитий філософ Е. Кант сказав: “Діти повинні виховуватися не для сьогодення, а для майбутнього, можливо кращого стану роду людського”. Кожен з батьків бажає виростити свою дитину щасливою, здоровою, успішною, розумною. Щоб вона вибрала правильну дорогу, мала змогу самореалізуватися, створила потім щасливу сім’ю і гідно виховувала своїх дітей. Про це думають всі батьки, незалежно від того в якій країні вони живуть, на якій мові говорять, якій існує економічний і політичний лад. […]...
- Як ви оцінюєте традицію вести родовідні дерева? Те, що традиція вести родовідні дерева, як і просто шанувати пам’ять роду свого, була начисто знищена і забута в радянські часи, вважаю справжньою національною трагедією. Зрештою, нічого дивного в тому забутті, бо хіба могли “кухарчині діти”, недовчені авантюристи, невиправні люмпени пам’ятати свій родовід, якщо часто не знали навіть батька і неньки. Ота заздрісна ненависть до щасливих родин поступово переносилася й на цілі нації, які вміли зберегти почуття єдності, гідності та […]...
- А родовід – то дерево старе Колись давно я запитав у матері: “Мамо, а що таке родовід?” Вона загадково посміхнулася і підійшла до вікна. “Дивись, сину, яке велике дерево росте на нашому подвір’ї”. Я поглянув у вікно і побачив знайому картину, яка постає перед моїми очима щодня. Міцний високий клен із розлогим гіллям, на якому ось-ось з’явиться лапате зелене листя. Люблю це дерево, бо влітку воно дарує мені прохолодну тінь від своєї затишної крони, а взимку […]...
- Виховання в дітей поваги до батьків Поезія Платона Воронька – одна з найщиріших у сучасній українській літературі. Його вірші надихають на добрі справи, готують до натхненної праці на славу Батьківщини, а також вчать любити і поважати своїх батьків. У вірші “Школа батьків” П. Воронько звертається до своїх батьків зі словами щирої подяки: Привчав мене батько трудитись до поту, А мати – любити пісні. Спасибі вам, рідні, за щиру турботу, Наука згодилась мені. Саме мати й батько […]...
- Мій родовід Я не дуже добре знаю свій родовід. Справа в тім, що моя мама – сирота, виховувалася в дитячому будинку, в інтернаті. І батьків своїх вона ніколи не бачила і нічого про них не знає. Зате в мого батька, крім його мами і тата, є ще два брати, дві сестри, три племінники і п’ять племінниць. Ну і я – єдина й улюблена дочка. От такий у мене “однобічний” родовід… Дідусь розповідає […]...
- Родина, сім’я Родина і Батьківщина – найсвятіше у світі, що є у людини. Найбільше людина поважає батьків та Батьківщину. Багато українців віддали за Батьківщину навіть життя. А якщо придивитися на ці два слова: батьки і Батьківщина, то-можна побачити в них багато спільного та рідного. Шануй і поважай батьків! Адже вони над усе люблять тебе. Кожна мати готова зробити все, щоб її дитині гарно жилося. Навіть тоді, коли мати журиться, вона готова віддати […]...
- Філософське осмислення тисячолітніх сімейних традицій у романі Уласа Самчука “Марія” У народі кажуть: дерево міцне своїм корінням. І це правда. Спробуй підрубати коріння – дерево всохне, пропаде. Без коріння для дерева нема життя, бо через нього рослина харчується живлючими соками; за допомогою коріння дерево міцно тримається. І не страшні йому ніякі бурі та морози, поки коріння велике, міцне. Так само і людина. Якщо вона живе не сама, а з великою, дружною, міцною родиною, то ніщо не злякає цю людину, ніякі […]...
- Собор як втілення високого духу народного Мабуть, немає письменника, в творчому доробку якого не було б твору, присвяченого якійсь вічній проблемі. У XX столітті, столітті науково-технічної революції, митців особливо почала цікавити проблема духовності людини, народу. Одним з українських письменників, що порушив цю проблему, був Олесь Гончар. Його роман “Собор” присвячено саме боротьбі духовності і бездуховності, в ньому він доторкнувся до глибин людського існування. У романі собор постає як диво довершеності народної архітектури, народного бачення і розуміння […]...
