У нашій родині починався звичайний ранок. Я збирався до школи, мама вже приготувала нам сніданок, батько сів до столу. Поскладавши зошити до портфеля, ііі-рсвіривши ще раз, чи все взяв, я приєднався до батьків.
Цей ранок, мабуть, був ьи пайзвичайнісіньким, якби раптом із кімнати не долинув дивний звук. Спочатку ми не звернули на нього уваги: мабуть, щось на вулиці чи у сусідів. Але шур – чіт повторився, почувся грюкіт, ніби щось впало…
Тоді вже всі ми відірвалися від і ніданку і поспішили до кімнати.
У кімнаті все було як завжди, тільки мій малюнок, що висів на стіні ще з ноною року, чомусь опинився на підлозі. Але він був у рамочці й не міг сам просто міпісти від протягу. Усі замислились і почали шукати очима причину такої події. Ми оглядали кімнату ще і ще раз, але нічого не могли зрозуміти.
Раптом батько шиновано вигукнув, вказавши рукою кудись на стелю. Ми з мамою подивились и. і лампу. “Ого!” – вигукнули ми в один голос. На абажурі сидів маленький хвилястий папужка. Він був жовтаво-зелений, дуже зляканий і постійно озирався на m і боки. Він залетів через розчинене вікно.
Мабуть, його власники необачно затінили кватирку відкритою і він випурхнув. Ми були дуже здивовані.
Треба було йти до школи, тож довелося залишити нашого гостя хазяйнувати. Після уроків я чимдуж поспішав додому. Позичив у друга клітку для птахів, на – юдував папужку пшоном, поставив йому водички. Так він залишився жити у нас.
1.1 кілька днів він вже не виглядав таким зляканим і, здається, був задоволений новим помешканням і новими хазяями.
На цьому історія неочікуваного гостя і скінчилася б, але мене постійно мучила одна думка. Адже папужка десь жив до цього. Може, хтось хвилюється там, ску – і іг. Може, там теж є дитина, яка плаче за своїм улюбленцем. Хоча я дуже звик до нашого нового мешканця, я вирішив написати оголошення.
Так і вчинив. Увечері, написавши чималу кількість оголошень про знайденого папугу, я розклеїв їх по всьому кварталу. Батьки схвалили моє рішення.
За два дні теплого вечора у двері подзвонили. На порозі стояла маленька дівчинка із бабусею, тримаючи в руках оголошення, написане моєю рукою. Батько мііросив їх увійти.
Мені шкода було віддавати мого нового друга, але я розумів, шо так буде правильно. Ми трошки поговорили, а потім я довго дивився з вікна, нк розчиняються в темряві силуети дівчинки з кліткою в руках та її бабусі.
Мені’ було дуже сумно, але водночас приємно, що птах знайшов своїх хазяїв, що батьки похвалили мене, зрештою, що я вчинив добру справу. Скоро в мене мсмь народження і я обов’язково попрошу маму купити мені папужку. Можливо, і навіть оберу собі жовто-зеленого – такого, яким був наш неочікуваний гість!
(1 votes, average: 5,00 out of 5)Related posts:
- Дон Жуан, або Кам’яний гість характеристика образа Дон Жуана Дон Жуан – іспанський дворянин, син дона Луїса, чоловік Ельвіри, кинутої їм, хазяїн Сганареля. На початку першої дії Сганарель дає нищівну характеристику своєму панові: “..Дон Жуан – це найбільший із всіх лиходіїв, яких коли-або носила земля, чудовисько, собака, диявол, турок, єретик, що не вірить ні в небо, ні у святих, ні в Бога, ні в чорта, що живе як мерзенна худоба, як епікурейська свиня, як теперішній Сарданапал, що не бажає […]...
- Мій батько Я дуже люблю свого батька. Зовні він здається звичайним. Батько високий на зріст, у нього сині очі, темне волосся, прямий ніс. У дитинстві та юнацтві батько займався легкою атлетикою, тому у нього красива спортивна статура, він сильний, дужий, витривалий, спритний. Я люблю, коли ми разом із ним влаштовуємо різні спортивні змагання. У цей час мені здається, що поруч зі мною не батько, а мій старший товариш. У синіх очах батька […]...
