Равлик на парковій стежці

Related posts:

1. Равлик на парковій стежці. Твір-оповідання про випадок з життя Кілька днів поспіль лив дощ. Я не виходила з дому. Стоячи на балконі, я слухала його шум, дивилася з вікна на каламутні потоки, які неслися по дворовому асфальту. Стовбури дерев були чорними, здавалося, вони просочені вологою. Сумно було. Уранці визирнуло сонце, небо сяяло блакиттю, і, як це буває влітку, волога миттю почала випаровуватися. Нарешті можна прогулятися. Я поспішила у парк. Де-не-де на стежках були калюжі, але й вони танули майже […]...
2. З дитинства: дощ Голобородько Я уплетений весь до нитки У зелене волосся дощу, Вплетена дорога до батьківської хати, вплетена хата на горі, як зелений птах, Уплетене дерево, що притихле стоїть над дорогою, Уплетена річка, наче блакитна стрічка в Дівочу косу, Уплетена череда корів, що спочивають на Тирлі. А хмара все плете зелене і холодне волосся дощу. Але усім тепло, Усі знають: дощ перестане, І хто напасеться, хто набігається, Хто нахитається, Хто насидиться на горі, […]...
3. Опадає листя Мені дуже подобається спостерігати, як восени з дерев опадає листя. Я помітила, що з різних дерев воно опадає у різний час. Найперше листя опадає з кленів і берізок, а найпізніше – з дуба. Мені здається, що завдяки цьому тривалість листопаду збільшується, і ми маємо змогу довше милуватися красою природи. Ще я помітила, що у різних дерев. осіннє листя буває різного кольору: жовте з усіма можливими відтінками, червоно-коричневе, багряне. Бабуся пояснила […]...
4. У бабусиному квітнику Моє захоплення виявилося несподіваним чином. Одного разу ми поїхали до бабусі на дачу, і я побачила її квітник. У мене було таке враження, що я потрапила на виставку квітів. Тут були й троянди, і гладіолуси, і жоржини, і нарциси, і ромашки. Але особливо до душі мені припали наші рідні українські мальви, які в народі ще називають рожами. Мальви ніби викидають свої коштовні скіпетри та аж вбирають погляд. Я довго милувалася […]...
5. З чого починається батьківщина? Твір на патріотичну тему Мій шлях до школи лежить через невеликий парк. Я йду стежкою вздовж парку. Колись тут був басейн, били фонтани. Зараз, крім кам’яних ям, що позаростали травою, нічого не нагадує про минуле життя басейну. Ось я проходжу повз велетнів-дубів. Трохи далі від них варто берізка. Вона ніби чужа в суспільстві цих дерев, і мені її чогось шкода. Ось низка кленів; ніби один в один вишикувалися: клени-молодці. Цієї самої стежкою я повертаюся […]...
6. Етюд. Краса поетичного слова Багатьом людям подарував Шевченко цілющий промінь поезії. Його іскра завжди освітлює найзаповітніший куточок серця – куточок прекрасного. Люди не в змозі забути прекрасних рядків Шевченка, звернених до сучасника: Доле, де ти! Доле, де ти? Нема ніякої! Коли доброї жаль, боже, То дай злої, злої! Не дай спати ходячому, Серцем замирати І гнилою колодою По світу валятись. А дай жити, серцем жити І людей любити… Життя іде розміреним кроком назустріч сонцю. […]...
7. Етюд про Ахматову та Гумільова Вартовий, безвусий червоноармієць, рудоволосий і веснянкуватий, передав Анні записку, маленький аркушик у клітинку, на якому знайомою рукою було написано чорнильним олівцем: “Не хвилюйся за мене, почуваюся прекрасно, пишу вірші і читаю Гомера”. Вона не здивувалась і не заплакала. Анна знала його вдачу, знала його серце: воно билося зараз спокійно, попри те, що жити йому лишалося трохи більше десяти годин. Я закрыл “Иллиаду”и сел у окна, На губах трепетало последнее слово, […]...
8. Тематична спорідненість збірки “Зів’яле листя” Та повісті “Перехресні стежки’ Івана Франка Тематична спорідненість збірки “Зів’яле листя” та повісті “Перехресні стежки” Івана Франка Загальновідомо, що будь-який мистецький твір набуває особливого значення, коли він має на собі відбиток авторської біографії. Завдяки цій особливості постать автора стає ближчою до нас, зрозумілішою, дорожчою, бо ми сприймаємо тоді твір як відвертість, щиру сповідь друга. Такою “відвертістю” стала для мене збірка Івана Франка “Зів’яле листя”, яка побачила світ 1896 року. Коли читаєш ці вірші, складається враження, що […]...