- Живучість образу Журдена Читаючи комедію Мольєра “Міщанин-шляхтич”, мимоволі думаєш, що великий драматург якимось містичним чином побачив і наш час – сучасних Журденів, коли люди неосвічені, часом навіть малограмотні, прагнуть здобути і титул, і владу. Журдени ніколи не вмруть, поки існуватимуть ті, хто вважає, що можна купити те, що не дано природою. Подекуди герой Мольєра викликає навіть співчуття – адже він хоче чогось навчитися! Але те, як він це робить, викликає тільки сміх. У […]...
- Чарівний світ рідної землі “Зачарована Десна” Олександра Довженка – твір, що хвилює і, як кажуть, бере за душу своєю чистотою, ніжними та яскравими барвами дитинства, мінливої прекрасної природи, красою самого життя людського. Ця повість майже в усьому автобіографічна. Письменник зображує власне дитинство. Як прекрасно, як яскраво змальовує він його, як по-дитячому звучать слова малого Сашка! Насправді, протягом усього життя О. Довженко зміг зберегти у своїй душі дитячу чистоту і чесність… У “Зачарованій Десні” знаходимо […]...
- Незламність духу українського народу Твір за поезією І. Ф. Драча “Балада роду”. Одна із визначних рис поетичного таланту Івана Драча полягає у непереверщеному поєднанні філософічності роздумів про загальнолюдські цінності із картинами буденними, приземленими за своїми зовнішніми ознаками, але значними за своєю глибинною суттю. Прикладом цього унікального поєднання є його “Балада роду”, яка увійшла до збірки “Балади буднів” . Мені здається, що цю баладу не можна осягнути, прочитавши її лише один раз. Вона ніби примушує […]...
- Скарби рідної мови Скарби рідної мови Народ, держава, мова – це поняття нероздільні. Без мови немає народу, і, навпаки, без народу не існує мови. Наша рідна українська мова – це мова Тараса Шевченка й Івана Франка, Лесі Українки й Михайла Коцюбинського, Олеся Гончара і Ліни Костенко… Наша гордість і наша краса – материнська мова, яка тихо лунає над нашою колискою з перших днів життя. Увесь, світ визнає милозвучність, високі зображувальні можливості, багатющу лексику […]...
- Моя сім’я – найбільший скарб З радістю в душі і усмішкою на своєму дівочому обличчі я пишу цей твір. Чому свою сім’ю, в якій проживаю – я називаю скарбом? А тому, що я найщасливіші дівчина в цілому світі. Я вважаю, що там, де в сім’ї панує мир, злагода, взаєморозуміння, любов до своїх дітей, а дітей до своїх батьків – це є безцінним скарбом в моєму серці. Я пишаюся і горджуся своїми батьками, своєму бабусею, своїм […]...
- Для чого потрібно вивчати твори усної народної творчості? На уроках української літератури ми вивчаємо твори усної народної творчості. Казки і легенди, приказки і прислів’я, загадки і пісні. Чи ж потрібні вони сучасному школяреві? Думаю, потрібні. Бо фольклор відображає погляди народу, його мораль і етику, показує взаємини з людьми і природою, знайомить зі звичаями, традиціями, обрядами українців. Народ у фольклорних творах висловив гарячу любов до рідного краю, опоетизував героїчне минуле, оспівав і прославив мужніх захисників вітчизни. Важко уявити, яким […]...
- Виховання в дітей поваги до батьків – ПЛАТОН ВОРОНЬКО 6 клас Поезія Платона Воронька – одна з найщиріших у сучасній українській літературі. Його вірші надихають на добрі справи, готують до натхненної праці на славу Батьківщини, а також вчать любити і поважати своїх батьків. У вірші “Школа батьків” П. Воронько звертається до своїх батьків зі словами щирої подяки: Привчав мене батько трудитись до поту, А мати – любити пісні. Спасибі вам, рідні, за щиру турботу, Наука згодилась мені. Саме мати […]...
- Магомет – характеристика образу Магомет – обманщик, брудний шахрай, самозванець, негідник, протиставлений усім позитивним началам, носієм яких в п’єсі зроблений правитель мекки Сафир. “Я зображую Магомета – фанатика, насильника, обманщика, ганьбу людського роду.”. – напише В., працюючи над трагедією. Канву сюжету складають обставини захоплення пророком М. мекки, проте основні події, відтворені в трагедії, є вигаданими. М. викрадає дітей правителя мекки в ранньому дитинстві і робить з них фанатичних послідовників ісламу. Свыкшиеся з думкою про […]...
