Навчи мене, навчи, о Чигирине! Колодязь твій глибокий не змілів. Усе святе, усе неповториме,
Усе чекає невимовних слів… Л. Костенко Народ живий, доки живе його історична пам’ять. Це незаперечна істина, яка примушувала не одне покоління українських письменників знову і знову повертатися до славних чи ганебних сторінок минувшини.
Щоб з мовчазної згоди своїх байдужих дітей не стала Україна країною без минулого і майбутнього.
Як полум’яний патріот Вітчизни Микола Вороний – своєрідна, складна й суперечлива постать в історії української літератури початку XX століття – завжди намагався “іти за віком”. Поет вболівав за долю рідного краю і тих, хто його відцурався. Особливо виразно ця тема звучить у поемі “Євшан-зілля”, яка була написана в 1899 році. Автора непокоїть думка:
Де ж того Євшану взяти, Того зілля-привороту, Щоб на певний шлях направить,- Шлях у край свій повороту?! Тему і сюжет поеми “Євшан-зілля” Вороному навіяв “Галицько-волинський літопис” , у якому збереглася, напевне фольклорна за походженням, легенда про чарівну силу степового полину. Письменник не просто переказав у віршовій формі літописну легенду, а надав їй українського побутово-історичного колориту.
Головним героєм твору є хлопчик-половець, ханський син, який жив у неволі в Києві. У Володимира Мономаха юнакові жилося привільно, став він забувати рідний степ, поступово звикаючи до чужих звичаїв. А старий половецький хан тужив за улюбленим сином і послав у Київ співця, звелів знайти хлопця, заспівати рідних половецьких пісень. Гудзь таємно пробирається до княжого двору, співає героїчні та ніжні колискові пісні:
Але спів цей ніжний, любий, Ані перший, сильний, дужий, Не вразив юнацьке серце,- Він сидить німий, байдужий. Тоді співець вирішує дістати жмуток чарівного зілля. І сталося диво. Юнак стрепенувся і промовив:
Краще в ріднім краї милім Полягти кістьми, сконати. Ніж в землі чужій, ворожій В славі й шані пробувати! Це майже дослівний віршований переклад літописних рядків, які виражають ідейний зміст легенди про євшан-зілля.
Письменник ніби звертається до сучасників, тих, хто забув славну історію свого народу, мову, пісню. Автор наголошує на небезпечності втрати зв’язку з рідною землею, національними традиціями, застерігає людей, “котрі вже край свій рідний зацурали, занедбали”. Слід зазначити, що до цієї ж теми зверталися й І. Франко, Л. Майков. Але найвиразніше і переконливіше вона зазвучала саме у М. Вороного.
Поема “Євшан-зілля” тривалий час критикувалася за проповідь “зради в ім’я націоналістичних ідей”. Але чи можна називати зрадою любов до Батьківщини, гордість за приналежність до духовної спадщини народу?
Прадавня легенда звучить і сьогодні актуально. Високим патріотичним змістом сповнені слова останніх рядків поеми Україно! Мамо люба! Чи не те ж з тобою сталось?
Чи синів твоїх багато На степах твоїх зосталось?
Настав час для справжніх синів Вітчизни відродити ті святині, від яких протягом століть намагалися українців відлучити. Сподіваймося на довгий вік нашої історичної пам’яті, щоб не блукали ми манівцями без дороги, щоб жив у віках героїчний дух рідного народу!





Related posts:
- Проблеми історичної пам’яті народу в поемі “Євшан-зілля” Народ живий, доки живе його історична пам’ять. Це незаперечна істина, яка примушувала не одне покоління українських письменників знову і знову повертатися до славних чи ганебних сторінок минувшини. Щоб з мовчазної згоди своїх байдужих дітей не стала Україна країною без минулого і майбутнього. Як полум’яний патріот Вітчизни Микола Вороний – своєрідна, складна й суперечлива постать в історії української літератури початку XX століття – завжди намагався “іти за віком”. Поет вболівав за […]...
