У всі часи людина мала вибір: чинити добро чи зло, служити людям чи вождям-тиранам, бути вірним сином Вітчизни чи яничаром. Що ж впливає на цей вибір? На такс питання дає відповідь роман О. Гончара “Собор”, який став видатною, але скандальною подією в історії української літератури.
Написаний у 1968 ропі, він виявився своєрідним вибухом серед “офіційного” благополуччя, скерованим проти серйозних суспільних вад. Для роману, вилученого з літературного процесу на вісімнадцять років за національно – патріотичні мотиви, доля зачіплянського собору стала ніби прообразом.
На сторінках роману жорстко зійшлися у двобої Руйнач і Будівельник. ! руйнація, і будування вершаться на рідній землі, де вже утворилися страшні за своїми наслідками “зони зла”. Вони не лише в душах безбатченків, які задня власного матеріального благополуччя і бюрократичних поривань до нових посад ладні забути і зрадити рідні витоки. Вони зароджуються і в душах тих, про кого Микола Баглай сказав: “Руйнуємо тим, що осторонь стоїмо…
Руйнуємо своєю байдужістю”.
Через весь роман проходить ідея вибору, яка поділяє людей на героїв та антигсроїв, наче триває повсякчасне випробування на людяність. І над усім цим возвеличується спрямований угору собор як символ духовності, краси людського духу, багатства, як свідок історії. Тому собор стає для нас, читачів, тим виміром, за яким формується наше ставлення до того чи іншого персонажа.
О. Гончар відверто підводить нас до висновку, що не люди намагаються зруйнувати собор-святнню людського буття. Це робить система демагогії, брехні й кар’єризму, яка плодить “лободівщнну”. Образ цієї системи реалізований через образ Володьки Лободи, який сягнув високо не завдяки своїй духовності, а завдяки кар’єристським здібностям.
Близькі до нього і колгоспний бригадир, що “зламав собор душі Єльки”, і Ромця Орляченко, який живе за правилом риби, що шукає, де глибше. Огиду викликає у мене і п’яна компанія, яка влаштувала оргію у храмі.
“Лободівщині” у “Соборі” протистоїть народ й історія. Образ народу, духовно красивого і вірного рідній історії, втілено в образи молодих героїв: Миколи Балая, Єльки, Віруньки та Івана Баглая. Мене особливо вразив образ Миколи Баглая, який, на мою думку, як і його вчитель Хома Романович, – з когорти святих. Тому такий трепетний слід залишають в душі слова вчителя:
“Собори душ своїх бережіть, друзі… Собори душ!”
Собор входить в долю кожного героя роману як щось невід’ємне, а от уже чи сприймати його, вболівати за нього, чи руйнувати справ совісті.
Жахливо, боляче уявляти, читаючи, обдертий, зранений, у гнилих риштованнях собор. Але він стоїть. На цей раз вистояв.
Та чи надовго? Це питання наче б’є по тобі, по твоїй свідомості, совісті. Воно спрямоване письменником до наших душ, до мене особисто, до моїх однолітків, до майбутнього покоління.
…Я перегорнув останню сторінку роману і зрозумів, що наче став на якийсь щабель вищий. “Собор” відкрив мені свою мудрість: всі вчинки, і великі, і незначні, народжуються у душі, благословляються у її соборі. Значить, ось що головне: собор душі! І від того, які святині він вміщує й проповідує, залежить і життя, і доля. Сьогодні перед нами, випускниками, стоїть важливе питання: як правильно обрати свій шлях, щоб потім все життя не каратись за помилку. “Собор” підказує: керуйся дороговказом святинь собору своєї душі, відчуй, чого від тебе очікують люди, мобілізуй свої здібності й можливості – і твори добро!
(1 votes, average: 5,00 out of 5)Related posts:
- Твір за романом “Собор” Двадцяте століття принципово відрізняється від попередніх. Століття страшних пошестей, чуми, мору – століття чотирнадцяте – вважалося апокаліптичним. Мор косив народи. Але для решти вцілілих залишились багатства землі і чисті води – там не було примари екологічної катастрофи і не було такого знедуховлення людини, яке спіткало двадцяте століття, коли безбожна держава переступила навіть через людину. Людина втратила дарований Богом мир душі. Тепер ця розчавлена і розбещена душа хоче чимось затамувати розпалену […]...