- Проблема батьків та дітей у творі І. Нечуя-Левицького “Кайдашева сім’я” Проблема батьків та дітей належить до вічних проблем людства. Щоправда, трактувалася за різних часів вона по-різному. І це зрозуміло: нові люди, нові соціальні умови життя – то й різні проблеми. 1. Нечуй-Левицький у своїй повісті “Кайдашева сім’я” порушує проблему батьків на зламному етапі нашої історії – кріпацтва і феодалізму. Щойно скасували кріпацтво, всі отримали волю, і не завжди, на мою думку, вміли і знали, як жити по-новому. Та й нового […]...
- Як я розумію щасливе сімейне життя Кожна людина хоче бути щасливою. І кожна людина прагне щасливого сімейного життя. Проте щасливе сімейне життя кожен розуміє по-своєму. Мені здається, що обов’язковою умовою повинно бути взаєморозуміння між членами сім’ї. Якщо батьки розуміють, по-перше, один одного і разом – інтереси дітей, а діти розуміють інтереси батьків, то така сім’я обов’язково відшукає шляхи до щастя. Зразком для мене є моя сім’я. Ми з сестрою вважаємо своїх батьків старшими друзями. Нам цікаво […]...
- “Тому роду не буде переводу, у котрому браття милують згоду” Мабуть, немає в житті нічого страшнішого, ніж війна, особливо коли ця війна відбувається в межах одної держави, між представниками одної нації, а, отже, і одної родини. На початку XX століття Україна стала ареною, на якій розгорнулася боротьба кількох політичних сил, в результаті чого члени однієї родини ставали непримиренними ворогами. Події цього періоду яскраво відбилися у романі “Вершники” Юрія Яновського, зокрема у його новелі “Подвійне коло”. Ця новела розповідає про трагедію […]...
- Державний гімн України Ще не вмерла Україна Ні слава, ні воля, Ще нам, браття молодії. Усміхнеться доля. Так клятвенно й священно звучить гімн нашого народу, так просто й мудро виражають слова Чубинського віру в щасливе майбутнє України. Саме ця пісняр пройшовши через імперські тюрми й катівні, сибірські морози й соловецькі концтабори, вийшла напередній край визвольного руху, удостоїлась бути музичним гербом духовного відродження народу. Протягом багатьох років цей гімн був дня українського народу вірним […]...
- Як живе і вмирає рід? Роман “Вершники” – один із кращих творів Юрія Яновського – полонить читача романтикою грізного дев’ятнадцятого року, з його бурями й громами, короткими боями й виснажливими, тривалими, немов саме життя, відступами, легендарними іменами. Як на мій погляд, роман “Вершники” прекрасний героїко-романтичним духом: “О, дев’ятнадцятий рік поразок і перемог, кривавий рік історичних баталій і нелюдських битв, критичний по силі, незламний по волі, клятий і ніжний, наріжний і вузловий, безсонний дев’ятнадцятий рік!” Чи […]...
- А ми тую червону калину підіймемо Існує легенда, за якою Бог створив світ і почав розселяти людей. Кожну націю він чимось обдарував. Українців Бог нагородив красою і піснею, бо без пісні вони не уявляють свого життя. Співають в Україні в радості і в горі, на хрестинах і весіллі, на роботі і під час відпочинку, в свята і в будні. У піснях розкривається щира душа нашого народу, його славна історія. Кожен з нас із самого малечку носить […]...
- Роль громадянина …Держава не твориться в будучині, Держава будується нині. О. Ольжич Все розберіте… та й спитайте Тоді себе: що ми?.. Чиї сини? Яких батьків? Ким? За що закуті Т. Шевченко Батьківщина… Де вона, наша Батьківщина? “Там, де чується наша українська мова й пісня, там, де люди шанують давні українські звичаї, всюди там, де люди пам’ятають про спільну долю й недолю, там, де хочуть вільного українського житгя”, – скажете ви. Але ж […]...
- Що таке повноцінна сім’я Повноцінна сім’я виростає зі взаємин батьків і дітей там, де покоління спілкуються і впливають одне на одного, де є прагнення до порозуміння. Безумовно, діти мають бути вдячні батькам за безцінний дар життя. Не варто бридитися батьками й уважати їх чимось недостойним себе. “Яблуня від яблука недалеко падає…” Думаю, ми самі такими будемо, якщо не гіршими: лінивими, з гіршим станом здоров’я через шкідливі звички, з іще більш вимотаною нервовою системою через […]...
