Українське село. Що може бути красивішим за квітучі сади, зелені луки, біленькі хати? Скрізь любо і чисто для зору людського.
Он жаріє під вікнами мак, соняшники палахкотять за тином; діти, мов ті янголята, ходять у світлих сорочках, бавляться; чутно спів пташок у густих лісах; у синьому-снньому небі пливуть білі хмариночки. Все, як звелів Господь. Справжній рай.
Справжній?..
Тридцяті роки… “Все зруйноване! Зграї гайвороння кружляють скрізь, над всенародною пусткою, і через шляхи відлітають геть: на степи, обернені в океан бур’янів”. Не бавляться вже діточки у чистих сорочечках, не квітнуть уже соняшники і маки.
Скрізь пустка, бруд, мерці.
Такий різкий контраст ми бачимо на сторінках роману В. Барки “Жовтий князь”, роману про страшні часи 30-х років.
Автор створює образ жовтого князя – символу зла і насильства, голоду і смерті. Це рудий ящір тоталітарної системи, який несе руїну. Це він перетворив мальовниче українське село на великий цвинтар.
Василь Барка постійно вносить у роман жовті кольори різних відтінків – то охристий, то огнистий, то сірчано-жовтий, то рудий. І постійно цей колір асоціюється не із зрілим колоссям, а із смертю. Ось яким ми бачимо уповноваженого, що приїхав одби-рати останній хліб у селян, щоб, як писав Шевченко, залити “пельку неситому”: “Вигляд промовця, замість рудасто-зеленкавого чомусь примарювався полум’яно-мишастий, з гострими защіпками жорстокості. За ним тьма і примари височинять: і – охрою горить вигляд істоти, що німа до сльози і хижа до життя”.
Мирона Даниловича, голову роду Катранників, скрізь переслідують охристі марища – ящіри. “Ну, ящір і єсть! Скоро – час головного, який від прірви і мучитель…” Повсюди жовто… Жовкнуть люди від тривалого недоїдання, жовкнуть стіни будівель, бо в них ніхто не живе.
Народ розуміє, що в Україну прийшло зло. Вони знають, звідки воно, але ж зробити нічого не можуть. Лише пошепки можуть поговорити один з одним.
Бабуся Харитина Григорівна намагалась зберегти хоч якісь харчі для дітей: “Оддайте харчі, то ж не ваше – не ви працювали! Дітям їсти треба, оддайте зараз, я вам кажу!”
Але не чують стареньку ні Отроходін, який мріє виконати будь-яку вказівку “з верху”, ні міліціонери – “охоронці порядку”, які не можуть уже не оббирати людей. Вони звикли до “грабежу останніх харчів людських”. І Отроходін, і міліціонери, і всі грабіжники – це свита князя, який іде Україною, “кладе знак на лобі і на долоні”, знак диявола.
Супутник Мирона Даниловича згадує про цього звіра, який “з дна морського виходить, це – з життя народів де всякі хвилі котяться. Виліз він із багна в образі партії, – зразу кинувся на сім’ї людські: розриває їх, бо сказано – звір”.
Згадує старий Прокіп і про колгоспи як про злу, хитру витівку, де обдурюють працівників, платять їм менше, ніж у магазині. Мирон Данилович називає такі колгоспи “татарщиною”, де “що заробив, не бачиш; ти жили собі рви, а другий дурно рукою водить, міра ж рівна: рабочий день”.
Отже, “жовтий князь” та його прислужники – злі, темні сили тоталітарної системи. Хочеться вірити, що вони більше ніколи не прийдуть на наші землі, ніколи не пануватимуть на ній.





Related posts:
- Образ “жовтого князя” в однойменному романі Барки Василь Барка прийшов до нашого читача наприкінці 80-х, коли в Україні з’явився друком його всесвітньо відомий роман “Жовтий князь”. У ньому з вражаючою силою змальовано нечуваний в історії людства голодомор 1933 року Муки і страждання мільйонів людей, апокаліптичні сцени злочинної боротьби тоталітарної системи проти свого ж народу – це не плід авторської фантазії. Василь Барка був свідком і очевидцем чого, що відбувалося в Україні в страшному 33-му: “Гори зерна гниють […]...