- Собор як символ духовної краси людей за романом “Собор” На романі Олеся Гончара “Собор” довгі роки лежала тінь заборони. І це не дивно, бо в ньому автор сміливо критикує існуючі в той час порядки. Тільки недавно твір дійшов до читачів і одразу ж надбав чималу популярность. Чим же сподобався він нашим людям? у романі немає ні пригод, ні інтригуючих поворотів сюжету. Мабуть, секрет у зображенні вічних проблем людства, а також актуальних проблем того часу, бо більшість наших співвітчизників могли […]...
- “Моя душа – це храм, чи купа цегли?” Твір за романом Олеся Гончара “Собор” Що зараз хвилює наших людей, чому вони радіють, від чого на їхніх обличчях з’являється смуток? Який духовний світ у сучасної людини, як вона ставиться до своєї культури, історії свого народу? Важко відповісти на питання, чи залишився в душі людській той єдиний “храм”, який єднає покоління, який є показником гуманності та чистоти, той “храм”, шо надає снаги жити і не втратити почуття відповідальності за все, що зараз відбувається на шй планеті. […]...
- Собор як символ духовної краси людей за романом О. Гончара Усі найзнаменніші національно-відроджувальні акції, що відбувалися, у кінці 80 почаку 90-х років, починалися вступним словом Олеся Гончара. Його слухали на Установчій конференції Товариства української мови ім. Тараса Шевченка, з”їзді Народного Руху України, на святі Соборнності України в січні 1990 року, на Першому конгресі міжнародної асоціації україністів тощо. Усе це – потужні імпульси, що додають снаги кожному українцеві-патріотові, адже йшли вони від високоавторитетної людини, яка поставила своє слово на сторінки нації. […]...
- Бережіть собори ваших душ – за романом Собор ОЛЕСЬ ГОНЧАР 11 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ОЛЕСЬ ГОНЧАР “Бережіть собори ваших душ” Годинник вічності вже відрахував останні хвилини другого тисячоліття, коли перелякане людство чекало кінця епохи. Що там, за порогом тисячоліть? Суцільні проблеми – голод і перенаселення, ядерна катастрофа й екологічна криза. Та чи не найважливішою серед них є проблема втрати духовності. На мій погляд, найстрашніше, що може статися з людиною – це духовна пустота, моральна деградація людей, перетворення їх […]...
- Краса людської душі. Твір по літературі за романом О. Гончара “Собор” Олесь Гончар – це письменник переважно сучасної теми, визначний майстер слова. Його улюблені герої – трудівники’ і воїни, мислителі й творці, люди з розвинутим почуттям прекрасного, люди високих духовних поривів і активного діяння. Саме такими і є герої роману “Собор”. їх кількість невелика, але через них ми поринаємо у ті часи, уявляємо собі Зачі-плянку і собор. На мій погляд, свої роздуми автор передає Миколі Баглаю – студентові-металургу, в якого дуже […]...
- Собор як символ духовної краси людини за романом Олеся Гончара Художній світ одного з найвизначніших письменників сучасності – Олеся Гончара – вражає глибоким проникненням у найживотрепетніші проблеми нашого часу, пристрасним бажанням, захистити людське в людині. Це – продовження гуманістичних традицій української літератури, в центрі уваги якої завжди був внутрішній світ особистості. Твори Олеся Гончара збагачують скарбницю духовного досвіду сучасників. Добро і зло, честь і безчестя, духовність та аморальність, драматизм їх протиборства – ось коло питань, які хвилюють письменника. Роман Олеся […]...
- “Моя душа – це храм чи купа цегли?” За романом О. Гончара “Собор” Є такі твори, які зачіпають найчутливіші струни душі людської, довго не залишають людину в спокої, тривожать її. Очевидно, в них підняті тіпроблеми, які підсвідомо хвилюють людину, в який би час вона не жила. Літературний доробок О. Гончара багатий такими творами. Мені надзвичайно сподобалися його романи і повісті: “Тронка”, “Бригантина”, “Щоб світився вогник”. І далеко не останнє місце в цьому переліку займає роман “Собор”. Як живе сучасна людина, який її духовний […]...
