Показ незнищенності духу за віршем В. Стуса “На колимськім морозі калина…”

Related posts:

1. Образ України в поезії Стуса Василь Стус завжди жив Україною. Навіть тоді, коли відбував жорстоке і несправедливе покарання у мордовських таборах. Ця любов була сенсом його життя. Навіть у похмурих північних пейзажах Василеві бачилася Україна. Невеличкий вірш: “На колимськім морозі калина…” є тому переконливим доказом. Качина зацвіла і на чужій землі, але рудими слізьми. Чи не вперше цвіт калини порівнюється із сльозами, та ще й рудими. І відразу спалах уяви – і різкий контраст: Неосяжна […]...
2. Мотиви лірики Стуса Тема України проходить майже через усі поезії В. Стуса. Хоч би що він не писав: про свою дружину й сина, про себе й свою самоту, про дроти Мордовії чи сопки Колими, про життя і смерть – завжди і скрізь, названа чи не названа, стоїть за цим постать утраченої Батьківщини. Україна – це трунок, що п’янить поета і надихає його, це трутизна, то вбиває його тіло й веде до загибелі. …за […]...
3. Твір “Калина”, опис калини Калина – дуже красива рослина. Це стрункий кущ, з багатьма тонкими вітками, що тягнуться до неба. Із приходом весняного тепла на них набухають бруньки. Потім калина вся вкривається білими суцвіттями-парасольками, вона вбирає тепло сонця та живильну вологу землі. ЇЇ листя яскраво-зелене з нерівними зубчастими краєчками, і в них плутається вітерець. Потім, коли квіти оцвітають, на їхньому місці з’являються маленькі зелені ягідки. Вони поступово стають більшими та восени набувають насичено червоного […]...
4. Червона калина Біля багатьох колодязів у наших селах ростуть кущі калини. Ця рослина має гарне листя, чимось трохи схоже на кленове, квітне однією з останніх. Кажуть, що після того, як відцвіла калина, уже не буде заморозків. Калина цвіте пишно, рясно, на місці квітів з’являються грона спочатку зелених, а ближче до зими червоних ягід. Вони їстівні, але вживати їх можна тільки після морозів, коли ягоди набувають кислувато-солодкуватого смаку, раніше ж вони гіркі. Ягоди […]...
5. Софія Київська – символ незнищенності людського духу Майже тисячу років стоїть у Києві, пройшовши крізь усі лихоліття, Софійський собор і чарує своєю неповторною красою. Саме це архітектурне диво надихнуло українського письменника Павла Загребельного створити роман і в ньому спробувати осмислити проблеми історичної пам’яті, морально – етичний досвід минулого. Роман починається словами Бертольда Брехта, що звеличують безіменних народних творців; Хто звів семибрамні Фіви? В книгах стоять імена королів. А хіба королі лупали скелі й тягали каміння? Ці рядки […]...
6. Сила духу за віршем “Минають дні, минають ночі…” Кожен твір Тараса Шевченка – окремий світ. Це окремий настрій, окрема символіка, навіть окрема філософія. Але водночас це частина великої життєвої прав-норамного зображення тогочасного життя українців, хай яким сумним воно нездавалося, цілісна життєва філософія. Це філософія людини сильної духом, людини, бачить несправедливість і не може миритися з нею. “Минають дні, минають ночі…” – один з найвідоміших творів Шевченка. Але, б разів його не було прочитано, скільки б разів його не […]...
7. “Ой у лузі червона калина” Коли почалася імперіалістична війна, був створений легіон під назвою Українські Січові Стрільці. Мужньо билися воїни з ворогами, відстоюючи незалежність України. Проводили вони і культурно-освітню роботу: створювали курси української мови, театральні гуртки, читальні. Стрілецькі поети Л. Лепкий та Р. Купчинський складали пісні. Пісня “Ой у лузі червона калина” виникла у період зародження січового стрілецького руху і зразу набула широко розголосу, а для січових стрільців стала своєрідним гімном. Ця пісня сповнена щемливої […]...
8. “Кінці” і “начала” життєвого шляху великого поета Арешти, допити, тюрми, заслання… Страшні віхи життя Василя Стуса. Вірші “На колимськім морозі калина” і “Терпи, терпи – терпець тебе шліфує” написані Василем Стусом під час відбування несправедливого покарання. Надовго відірваний від рідної землі, від батьківщини, поет у далекій Колимі шукає хоч якесь нагадування про Україну. І раптом серед безгоміння, безлюддя, де “тільки сонце, і простір, і сніг”, перед очима поета – калина. Але на колимськім морозі вона не червона, […]...