- Пропав собака На наших вулицях часто можна бачити оголошення про пропажу домашніх тварин. Хазяї шукають їх і через газети, і за допомогою телебачення, повідомляючи плинним рядком про своє нещастя. Як правило, шукають породистих собак, улюбленців родини, і відповідно оголошення дають від імені родини. Але чи зустрічалося вам оголошення про пропажу собаки, написане від імені мешканців цілого багатоповерхового будинку? Таке оголошення з’явилося недавно на дверях хлібного магазину. Звучало воно так: “Ми, мешканці будинку […]...
- Які риси характеру я хочу в собі виховати Які риси характеру я хочу в собі виховати Мабуть, це питання слід пов’язати із отим вічним питанням дорослих на кшталт “Яким ти хочеш стати, коли подорослішаєш?” або “Ким мрієш бути?”. У молодших класах, коли мене це діставало це питання, я відповідав, що моя мрія – бути таким, як Карабас-Барабас або Бармалей. Але то було усе несерйозно і необмірковано. Згодом трапився випадок, який примусив мене замислитися над цим питанням. Я посварився […]...
- Шкільне лісництво Я маю, як і багато хлопців та дівчйт, захоплення. Воно незвичайне для мешканця міста. Я учасник шкільного лісництва. Одного разу у центрі міста, біля Палацу дитячої та юнацької творчості я побачив оголошення про набір дітей у шкільне лісництво. “Яке лісництво у місті?” – здивувався я. Цікавість взяла гору і привела мене до Палацу. Виявилося, що після уроків хлопці та дівчата опановують тут лісову науку. Вони багато нового дізнаються про дерева […]...
- Казкова новорічна ніч …Мені три роки. Я намагаюся приборкати свій триколісний велосипед, але він чомусь не дуже мене слухається. Та мені все одно весело, бо мама й тато поруч, вони посміхаються, і я не просто сміюся, я заливаюся сміхом, мені так просторо й затишно. …Мені чотири роки. Тата чомусь немає. Мені хочеться плакати. Мама поруч зі мною, але в неї засмучені очі. Мені невесело. …Мені п’ять років. Тата все ще чомусь немає. І […]...
- Друзі пізнаються у біді Я дуже цінував свою дружбу із Вовкою. Ми – однокласники. Наші батьки працюють на авіаційному заводі. Вони теж друзі. Якось на уроці російської мови ми писали твір на тему “Друзі пізнаються у біді”. Не можу сказати, що я написав хороший твір. Мабуть, навіть поганий. Це ж така важка тема. А Вовка списав твір у мене. Він взагалі не знав, про що писати. “Добре. Другові треба допомагати, нехай списує”, – подумав […]...
- Папуга і Маша Сюжет На балкон до моєї подруги залетів папуга. Мабуть, він вилетів у кватирку з чиєїсь квартири і заблукав. Маша дала птаху притулок. За кілька днів папуга захворів, і дівчинка поїхала з ним до ветеринара. Птах почав чхати, тому допомога лікаря була потрібна Ветеринарний лікар, як виявилося, знав цього папугу. “А, це знову ти?” – “Привіт! Я Гера!” Твір Одного разу мені зателефонувала моя подруга Маша і сказала: – Вітаю! Ти […]...
- Добре жіноче серце Я вважав, що всі дівчата – вередливі та пихаті. Тепер моя думка щодо них змінилася. А сталося іде так. До свята 8 Березня хлопчики нашого класу вирішили поставити сценку, щоб було цікавіше вітати дівчат. Дісталась невеличка роль і мені. Я дуже старався, але, мабуть, у мене нічого не виходило, бо наш “неформальний лідер” Павло відсторонив мене від участі у виставі. Лише мене. Зробилося якось дуже боляче. Настрій украй погіршився, коли, […]...
