“Тому роду не буде переводу, у котрому браття милують згоду”

Related posts:

1. “Тому роду не буде переводу, в котрому браття милують згоду” Жахливою сторінкою в історії України назавжди залишиться братовбивча громадянська війна. Саме про це з великим болем у душі пише Юрій Японський у романі “Вершники”. Вже у першій новелі “Подвійне коло” письменник зосередив увагу на трагедії роду Половців. Вона дещо нагадує народні думи. Було в батька п’ятеро синів. Кожен з них обрав свою дорогу в житті. І всі дороги зійшлися в один день в одному місці. Рід Половців опинився на межі […]...
2. Козацькому роду нема переводу Гомоніла Україна, довго гомоніла, Довго, довго кров степами текла-червоніла… Кари ляхам, кари! Т. Г. Шевченко Миколу Васильовича Гоголя вважають як українським, так і російським письменником. Він народився в Україні, писав про Україну, та частину життя прожив у Росії, а також майже десять років за кордоном, у Німеччині, Швейцарії, Італії. Використовуючи народні перекази, пісні, думи, усі свої твори автор засновував на глибинному відчутті України. З великою пошаною й любов’ю він змальовує […]...
3. Козацькому роду Нема переводу. Народна мудрість П. Кулішеві належить першість у створенні історичного роману в українській літературі. Головна ідея “Чорної ради” в тому, що Руїні, злим символом якої стала чорна рада, письменник протиставляє тиху гавань справедливої української держави, суспільна організація якої нагадувала б, життя на хуторі – Череваня. “Чорна рада” – твір багатоплановий. Автор яскраво показує козацькі звичаї, закони, життя панства та простого люду, їх взаємини між собою. Реальні герої й герої вигадані діють тут згідно […]...
4. Трагедія роду в і трагедія України Був собі давній рибальський рід Половців. Батько – Мусій Половець, досвідчений рибалка. Половчиха теж “доброго рибальського роду, доброї степової крові”, “стала до бою за життя, за рибу, стала поруч Мусія”. Вона народила хлопців “повну хату”, що тісно стало в ній “од їхніх дужих плечей”, але “тримала… в залізному кулаці, мати стояла на чолі родини, стояла, мов скеля в штормі”. Та хоч і згадує з жалем найменший Сашко після бою й […]...
5. Трагедія роду Половців у романі Ю. Яновського “Вершники” Ось і прочитано роман Ю. Яновського “Вершники”, обговорено його побудову і проблематику, мову і стиль, а на серці біль, біль за те, що все, про що написав письменник, було нашою трагічної історією, яку, на жаль, вже не можна повернути чи виправити. У романі “Вершники” порушено багато проблем: трагедія роду і народу, розпад родини заради ідеї, революція і народ, політичні платформи різних партій і політичних сил, відданість справі, творча праця та […]...
6. Трагізм роду Половців Вірність певній ідеї деколи спонукає людей перебудовувати все своє життя, змінити соціальний стан, зректися рідних і друзів. Чимало українських письменників торкались цієї теми у своїх творах, найчастіше описуючи період революції – бурхливий час великих метаморфоз і катастроф. Серед таких творів слід назвати роман Юрія Яновського “Вершники”. Автор цього твору зробив спробу відобразити трагічні події, сучасником яких йому довелось бути. “Лютували шаблі, і коні бігали без вершників, і Половці не пізнавали […]...
7. Трагедія роду Половців у романі “Вершники’ Юрія Яновського Роман у новелах “Вершники” – один із кращих творів української літератури про громадянську війну. Про роботу над романом Ю. Яновський писав: “…я намагався… показати справжніх натхненників… громадянської війни…, вивести на сторінки книги трудящий народ – його сталеварів, селян, шахтарів, його інтелігенцію… Я звернув особливу увагу на мову, гідну, на мій погляд, розповісти про героїв”. Такий був задум письменника. І він з ним блискуче впорався, об’єктивно розкривши трагедію і героїзм драматичної […]...
8. Проблема розпаду роду як трагедія народу Юрій Яновський – письменник з романтичною душею, неординарним світобаченням і оригінальним творчим почерком. У своїх новелах він прагнув показати глибокі картини свого часу, мріяв про час істинний, ідеальний. “Життя є молодість, труд і любов. Дайте мені посмакувати цих напоїв”, – пише він у своїй ранній новелі “Байгород”. Яновського, як і Хвильового, хвилювали питання про співвідношення трагізму: гуманізму в революційному житті країни, про міру самозречення в ім’я вищої ідеї, про цінність […]...