9. Ягода-калина Улітку я гостював у бабусі. Вона живе у невеличкому місті в Росії. Там дуже мальовнича природа. Містечко з усіх боків оточене лісом. Хоча воно і ровесник Харкова, але майже зовсім не забудовувалося і тому залишилось маленьким провінційним містечком. Мабуть, людям шкода було вирубати ліси. Та воно й правильно. У бабусі є сад-город. Я допомагав їй доглядати його. У цьому садку-городі, аж у самісінькому кінці, неподалік від швидкої чистої річки, розрослись […]...
10. Калина Калина Осіння днина. У таку ніколи не сидиться вдома. Як чудово, йдучи на прогулянку, вдихати пахощі достиглого поля, слухати прощальні пісні птахів! Бачу біля струмочка розложистий кущик, що красується червоними ягідками. Підходжу ближче. Це ж деревце калини. Низеньке, розложисте, все облите дивними кетягами яскраво-червоних ягід. А поміж ними шепоче-шелестить широке сліпучо-зелене листя. Мабуть, більше, ніж у будь-якому деревці, в калині поєдналося красиве й корисне. Бо калинові ягоди – це ще […]...
11. Стійкість і незалежність поетичних переконань В. Стуса Василь Стус по праву вважається одним з найвизначніших українських поетів двадцятого століття. Він широко відомий в Україні та за її межами. Поет вражає своєю відвагою і самозреченням, стійкістю і незламністю, з якими він виступав за високі ідеали добра і справедливості. Навіть у неволі він свято вірив у національне відродження свого народу, у незнищенність нації, її мови та культури, в те, що пророцтво великого Кобзаря обов’язково здійсниться. Навіть за тюремними мурами […]...
12. Що заповідав Тарас Шевченко своєму народові віршем “Заповіт”? Т. Шевченко – великий український поет, виразник найглибших заповітних прагнень народних мас. Він сміливо підніс прапор боротьби за волю й щастя народу. У 1845 році, будучи тяжко хворим, Шевченко написав свій знаменитий вірш “Заповіт”. Сталося це пізньої осені 1845 року. Т. Шевченко в цей час працював на Переяславщині за завданням археографічної комісії – змальовував пам’ятки старовини. У дорозі він застудився і захворів на запалення легенів. Цей тяжкий недуг тоді не […]...
13. Світ тримається на протистоянні творчого духу і духу заперечення і руйнації, сумніву і зневіри В епоху Відродження людина пройнялась вірою у свою всемогутність, що викликало хвилю церковної диктатури і вилилось у вогнище інквізиції, спрямованих на вияв і знищення демонів. Тоді з’явилось безліч легенд про угоду людини з нечистим, серед яких і легенда про доктора Георгія Фауста, яка у безлічі перекладів стала духовно рідною всій Європі. Але Фауст був героєм насамперед для Гете. бо жив у ньому протягом шістдесяти років. За цю трагедію, яка стала […]...
14. Мотиви жертовності, вірності матері-Україні в поезії В. Стуса Життя В. Стуса – мов спалах яскравої зірки на небі. Різниця тільки в тому, що зірка після спалаху падає вниз і зникає у безвісті, а життя і творчість поета лишаються вічними і безсмертними. Як вічна і його синівська любов до України, до свого народу: Народе мій, до тебе я ще верну, Як в смерті обернуся до життя… Як добре те, що смерті не боюся За кожним помислом поета, за кожним […]...
15. Мотиви любові до рідного краю в поезії В. Стуса “А де ж Україна? Все далі, все далі, все далі”, – писав Стус у поезії “За літописом Самовидця”. Але Україна ніколи не була далеко від поета, вона завжди жила у душі митця. Любов до рідної країни була метою його існування. У своїх творах Василь Стус порушував багато різноманітних тем, але тема любові до рідного краю, до чарівної України була головною темою творчості митця. На чужині, в ув’язненні, Василь Стус жив […]...
16. Роздуми над віршем Шарля Бодлера “Альйатрос” Поет… Що це? Стан душі чи фах, що дає заробіток, матеріальне благополуч­чя? Пересічний читач найімовірніше не утруднюватиме себе формулюваннями, хто такий поет. Він знає одне: результат поетичної творчості – це вірші, сонети, балади тощо. Вони написані тому, що поетові є іцо сказати людям, він не може не писати. Поет прагне розповісти за допомогою слова про свій душевний світ, про час, в якому живе, а найголовніше – про людей, які створюють […]...