- Символіка жовтого кольору у романі В. Барки “Жовтий князь” Символіка жовтого кольору у романі В. Барки “Жовтий князь” Роман В. Барки “Жовтий князь” є одним із найяскравіших описів українського голодомору 1932-1933 років. Ключем до розуміння авторської концепції твору _ й одним із його провідних символів стає жовтий колір, що зустрічається уже в назві роману. Він входить в оповідь твору в характеристиці одного із фанатичних і бездушних служників нового режиму, Григорія Отроходіна, який називається рудим. Згадка, що він носить зелений […]...
- “Жовтий князь” Василя Барки: символічний зміст жовтого кольору Василь Барка – яскрава зірка на нашому українському небі, світло од якої ще довго буде йти до нас. Його творчість належить до елітної культури. її варто осягати поступово, вона має здатність проникати у свідомість непомітно, вона вчить сучасну людину розрізняти і берегти вічне, по-справжньому вартісне. Серед його творчого доробку роман “Жовтий князь” визнано як “найкращій твір у повоєнній Європі”. Назва роману дещо символічна. Слово “князь” в Україні – це всепоглинаюча […]...
- Образи “Жовтого князя” та його прибічників Жовтий князь… Хто він і чому жовтий? У романі В. Барки – це збірний символічний образ, многолике втілення зла і насильства, рудий ящір тоталітарної системи, який через своїх посланців несе голод, смерть і руїну. Автор постійно вводить жовтий колір різних відтінків – то охрис-тий, то огнистий, то сірчано-жовтий, то рудий. Ось як уявляється селянинові уповноважений, що приїхав одбирати останній хліб і переливати його в золото, щоб залити, як казав Шевченко, […]...
- Суперечливий образ Анни Кареніної в однойменному романі Льва Толстого Кажуть, що зрозуміти – це пробачити… Хто, як не я – автор, “родитель” своєї героїні, мав би краще зрозуміти народжену мною? Я зрозумів свою героїню, свою Анну, але простити не зміг. Люблю її усім серцем, душа болить за неї, плачу разом із нею над її дитиною, над коханням, над заплутаним життям, але суд над нею має вершити тільки Всевишній і її власна душа. Покарання – це не те, що стається […]...
- Образ Марії в однойменному романі Уласа Самчука Образ Марії в однойменному романі Уласа Самчука Рівна по духу Марусі Богуславці чи Роксолані, тільки доля їй випала звичайна, буденна і складна. / О. Слоньовська / Життєвих колізій й перепетій, які випали на долю довго невідомого нам українського митця із діаспори Уласа Самчука, вистачило б, мабуть, не на один десяток життів. Не судилося йому стати письменником на рідній українській землі. Далеко від України розквітла героїчно-трагічна, життєво-реалістична, правдива художня проза письменника. […]...
- Маруся Чурай в однойменному романі – образ-символ чи реальна людина? Документи залишають нам нечисленні відомості про історичні події, у документах – літописах та архівах – ми знаходимо насамперед відомості про життя героїчних осіб і майже нічого – про життя звичайних людей. Гідні багатолітньої пам’яті люди залишаються в легендах та фольклорі. Так, образ Марусі Чурай – це образ з легенди, ми не знаємо достеменно, чи жила вона насправді. Найімовірніше Маруся Чурай справді жила на Полтавщині у XVІІ столітті, складаючи пісні, яких […]...
- Образ Чапаєва в однойменному романі Фурманова Якщо нічого не зробити для нинішньої людини, якщо все нове лише повторення колишніх рабських, злидарських звичок, то до чого все жертви, шабельні походи? Чапаєв іде коріннями й до стихійних народних правдошукачів, і до ватажків з легенд, пісень. Він, як і Разін, може сказати: “Я прийшов, щоб дати вам волю”. А не одне право на грабіж…Інакше й бути не могло – адже Жовтень мимоволі торкнувся, сколихнули всі шари народного буття, пожвавив […]...
