Причини та наслідки еволюції образу Сехісмундо

Провідний мотив п’єси – усамітнення принца, виховання дитини поза світом – запозичено з легенди про Варлаама та Іоасафа, своєрідної інтерпретації історії про життя Будди. Однак у Кальдерона сюжет цієї легенди помітно змі­нюється. Його драма була написана під впливом філософії раціоналізму Рене Декарта, відповідно до якої обов’язок перед державою і народом однозначно мав стояти вище за особисті інтереси.

Утім, перетворення в п’єсі тирана Сехісмун­до на мудрого і гуманного правителя свідчило не лише про перемогу людської

волі та розуму над наперед визначеною долею.

Образ Сехісмундо – це перш за все образ-алегорія. У ньому мало рис конкрет­ної людини, тому цей персонаж можна розглядати і як алегорію людської долі – пошуки свого життя у світі, бажання розібратися у мотивах власних та чужих вчинків.

Невипадково й те, що найважливіші події драми розгортаються саме в душі героя. Сехісмундо на початку та в кінці драми – це взагалі дві різні людини. Спочатку це напівдикий самітник, що виріс у вежі поміж диких звірів і сам нагадує звіра як своєю поведінкою, так і зовні.

У сповненому болем монолозі герой проклинає долю, яка дає людині менше свободи, ніж тварині, струмку, рибі та пташці. Проживаючи постійно у в’язниці, де Сехісмундо виховують як ревного католика, нещасний лише невдоволений тим, що за свій “гріх народження” йому дово­диться розплачуватися одному. Утім, дізнавшись, що він не жалюгідний в’язень, а всесильний можновладець, Сехісмундо перетворюється на вбивцю та жорстокого свавільника.

Як бачимо, перевдягання у пишне вбрання принца аж ніяк не змінює його тваринної сутності. Тож, удруге опинившись у в’язниці, йому до­водиться звикати до ще однієї “несправедливості”:

Що таке життя? Омана!

Що таке життя? Це скон,

Це ілюзій всіх полон,

Чорна тінь і страховіття;

Все життя – це лиш сновиддя,

А сновиддя – тільки сон.

Сон може бути неприємним, може бути добрим, але в будь-якому разі це ли­ше ілюзія. Відчуття життя як сну є ніби вказівкою на близьке покарання. Отже, аж ніяк не варто скаржитися на долю, призначену небом. Цього висновку Сехісмундо доходить після того, як він скоїв кілька безглуздих у своїй жорстокості вчинків і, знову приспаний, повернувся до свого первинного стану ув’язненого.

У такому сюжетному повороті автор своєрідно пояснює релігійне твердження про безсмертя душі, яка може жити-грішити, але після смерті на неї чекає повернення у потойбічний світ. Оскільки ж Сехісмундо не помер, тобто не “прокинувся” остаточно, він розуміє своє життя в ув’язненні як сон, а коротке перебування на свободі, відповідно, як сон уві сні.

Врешті-решт, Сехісмундо, приборкавши свої інстинкти та бажання, стає справжньою людиною і заявляє:

Все ж бо правда! Загнуздаєм

Честолюбство і злобу,

Це шаленство й лють сліпу…

Це кульмінація твору, моральне переродження тварини в людину, якого мож­на досягти лише християнським шляхом – через милосердя і любов.

Однак Кальдерон був не лише проповідником християнства, а й відданим слугою короля. Тож важливість честі та обов’язку усвідомлює зрештою й сам Сехісмундо. Найяскравіше це зображено в епізоді, коли звільнений солдатами – бунтівниками із в’язниці Сехісмундо прощає своєму тюремникові Клотальдо, адже той виконував волю короля, і суворо карає свого визволителя, оскільки той порушив королівський наказ.

Сехісмундо часто порівнюють із Гамлетом. Однак якщо Гамлет найбільше потерпає через зло, що оточує його в житті, Сехісмундо все ж таки доходить висно­вку, що найстрашніше – це зло, яке живе в людині всередині. Ідеальний господар країни, як і будь-яка людина, на думку Кальдерона, має насамперед уміти опановувати себе. А здатність бути справедливим і милосердним з іншими – крок до справжньої свободи, що невіддільна від суворих моральних обов’язків.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Причини та наслідки еволюції образу Сехісмундо

Categories: Шкільні твори