9. Трагедія роду Половців – I варіант ЮРІЙ ЯНОВСЬКИЙ 11 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ЮРІЙ ЯНОВСЬКИЙ Трагедія роду Половців І варіант Нелегким був шлях українського народу до революції. Ставалося так, що відразу приймали її люди, але виходило і так, що вона призводила до трагедії. Болем озивалося це у серці Юрія Яновського, і, як плід його роздумів, народилася новела “Подвійне коло”, котра потім увійшла до його відомого роману “Вершники”. Ми бачимо, що відбувається у роки революції, під час громадянської […]...
10. Трагедія роду половців Кривавою хвилею прокотилась громадянська війна по Україні. Брат убивав брата, батько вбивав сина, а син підіймав руку на батька. Мабуть, тим, хто жив у цей страшний час, здавалось, що прийшли останні дні світу: таким шаленим був вихор громадянської війни. Адже точилася вона на Україні з особливою силою: білі, червоні, петлюрівці і махновці – усі. боролись один проти одного, і, здавалось, не буде цьому кінця. Тема громадянської війни звучала у багатьох […]...
11. Трагедія роду Половців – IІ варіант ЮРІЙ ЯНОВСЬКИЙ 11 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ЮРІЙ ЯНОВСЬКИЙ Трагедія роду Половців II варіант Немало написано творів про братовбивчу війну в Україні в 1919 році. Але яскраво і правдиво описати ці події вдалося небагатьом письменникам. Одним з таких співців епохи був Юрій Яновський. Роман “Вершники” – твір дещо незвичайний. Він складається з восьми новел, пов’язаних між собою ідеєю, темою та героями. Кожна частина немовби виступає новим ракурсом у розгляді тієї самої […]...
12. Трагедія роду Половців і трагедія України Юрій Яновський став відомим саме завдяки роману “Вершники”, який був написаний ідеологічно правильно, тобто віддавав хвалу більшовицькій партії. Особливість цього роману – це своєрідність його будови: він складається з окремих новел. Та через всі новели червоною ниткою проходить тема трагедії українського народу, яка полягає в занепаді загальнолюдських цінностей, розпаді роду, родини заради якихось нових реалій життя. Ця страшна трагедія яскраво розкрита на прикладі роду Половців. Біда їхня в тому, що […]...
13. Мати – берегиня роду Уявімо собі часи, коли ще не існувало міст, країн, а людство було лише жменькою племен, розкиданих по без­країх просторах землі. Це було за дохристиянських часів, коли наші пращури були язичниками. Тоді одним з най­головніших божеств уважалася жінка-мати – берегиня роду. Згодом на простори України прийшло християнство, але про берегиню роду не забули. У сучасній Україні ведеться чимала робота по збере­женню культурної спадщини. І багато стало відомо саме про матір-берегиню. Дійсно, […]...
14. Трагедiя роду Половцiв Роман великого українського письменника-романтика “Вершники” присвячений показу боротьби українського народу проти зовнiшньої i внутрiшньої контрреволюцiї в роки громадянської вiйни в Українi. Твiр вiдкривається новелою “Подвiйне коло”, яка вiдразу вводить нас у шквал гарячих подiй: “Лютували шаблi, i конi бiгали без вершникiв… рубали по чiм попало i топтали конем… i пiдводили високих степовикiв, i летiли їхнi голови… Висвистували шаблi”. I саме тут з найбiльшою силою розкривається трагедiя родини Половцiв, як i […]...
15. Трагедія роду Половців у романі Юрія Яновського “Вершники” Коли Юрій Яновський читав книжку і хотів її оцінити, він питав себе: “Чи взяв би ти її в далеку путь… чи дасть вона тобі мужність і радість, щирий захват і приємний біль мудрості?” У словах цих не тільки естетична програма письменника. Це – девіз його життя! Ю Яновський належить до покоління тих письменників, які відкривали нові теми, шукали нові форми, йшли незвіданими шляхами. В українську літературу він увійшов як натхненний […]...
16. “Щастя то зрада, будь тому рада, тим воно гарне, що вічно летить” У чому зміст людського життя? Яким воно має бути’,’ Що треба для того, щоб життя було повноцінним, щасливим, незрадливим? Ці питання є синонімічним рядом головної проблеми драми-феєрії “Лісова пісня”. Щоб відповісти на них, треба мати неабиякий життєвий досвід, вміти любити, пробачати й вірити. Цей гнір – гімн єднання людини і природи, це щира пісня про велич духовного, про порив людини до щастя, про складні болісні шляхи до нього. Драма створена […]...