17. Ідея незнищенності людської душі у поезії В. Симоненка “Дід умер” Василь Андрійович Симоненко родом з Полтавщини – чудового, співучого краю. Краю, який славиться не лише талантами неперевершеними, а й чесними, працьовитими хліборобами. Саме такими, простими селянами-трудівника ми, були рідні поета. Дитинство його припало на воєнні й повоєнні роки. Хло-пець ріс без батька. Мати тяжко працювала, заробляючи горьований шматок хліба, а Василя доглядали дідусь і бабуся, яких він дуже любив. З дідом ранками ходив косити траву, довгими вечорами слухав казки, яких […]...
18. Мої роздуми над віршем “Сад” У Біблії читаємо, що Бог є любов. Хіба можна заперечити цю думку? Безумовно, ні! Любов – основа життя; любов і краса – рушійні сили Всесвіту. Про любов написано багато глибоко душевних, емоційних віршів. І коли читаєш їх, переконуєшся в тому, що кожен митець у це поняття вкладає свій зміст. Це природно, бо поети-лірики – люди неординарні, “унікальні й неповторні. В українській мові є два поняття: любов і кохання. Кохання, на […]...
19. Мої роздуми над віршем В. Сосюри “Сад” Він не тільки любив свій рідний край – Україну, не тільки оспівував його, він боровся за нього, за його волю, За його розквіт і могутню велич. В. Бичко У Біблії читаємо, що Бог є любов. Хіба можна заперечити цю думку? Безумовно, ні! Любов – основа життя; любов і краса – рушійні сили Всесвіту. Про любов написано багато глибоко душевних, емоційних віршів. І коли читаєш їх, переконуєшся в тому, що кожен […]...
20. Особливості індивідуального стилю Василя Стуса І. Василь Стус – оригінальний поет-імажиніст. ІІ. Особливості індивідуального стилю поета. 1. Найкращі здобутки поета, з другого – філософська заглибленість, розважливість. 2. Особливості віршованої форми поезій Стуса. 3. Тематика творів поета. 4. “Кольоровість” віршів Стуса. 5. Стус – майстер метафори і порівняння. ІІІ. Василь Стус – символ духовної незламності і свободи....
21. Ідея незнищенності кохання в повісті М. Коцюбинського “Тіні забутих предків” Михайло Коцюбинський – справжня перлина української класичної літератури, письменник, який приніс у нашу літературу потужний струмінь світових тем і образів, разом зі своїми однодумцям” вивів її з теренів суто “селянської” тематики на глибоко психологічні простори вивчення людської особистості та сенсу людського буття загалом. Повість “Тіні забутих предків” – твір глибоко сокровенний, написаний вже не в руслі етнографічного реалізму, який розробляв М. Коцюбинський в ранній творчості, а етнографічного неоромантизму, оскільки письменника […]...
22. Утвердження незнищенності Києва як символу української нації в поемі Максима Рильського “Неопалима купина” Поема Максима Рильського “Неопалима купина”, написана 4 жовтня 1943 року, незадовго до визволення Києва, ввійшла до однойменної збірки, що побачила світ 1944 року. Це був час, коли народ піднявся в єдиному пориві, був охоплений однією метою – відстояти рідну землю, не дати ворогові поневолити Батьківщину. Поема “Неопалима купина”, як і всі поеми М. Рильського воєнного часу, була пройнята патріотичним духом, закликала до боротьби з фашистською навалою. Всенародне піднесення пробудило й […]...
23. Мої роздуми над віршем Б. Пастернака “Гамлет” Великі вірші неможливо читати бездумно. Вони народжують складні асоціації, пробуджують і почуття, і думки. Для мене справжнім відкриттям став вірш “Гамлет”, який був написаний Б. Пастернаком у 1946 році і ввійшов в знаменитий роман “Доктор Живаго”. У романі він відкриває цикл віршів Юрія Живаго як програмний і багато чого розповідає про свого автора. Насамперед, хто він? Не Гамлет, не Христос, не Живаго, навіть не Пастернак, а ліричний герой, ним створений, […]...
24. Мої роздуми над віршем О. Підсухи “Мова” Мої роздуми над віршем О. Підсухи “Мова” Мово! Мудра Берегине, що не давала погаснути земному вогнищу роду нашого! К. Мотрин Нині ми є свідками знаменного повороту в нашій історії. Скільки ми мріяли про незалежність нашої держави, а скільки поколінь так і не змогли побачити цієї миті, скільки славних людей загинуло в боротьбі за неї! Століттями не могли ми мати власних шкіл, вузів, друкарень, не мани змоги навіть говорити українською мовою. […]...