- Проблема історичної пам’яті народу в поемі М. Вороного “Євшан-зілля” Микола Вороний – своєрідна, складна і суперечлива постать в історії української літератури початку XX століття. Поет, перекладач, артист, режисер та історик українського театру, мистецтвознавець, він був багатогранною творчою особистістю. Поетична спадщина Вороного виразно відбиває суспільні, естетичні погляди поета, який гаряче любив свою Україну. У циклі “З хвиль боротьби” поет щиро вболіває за долю рідного краю і тих, хто його відцурався. Особливо виразно ця тема звучить у поемі Вороного “Євшан-зілля”. Твір […]...
- Твір Проблема історичної пам’яті народу в поемі Миколи Вороного “Євшан-зілля” Проблема історичної пам’яті народу в поемі Миколи Вороного “Євшан-зілля” Не раз закликали митці не відриватися від рідної землі, не забувати, “яких батьків ми діти”. Здавна проблема збереження історичної пам’яті бентежила серця – про це свідчать старовинні легенди. Людина не може не належати до певного народу з його традиціями, а втративши їх, залишатися повноцінною людиною.. Про це йдеться у поемі Миколи Вороного “Євшан-зілля”, в основі якої лежить стара легенда. Вперше цю […]...
- Історична пам’ять народу в поемі Миколи Вороного “Євшан-зілля” Історична пам’ять народу в поемі Миколи Вороного “Євшан-зілля” Ім’я Миколи Вороного назавжди ввійшло в українську літературу. Але тридцять років твори його не могли зустрітися з читачем. Творчість М. Вороного не вписувалась прокрустове ложе літератури того часу. Його хотіли бачити прямим і однозначним, рівним і однотипним. Але він був різнобарвним, багатотемним, непостійним, неповторним, то сумним, то життєрадісним. Він хотів, як і Іван Франко, Михайло Коцюбинський, Леся Українка, вивести українську літературу на […]...
- Проблема історичної пам’яті народу в поемі Миколи Вороного “Євшан-зілля” Ім’я Миколи Вороного назавжди вписане в історію нової української літератури. Він своєю плідною діяльністю розширив обрії творчості та поетичних злетів. На жаль, тридцять років твори М. Вороного не видавалися. Видатного майстра поетичного слова віднесли до “новочасної українізованої дрібнобуржуазної інтелігенції”. Був він неповторним, постійно різним: то холодним, як лід, то жагучим, як полум’я, А головне – він перебував у постійному пошуку, бо мав на меті вивести українську літературу з провінційного кола […]...
- Проблема історичної пам’яті народу в поемі “Євшан – зілля” Ім’я Миколи Вороного назавжди ввійшло в українську літературу. Але тридцять років твори його не могли зустрітися з читачем. Творчість М. Вороного не вписувалась у прокрустове ложе літератури того часу. Його хотіли бачити прямим і однозначним, рівним і однотипним. Але він був різнобарвним, багатотемним, непостійним, неповторним, то сумним, то життєрадісним. Він хотів, як і Іван Франко, Михайло Коцюбинський, Леся Українка, вивести українську літературу на європейський і світовий рівень. Поезія М. Вороного […]...
- Пишемо твір: Проблема історичної пам’яті в поемі Миколи Вороного “Євшан-зілля” В давніх літописах наших Єсть одно оповідання… Я читаю ці рядки, і перед моїми очима постає Україна – зкривавлена, розбита. Я бачу її рятівників – гетьманів “батька” Богдана, Петра Дорошенка, які намагалися підняти її з руїн, але марно. Про історичну минувшину нашої країни є немало історичних дум, пісень. Драматичної історії торкнувся і Микола Вороний у своїй поемі “Євшан-зілля”. Цілющим та чарівним зіллям у народі привертали хлопця до дівчини або навпаки, […]...
