Стійкість і незалежність поетичних переконань В. Стуса

Василь Стус по праву вважається одним з найвизначніших українських поетів двадцятого століття. Він широко відомий в Україні та за її межами. Поет вражає своєю відвагою і самозреченням, стійкістю і незламністю, з якими він виступав за високі ідеали добра і справедливості. Навіть у неволі він свято вірив у національне відродження свого народу, у незнищенність нації, її мови та культури, в те, що пророцтво великого Кобзаря обов’язково здійсниться.

Навіть за тюремними мурами бачив В. Стус Україну в образі дзвінкого собору. Україною він жив

і марив на чужині. Ця любов була головним сенсом його життя. Доказом цього є невеликий вірш “На колимськім морозі калина…” На чужій землі зацвіла калина рудими слізьми:

На Колимськім морозі калина зацвітає рудими слізьми. Неосяжна осонцева днина, і собором дзвінким Україна написалась на мурах тюрми.

Від Стуса вимагали зректися своїх політичних переконань, відмовитися від протесту проти пригнічення рідного народу. За це обіцяли звільнити з в’язниці. Але поет не згодився, як важко йому не було:

Весь обшир мій – чотири на чотири. Куди не глянь – то мур, куток і ріг. Всю душу з’їв цей шлак лілово-сірий, це плетиво заламаних доріг.

Поет бачив безнадійність свого становища і свідомо сприймав його як неминучість, заповідану долею:

Ніхто тебе в недолі не врятує, ніхто й не зіб’є з власної тропи.

Моральну силу вистояти, не схилитися дає поетові переконання у тому, що правда – за ним, що життя його сповнене добра, любові і благородних діянь в ім’я Вітчизни, українського народу, що дорога обрана ним правильно:

На ній і стій, і стій, допоки скону, допоки світу й сонця – стій і стій.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


Стійкість і незалежність поетичних переконань В. Стуса

Categories: Твори з літератури