- Образ Євгенія Онєгіна в однойменному романі О. С. Пушкіна Образ Євгенія Онєгіна в однойменному романі О. С. Пушкіна Головний герой роману – молодий поміщик Євгеній Онєгін – це людина зі складним, суперечливим характером. Виховання, яке здобув Онєгін, було згубним. Він виріс без матері. Батько, легковажний петербурзький барин, не звертав на сина уваги, доручивши його “вбогим” гувернерам. Внаслідок цього Онєгін виріс егоїстом, людиною, що піклується тільки про себе, про свої бажання та задоволення і яка не вміє звертати увагу на […]...
- Образ Євгенія Онєгіна в однойменному романі Пушкіна А. С Достоєвський помітив, що у романі “Євгеній Онєгін” Пушкін “самим влучним, самим прозорливим образом відзначив самий глиб нашої суті”, створивши образ “російського блукача”, безпритульної, нещасливої душі. Онєгін – петербурзький герой, аристократ, столичний денді. Спосіб життя його, заняття, інтереси, захоплення – все це не виходить за рамки повсякденного світського життя. Бали, театр, прогулянки на бульварі, інтриги, романи й флірт – це все, що займає розум і серце юного філософа. Життя його строкате […]...
- Образ Міста в однойменному романі Валер’яна Підмогильного Частину свого життя Валер’ян Підмогильний прожив у Києві. Там він поринув у творчість і роботу, а також здобув значний авторитет серед однодумців. На той час столицею УСРР був Харків і тому письменника вабило те, що місто залишалося осторонь столичного галасу, хоча над ним все ще панувало типове міщанське середовище: “Ось вони – горожани! Крамарі, безглузді вчителі, безжурні з дурощів ляльки в пишних уборах!.. Ця вулиця завтра розтечеться по установах і […]...
- Образи “Xліботрусів’ у романі В. Барки “Жовтий Князь” Живучи в Америці, Василь Барка ніколи не переставав любити свою Батьківщину, кожною часточкою своєї душі він належав їй. Знаючи, що в Україні було заборонено не тільки писати, але й навіть згадувати деякі трагічні сторінки історії українського народу, письменник вважає своїм обов’язком відкрити правду про жахливі події, що відбувалися в Україні в 1932-1933 роках, і пише роман “Жовтий князь”. Головних героїв твору можна згрупувати на два протилежні табори – “хліботрудів” та […]...
- Родина Катранників як уособлення українського народу у романі В. Барки “Жовтий князь” Роман Василя Барки “Жовтий князь” був створений під враженнями від жахливого голодомору 1932-1933 років. Автор спирається на реальні історичні події XX століття – часи правління Й. Сталіна, який “благословив” політику створення голоду в Україні. На батьківщині твір був надрукований тільки після розпаду Радянського Союзу, оскільки до того часу всілякі згадки про штучний голодомор були під суворою забороною. У романі на прикладі сім’ї Катранників показано, як хотіли “підрізати” непокірне селянство, у […]...
- Образ Івана Мазепи в однойменному романі Лепкого Образ українського гетьмана Івана Мазепи, його політична діяльність, прагнення створити незалежну Україну ставали предметом художнього зображення неодноразово і не лише в українській літературі. Ця непересічна особистість, найкультурніший з гетьманів, поетично обдарований, з європейською освітою, приваблювала майстрів художнього слова в Європі своїм справжнім патріотизмом, бажанням волі і щастя своєму народові, національним колоритом. Про нього писали Вольтер, Байрон, Б. Залеський, Ю. Словацький, К. Рилєєв та багато інших письменників. Український гетьман виступає в […]...