- Дух непокори, дух свободи в поемі М. Вороного “Євшан-зілля” Про це святе почуття людини і йде мова в одному з найпатріотичніших творів – поемі М. Вороного “Євшан-зілля” . В основу сюжету покладено легенду з літопису про сина половецького хана, якого взяв у полон з ясирем князь Володимир, оточивши “його почтом і розкошами догідно”. З часом юнак, кохаючись у розкошах, почав забувати рідний степ, а “край чужий, чужі звичай як за рідні уважати”. Переродилося, зчерствіло його серце, забув він і […]...
- Проблема історичної пам’яті в поемі “Євшан-зілля” Поему “Євшан-зілля” написав талановитий письменник Микола Вороний. Для його поезії характерні глибокі філософські роздуми, гаряче бажання щастя рідному народу. У поемі “Євшан-зілля” автор розкриває проблему вірності людини рідному краєві, своєму народові. На мою думку, це найголовніше, бо треба любити, поважати і ніколи не забувати рідний край. У своїй поемі М. Вороний звертається до людей, які відмовилися від своєї Батьківщини, які потрапили на чужу землю і забули рідну мову. Я думаю, […]...
- Проблема історичної пам’яті народу в поемі Миколи Вороного “Евшан-зілля” Батьківщину не обирають, вона, як мати, завжди одна. Це наша Вітчизна сповнює душу дивними піснями, напоює чар-зіллям широких степів та буйних лісів, полонить цілющими пахощами рідної землі. І все це живе в нас змалечку, успадковане від далеких пращурів. Часом людина відривається від рідного коріння, мандрує в далекі світи, переймає чужі звичаї, заглушуючи в собі голос родової пам’яті. А чужина ловить душу у свої тенета, відлучає від рідної матері, а потім […]...
- Тема збереження історичної пам’яті в поемі “Євшан-зілля” Для кожної людини надзвичайно важливо знати й відчувати, що вона не сама в цьому світі, що в неї є рідні, що на неї завжди чекають і їй є куди повернутися. Де б ми не були, які б дива не бачили, але справжній затишок можна знайти лише вдома, у рідній країні. Тільки тут радість буде справжньою, а горе розділять близькі по духу й крові люди. Любов до рідного краю є необхідною […]...
- Тема вірності Батьківщині в поемі Миколи Вороного “Євшан-зілля” Тема вірності Батьківщині в поемі Миколи Вороного “Євшан-зілля” “Євшан-зілля” – це поетична інтерпретація легенди про юного половця, якого взяв полон Володимир Мономах. Життя хлопчика в чужині було розкішним: він ні в чому не знав відмови, жив у достатку. Все було б гаразд, але на Батьківщині половця залишився батько, що дуже тужив за сином і хотів повернути рідну дитину, бо батьківська любов найсильніша и світі. І от гудець іде до Києва […]...
- Спалах любові до рідної землі за поемою Вороного “Євшан-зілля” Народ живий, доки живе його історична пам’ять. Це незаперечна істина, яка давала можливість не одному поколінню українських письменників знову і знову повертатися до славних чи ганебних сторінок минувшини. Не раз закликали митці не відриватися від рідної землі, не забувати, “яких батьків ми діти”. Здавна проблема збереження історичної пам’яті бентежила серця – про це свідчать старовинні легенди. Людина не може не належати до певного народу з його традиціями, а втративши їх […]...
- Народна пам’ять, або Як написати твір за поемою Миколи Вороного “Євшан-зілля” Народився Микола Кіндратович Вороний у 1871 році на Катеринославщині в заможній сім’ї ремісників, що зберігала українські традиції. Батько походив із селян, був онуком кріпака, який свого часу зумів записатися до міщан. Зате мати була з роду відомих українських діячів культури, до яких належав Прокіп Кола-чинський, ректор Києво-Могилянської академії. Мати передала малому хлопцеві у спадок палку любов до української культури, до народних звичаїв, повір’їв, до української казки, пісні, легенди, а також […]...