25. Тема рідної землі у поетичній творчості Стуса Понад усе у своїй творчості Василь Стус ставив числу совість і слово правди. А доброту, любов до краси він черпав з чистого джерела народної пісні. У поетичному доробку митця однією з провідних є тема рідної землі, України. У вірші 1952 року “Навкруг Землі мої кружляли мрії” він бачить рідний край планетарно затиснутим у півкулі географічних карт, його символом є мелодія пісні, що запала в душу з дитинства. Поет гордиться отчим […]...
26. Філософські роздуми про роль рідної мови в житті кожної людини за віршем В. Голобородька “Наша мова” Наша українська мова схожа на вінок із квітів, що увібрали в себе усі кольори веселки. У ньому переплелися і велична історія нації, і волелюбне прагнення до щасливого майбуття, і лірична духовність, і патріотична незламність, і біль втрат, і зоряність злетів. Життя і серце нації відбилося у нашій мові, яка за красою своєю визнана однією з найбагатших, наймилозвучніших у світі. Тому не дивно, що Василь Голобородько, поет гармонії та взаєморозуміння, порівняв […]...
27. “Коли ти муж, будь мужнім…” Твір за віршем Ш. Петефі Є таке образливе висловлювання: бути лялькою у чиїхось руках. А що ж в ньому образливого? Адже зі словом “лялька” у нас асоціюється гра. Немає такої дівчинки, у якої серед іграшок не було б ляльки. Дівчатка вигадують їм імена, шиють одяг, “керують” діями своєї ошатної “доньки”. А як ми любимо ляльок-акторів! Є театри, які так і називаються: лялькові. Там у спектаклях ляльок приводять у рух актори. Ці актори так і називаються: […]...
28. Символічність назви збірки В. Стуса “Палімпсести” Українська поезія досить тісно пов’язана з історією нашого народу. Вона й визначалась життям народу, була вершиною його духовності. У найяскравіших своїх виявах вона випереджала час, вступала у суперечність із неправдою, за що платила долями й життям кращих своїх синів, одним із яких був Василь Семенович Стус. Поет-дисидент, репресований комуністичним режимом, Василь Стус у своїх поезіях відходив від традиційної стихії української лірики, намагався осмислити трагедію України крізь призму філософії. Його енергійне […]...
29. Думки вголос після знайомства з віршем “Новорічна притча” Дивний світ навколо нас. Таке враження, що всі дорослі дуже добрі, тільки ми, діти, “якісь не такі”, що нас треба виховувати, наставляти, скеровувати. Начебто правильно все, але залишається враження нещирості дорослого світу стосовно нас, дітей. Дуже влучно помітила це Ірина Мироненко та вилила цю гірку правду в поетичні рядки, зміст яких дуже простий: тато вирішив донечці під Новий рік зробити подарунок за будь-яку ціну. Отож, не довго думаючи, він пішов […]...
30. Мотиви любові до рідного краю в поезії Василя Стуса Багато гучних і ніжно-тихих слів про рідну землю було сказано і написано в різні часи. Поети присвячували їй найпалкіші рядки, які часто ставали піснями чи гаслами. А ось Василь Стус, життя якого стало освідченням у любові до України і дорогою до неї, як це не дивно, пише: ” А я не можу й слова проронити… Освідчуватися не вмію.” Але його вірші бринять любов’ю до Батьківщини. Образ України проходить через усю […]...
31. “Як добре те, що смерті не боюсь я” – програмний та етапний вірш Василя Стуса І. Життєві принципи В. Стуса. І! Біблійні мотиви. ІІІ. Ліричний герой твору – борець! ІV. Призначення поета на землі. Слава – це народне визнання, вдячність людей за віддане їм життя, за напи­сані для них поезії.)...
32. “Народе мій! До тебе я ще верну і в смерті обернуся до життя”. Життя й доля Василя Стуса Василь Стус по праву вважається одним із найвизначніших поетів двадцятого століття. У першій половині 60-х років він пише твори, багато друкується, працює редактором газети, вступає до аспірантури Інституту літератури. З початком періоду застою все змінилося і в житті країни, і в долі В. Стуса. Погляди письменника не збігалися з офіційними, тому з роботи був звільнений, з аспірантури виключений, твори його не друкувалися. А потім мордовські табори і вироки, які приголомшують […]...