- Моя улюблена пісня. Твір-роздум Я дуже люблю сучасну українську пісню. Дуже довго я думав, яка ж із пісень найулюбленіша? Але ж, мабуть, то все-таки “Червона рута”, слова й музику до якої написав славетний композитор і поет Володимир Івасюк. Ця пісня знайома мені дуже давно. Може, десь у лісах ти чар-зілля шукала, Сонце-руту знайшла і мене зчарувала. Так автор звертається до коханої. У цій пісні дівчина – то є чаклунка, яка вміє причаровувати хлопців, ходить […]...
- Моя майстерня У нашому будинку є підвал. Колись там моя мати ставила мішки з картоплею, але зараз вона ставить їх на балконі, а підвал віддали мені. Там я влаштував майстерню. Саме посередині майстерні стоять укріплені лещата. Біля стін – стелаж для інструментів, який я сам зробив, а також лавка та велике крісло. Це крісло подарував мені батько. Він у мене директор театру. Він казав, що це крісло списане, але на ньому ще […]...
- Мій друг цуценя Петяша Якось ми з Сашком, моїм другом і однокласником, йшли з тренування. Ми захоплюємося футболом і займаємося у спортивному клубі для підлітків. Як завжди, у тій частині ринку, де продають тварин, було багатолюдно. Кого тільки не було! І хом’яки, і морські свинки, і собаки, і кішки. Один із немолодих продавців, помітивши нас, покликав до себе. Коли ми підійшли до нього, звернули увагу на цуценя, яке мирно дрімало у коробці біля ніг […]...
- Панування добра і любові в українській родині В оповіданні “Свекор” зображено звичайну працьовиту родину. Головний герой – хлопчик Василько, наймолодший в сім’ї. Він розмовляє як дорослий, коментує найменший непорядок у хазяйстві, одним словом, бурчить, немов “свекор” – так прозвали його рідні. Алє, на мою думку, Василько – щирий та розумний, а його вчинки – особисті вдачі. Мені дуже сподобалось те, як рідні вирішили провчити Василька. Хлопчик не хотів вчити азбуки і ходити до школи, відповідав матері: “Що […]...
- Ярмарок. Замітка в газету У нашому місті є ярмарок. Він збирається кожну суботу та неділю біля залізничної станції. На цьому ярмарку ви можете що завгодно знайти та купити, аби у вас були гроші. Під час тоталітарного режиму ярмарки в нашій країні були заборонені. Кожний мусив купувати все, що йому потрібно, у державній крамниці. Вважалося, що недержавна торгівля протирічить доктрині марксизму. Зараз ніяких заборон уже немає, і ви можете винести на продаж усе, що завгодно, […]...
- Я пишаюся своїми батьками Вранці ми з татом займаємося на спортмайданчику. Одного разу ми поверталися після чергового тренування. У безлюдному місці в трансформаторній будці ми побачили собаку породи колі, так звану шотландську вівчарку. У неї була довга руда шерсть з білими цятками. З усього було видно, що хазяї з якоїсь причини кинули її. Завезли в безлюдне місце й поїхали. Рано-вранці людей поблизу не було. Ми зрозуміли, що собака голодна, вона тремтіла, жалібно дивилася нам […]...
- Моє майбутнє – моя професія Цей художник любив літо – у його палітрі яскраве різноцвіття, що не тьмяніють століттями фарби. А отут працював аскет, лінії його малюнка скупі й бездоганно точні, немає зовнішньої красивості, але вони досконалість, декількома штрихами створюють цілий мир. Залучає мене й робота театральних художників-декораторів, їхня майстерність не перестає вражати й захоплювати. От на сцені з’являється зарослий стародавній сад, озеро з лебедями, древній замок або весела сільська вулиця. Все це створили вмілі […]...
- Ввічливі слова Чи замислювались ви над тим, яку роль у вашому житті відіграють ввічливі слова? Я – так. І ось що виявилося. Якщо до людини звертаються гречно, вона і сама буде гречною з тобою. Судіть самі. У нас у класі є один хлопчик. Він увесь час говорить грубі слова. Не знаю, чому. Можливо, його батьки так розмовляють. Тоді мені шкода його. Мої батьки ніколи не вживають у розмові грубих слів. Коротше кажучи, […]...