- Проблема вірності людини рідному краю, відданості своїй нації у поемі “Євшан-зілля” Талановитий український поет, перекладач, критик та історик вітчизняної літератури, пропагандист української культури Микола Вороний довгий час був невідомий нам, бо його ім’я і творчість були заборонені. А поет лише намагався вивести українську літературу на європейський рівень. Для поезії М. Вороного характерні глибокі філософські роздуми, патріотизм і гаряче бажання бачити щасливим рідний народ, рідну Україну. У поемі “Євшан-зілля” М. Вороний порушує проблему вірності людини рідному краєві, своєму народові. Використавши легенду про […]...
- Твір Пpоблема істоpичної пам’яті наpоду в поемі Миколи Воpоного Євшан-зілля Пpоблема істоpичної пам’яті наpоду в поемі Миколи Воpоного “Євшан-зілля” В усі часи пеpедові уми людства були пеpеконані, що без минулого нема майбутнього. Це насампеpед стосується Укpаїни, яка пpойшла теpнистий шлях до своєї незалежності. Істоpія – це життєвий коpінь, на якому тpимається нація, наpод. “Яке коpіння, таке й насіння”, – твеpдить наpодна мудpість. Геніальний Шевченко в посланні “І меpтвим, і живим…” з болем у сеpці звеpтається до своїх сучасників із закликом […]...
- Пpоблема істоpичної пам’яті наpоду в поемі Миколи Воpоного “Євшан-зілля” В усі часи пеpедові уми людства були пеpеконані, що без минулого нема майбутнього. Це насампеpед стосується Укpаїни, яка пpойшла теpнистий шлях до своєї незалежності. Істоpія – це життєвий коpінь, на якому тpимається нація, наpод. “Яке коpіння, таке й насіння”, – твеpдить наpодна мудpість. Геніальний Шевченко в посланні “І меpтвим, і живим…” з болем у сеpці звеpтається до своїх сучасників із закликом звеpнути погляди у минуле, вивчити спpавжню істоpію, спитати себе: […]...
- Твір за поемою “Євшан-зілля” Історична пам’ять – це святиня народного духу, велич, доблесть і міць держави, надійний гарант єдності, наступності і спадкоємності поколінь, згуртування нації, атрибут шляхетності національної вдачі, запорука щасливої долі. Цю істину прекрасно розумів Микола Кіндратович Вороний – видатний діяч української культури, творчість якого припадає на злам ХІХ-ХХ стст. Поезія М. Вороного глибоко патріотична. Вірш “Краю мій рідний”, датований 1908 роком, нагадує вірш Б. Грінченка “Смутні картини” . Створені різними поетами в […]...
- Літописна основа сюжету поеми М. Вороного “Евшан-зілля” Микола Вороний – талановитий поет і критик, історик і перекладач. Та працювати на повну силу він не міг через переслідування, звинувачення в контрреволюційній діяльності, арешти. А вся провина полягала в тому, що поет дуже любив свій край, український народ, уболівав за Його долю. Цікавився М. Вороний історією України, знайомився з літописами, працював з архівними документами. У Галицько-Волинському літописі він знайшов один факт, який його дуже зацікавив. Князь Володимир Мономах під […]...
- Проблема історичної пам’яті народу Кожна людина в світі є представником своєї нації, свого народу, а тому проблема історичної пам’яті народу, Яку порушив М. Вороний у поемі “Євшан-зілля”, актуальна і на початку XX століття, і сьогодні, на початку XXI століття. А я так думаю, що й надалі її патріотичний пафос буде актуально звучати, бо без минулого не буде теперішнього, а без теперішнього не буде майбутнього. Поема письменника має літописну основу – і в цьому теж […]...