33. Незламність духу українського народу Твір за поезією І. Ф. Драча “Балада роду”. Одна із визначних рис поетичного таланту Івана Драча полягає у непереверщеному поєднанні філософічності роздумів про загальнолюдські цінності із картинами буденними, приземленими за своїми зовнішніми ознаками, але значними за своєю глибинною суттю. Прикладом цього унікального поєднання є його “Балада роду”, яка увійшла до збірки “Балади буднів” . Мені здається, що цю баладу не можна осягнути, прочитавши її лише один раз. Вона ніби примушує […]...
34. Показ історичного минулого українського народу Розміщено від Tvіr в Суббота 29 мая Твір за поемами Т. Шевченка “Тарасова ніч” та “Іван підкова”. Творча палітра Т. Шевченка дуже різноманітна. Тема історії рідної батьківщини завжди хвилювала поета. Україна, як багато почуттів вкладено в це слово! Яка юна велична, неповторна у своїй мальовничій красі! Україна… Це гіркий полин на козацьких могилах і освячені багряною кров’ю поля жорстоких битв із завойовниками, широкі степи, що чули плач полонянок і стогін […]...
35. Поняття любові й дружби в поезії В. Стуса Кохання… Яке воно було для поета, що велику частину свого життя був відірваний від рідної землі, від родини? Вчитаймося у ці рядки: Вона і я поділені навпіл Містами, кілометрами, віками. Кілометри і роки пролягали між поетом та його дружиною. Він мучився, вона чекала, страждаючи його болем, переживаючи його відірваність від усього світу. Що вона відчувала в ті моменти? Ми не дізнаємося про це, бо бачимо їхнє кохання тільки з одного […]...
36. Творчість Стуса: Біль та туга за Батьківщиною Скований, незнаний та забутий, далеко від рідної України, він творив, він чекав слушного часу повернутися до розп’ятої Вітчизни. Батьківщина кликала його до себе, з’являлася йому у снах. Він тужив за нею, скучав за рідною домівкою. Хто – він? Він – Василь Стус, людина-поет, людина-патріот, яка більшу частину свого життя провела за гратами, бо щастя України ставила вище, ніж своє, особисте, бо не вміла мовчати. Про все у житті можна забути, […]...
37. Постать Кобзаря як втілення народного духу Т. Г. Шевченко! Досить було однієї людини, щоб врятувати цілий народ, цілу націю. Остап Вишня Доля карбувала його життя у формах трагічних. Думаючи про нього, згадуєш слова Стефана Цвейга, який казав, що світ розуму не знає оманливого поняття числа, і на його терезах один повсталий проти всіх може важити більше, аніж багато повсталих проти одного… Повстанець Шевченко був гнівною мовою цілого поневоленого народу, в пам’яті якого дотлівали останні задимлені головешки […]...
38. Втілення духу свободи в поемі Михайла Лєрмонтова “Мцирі” Уславлення духу свободи є наскрізною темою творчості М. Ю. Лєрмонтова. Кавказький народ, що боровся за свою незалежність, уособлював в уяві поета відвагу, честь, благородство і прагнення до волі. Кавказький кинджал у багатьох його поезіях постає символом гордої вольності. Кавказький горець – головний персонаж романтичної поеми Лєрмонтова “Мцирі”. Мцирі зображений автором як полонений. Він знає лише одну пристрасть: прагнення свободи. Він хоче повернутися в рідні гори, де воюють його співвітчизники. Мцирі […]...
39. Утвердження незнищенності Києва як символу української нації у поемі “Неопалима купина” Поеми Максима Рильського “Слово про рідну матір”, “Жага”, “Неопалима купина” та збірники “За рідну землю”, “Світла зброя”, “Велика година” читаються як поетове зізнання у ніжній синовній любові до України, уславлення її історичного минулого. Поема “Неопалима купина” була написана 4 жовтня 1943 року, незадовго до визволення Києва від фашистських загарбників. Вже сама назва викликає уявлення про їлось вічне і величне. Біблійний кущ, що горів, не згораючи, з якого доносився голос Бога, […]...
40. Мова – скарбниця народного духу Мова – скарбниця народного духу Як гул століть, як шум віків, Як бурі подих – рідна мова, Вишневих ніжність пелюстків, Сурма походу світанкова, Неволі стогін, волі спів, Життя духовного основа. М. Рильський Є різні люди, різного культурного рівня і по-різному вони ставляться до мови свого народу. Одні розуміють всю глибину значення мови в житті народу, тому плекають її і дбають про неї, невпинно збагачують свій словник, фразеологію, підвищують мистецтво спілкування. […]...