17. Чистіша від сльози хай буде Чистіша від сльози хай буде Ніжна душа мого народу бринить у слові. Слово, оповите любов’ю, вигранене вічністю, музично-незбагненне і сонячно-прозоре, заходить у серце і настроює струни ніжності. Ніжне українське слово будить у нас людину, воно освячене любов’ю до найдорожчого на землі, воно сходить зорею і яскравіє, доки людина живе для добра, доки мудрість і праця квітчають землю, доки живе в людині жага творіння. Таке воно, чисте і щире українське слово; […]...
18. Твір з української літератури – Трагедія роду Половців Відомий український письменник Юрій Яновський увійшов у літературу як натхненний романтик революції. В його романі “Вершники” розповідається про братовбивчу війну на Україні в 1919 році, яка стала першою віхою в переліку трагедій, що випали на долю українського народу після революції 1917 року. Роман складається з восьми новел. Новелою “Подвійне коло” письменник відразу вводить нас у шквал гарячих подій літа 1919 року. Саме в цій новелі Юрій Яновський сконцентрував увагу на […]...
19. Якого роду ми діти? Все на світі можна вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину. Василь Симоненко Хто ми? Звідки? Якого роду діти? На ці питання віками шукали відповіді наші предки. Так вже склалося, що тернистим виявився шлях українського народу до усвідомлення своєї національної приналежності. Досі не всі сторінки власної історії знаємо, як належить. Ще не всі з нас повернулися серцем до своїх рідних національних витоків, ще не всі відчули символічний запах євшан-зілля, яке […]...
20. “He треба слів! Хай буде тільки діло!” “He треба слів! Хай буде тільки діло!” Хочу жити, аж життя не зломить. Рватись вгору чи летіть в безодню. О. Теліги Дмитро Донців назвав Олену Телігу “поетесою вогняних меж”. У долі її й справді було багато межових ситуацій: між щастям і горем, успіхом і поразкою, життям і смертю. Вона з’явилася, спалахнула і згоріла, наче зірка, блиснула і згасла, залишаючи після себе світло. Це оригінальна особистість, творча, горда в житті і […]...
21. Кінець, може, колись буде “Осінню казку” Леся Українка за життя не друкувала. Як свідчить К. Квітка, вона просила його переписати твір для друку, але К. Квітці драма не сподобалася, він висловив думку, що ця річ не вдалася. Думка К. Квітки, а може, й інші обставини вплинули на авторку так, що надалі вона не поверталася до свого твору. Отже, “Осіння казка” не була підготовлена до друку. Очевидно, що відомий текст є лише першим варіантом, та […]...
22. Хто рано встає, тому Бог дає Скільки всього можна зробити, якщо прокинутися раніше, ніж завжди! Моя бабуся живе в селі. Вона завжди встає дуже рано, ще вдосвіта, тому що має багато клопоту по господарству. В неї є і кури, і гуси, і корова, і свині. А ще вона порається на городі та в хаті, до того ж якось устигає допомагати сусідці, якщо та хворіє. Звичайно, бабуся вміє все робити дуже швидко і гарно, а крім того, […]...
23. Добре жить Тому, чия душа і дума Добро навчилася любить твір-роздум) 9 КЛАС ТВОРИ НА НЕЛІТЕРАТУРНІ ТЕМИ Добре жить Тому, чия душа і дума Добро навчилася любить твір-роздум) Серед усього живого на Землі людину вирізняє не лише здатність удосконалю вати знаряддя праці і вміння думати, а, в першу чергу, здатність відчувати. У Давній Греції існувала легенда про те, як боги, заселяючи Землю, наказа ли титанам Прометею і Епіметею дати всьому живому здібності. Епіметей, який спершу робив, а потім думав, умовив Прометея […]...
24. Я – вільна людина, тому що Я – вільна людина, тому що… Чому бажання людини бути вільною, завжди є таким актуальним у всі віки? Людство хотіло волі у рабовласницькі часи, прагнуло у царські. І на сьогоднішній день бажання свободи волевиявлення є наріжним каменем у суспільстві. У кожного воно проявляється по-різному. Хтось хоче звільнитись від зобов’язань. Хтось від норм поведінки, а комусь достатньо прокидатись у своїй домівці поряд з близькими людьми і займатись улюбленою справою. Як бачимо, […]...
25. Якщо людина не має мрії – її життя буде обов’язково сумним І порожнім. Мрії бувають різними: від дуже егоїстичних особистих, до тих, що передбачають щастя для всіх людей. Якщо останні збігаються з мріями та сподіваннями інших, може статися диво – вони перетворяться на реальність. Саме такими були мрії славетного українського Кобзаря – Тараса Григоровича Шевченка, самого народного з поетів, що колись жили І писали в Україні. Саме тому значна частина його мрій надихала українців на боротьбу за незалежність і демократію і […]...