- Про що міг розповісти Наа. Твір за казкою “Мауглі” Якось я уявив собі, що потрапив дивним чином у казкові Джунглі, які дали притулок юному Мауглі. Я подумав: а зміг би я, як він, подружитися з мешканцями Джунглів? Скажімо, диво сталося. І ось я веду мирну бесіду з кам’яним пітоном Каа. Я знаю, що пітон вміє лазити по деревах не гірше від мавп. Ночами він краде в них малят, і від одного імені Каа у мавп тремтять їхні гидкі хвости. […]...
- Як я навчився плавати Як я навчився плавати Улітку я гостював у бабусі в селі. Там у мене є друг Вітько. Він мій одноліток. Одного разу ми вирушили з ним на човні порибалити. Ставок у селі не дуже глибокий, біля берега рибу не спіймаєш. Треба відплисти подалі. Ми так і вчинили. Випливли на середину ставка, закинули вудки, чекаємо. Не клює. Минула, мабуть, ціла година. Раптом мій поплавець занурився у воду. Я став тягнути – […]...
- Я вибираю професію Професію я ще не вибрала. Поки що не кваплюся – усе-таки три роки навчання в школі попереду. Але батьки вважають, що час мені вже задуматися про своє майбутнє. І я іноді задумуюся… Ще рік тому я марила про кар’єру тенісистки. Я обожнювала цю гру. Обожнюю і зараз. Але якось само собою так сталося, що я зрозуміла – Мартини Хингіс з мене не вийде. Адже одна справа – ходити на тренування […]...
- Виховання в дітей поваги до батьків Поезія Платона Воронька – одна з найщиріших у сучасній українській літературі. Його вірші надихають на добрі справи, готують до натхненної праці на славу Батьківщини, а також вчать любити і поважати своїх батьків. У вірші “Школа батьків” П. Воронько звертається до своїх батьків зі словами щирої подяки: Привчав мене батько трудитись до поту, А мати – любити пісні. Спасибі вам, рідні, за щиру турботу, Наука згодилась мені. Саме мати й батько […]...
- У кожного свій смак Кажуть, у кожного свій смак. Особисто мені не дуже подобаються “програмні” твори. Я полюбляю “легке чтиво”. Мене цілком задовольняють романи та фільми про Джеймса Бонда. Герой Яна Флемінга навряд чи потребує докладних коментарів. Ім’я Джеймса Бонда сьогодні стало загальною назвою, хоча часто його вимовляють з іронічним відтінком. Англійський розвідник Бонд і його колега Алманова повинні зірвати акцію “ворога”, яка може стати початком третьої світової війни. Обоє потрапляють у запаморочливі ситуації. […]...
- Учитель життя У житті кожної людини є Учитель. Це не якийсь фахівець, а саме людина, яка веде тебе по життю. Такий Учитель є і в мене, він не просто вчитель, а друг і порадник. Це – мій тато. У нас особливі стосунки, не просто батько з сином живуть під одним дахом, у нас із ним справжня дружба. Коли я ще був маленьким, мені дуже подобалося бути разом із батьками, особливо у вихідні […]...
- У пошуках зайвого квитка Якось до нашого міста приїхала моя улюблена співачка. Мені дуже хотілося піти на її концерт. Але хоч я дізналася про її приїзд ще за два тижні, скільки я не стояла по чергах, не бігала по касах, мені не пощастило дістати квиток на її виступ. Залишалося тільки чекати концерт з надією, що десь якось знайдеться квиток. Ось настав довгоочікуваний день. Я розуміла, що вже не зможу потрапити до Палацу молоді, де […]...
- Я хотів би бути Кожна людина – мрійник. Як часто я прокидаюся з думкою, що буде, якби я перетворився на лева, на красивого оленя, на велетенського дуба. Мабуть, це неможливо, але якби це сталося, то я хотів би бути левом – царем звірів. Який же він красень! Сильний, могутній! Любить гарно поїсти, відпочити! Може захистити своє сімейство від будь-кого. Благородний і гордий! Ці всі якості приваблюють мене. Як би мені хотілося левом бігти саваною […]...