- Євшан-зілля – символ рідкого краю І виріс я па чужині, І сивію в чужому краї.. Тарас Шевченко Поема Миколи Вороного “Євшан-зілля” розповідає про ту частину історії України, що стосується княжої доби. Описана в ній доля юнака-половця, який потрапив у полон і забув свою Батьківщину. Така біда, як полон, неволя, необхідність жити в чужому краї, не обходила українців. У воєнних походах потрапляли вони у полон до ворога. Під час набігів на Київську Русь поневолювали наш народ […]...
- Євшан-зілля – символ рідного краю Поема Миколи Вороного “Євшан-зілля” розповідає про ту частину історії України, що стосується княжої доби. Описана в ній доля юнака-половця, який потрапив у полон і забув свою Батьківщину. Така біда, як полон, неволя, необхідність жити в чужому краї, не обходила українців. У воєнних походах потрапляли вони у полон до ворога. Під час набігів на Київську Русь поневолювали наш народ кримські татари, турки, інші вороги, плюндрували землю, забирали в рабство жінок, дітей. […]...
- Створення узагальненого портрета та проблеми історичної пам’яті у поемі “Реквієм” Усі часи мають своїх літописців. Добре, якщо їх багато – тоді у читачів їхніх творів виникає можливість поглянути на події з різних боків. А ще краще, коли ці літописці мають великий талант, здатний передати не лише фактографію, а внутрішні шари того, що відбувається: філософський, етичний, психологічний, емоційний тощо. Саме таким поетом-літописцем була Анна Ахматова. Нелегким було її життя. На долю “музи плачу” припали революція і громадянська війна, репресії сталінських часів […]...
- Патріотичні мотиви у творчості Вороного Коли в 30-ті роки почалися переслідування всього живого, мислячого, Миколі Вороному пригадали все: і сумніви та вагання в період революції, і еміграцію до Польщі та шестирічне перебування там. “Націоналіст” – так почали називати поета за те, власне, що він просто всім серцем, всією душею любив рідну Україну. Миколу Вороного заарештували, а в 1938 році його життя трагічно обірвалося… В рідному краї нам долі нема: Бурі нас нищать, пригноблює тьма, Студять […]...
- “У рідному краю і бур’янець пахне” – ІІ варіант МИКОЛА ВОРОНИЙ 8 клас Й II варіант У наші дні повертаються із забуття імена багатьох прославлених українців, які за часів Сталіна й застою були несправедливо звинувачені у націоналізмі. Серед них – талановитий поет, історик, перекладач, патріот Микола Вороний. “Україно! Мамо люба!” – звертається поет до Вітчизни. Він, як справжній син своєї землі, любить і Україну, і її народ, у якого намагалися вкрасти і мову, і культуру, і Батьківщину. Саме цією любов’ю пройнята […]...
- Цілюще зілля 9 клас Рослини служили людині ще в далекі часи, віддалені від нас на кілька тисячоліть. Здавна наші предки знали, яким зіллям можна вилікувати ту чи іншу хворобу. У селах були так звані знахарки, що цінувалися краще від лікаря, бо вони зберігали пам’ять багатьох поколінь. Але використовувалися квіти не тільки з лікувальною метою, вони також прикрашали садиби, хати, дівчата плели вінки, щоб виглядати святково. Які ж квіти найбільше полюбляють на Україні? […]...
- Твір Зображення нескореності українського народу в поемі А. Малишка “Прометей” Зображення нескореності українського народу в поемі А. Малишка “Прометей” Один з визначніших своїх творів Андрій Малишко назвав ім’ям героя старогрецької міфології. Прометей – це вічний символ незламності духу. На фронтах Великої Вітчизняної війни поет побачив багато таких нескорених людей. їм, а також невмирущому народові, присвятив свою поему Андрій Малишко. В образі простого юнака зі Смоленщини поет зображує тих людей, які героїчно захищали рідну землю й свій народ від загарбників. Трагічна […]...