- Роман В. Барки “Жовтий князь’ – реквієм жертвам голодомору 1. Україна – найголовніше в творчості і житті В. Барки. 2. Роман “Жовтий князь” – один з найпомітніших творів в українській прозі XX століття: А) неповторна картина людського горя і відчаю у творчості В. Барки ; Б) жахливе життя в Україні після революції та громадянської війни ; В) випробування, через які пройшла родина Катранників ; Г) “жовтий князь” – всепоглинаюча система тоталітаризму. 3. Болюча правда про радянську владу і віра […]...
- Апокаліптичний світ 1933 року у романі В. Барки “Жовтий князь” Коли іноді замислюєшся, скільки страшних подій припало на долю нашого народу протягом XX століття – аж страшно стає! Репресії, що викосили цілу генерацію талановитих письменників, придушення українського слова, вільної думки, громадянського руху… Але події 1933 року стали чи не найтрагічнішими, бо стосувалися усього народу, це лихо не минуло жодної селянської родини, але ж це були прості трудящі люди, закохані у труд, у рідну землю, чуйні одне до одного, до сусідів […]...
- Образи “хліботрусів” у романі В. Барки “Жовтий князь” Живучи в Америці, Василь Барка ніколи не переставав любити свою Батьківщину, кожною часточкою своєї душі він належав їй. Знаючи, що в Україні було заборонено не тільки писати, але й навіть згадувати деякі трагічні сторінки історії українського народу, письменник вважає своїм обов’язком відкрити правду про жахливі події, що відбувалися в Україні в 1932-1933 роках, і пише роман “Жовтий князь”. Головних героїв твору можна згрупувати на два протилежні табори – “хліботрудів” та […]...
- Моє розуміння назви роману В. Барки “Жовтий князь” Роман В. Барки “Жовтий князь” – це страшна картина голодомору 1932-1933 років. І що найстрашніше – те, що ці події було організовано штучно. Але такі були часи, і саме цю “голу” правду про жах і вбивчий характер, що мали ці події, наважився, попри всі небезпечні наслідки, показати нам, нащадкам, Василь Барка. На мене цей твір справив тяжке враження, навіть сльози на очі виступали. І ось як я розумію назву цього […]...
- Золота чаша та інші символічні елементи й картини у романі В. Барки “Жовтий Князь” Роман Василя Барки “Жовтий князь” – це твір не тільки про страшний голодомор 1932-1933 років, а й про нищення духовності, віри, усього того, на чому одвічно стояли народ, нація. Для нашого народу церква завжди була святим місцем, а священик – батьком, порадником, заступником. У селі Кленоточі була давня церква, що простояла багато віків, “…кажуть, будована спершу з дерева, до навали татар, при яких нерушимо встояла, бо ті хоч трохи поважали […]...
- Символіка жовтого кольору у повісті Панаса Мирного “Лихі люди” У ході постійної зміни теперішнього й минулого часів взаємодіють світи реальний та ірреальний. Останній виконує функцію спогадів, що з’являються у свідомості героя. Процес переходу в інший часовий простір відбувається поза свідомістю героя з волі автора. Події колишнього життя з’являються у Телепня на підсвідомому рівні. “Мати увійшла в хату, підійшла до кроваті і поцілувала дитину. Хлопчик обвив материну шию руками, пригорнувся своїм гарячим личеньком до її засушеного виду… “Що за диво? […]...
- Чума як пряв світового зла у однойменному романі А. Камю Роман Альбера Камю “Чума” є вершиною творчості письменника. У ньому втілилося все, що пережив і осмислив автор у роки сурових випробувань. “Чума” – хроніка одного трагічного року в Орані, центрі французької префектури на алжирському узбережжі Середземного моря. Автор дає детальний опис виникнення і поширення епідемії чуми в місті. Але ненароком з’являється така фраза: “У світі було що чум, що воєн”. Фраза насторожує і змушує повернутися до років, коли слово “чума” […]...