- Родовідне дерево 3 давніх-давен прийшло до нас повір’я про те, що життя всіх людей на Землі – минулих і сучасних поколінь – утворює велетенське Дерево Роду. Всім нам відома також біблейська оповідь про те, як створив Господь перших людей на землі. Наші пращури вірили, що Дерево людського роду також почало розростатися від перших людей – Адама та Єви. Вони стали його першим пагінцем. І так само, як з маленького стебельця починає рости […]...
- Проблема батьків і дітей та її актуальність у наш час Проблема батьків і дітей та її актуальність у наш час І. Найголовніші проблеми п’єси “Дикий Ангел”. ІІ. Проблематика, образи, конфлікти п’єси. 1. Визначальні принципи Платона Ангела. 2. Ставлення Ангела до своїх дітей. 3. Розуміння батька дітьми. ІІІ. Актуальність п’єси сьогодні....
- Чи можна його назвати моїм другом? Поруч із людиною завжди її друзі. Друзів мають і діти, і дорослі. Є подруга у моєї молодшої сестри, є друзі у моїх батьків, є друзі у моїх бабусі і дідуся. Дружба може тривати кілька місяців, а може й ціле життя. Моя сестра познайомилася із своєю подругою минулого року, а бабуся досі дружить із своєю однокласницею. Я вважав, що є друг і у мене. Мишко прийшов вчитися до нашого класу цього […]...
- Тема твору: Образи Болконских у романі “Війна і мир” Під час правління Павла, Микола Андрійович був змушений піти у відставку і був підданий посиланням. В образі Миколу Андрійовича Болконського письменник зобразив деякі риси свого діда по матері – Н. С. Волконського, який за життя був знатним і багатою людиною. Існує одна з версій історії життю Волконського, згідно з якою він відмовився одружитися на одній з коханок Павла, за що потрапив у царську немилість і в результаті був засланий на […]...
- Проблема батьків і дітей у П’єсі О. Коломійця “Дикий Ангел” Проблема батьків і дітей, мабуть, буде вічно хвилювати людство. Адже батьки, проживши життя, набувши чималого досвіду, намагаються направити життя своїх дітей у певне русло, при цьому не завжди прагнуть зрозуміти, що в цьому житті потрібно їхній дитині. їх часи їм здаються кращими, вони не хочуть сприймати зміни в житті, їм важко пристосуватися до нових умов, і як наслідок – непорозуміння з дітьми. У свою чергу, діти вважають себе розумними, дорослими, […]...
- Світло материнського серця І. Величальна пісня матері – упродовж віків в українській поезії. ІІ. Уславлення й возвеличення Матері в поезії Б. Олійника. 1. Вплив біографічних фактів. 2. Мати – міра всього доброго й чесного в житті: Мати наша – сива горлиця, Все до її серденька горнеться… 3. Мати – Сонце – Хліб. 4. Жити, як мати, працювати, як мати, любити, як мати. 5. Синівський обов’язок – не згасити полум’я материнської любові: Батьки і […]...
- Образ матері у ліриці Бориса Олійника Значну частину своєї творчості присвятив Борис Олійник темі матері, він створює щемливий і ніжний образ своєї матері, цей образ видається близьким усім читачам, нас не залишає байдужими те почуття щирої синівської любові та вдячності, яким сповнює автор свої поезії. Читаючи поезії Бориса Олійника, я замислився, чому так багато в літературі написано про матерів, про батьків взагалі. Як на мене, це питання майже риторичне: всі ми різні, це зрозуміло, але кожен […]...
- Відображення в поезіях Б. Олійника народних уявлень про головні життєві цінності Відображення в поезіях Б. Олійника народних уявлень про головні життєві цінності Коли вже народився ти поетом, – За все відповідай у цім житті. Б. Олійник Поезія Б. Олійника – це віддзеркалення історії українського народу, його моралі, національних традицій. Як і Великий Кобзар, Б. Олійник закликає стояти на сторожі щастя людини і людства словом і життям своїм. І що б не писав поет, основними в його творах є проблеми життя і […]...
- У мене стукотить у грудях грудочка любимої землі У мене стукотить у грудях грудочка любимої землі Я б побажав тобі когось отак любити, Як я тебе люблю… / В. Симоненко / З полону літ повернулося до нас ім’я поета-шістдесятника Василя Симоненка. Він прожив коротке, але яскраве життя і запалив неповторну зорю на небосхилі нашої духовності. Життя В. Симоненка промайнуло швидко, інтенсивно і урвалось несподівано, як перетята струна. Жилося поетові нелегко, бо пройшов він свій шлях через воєнне дитинство, […]...
Categories: Твори з літератури