- Цікавий випадок Коли мені виповнилося чотири роки, тітка подарувала мені малюсіньке жовте курчатко. Я міцно пригорнула цю чарівну пухнасту істоту до себе і з цієї хвилини майже не розставалася зі своїм подарунком. У дитсадок я не ходила, жила в будинку з великим двором і садом, тому мені легко було майже не випускати курча з рук. Я носила його в кишені свого фартуха, відпускала ненадовго на травичку, загородивши з усіх боків той шматочок […]...
- Світ дорослих з погляду маленького хлопчика Іноді здається, що дорослі – дуже нерозумні люди. Уявіть собі: цілком самостійні та незалежні, мають змогу жити як заманеться, а чинять нелогічно. Вигадують самі для себе якісь перешкоди, заборони, закони та живуть, дотримуючись них, мовби весь час на ланцюгу, у якомусь прокрустовому ліжку. Коли стільки забороняють, втрачаєш задоволення від самого життя. Коли стільки разів казати “Ні”, то настає мить, що твого дозволу й питати не будуть. Але й найжахливіше, коли […]...
- Сюрприз Я живу з батьками у двокімнатній квартирі. У мене є своя кімната. У ній стоять письмовий стіл, ліжко, шафа для одягу. На підлозі лежить вовняний килимок; тому мені тепло ходити босоніж у будь-яку погоду. Ще у мене є полиця біля книг і комп’ютер. У батьківській кімнаті – канапа, меблева стінка і телевізор. А перед ним – велике м’яке крісло, яке дісталось нам від матусиних батьків. Мені подобається сидіти в ньому, […]...
- Навіщо я зберігаю іграшки. Твір-роздум Я вчуся у п’ятому класі, граю на піаніно і захоплююсь сучасними танцями. З Вдома у мене є комп’ютер, за яким я проводжу не так вже багато часу. Я охоче поступаюсь місцем за комп’ютером своїм подругам, коли вони приходять до мене В гості. Найбільше дівчаткам подобаються мої іграшки, багато з яких збереглося ШЄ з раннього дитинства. Я ставлюся до них наче до живих – до плюшевого ведмедика, зайця, слона, тигра. А […]...
- Опис саду Сонячний світ пронизував зелені дерева, що позбиралися на схилі гори, неначе створюючи велику різнобарвяну сім’ю. Батько гуляв поміж дерев та перед кожним зупинявся, наче зустрів знайому людину. У цьому саду було посаджено найрізноманітніші дерева різного віку: груші, вишні, яблуні, сливи, дуби, липи, горіхи. Росла навіть висока тополя, своїм листячком до неї розмовляла молода, гнучка. “Кожен хазяїн,- розповідав товариш,- біля своєї хати траву косить для худоби, а наш батько все своє […]...
- Мистецтво у моєму житті Я не скажу, що мистецтво для мене понад усе. Воно є в моєму житті ще з дитинства, коли мати зажуреним голосом співала мені колискової, бо я був дуже крикливий. Спати не давав, а як приспить мене, то години зо дві спокою в домі. А потім знов співи. Ще нічого не розумів, а музика і поезія вже були біля мене. Малим я видирався на диван, щоб роздивится картину, яка на стіні […]...
- Моя подруга Про неї можна сказати – не подруга, а друг. Річ у тім, що все-таки в українській мові слово “подруга” має більш широке значення. Я маю на увазі, що подруг може бути багато, але подруга – друг може бути лише одна. Мабуть тому, що дівчаче товариство більше любить спілкуватися між собою й особливо не прихиляється до когось конкретно, коли подруги часто міняються, для них не визначено в мові слово “друг” у […]...