- Сім’я Катранників у романі Василя Барки “Жовтий князь’ втілення страхіть голодомору Сім’я Катранників у романі Василя Барки “Жовтий князь” – втілення страхіть голодомору Все зміниться! Буде без насильства, злиднів, неправди. Хочемо – не хочемо, зміниться… Бо на небі Сонце. / Василь Барка / У світовій історії не зафіксовано голоду, подібного тому, що випав на долю України – однієї з найродючіших і найблагословенніших країн світу. Житницею називали Україну впродовж багатьох століть. Але по-хижацьки грабували її, не давали вільно дихати. Через те й […]...
- Яку роль грає образ баби Изергиль в однойменному оповіданні? Образ баби Изергиль виконує в оповіданні кілька функцій. Перша функція заголовної героїні сюжетообразующая: цей образ поєднує досить складно побудоване оповідання, у якому переплітаються кілька сюжетних ліній. Одна пов’язана із зображенням реальних сучасних людей: самої баби, молдаван-поденників, що працюють на винограднику, автобіографічного героя, що мандрує по Русі. Друга сюжетна лінія – опис пригод молодої красуні Изергиль сорок-п’ятдесят років тому: у цих спогадах проходить низка людей з минулого, з якими доля зіштовхувала […]...
- Характеристика образу Спартака в однойменному романі Джованьолі Джованьолі у двадцять один рік вступив добровольцем до армії, а потім став соратником Д. Гарібальді. Обирався депутатом парламенту. Крім літературної діяльності займався викладанням. Джованьолі створив романи на тему сучасного життя. Відомим став завдяки історичним романам “Опімах” , “Мессаліна”. У цих романах автор демонструє відмінне знання побуту та культури Стародавнього Риму. Заклики до боротьби проти тиранії і прагнення до соціальної справедливості є основоположними для історичних романів Джованьолі. Популярний став роман “Спартак”, […]...
- Символіка жовтого кольору у повісті “Лихі люди” У ході постійної зміни теперішнього й минулого часів взаємодіють світи реальний та ірреальний. Останній виконує функцію спогадів, що з’являються у свідомості героя. Процес переходу в інший часовий простір відбувається поза свідомістю героя з волі автора. Події колишнього життя з’являються у Телепня на підсвідомому рівні. “Мати увійшла в хату, підійшла до кроваті і поцілувала дитину. Хлопчик обвив материну шию руками, пригорнувся своїм гарячим личеньком до її засушеного виду… “Що за диво? […]...
- Образний ряд голодомору в “Жовтому князі’ Василя Барки Образний ряд голодомору в “Жовтому князі” Василя Барки Центром художнього зображення явища тоталітаризму в Барчиній прозі діаспорний дослідник Леонід Плющ уважає міф про Ящера. Він глибоко проаналізував цей мотив у романі “Жовтий князь”, отже, ми додамо тільки деякі деталі. Зі змієм порівняно росіянина Отроходіна: “кружить змієм і мучить; ну, ящір і єсть! Йому “вгорі” нададуть велико-риб’ячу луску: ордени, “путьовки””; зі змієм асоціюються гріхи людські, а також спецпотяг на Колиму. У […]...
- Образ князя Ігоря у поемі “Слово о полку Ігоревім” Кожний народ має свої погляди на моральні якості людини. Ці погляди передаються з покоління в покоління, шліфуються і збагачуються. Одним із найбільших скарбів українського народу є середньовічна поема “Слово о полку Ігоревім”. Наш народ може пишатися своїми літературними і мистецькими традиціями, адже “Слово…” – це єдина пам’ятка Київської Русі, яка здобула всесвітню славу. З поеми ми дізнаємося про життя українського народу в сиву давнину, про його героїчну боротьбу із зовнішніми […]...
