Поетичність образу Ярославни

8 КЛАС

З ДАВНЬОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Поетичність образу Ярославни

Серед персонажів “Слова” найбільш поетичним є, безумовно, образ Ярославин Він – узагальнений, хоча у нього є реальний прототип. Як відомо, література Давньої Русі не знала відверто вигаданого героя. Прототип героїні поеми – Ярославна – дружина Ігоря Святославича, князя новгород-сіверського, згодом чернігівського, дочка галицького князя Ярослава Осмомисла.

Серед складових цього образу – образи матері-Вітчизни, ліричний образ жінки, втілення подружньої

вірності, моральної чистоти.

Образ Ярославни, дружини князя Ігоря, приваблює читачів своєю ніжністю і глибоким ліризмом. Вона зображується автором “Слова…” не як княгиня, а як звичайна руська жінка, яка гаряче любить свого чоловіка-воїна, свою Батьківщину. Дізнавшись про поразку русичів і полон чоловіка, Ярославна виходить на путивльський вал, плачучи, звертається до сил руської природи, щоб ті допомогли Ігорю.

Княгиня ладна полинути зозулею на край світу, аби витерти милому “кривавії рани на дужому його тілі”. Її плач за чоловіком – це плач руської жінки, яка в особистому горі уболіває за долю не лише Ігоря, а й жаліє його хоробрих воїнів. Поразка Ігоря – горе усього руського народу. Ярославна турбується про визволення не лише свого чоловіка, а й про воїнів-русичів, які потрапили в полон. Отже, цей образ вражає нас не лише глибокою жіночою відданістю, вірністю, а й благородством людської душі.

Тому плач Ярославни набуває широкого громадського, патріотичного звучання.

Ярославна – закохана жінка, носій найшановнішої риси усіх народів – вірності, відданості і віри. Образ жінки додає позитиву образу князя Ігоря, якому автор дорікає за егоїзм та легковажність. Дійсно, не можна так сильно і віддано кохати погану людину.

Кажуть, що жінка бачить серцем. Ярославна змогла пробудити у молодому та запальному князі ті риси, які допомогли йому усвідомити свою помилку і виправити її. А те, що він вижив у полоні і зміг повернутися додому, теж прояв магічної сили любові Ярославни.

Образ Ярославни настільки світлий, поетичний, що його часто використовують митці в своїй творчості. Недарма саме “Плач Ярославни” надихнув Маркіяна Шашкевича на переклад, а Миколу Лисенка на музичну композицію “Плач Ярославни”. Переспіви “Плачу Ярославни” зробили Тарас Шевченко у XIX столітті і Павло Тичина у XX.

Незабутній образ Половчихи з новели “Шаланда в морі” несе в собі багато рис Ярославни. Вона теж просить сили природи повернути її коханого, який потрапив в морську негоду. Половчиха теж стоїть на скелі, як “маяк невгасимої сили” і просить всі вітри і море зглянутись на її горе. І природа теж їй допомагає.

Під час Великої Вітчизняної війни наших жінок називали Ярославнами, бо вони віддавали своє життя, здоров’я, аби їхнім чоловікам пощастило вижити, здолати лютого ворога. Жінку-космонавта Валентину Терешкову теж нарекли цим іменем, навіть пісні склали про Валентину-Ярославну.

Цей образ став символом вірності та кохання. Недарма до нього зверталися і звертаються у своїй творчості багато митців.





Поетичність образу Ярославни

Categories: Шкільні твори