- Мої обереги У кожної людини є свої обереги, які ще називають талісманами. Слово “оберіг” мені ближче, бо “талісман” походить з арабської мови й означає “щось таємниче, загадкове”. Які ж у мене є обереги? Я вважаю, що насамперед мене оберігає той хрестик, який мені дали під час хрещення. Хоча якщо добре поміркувати, то оберігає не сама символічна прикраса, а те, що я вірю в добро і в те, що воно повертається до мене, […]...
- Чи легко бути другом? Розміщено від Tvіr в Суббота 29 мая Останнім часом батько Олега Радченко помітив, що його сину не телефонують друзі, ввечері до нього ніхто не приходить; і син не виходить з дому. Він днями сидить за комп’ютером, щось читає або тупо дивиться у телевізор. Те, що хлопець читає, добре, – відзначив батько. Комп’ютер і телевізор – речі потрібні. Але чому так раптово змінилася поведінка сина? Колись телефон не замовкав, Олег був […]...
- Твір по баладі Иоганна Вольфганга Гете “Лісовий цар” Гете розповідає нам про відношення людини до природи. У цьому добутку три головних герої: маленький хлопчик, його батько й “лісовий цар” – це великий темний ліс, через який вони скакають. Батько й маленький хлопчик їдуть додому. Вертаються вони дуже пізно, і хлопчикові здається, що темний ліс із білим туманом – це “лісовий цар із сивою бородою”: “Дитя, що до мене ти так прильнул?” “Рідний, лісовий цар в очі мені блиснув: […]...
- Про тата У нас дружна сім’я, а на чолі її – наш тато. Я дуже люблю свого батька і хочу бути схожим на нього. Співробітники поважають мого тата за професіоналізм і дружню підтримку. Та й сусіди нерідко приходять за порадою. Мені подобаються хвилини, які ми проводимо разом. Особливо приємно спостерігати, як тато працює. Що б він не робив – чи допомагав мамі в господарстві, чи рубав дрова – усе він робить із […]...
- Хом’ячок Семен Семенович Якось я з батьками заїхав у магазин “Природа”. Перше, що мені сподобалось, – це хом’ячки, і вже через кілька хвилин один був у мене в руках – маленьке безпомічне звірятко з чорненькими, як намистинки, оченятами пісочного кольору. Відразу ми йому придбали хатинку. Вона була зроблена з пластмаси, а зверху зеленого кольору кришка. Коли я посадив туди хомку, то зрозумів, що йому в хатинці потрібні, як і людині, повсякденні речі. Довелось […]...
- Світ не без добрих людей Із п’яти років мене виховувала бабуся. Мої батьки були постійно у відрядженнях. Батько й мати – геологи, і коли вони поверталися, ми з бабусею далеко за північ слухали їхні розповіді про дивовижні куточки нашої Батьківщини. А потім я довго не засинала, знов і знов прокручуючи в голові почуті історії. Бабуся за – пжди вчила мене чуйності, казала, що треба прагнути робити добрі вчинки. Ці поради допомагали і моїм батькам у […]...
- Мені однаково, чи буду – ТАРАС ШЕВЧЕНКО 6-9 класи ЛІТЕРАТУРА НАПРИКІНЦІ XVIII – НА ПОЧАТКУ XIX ст. ТАРАС ШЕВЧЕНКО Мені однаково, чи буду Мені однаково, чи буду Я жить в Україні, чи ні. Чи хто згадає, чи забуде Мене в снігу на чужині – Однаковісінько мені. В неволі виріс між чужими І, неоплаканий своїми, В неволі, плачучи, умру. І все з собою заберу, Малого сліду не покину На нашій славній Україні, На нашій – не своїй землі. […]...
- Фразеологізми на літеру O Один тому час, що батько в плахті. Про те, що ніколи не повториться, буває один раз у житті. …Повідчиняй мені вікна й ворота, нехай люди дивляться! Один тому час, що й батько в плахті. Оком накидати. Примічати, мати на прикметі, потай слідкувати; уподобати когось, задивлятися. Певне – брехня; ну, а все-таки ти накинь там коли не коли ОКОИІ, бо, кажуть, що начебто десь і бачено їх удвох… . А прослідіть […]...
Categories: Твори з літератури