9. Переказ з творчими завданням на тему: Гроза надходила Мить, коли між землею і небом пролетів вихор, іще гарячий, як подих розжарених степів, застала Степаниду край городу, біля горішнього краю гаду: вона схилялася понад черенцями чорної смородини, які нарізала й нисадила напровесні. За вихором продріботіла над самою землею одірвана од гурту хмара, і :і неї пішов лапатий, рідкий дощ. Степанида навіть не подумала критися од нього. Бона зірвала кілька листків, шкарубких, спечених гарячим духом од грунту, й розтерла їх […]...
10. Про що казав струмок Про що казав струмок Вночі пройшов веселий дощик. Великі краплі застукали по залізній покрівлі. Ринвою пробіг говіркий струмок. Він скоромовкою розповідав щось про чорну хмару, про сердитий грім і вогняні блискавки. І на щось скаржився. Я підбіг до ринви, до того місця, де струмок падає в діжку, і прислухався. На що ж він скаржиться? І почув: – Навіщо мені діжка? Що я там буду робити? Я ж перестану бути струмком. […]...
11. Мій чотириногий друг Вона примружує очі, ліниво потягується, а потім несподівано плигає прямо мені на зошит. Сидить і виразно дивиться на мене, неначе про щось хоче сказати. Я вже знаю, про що, тому кладу ручку і покірливо йду на кухню, щоб нагодувати мою маленьку чотириногу подругу. Не встигаю озирнутися – вона вже сидить біля своєї миски і дзвінко муркотить. її звуть Орися, і це ім’я було придумане мною ще задовго до появи маленького […]...
12. Пригостила яблучком сорока. Твір-оповідання про випадок з життя Кажуть, колись наша школа мала розкішний фруктовий сад. У ньому росли і вишні, і абрикоси, але переважали яблуні. Поступово сад дичавів, за ним припинили доглядати, деякі дерева повирубували. Якимось дивом уціліла стара яблуня – високе розложисте дерево, з розкішною густою кроною. Повесні вона пишно цвіте біло-рожевим кольором, розливаючи ніжний аромат, приваблюючи бджілок. Коли опадають пелюстки, земля під яблунею наче вкрита снігом. Поступово білий колір змінюється на зелений колір яблуневого листя. […]...
13. Учитель життя У житті кожної людини є Учитель. Це не якийсь фахівець, а саме людина, яка веде тебе по життю. Такий Учитель є і в мене, він не просто вчитель, а друг і порадник. Це – мій тато. У нас особливі стосунки, не просто батько з сином живуть під одним дахом, у нас із ним справжня дружба. Коли я ще був маленьким, мені дуже подобалося бути разом із батьками, особливо у вихідні […]...
14. Моя улюблена пісня. Твір-роздум Я дуже люблю сучасну українську пісню. Дуже довго я думав, яка ж із пісень найулюбленіша? Але ж, мабуть, то все-таки “Червона рута”, слова й музику до якої написав славетний композитор і поет Володимир Івасюк. Ця пісня знайома мені дуже давно. Може, десь у лісах ти чар-зілля шукала, Сонце-руту знайшла і мене зчарувала. Так автор звертається до коханої. У цій пісні дівчина – то є чаклунка, яка вміє причаровувати хлопців, ходить […]...
15. Поезія М. Рильського “Перед грозою” Літературне життя М. Рильського тривало близько п’ятдесяти років. Поет залишив нам багато цікавих, проникливих, чутливих віршів. Тема природи близька поетові. Він спостерігає та розуміє найменші зміни у ній і передає їх у своїй поезії. Вірш “Перед грозою” переносить нас у пізню весну, коли вже відцвіли дерева, осипалися пелюстки, а все навкруги жадає вологи, дощу. І ось з’являється ознака того, що скоро цей дощ розпочнеться: “землю ластівка черкає”. Усім відомо, що […]...
16. Сорока – Твір розповідь з елементами опису Я люблю спостерігати за тваринами в лісі, або зоопарку. Вони дуже смішні, і деколи можна побачити забавні сюжети навіть на дворі, або на вулиці. З вікна нашої кухні добре видно двір і велика калюжа, що залишилася після дощу. Я інколи люблю стояти біля вікна і дивитися на те, що твориться у дворі. Одного разу я помітила на вітці дерева красуню сороку. Птах, не припиняючись, чистив собі пір’їнки і обтрушувався. Я […]...