- Показ нескореності українського народу в поемі “Прометей” Один із визначніших своїх творів Андрій Малишко назвав ім’ям героя старогрецької міфології. Прометей – це вічний символ незламності духу. На фронтах Великої Вітчизняної війни поет побачив багато таких нескорених людей і їм, а також невмирущому народові, присвятив свою поему Андрій Малишко. В образі простого юнака зі Смоленщини поет зображує тих людей, які героїчно захищали рідну землю й свій народ від загарбників. Трагічна ситуація, в якій опинився головний герой, дала можливість […]...
- Багатство проблематики поетичної спадщини Вороного Він народився одною року з Лесею Українкою – в час, коди українське слово переслідувалося й принижувалося, злочинно замовчувалося й переслідувалося. На душу українця – горду й вільнолюбиву – було накладено кайдани усвідомлення своєї “вторинності”, меншовартості. Та орлам не страшні пута – вони розбивають їх і сміливо шугають під небесами: Душа бажає скинуть пута, Що в їх здавен вона закута, Бажає ширшого простору – Схопитись і злетіти вгору… Дух новаторства, непокори, […]...
- Багатство проблематики, поетичної спадщини Миколи Вороного Багатство проблематики, поетичної спадщини Миколи Вороного Він народився одного року з Лесею Українкою – в час, коли українське слово переслідувалося й принижувалося, злочинно замовчувалося й переслідувалося. На душу українця – горду й вільнолюбиву – було накладено кайдани усвідомлення своєї “вторинності”, меншовартості. Та орлам не страшні пута, вони розбивають їх і сміливо шугають під небесами: Душа бажає скинуть пута, Що в їх здавен вона закута, Бажає ширшого простору – Схопитись і […]...
- Чар-зілля Колись, коли я була ще зовсім маленька, бабуся розповідала мені одну історію про сина татаро-монгольського хана, якого київський князь забрав у полон ще зовсім маленьким. Полюбився хлопчик князю. Виховали його справжнім воїном. І не пам’ятав хлопчина, звідки його корені і хто він є насправді. А хан сумував за своєю дитиною, мучився питанням, як повернути сина додому, якщо він не пам’ятає, де він, цей дім. Що тільки не випробував хан за […]...
- ПАТРІОТИЧНІ МОТИВИ У ТВОРЧОСТІ М. ВОРОНОГО Микола Кіндратович Вороний, як і М. Зеров, належить до видатних діячів української культури, об’єднаних трагічним поняттям “розстріляне відродження”. Обидва були всебічно обдарованими людьми, на їхнє формування значний вплив справив великий Франко. М. Вороного з Франком єднала не лише співпраця, а й щира дружба. М. Зеров і М. Вороний в особистому житті теж були не досить щасливими. У першого син помер ще хлопчиком, а у другого – був репресований. М. Вороний […]...
- Проблема вождя і народу в поемі Івана Франка “Мойсей” Лебединою піснею великого Івана Франка, пройнятою високою патетикою почуттів, сповненою складних і глибоких роздумів поета про долю свого народу, про роль пророка і вождя, про своє життя і слово, посіяне в душах людей, стала поема “Мойсей”. Народе мій, засмучений, розбитий, Мов паралітик той на роздорожжу, Людським презирством, ніби струпом вкритий. Це ж про нас, про наш народ і Україну віщує великий пророк. Він ставить перед нами болючі правдиві запитання: Невже […]...
- “У рідному краю і бур’янець пахне” – І варіант МИКОЛА ВОРОНИЙ 8 клас Й І варіант Творчість визначного поета М. Вороного має велике значення для розвитку української літератури. Він вводить в літературу нові жанрові форми. Для його творів характерна емоційність розвитку художньої дії, імпровізація. Часто патріотична лірика М. Вороного переплітається з традицією баладової пісенності. Такою є поема “Євшан-зілля”, яка була написана 1899 року. Джерелом твору був Галицько-Волинський літопис за Іпатіївським списком. На це вказує й епіграф поеми, що допомагає також зрозуміти […]...