- Сенс назви твору Василя Барки “Жовтий князь” Василь Барка писав тільки про те, що пережив сам. У 1932-33 pp. в Україні лютував голод. Письменник жив тоді в Краснодарському краї, працював у художньому музеї і був свідком того, що й до Кубані докотилася хвиля голодомору. За його свідченням, там вимерла третина населення. Барка теж голодував, на його тілі було багато ран, які розійшлися по кровоносних судинах. Із них сочилася брунатна рідина. Ноги пухли, репалися, і він ходив, тримаючись […]...
- Образ Марiї в однойменному романi Уласа Самчука Рiвна по духу Марусi Богуславцi Чи Роксоланi, тiльки доля їй Випала звичайна, буденна i складна. / О. Слоньовська / Життєвих колiзiй й перепетiй, якi випали на долю довго невiдомого нам українського митця iз дiаспори Уласа Самчука, вистачило б, мабуть, не на один десяток життiв. Не судилося йому стати письменником на рiднiй українськiй землi. Далеко вiд України розквiтла героїчно-трагiчна, життєво-реалiстична, правдива художня проза письменника. Надто гостро сприймав Улас Самчук усi iсторичнi […]...
- Образ князя Ярослава Мудрого На зміст твору впливає час його написання. Так було і з драмою Івана Антоновича Кочерги “Ярослав Мудрий”. Автор почав працювати над цим твором 1944 року, повернувшись до звільненого від окупантів Києва. За тих часів велике значення мала патріотична тема, значною мірою втілена в згадуваній історичній драмі. Урочисто й піднесено починається дія драми. “Срібно-кучерявий ієромонах” Сильвестр благословляє Київ і прославляє князя Ярослава: Бо Ярослав залізними палками Всім ворогам дороги заградив, І […]...
- Роман-хроніка Василя Барки “Жовтий князь’ – відверта розповідь про трагедію народу І. Василь Барка – український письменник з діаспори. ІІ. “Жовтий князь” – високохудожній правдивий твір про голодомор 1933-го року в Україні. 1. Відтворення на сторінках роману всіх подробиць лихоліття. 2. Умовний розподіл численних образів роману на людей-варварів і людей-жертв. 3. Використання письменником образів-символів. 4. Відповідь романом на питання “Чому таке сталось?” . ІІІ. Виконання В. Баркою своєї місії “свідка для суду” ....
- Образи жінок – берегинь роду в романі В. Барки “Жовтий князь” Зі світлими душами і чистими помислами змальовані жінки в романі В. Барки “Жовтий князь”. Це дружина головного героя – Катранник Дарія Олександрівна, його мати Харитина Григорівна та дочка Оленка. Небагатьма словами схарактеризовано бабусю Харитину, але якими яскравими та влучними. “Була їм стара, як великий янгол: тільки ними жила і для них була в неї вся думка і праця”, “була мати – як світло з височини, і втратилося…” Замолоду пізнала горе […]...
- Батьки і діти в однойменному романі Тургенєва Роман Тургенєва “Батьки і діти” – не змалювання боротьби “батьків” і “дітей”, які втілили в собі різні ідеології, народжені новою та попередньою епохами. Це також і філософські роздуми автора про зміну поколінь, про вічний поступ життя і вічну боротьбу старого й нового. “Батьки” в романі – люди відставні, явище архаїчне, – з точки зору Базарова. Однак Тургенєв завжди стоїть вище від своїх героїв, бачить і розуміє більше і глибше, ніж […]...
- Життєва основа роману Василя Барки “Жовтий князь” Життєва основа роману Василя Барки “Жовтий князь” Раніше слово “емігрант” викликало в мене негативні емоції, а зараз я, навпаки, шукаю твори емігрантів, щоб прочитати правду про долю України. Я вдячна Вам, Василю Барка, Вам, Улас Самчук, Вам, Іване Багряний за те, що ви знайшли у собі сміливість і дали повну картину того страшного явища в Україні – голодомору. Не знаю чому, але я беззастережно повірила цим авторам. Уже накопичилося досить […]...