26. Життєві переконання В. Стуса: “Довіку не буде із мене раба…” Надія Світлична так написала про Василя Стуса: “Є трагедія народу, і Василі. Стус – символ цієї трагедії”. Ці глибокі й сповнені розпачі слова дуже вразили мене. Насправді, життя В. Стуса було суцільною боротьбою: боротьбою за людську гідність, за власні по гляди, за право на творчість та за просте, на перший погляд, право жити за влас­ним розсудом. Зрештою, навіть права на життя було позбавлено геніального по ета: він загинув у таборі. […]...
27. У чому вбачає Ю. Яновський трагедію роду Половців і всієї України? Ю. ЯНОВСЬКИЙ 11 КЛАС УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА 1920-1930-Х РОКІВ. ПРОЗА Ю. ЯНОВСЬКИЙ У чому вбачає Ю. Яновський трагедію роду Половців і всієї України? Роман “Вершники” вперше було опубліковано 1935 року в липневій книзі журналу “Радянська література”. За жанром – це роман у новелах, який мав стати ще одним твором про тріумфальну перемогу революції та прославити героїзм її творців. Мабуть, з усіх новел твору найбільше вражає “Подвійне коло”. У ній відбилися типові риси доби […]...
28. Чи буде квітень, як завжди дарунком весняної здоби, чи славним іменем біди ми назвемо його – “Чорнобиль”? Кажуть, що на світі нема нічого випадкового, усе заплановано й обдумано перед Вищим Розумом. До мене часто приходить думка, що назва Чорнобиль теж не випадкова. За якісь страшні провини людства саме в цю місцевість прийшло чорне лихо, щоб розлитися полином по “нашім раї на землі”. Воно змією вповзло в життя ні в чому не винних людей, ділячи весь час на дві частини: до і після Чорнобиля. Але для багатьох людей […]...
29. Тема сім’ї й роду в Салтикова-Щедріна У другому розділі “Панів Головлевих”, що носить заголовок “По-родинному”, центральними подіями стають смерть брата Павла, захоплення Иудушкой його маєтку й капіталу. Павло вмирає на самоті, більше інших не бажаючи бачити Иудушку. Але “кровопивец” з’явиться перед ним і буквально наблизить його смерть Характерний контекст явища зрадника перед Павлом: “Покуда це відбувалося, Павло Владимирич перебував у неописаній тривозі. Він лежав на антресолях зовсім один і в той же час чув, що в […]...
30. “Пісня про матір’ – гімн жінці, продовжувачці людського роду на землі Все те, що мав, і те, що в мене є, Що від людей, що від землі святої, Що радістю в рядках моїх встає, – Передано в моє життя тобою… В. Підпалий Про материнську любов, про ті уроки добра і краси, які дала мати, про ніжну материнську ласку, про її колискову написано тисячі хвилюючих рядків. Перед матір’ю, “мов перед образом святим”, схилявся Великий Кобзар. Та чи тільки він!? Перед матір’ю схиляються […]...
31. “Так місто Захарія буде сонцем!” “Ми сотворим світ получшій, созиждем день веселейший”, – мудро пророкував видатний письменник і філософ Григорій Сковорода, сягаючи мріями у майбутнє України, рідної Слобожанщини. 30 віршів, більше як 20 байок, 17 філософських трактатів нашого земляка увійшли до скарбниці світової літератури, уславивши харківську землю, на якій вони були народжені “українським Горацієм” – так ще за життя називали Григорія Сковороду. За його власним виразом, він любив Слобожанщину, як “рідну тітку”, – не менше, […]...
32. Невмирущість духу українського – роду у романі Ліни Костенко “Маруся Чурай” Любов до України… Вона допомагала переборювати труднощі, вона надихала на неймовірні вчинки, була джерелом злетів та падінь. Під Шевченковим “я так люблю свою Україну убогу…” могли б підписатися сотні, тисячі, мільйони різних людей. І це не просто слова, адже любов до рідної землі народжується з першим подихом, який робить людина. А потім або росте, міцніє і стає невід’ємною часткою людської істоти, або засихає, чахне під впливом обставин, і тоді – […]...