- Складність історичної долі українського народу, боротьба за визволення У ранній період творчості поета важливе місце посідає тема історичного минулого України. Шевченко вибирає в минулому ті події, які могли б пробудити приспану національну свідомість сучасників, нагадати їм про славні традиції предків. Цій темі присвячені поеми “Гайдамаки”, “Гамалія”, “Тарасова ніч” та інші твори. Особливо цікавила Тараса Шевченка Гайдамаччина. Він виріс у тій місцевості, по якій прокотився гайдамацький рух, збереглися спогади старших людей про Коліївщину та її славних ватажків Івана Гонту […]...
- Зображення прагнення народу до національного відродження в поемі І. Франка “Мойсей” Іван Франко – великий син України, чия слава не меншає з роками. Навпаки, кожний новий ювілей Каменяра наближає до нас його думки, образи, мрії. Мені здається, що Франко і подібні до нього діячі заслужили визнання багатьох поколінь українців передусім своєю відданістю народові, рідному краю. Вони допомагали Батьківщині своїми творами, викликали у земляків бажання змінити життя, добитися щастя й волі. Саме це, на мою думку, зробив Іван Франко своєю поемою “Мойсей”.’ […]...
- Проблема вождя і народу в поемі “Мойсей” Лебединою піснею великого Івана Франка, пройнятою високою патетикою почуттів, сповненою складних і глибоких роздумів поета про долю свого народу, про роль пророка і вождя, про своє життя і слово, посіяне в душах людей, стала поема “Мойсей”. Народе мій, засмучений, розбитий, Мов паралітик той на роздоріжжі, Людським презирством, ніби струпом вкритий. Це ж про нас, про пані народ і Україну віщує великий пророк. Він ставить перед нами болючі правдиві запитання: Невже […]...
- Розкриття проблеми “вождь і народ” у поемі І. Франка “Мойсей” Поема І. Франка “Мойсей” належить до найкращих творів поета. Одна з найголовніших тем поеми – взаємовідносини ватажка і народних мас. Уже сорок років пророк Мойсей веде свій народ до незримої цілі – до обітованого краю. Люди, захоплені ідеєю, повірили Мойсею і пішли за ним. Але пройшло надто багато часу, і народ зневірився. Усі перестали чекати дива і зайнялись звичайними, буденними справами. Один лише Мойсей, “дідусь слабосилий”, палає иезгасимим вогнем. Наприкінці […]...
- Патріотичні мотиви в творчості М. Вороного Зачитаємо і прокоментуємо кілька поезій М. Вороного, зокрема: “Мерці”, “Інфанта”, “Сгеао”, “Гей, хто має міць!”, “.Віра жива”, “Знову ранок”, “День гніву”, “Дівчині”, “Розваги”, “За Україну”, “Коли ти любиш рідний край”, “Привітання” тощо. Прочитаймо і його сатиричні твори “Молодий патріот” та “Старим патріотам”. Всі вони свідчать про глибоке розуміння поетом того політичного моменту, що склався в Україні на початку XX століття. Митця болісно гнітило підневільне становище народу України і не лише […]...
- “У рідному краю і бур’янець пахне” – ІІІ варіант МИКОЛА ВОРОНИЙ 8 клас Й III варіант Різні люди ставляться до Батьківщини по-різному. “Поганому синові батьківщина не в моду”, – кажуть у народі про людей, які зневажають Вітчизну, насміхаються з неї. Але, на щастя, живуть в Україні й такі люди, яким “у рідному краю і бур’янець пахне”. Якби таких серед нас було більше і якби вдалося байдужим розкрити очі й серця назустріч рідній державі, не знала б вона горя. Процвітала б тоді […]...
Categories: Шкільні твори