Проблема морального обов”язку в творі “І мертвим, і живим” Т. Г. Шевченка

Майже одночасно з поемами, перейнятими викривальним пафосом, закликами до розправи над гнобителями, Шевченко 14.12.1845 р., у роковини повстання декабристів закінчує політичну сатиру “І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм в Україні, і не в Україні моє дружнє посланіє”, в якому, як видно вже у заголовку бринить зворушливий заклик до національного примирення й злагоди. Глибоке синівське почуття поета, який пристрасно жадав бачити свою батьківщину вільною, незалежною і процвітаючою, чуємо у “дружньому посланії”.

Починається

послання змалюванням картин тяжкого підневільного життя селянства. Об”єктом сатиричного зображення є українське панство. Вживаючи влучні епітети, стилістичні звороти, поет збуджує у читача почуття ненависті, викликає огиду і презирство до панів, які любили свою Україну лише на словах.

Він називає їх “смердючим гноєм”, “Мізерією”, вони пруться у німецькі землі, прислужують Москві, а разом з тим деруть шкуру “братів незрячих, гречкосіїв”. Тому Шевченко прагнув розчулити багатіїв, спонукати їх відмовитись від своїх привілеїв і по-братньому обняти найменшого брата-кріпака, щоб заплакала мати-Україна – усміхнулась…

Тарас Шевченко виявляє глибокий патріотизм, почуття національної гідності, любові до рідного краю. Україна для поета-чиста, широка і вільна земля, а дніпровські гори для нього – святі. Поет закликає до єднання і братання:

Полюбіте щирим серцем

Велику руїну,

Розкуйтеся, братайтеся!

У чужому краю.

Не шукайте, не питайте

Того, що немає

І на небі, а не тілько

На чужому полі.

В своїй хаті своя й правда

І сила, і воля.

Шевченко різко висміяв рабське плазування панів перед іноземщиною, він засудив тих, хто приніс із “чужого поля” лише порожні слова. Він гостро картає захоплення панів іноземною культурою – на все дивляться очима німців.

Вони збираються студіювати навіть рідну мову та історію України “по німецькому показу”. Вони тинялися по закордонах і привезли звідти “великих слів силу”. Сам поет з повагою ставиться до мов і культур інших народів, але він вважає обов”язком для кожної людини знання своєї рідної мови, любов до якої дитина вбирає з материнським молоком.

Ось чому поет висловлює своє розуміння необхідності знання рідної мови і культури:

Учітеся, читайте,

І чужого научайтесь,

Й свого не цурайтесь.

Поет звертається до нас об”єднатись, бути спільними, бути разом, бо вірить у наші могутні сили.

Посланіє “І мертвим, і живим…” – високодуховний твір. Це посланіє – свідчення високих патріотичних почуттів поета, його пекучого болю за долю батьківщини, рідного народу. Водночас це – один з дуже показових виявів гуманістичних засад творчості Шевченка взагалі. І в наш важкий час поема звучить сучасно, злободенно, закликаючи нас вивчати і дбайливо берегти свою мову, культуру, історію рідного народу.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


Проблема морального обов”язку в творі “І мертвим, і живим” Т. Г. Шевченка

Categories: Шкільні твори