Обрії творчості Ірини Мироненко

З “Жіночого танку” починалась поетеса, продовжилась у “Вокзальній скрипці”. Ірина Мироненко прагне осягнути складний духовний світ сучасника, осмислити вічні проблеми буття. Аналізувати твори письменниці непросто, бо в них переплелися різні настрої, почуття, думки. Осмислюючи сьогодення, Мироненко пише у вірші “З тюльпаном по місту”:

З рукава кобзаря визирає Сучасний важкий годинник І, як мед казковий по вусах, По струнах стікають хвилини. Кобзарева дружина Казки пов’язала у вузлики.

Але людям ще треба Хліба і сала до музики.

Буденно? Заземлено? Але віддзеркалює на папері сучасність. Що болить у серці поетеси й водночас підносить до розуміння вічних істин й обов’язку талановитої людини перед суспільством:

Не нам спочивати – Ще стільки почистити треба криниць, І стільки у кожного цілить рушниць, І стільки до нас наробили дурниць.

Це її доля – “вступати раніш від оркестру” – нести на крилах обдарованості читачеві цілющу росу поезії.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Обрії творчості Ірини Мироненко

Categories: Твори з літератури