33. Чистіше від сльози вона хай буде Без мови – нема народу… але чомусь ми про це стали забувати. Мова – найвагоміше надбання кожної окремої людини і найбільша суспільна цінність. Мова завжди об’єднує, згуртовує людей. Наша українська мова – чарівна і милозвучна, але чомусь ми будь-що хочемо її “задавити”. Чому ж? Можливо, тому, що наша країна завжди перебувала під натиском сусідніх держав, зокрема Росії, адже більшість українців розмовляють саме російською. Українська мова завжди пов’язана з образом матері, […]...
34. Яка буде моя майбутня професія У світі є дуже багато цікавих професій, але яку з них вибрати. Моя майбутня професія повинна в першу чергу подобатися мені. Немає нічого кращого, ніж кожен ранок вставати і радіти тому, що йдеш на роботу. Моя професія повинна приносити мені радість. Людина, яка любить свою професію, хоче ставати професіоналом, асом у своїй справі, тому так важливо вибрати професію до душі. Не всі люди працюють із задоволенням, багато хто навіть переживають […]...
35. “Рідне слово, рідний розум – рідна й правда буде” П. КУЛІШ, МАРКО ВОВЧОК 9 КЛАС УКPAЇHCЬKA ЛІТЕРАТУРА ЛІТЕРАТУРА УКРАЇНСЬКОГО РОМАНТИЗМУ П. КУЛІШ, МАРКО ВОВЧОК “Рідне слово, рідний розум – рідна й правда буде” На теренах української культури XIX століття Пантелеймон Куліш виділяється як один із небагатьох письменників європейського масштабу, але який усе свої життя присвятив боротьбі за національну ідею. Своє призначення письменник-громадянин вбачав у тому, щоб розбудити національну та державотворчу свідомість народу. Він багато зробив для духовного відродження українців, трагедію яких вбачав у […]...
36. Жінки – берегині роду в романі “Жовтий князь” Зі світлими душами і чистими помислами змальовані жінки в романі В. Барки “Жовтий князь”. Це дружина головного героя – Катранник Да-рія Олександрівна, його мати Харитина Григорівна та дочка Оленка. Небагатьма словами схарактеризовано бабусю Харитину, але якими яскравими та влучними. “Була їм стара, як великий янгол: тільки ними жила і для них була в неї вся думка і праця”, “була мати – як світло з височини, і втратилося…” Замолоду пізнала горе […]...
37. “Народ мій є, народ мій завжди буде, ніхто не перекреслить мій народ!” Чи не занадто смілива заява це була для ще зовсім молодої людини у ті часи? Адже, мабуть, мова йде не про такий ефемерний термін, як “радянський народ”? Ні, йдеться про народ український… Василь Симоненко, як справжній геній, прожив небагато. Але встиг залишити по собі на землі такий слід, що його вірші ще багато років символізуватимуть Україну. Я довго міркувала над тим, з ким можна порівняти Василя Симоненка. І дійшла висновку, […]...
38. Як живе і вмирає рід? Роман “Вершники” – один із кращих творів Юрія Яновського – полонить читача романтикою грізного дев’ятнадцятого року, з його бурями й громами, короткими боями й виснажливими, тривалими, немов саме життя, відступами, легендарними іменами. Як на мій погляд, роман “Вершники” прекрасний героїко-романтичним духом: “О, дев’ятнадцятий рік поразок і перемог, кривавий рік історичних баталій і нелюдських битв, критичний по силі, незламний по волі, клятий і ніжний, наріжний і вузловий, безсонний дев’ятнадцятий рік!” Чи […]...
39. Образи жінок – берегинь роду в романі В. Барки “Жовтий князь” Зі світлими душами і чистими помислами змальовані жінки в романі В. Барки “Жовтий князь”. Це дружина головного героя – Катранник Дарія Олександрівна, його мати Харитина Григорівна та дочка Оленка. Небагатьма словами схарактеризовано бабусю Харитину, але якими яскравими та влучними. “Була їм стара, як великий янгол: тільки ними жила і для них була в неї вся думка і праця”, “була мати – як світло з височини, і втратилося…” Замолоду пізнала горе […]...
40. Шевченко – це народ, і як народ, він буде вічно жити Тарас Григорович Шевченко – великий поет, геній українського народу. Поет зробив неоціненний вклад у духовну скарбницю людства. У своїй творчості митець сягнув на світовий рівень. Його довершені твори сіють зерна світла й добра, палахкотять незгаслим полум’ям безкомпромісної справедливості, проникливої мудрості. Тарас Шевченко народився кріпаком, тож йому, як нікому іншому, були близькі й зрозумілі страждання бідноти. А тому все своє життя поет присвятив служінню ідеї національного та соціального визволення трудящих. Не […]...