Давня Греція… Коли вимовляєш ці слова, в уяві відразу постають яскраво сині морські простори, оливові гаї біля підніжжя гір, білі мармурові статуї богім та богинь, розмальовані сценами з життя богів та людей червоно-чорні керамічні вази, химерні кентаври й сирени, веселі театральні свята й олімпійські спортивні змагання. Ці знання про жзіття давніх греків прийшли до нас через міфи, літературні твори, серед яких найвизначніше місце посідають поеми Гомера “Іліада” та “Одіссея”.
Поема “Одіссея” розповідає про повернення
Одіссей був певен, що найдовше за два тижні добереться до берегів Ітаки. Але доля вирішила інакше. Шлях додому тривав десять років.
За час мандрівки Одіссеєві довелося пережити чимало дивовижних і небезпечних пригод. У печері одноокого людожера-циклопа Поліфема Одіссей втрати” шістьох своїх супутників і, лише завдячуючи своїй хитрості, зміг вибратися з пастки. На острові лотофагів мандрівники зіткнулися з тим, що там на ланах замість хлібів росли лотоси, котрі спричиняли забуття попереднього життя.
Супутників Одіссея, які скуштували цих казкових рослин, довелося силоміць вести за собою. Жорстокі велетні лестригони знищили майже весь флот Одіссея. Господиня острова Ея, дочка Сонця, прекрасна чарівниця Цірцея обернула декількох товаришів Одіссея на свиней.
Лише за допомогою Гермеса Одіссей змусив її повернути своїм супутникам людську подобу. За порадою Цірцеї побував цар Гтаки в Аїді, де дізнався у віщуна Тірезія про подальші труднощі на шляху додому. Мудрість Одіссея дозволила йому без перешкод пройти повз острів солодкоголосих сирен. Одіссей позаліплював товаришам вуха воском, щоб вони не піддалися чарам співу сирен, а себе звелів прив’язати до щогли міцними мотузками. Пройшов він і вузьку протоку між Сціллою та Харібдою, де шестиголова Сцілла хапала з палуб кораблів людей, а страхітлива потвора Харібда тричі на день усмоктувала море у свою бездонну горлянку й тричі випльовувала проковтнуту воду.
Все, що було на поверхні, потрапляло в роззявлену пащу, наче в прірву, з якої нема порятунку.
Протягом усієї подорожі Одіссея боги так чи інакше втручалися в його долю. Бог морів Посейдон на прохання свого сина циклопа Поліфема чинить перешкоди Одіссеєвому флоту на морі. Повелитель вітрів Еол, з яким герой заприятелював, перебуваючи на острові Еолія, дав йому попутні вітри, а люті вітри зав’язав у шкіряний мішок. Можливо, й дісталися б мандрівники щасливо додому, та коли Одіссей спав, його супутники майже біля берегів Ітаки розв’язали мішок, і люті вітри, що вилетіли на волю, віднесли кораблі у відкрите море. На острові Три – пмкрія Одіссеєві товариші, незважаючи на його сувору заборону, зарізали й з’їли кількох найкращих священних биків бога Сонця Геліоса.
Розгніваний Зевс покарав святотатців, метнувши блискавку в корабель, що вийшов у море. Судно затонуло, команда загинула. Уцілів лише Одіссей. Сидячи верхи на колоді, він дев’ять лиів боровся з бурею, доки хвилі не викинули його на піщаний берег, де знайшла ного німфа Каліпсо. Сім років божественна рятівниця утримувала у себе героя, обіцяла-вічну молодість і безсмертя, прохала, щоб він став її чоловіком.
Та Одіссей рвався додому. Афіна наполягала на тому, щоб боги змусили німфу відпустити коханого бранця. Одіссей на саморобному плоті вирушив знову у плавання.
Га Посейдон, згадавши прохання Поліфена, розбив його пліт. Одіссей чудом діс – іався острова Схерії, який населяли фсаки, доброзичливі люди. Вони допомогли героєві дістатися до Ітаки.
Після двадцятирічної розлуки він повернувся додому під виглядом старого злидаря, у якому ніхто не впізнав славного воїна з-під Трої. Такого вигляду йому надала богиня Афіна, бажаючи допомогти Одіссеєві розправитися зі знатними женихами, що домагалися руки Пенелопи.
Розповідаючи про фантастичні пригоди свого героя, Гомер водночас подає подробиці побутового життя давніх греків. Так ми бачимо, що ці люди були сміливими мореплавцями, чудовими корабелами. На суші вони дбайливо плекали виноградну лозу, займалися виноробством. Уміли давні греки вирощувати й хліб. Були вони дбайливими скотоводами, розводили кіз, овець, з молока яких виготовляли чудовий сир. Із глини робили посуд, із шкіри тварин – різні побутові речі.
Обожнюючи сили природи, давні греки найвищим обов’язком вважали вшанування богів.
Коли читаєш античні твори, здається, що давні греки жили наполовину в реальному, наполовину у вигаданому світі, постійно відчували незриму присутність богів. Ці уявлення жителів древньої Еллади про навколишній світ та подробиці повсякденного життя яскраво втілилися в гомерівській поемі “Одіссея”.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)Пригодницький і побутовий елементи “Одіссеї” Гомера
- Сенс порівняння долі автора і хмар у вірші М. Ю. Лєрмонтова “Хмари”
- Аналіз “Чого являєшся мені у сні”
Categories: Твори з літератури