- Образ князя Ігоря як захисника Руської землі “Слово о полку Ігоревім” – найкраща пам’ятка літератури Київської Русі. Перед читачем, ніби живі, постають герої “Слова…” – мужні захисники Руської землі, великі патріоти. З якою любов’ю невідомий нам автор змалював їхні образи! З усього видно, що він щиро любив рідну землю. Ігор Святославич для автора с втіленням князівських доблестей. Він мужній, сповнений “ратного духа”. Пристрасне бажання “іспити шоломом Дону”, почуття воїнської честі відтісняють страшне віщування – затемнення сонця. Справжній […]...
- Втілення в образі Марусі Чурай моральної краси і таланку українського народу в однойменному романі Л. Костенко Українській літературі притаманне відображення всіх барв, усієї повноти, всього різноманіття народного буття. Починаючи від народних дум, Г. С. Сковороди, Т. Шевченка, Лесі Українки, О. Кобилянської і закінчуючи чи то Б. Олійником, чи то Олесем Гончаром, чи то кимось із інших сьогоднішніх літераторів, образи героїв у переважній більшості перенесені із життя. А тим паче, коли герой розповіді – жива людина, яка творила, жила, плакала і сміялася. Саме така головна героїня однойменного […]...
- ОБРАЗ КНЯЗЯ ІГОРЯ У “СЛОВІ ПРО ПОХІД ІГОРІВ” 8 КЛАС ОБРАЗ КНЯЗЯ ІГОРЯ У “СЛОВІ ПРО ПОХІД ІГОРІВ” ПРИКЛАДИ ПЛАНІВ ТВОРІВ Варіант 1 I. Суперечливість образу князя Ігоря: сміливий воїн та недалекоглядний політик. II. Характеристика образу князя Ігоря: 1. Характер героя, основні риси його вдачі. 2. Поведінка, вчинки. 3. Зображення душевних переживань. 4. Наслідки невдалого походу та усвідомлення князем своєї провини. III. Висновки. Моя оцінка героя. Варіант 2 I. Роль князя Ігоря в історії. II. Бачення образу князя […]...
- Характеристика образу Роксоляни в однойменному романі Осипа Назарука XVII століття – складний час для України, сповнений численними трагічними історіями окремих людей. Саме тоді тисячі дівчат і юнаків потрапляли в полон до татар, а потім турків. І лише небагатьом українським красуням доля “посміхалася”: вони ставали дружинами своїх панів. Можливо, ті дівчата знаходили щастя в коханні, в материнстві, але так до кінця життя й залишалися заховані чадрою від усього світу, нікому не відомі, ніким не знані. їхнє життя обмежувалося стінами […]...
- Твір Образ князя Ігоря у “Слові о полку Ігоревім” Образ князя Ігоря у “Слові о полку Ігоревім” “Слово о полку Ігоревім” – геніальний витвір києво – руського письменства. Цей твір стоїть поруч з такими пам’ятками, як індійський та іранський епос, англійський епос “Беовульф”, французька “Пісня про Роланда”, німецька “Пісня про Нібелунгів”. Створене напередодні татарського лихоліття, воно перейняте тривогою за долю України-Русі, сповнене глибоким патріотичним почуттям. Князь Ігор – головний герой пам’ятки. Він воїн, політичний діяч Русі. Здійснив свій подвиг […]...
- Собор, як символ духовної краси людини в однойменному романі Гончара У кожної людини слово “собор” викликає свої особливі асоціації. Комусь уявляється служба в храмі, комусь – блиск хрестів на башнях у надвечір’ї, комусь – велична панорама міста із злотоверхими церквами. Усі ці уявлення суто індивідуальні, але є між ними спільна риса – відчуття величі і неповторності. Недаремно ж у давнину соборами називали зібрання великої кількості людей для обговорення важливих питань релігійного чи іншого значення. Отже, слово “соборність” є спорідненим до […]...
- Філософський зміст “Казки про яян”
- Боротьба за світло у поетичній п’єсі І. Кочерги “Свіччине весілля”
Categories: Твори з літератури