17. Якби я зустріла Лесю Українку… Т. ШЕВЧЕНКО, І. ФРАНКО, ЛЕСЯ УКРАЇНКА 8 КЛАС СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ Т. ШЕВЧЕНКО, І. ФРАНКО, ЛЕСЯ УКРАЇНКА Якби я зустріла Лесю Українку… На віконне скло впала крапля дощу. Гола гілка, яку штовхнув безжальний вітер, вдарила по склу, збивши з нього крапельки дощу. І що зі мною коїться таке, що я навіть її, цю крапельку жалію? Вітер зловісно зітхає, дощ монотонно шумить за вікном. Чому ж так важко на душі? Я хвора… Я хвора вже тиждень, і […]...
18. Осінній ліс – IІ варіант II варіант Коли заходить розмова про осінній ліс, то всі одразу згадують жовте листя, що шуршить під ногами. Особливий запах – запах сухого листя і пожовклої трави. Дуже красивий килим з жовтого та червоного листя! Але в цей час життя не зупинилось. Природа готується до довгого зимування. У той час, коли ми милуємося чорними деревами з жовтим листочком на фоні яскраво-синього неба, під нашими ногами у траві бігають різні комашки, […]...
19. Я пишаюся своїми батьками Вранці ми з татом займаємося на спортмайданчику. Одного разу ми поверталися після чергового тренування. У безлюдному місці в трансформаторній будці ми побачили собаку породи колі, так звану шотландську вівчарку. У неї була довга руда шерсть з білими цятками. З усього було видно, що хазяї з якоїсь причини кинули її. Завезли в безлюдне місце й поїхали. Рано-вранці людей поблизу не було. Ми зрозуміли, що собака голодна, вона тремтіла, жалібно дивилася нам […]...
20. Веселка – твір-опис явища природи Веселка Веселка – одне із самих дивних явищ природи. Над сутністю цього явища люди замислювалися здавна. Веселка є супутницею дощу. Час її появи залежить від переміщення хмари, що дає зливові опади. Веселка може виникнути як перед дощем, так і в процесі випадання опадів або по закінченні процесу Що таке веселка? Звичайно веселка являє собою кольорову дугу з кутовим радіусом 42°. Дуга проглядається на тлі дощової завіси або смуг падіння дощу, […]...
21. Осінь Різні пори року несуть різний настрой. Хтось захоплюється білим снігом, хтось мріє про квітучі дерева навесні, хтось бажає дочекатися жаркого літа з купанням в річці. А я люблю осінь. Це така красива пора року! Клени одягнулися в рум’янець. Вони стоять, задумавшись, на галявині, немов сумують про те, що прийшов жовтень. Іноді тихенько скидають своє різьблене листя. Раптовий порив вітру безжально зриває осінню красу з сумних кленів. Як ніжно виглядають золоті […]...
22. Довгоочікувана дощова симфонія С. ВАСИЛЬЧЕНКО, Т. ШЕВЧЕНКО, К. МАЛИЦЬКА, Б.-І. АНТОНИЧ, Е. ГУЦАЛО, ОЛЕНА ПЧІЛКА, М. РИЛЬСЬКИЙ, М. ВІНГРАНОВСЬКИЙ 5 КЛАС РІДНА УКРАЇНА. СВІТ ПРИРОДИ С. ВАСИЛЬЧЕНКО, Т. ШЕВЧЕНКО, К. МАЛИЦЬКА, Б.-І. АНТОНИЧ, Е. ГУЦАЛО, ОЛЕНА ПЧІЛКА, М. РИЛЬСЬКИЙ, М. ВІНГРАНОВСЬКИЙ Довгоочікувана дощова симфонія Максим Тадейович Рильський – відомий український поет, учений, перекладач. А ще, на моє переконання, він не просто поет, а художник слова. Особливо це відчуваєш, коли читаєш його твори про природу. Перед очима постають цілі картини, які відображають те, про що пише поет. Коли я ознайомилася […]...
23. Кульова блискавка Одного разу я вийшов прогулятися до Центрального ринку. Раптом почався сильний дощ. Я був у новій шкільній формі, але не взяв із собою парасольки. Щоб не промокнути, я сховався під високим дубом. Там я стояв та чекав, коли вже закінчиться дощ. Я сподівався, що він закінчиться також швидко, як і почався, але він, навпаки, ставав усе сильнішим. Аж ось, нарешті, він припинився, і я подумав, що можу йти. Я зробив […]...
24. Як ми поверталися з екскурсії Цього літа зі своєю родиною я відпочивала у Криму. Звичайно, я дістала багато яскравих вражень, але найбільше запам’яталася прогулянка катером… Одного дня, вільного від походів на пляж та екскурсій, мені трапилася нагода побувати у Місхорі. Наші знайомі, котрі вже встигли там побувати, захоплено розповідали про славнозвісні кам’яні скульптури та Русалку, що знаходиться в самісінькому морі. Отож на світанку пішки вирушили. Йти було далеченько, але з моря повівало свіжим вітерцем, тому […]...
25. Дощовий день Здавалося б, що гарного можна сказати про дощовий день? У мене небагато однодумців, тому що більшість любить яскраві, сонячні дні. А я люблю дощ завжди, у будь-який час року, ну хіба що взимку він мені не до вподоби. Але навесні, влітку й восени в мене навіть настрій піднімається, коли йде дощ. Тепло або холодно – мені все рівно. У теплу дощову погоду я люблю просто бродити вулицями, натягнувши на себе […]...
26. Твори письменників-модерністів: Відродження Розміщено від Tvіr в Вторник 25 мая Не жалію, не зову, не плачу Не жалію, не зову, не плачу, Все мине, як з білих яблунь дим. Прив’ядання золотом позначений, Я не буду більше молодим. Серце, ти вже так не будеш битися, Перем’яте памороззю літ, Сторона березового ситцю Не заманить босого в похід. Дух бродяжий, ти не той, що зроду На вустах вогнем палахкотів. Де ж узять колишню свіжу вроду, Шал […]...
27. Міф, який мені сподобався Я прочитав декілька давньогрецьких міфів, найбільше мені сподобався “Нарцис”. Це історія прекрасного юнака, але Пихатого і гордого, який нікого ніколи не любив, нехтував іншими. За це його покарала богиня краси і кохання Афродіта. Як саме вона це зробила? Якось прийшов Нарцис до струмка і побачив у воді своє відбиття. Ось тут і наздогнала його кара Афродіти, яка примусила юнака закохатися в своє зображення. Про все забув Нарцис: і про їжу, […]...
28. Стежка до яблуні. Твір-роздум на морально-етичну тему Неподалік від нашого будинку знаходиться парк. Ще дитиною я гуляла дідусем і бабусею. У ньому і зараз багато дітлахів і дорослих. Тут є блакитні ялиці, і дуби, і в’язи. Є кафе, естрада, майданчик для літніх людей – одне слово, наш парк нічим не відрізняється від інших парків міста. Тим не менше, мені здається, різниця є. У глибині парку є вузенька непримітна стежка. Йдучи нею, потрапляємо на невелику галявину, яка геть […]...
29. Текст-опис “Перед грозою” Наближення грози відчувається заздалегідь. Спочатку змінюється повітря – воно стає вологим і важким та ніби придавлює нас до землі. Небо поступово затягується низькими темними хмарами, закриваючи тьмяне сонце. Дзвінка тиша повисає в густому повітрі, а потім настає час вітру. Він різкими поривами хитає віти дерев, крутить хоровод з легких речей, що вирвав з рук людей чи безсоромно вкрав зі столиків відкритих кав’ярень. Дівчата на вулицях притримують свої легкі сукні, затуляють […]...
30. Вчинок, яким я пишаюся Наш двір оточують будинки ще довоєнних років. Двір великий, у ньому багато старих дерев, що піднімаються над дахами чотирьох – і п’ятиповерхових будинків. Недавно засохлу тополю, що, як кажуть старожили, була посаджена одразу після війни, спиляли. Одне з дерев посередині двору саме звалилося. Мешканці вирішили упорядкувати свій двір: посадити молоді деревця, розбити квітники біля під’їздів. У вихідні упорядкуванням двору займалися і старі й малі. Мій дідусь і тато вкопували лавочки; […]...
31. Б. Пастернак Свіча горіла на столі, Свіча горіла Вона тихо переступила через поріг будинку й задумалася. Спустілий будинок, зблякли фіранки на вікнах, вся кімната в чорному кольорі. Катерина думала про своєму улюбленому, збіглому на війну, без нього будинок став похмурим, якимсь незатишним, і заходити в нього було боязно. Котячи зайшла в передню й запалила свічу. Вогник став розпалюватися, і відблиски променів стали рухатися по стінах. Котячи заплакалО. А якщо вона не побачить його більше? А що, якщо він […]...
32. Якби я повів себе зустрівшись з ангелом Тихим зимовим вечером я поверталась Настрій був поганий. Я посварилась з кращою подругою через якусь дрібницю. Хотілось швидше повернутись додому і поплакатись в подушку. Тут коло свого будинку я побачила зовсім незвичайного юнака. Він весь ніби світився. Я вже думала заходити, але він окликнув мене. Я обернулась. Звідки цей юнак знає як мене знати? Він підійшов до мене і обняв. Мені стало так легко на душі, відразу ж захотілось подзвонити […]...
33. Люблю я осінь Із всіх пір року я найбільше люблю осінь. Може, тому чарівний пейзаж, що я побачив! минулою осінню, так запав мені в душу. Золотим жовтневим ранком я йшла через парк і насолоджувалася свіжим вологим повітрям. Чорний від учорашнього дощу асфальт блищав, а в калюжах відбивалося блакитне небо із пливучими по ньому білосніжними хмарами. Подекуди по воді вже плили опалі листочки, жовті із зеленуватими прожилками Доріжка вивела мене на широку галявину, що […]...
34. Вірш О. Т. Твардовського “Брати” Творчість Твардовського цілком і повністю належить радянській епосі. Його доля – відбиття того суперечливого часу. Поет сполучив у собі віру в ідеали соціалізму із трагедією своєї сім’ї, віру в людину, у волю її духу. У вірші “Брати” , написаному анапестом, Твардовський натяками висловлює свій біль : Років сімнадцять тому назад Ми один одного любили й знали. Що ж ти, брат? Де ж ти, брат? На якому Біломорськом каналі? У вірші […]...
35. Мій улюблений сучасний поет Ліна Костенко Ліна Костенко – не тільки чесний, а й безстрашний цікаво й напружено мислячий митець. Тому-то їй затісні рамки ідилії, пасторалі. Вона “збурунює” ці жанри зсередини. “Пастораль XX сторіччя” – так називається один з її віршів. Три пастушки – “кирпаті сільські аргонавти” – знайшли і розібрали гранату. Вибух… …І несли їх діди, яким не хотілося жити. Під горою стояла вагітна, як поле, мати. І кричала та мати: – Хоч личко його […]...
36. Моя улюблена байка І. А. Крилова Я прочитав багато байок І. А. Крилова, але найбільше мені сподобалась байка “Камінь і Черв’як”. Головні герої: Камінь, Черв’як, Дощ і Оповідач-автор. Сюжет байки такий: Камінь, який Лежав на ниві, картав Дощик, що поливав землю. Камінь обурювався через те, що лежить на полі багато років і ніхто не подякував йому за це, а Дощу, що йшов дві-три години, усі раді. Черв’як сказав йому, щоб той замовк, бо Дощ зростив посіви, […]...
37. Зимовий ліс Майже кожний вихідний ми проводимо в лісі, там у нашої родини є свої заповідні стежки. Входячи до лісу, ми вітаємо знайомі дерева. Навіть дали імена деревам, що приглянулися нам. Віковий дуб-богатир має ім’я казкового царя Берендея, берізку назвали Снігуркою. А от ялинки-підлітки уздовж стежини до лісового озера Чорне одержали ім’я Подружки-Зеленушки. Одного разу ми допомагали працівникам місцевого лісництва збирати жолуді. їх потім відправили в інші лісництва для одержання саджанців дуба. […]...
38. Як я заблукала в лісі Кожного літа я їду до бабусі в село Лісова Стінка. Уже сама назва говорить про те, у якій мальовничій місцевості я відпочиваю. Ліса навколо старі, листяні, вони справді ніби стіною оточують село. Місцеві мешканці пасуть худобу на узліссях, у самому лісі збирають гриби, ягоди і горіхи. Цього літа і я вперше спробувала себе в ролі пастушки. Господарство в бабусі велике: корова, три кози, кури. Раніше, коли я просила бабусю дозволити […]...
39. Моє особисте ставлення до теорії граничних навантажень Теорія граничних навантажень видалася мені доволі цікавою, але не більше. Така собі “книга рекордів Гіннеса”, де кілька сотень чи тисяч фанатів намагаються перевершити самого Бога. Чому “Не більше”? По-перше, мені взагалі ненависний фанатизм у будь-яких його проявах – релігійному чи інтелектуальному, національному чи спортивному, оскільки, на моє глибоке переконання, він ніколи і нікого до добра ще не приводив. А в даних випадках з Отто Шмідтом і Генрі Боклем ми маємо […]...
40. Пригоди кота Кузі Жили-були собі тітонька й дядечко. Якось вирішили вони завести собі кота. Пішли на базар і купили… Ні! Не самовар! А кота! Був собі котик біленький, лапки і хвостик чорненькі, вушка стирчали сіренькі, а мордочка була кругленька. І такий він був ласкавий і чепурненький, що тіточка з дядечком вирішили забрати його до себе жити. Назвали котика просто – Кузя. Котик ріс – ріс і виріс. Вушка в нього стали великими, лапки […]...