- Твір за романом Олеся Гончара “Собор” От ми з вами і знову зустрілися, але не на полі бою, не у поході, а в… соборі. Давайте припинимо розмови і прислухаємося до тиші соборної. Хіба не чуєте ви, як до вас говорить історія? Адже все, що відбувалося на Україні, пам’ятають ці стіни. І не думайте, що вони німі – треба вміти почути їхні голоси. Ці голоси промовляють до нас зі сторінок роману О. Гончара “Собор”. Роман “Собор” було […]...
- Роздуми про вічні цінності у романі Віктора Гюго “Собор Паризької Богоматері” “Собор Паризької Богоматері” – один із найкращих і найпопулярніших історичних романів XІX століття, написаний у романтичному стилі. Письменник змальовує картину життя Франції кінця XV століття. Але історичні події стають для нього лише приводом для роздумів над сучасністю. Роман написано наприкінці 20-х років XІX ст. У цей час Франція переживає розчарування в ідеалах Французької буржуазної революції, в її наслідках. Багато діячів культури того часу взагалі розчарувалися у можливості прогресу. Гюго звертається […]...
- Собор як символ духовної краси людини у романі О. Гончара “Собор” Пам’ятниками та соборами здавна славилась наша земля. Здіймалися вони над полями та над містами, зростали серед селищ та майданів. Були, та й є, своєрідними символами духовної краси людини. Ними пишалися наші предки, про них співали кобзарі; вони прийшли у наше століття, мов міст через віки страждань та незгод, веселощів та радощів, мов живий зв’язок між поколіннями. Зруйнувати собори – це значить зруйнувати свою культуру, свою історію – самих себе. Про […]...
- Образ Собору в романі “Собор Паризької Богоматері” До жодної з монументальних споруд середньовіччя, мабуть, не ставляться з такою пошаною, як до Собору Паризької Богоматері, який уславив у своєму романі Віктор Гюго. В історії французької культури ця давня пам’ятка народного зодчества і чудовий літературний твір першої третини ХІХ століття наче злилися воєдино. Склепіння собору завжди нагадуватимуть про героїв роману Віктора Гюго – циганку Есмеральду, нещасного глухого і потворного Квазімодо. У центрі роману – Собор Паризької Богоматері, символ духовного […]...
- Мої роздуми над романом “Чотири броди” Мені подобаються твори Михайла Стельмаха своєю масштабністю, ліричністю, життєстверджуючим пафосом. Герої одного з них – роману “Чотири броди” – особливо запам’яталися своєю душевною красою, щирістю. Це Данило Бондаренко, Стах Артеменко, брати-близнюки Гримичі, Мирослава та Яринка. Але не завжди тільки позитивні персонажі змушують замислитися над важливими життєвими питаннями. Тому, я вважаю, не можна залишити поза увагою такого героя, як Семен Магазаник. Все життя він прагнув до багатства, але “з багатством у […]...
- Мої роздуми над романом Ф. Достоєвського “Злочин і кара” Реакція читачів на цей твір неоднорідна. Більш того, часто можна почути негативні відгуки: про сам роман, “похмурий та злий”, про головного героя – “який же герой з убивці”, про відсутність будь-якої позитивної, доброї сили. Я теж не можу сказати однозначно: “Сподобався”. Чесно кажучи, прочитавши роман, настрій не піднявся, для себе, для вирішення якихось питань, для духовної підтримки, коли якісь рядки сприймаються співзвучно тобі, я перечитувати його не буду. Але все […]...
- Мої роздуми над романом “Злочин і кара” Реакція читачів на цей твір неоднорідна. Більш того, часто можна почути і негативні відгуки: про сам роман, “похмурий та злий”, про головного героя – “який же герой з убивці”, про відсутність будь-якої позитивної, доброї сили. Я теж не можу сказати однозначно: “Сподобався”. Чесно кажучи, прочитавши роман, настрій не піднявся, для себе, для вирішення якихось питань, для духовної підтримки, коли якісь рядки сприймаються співзвучно тобі, я перечитувати його не буду. Але […]...
- Образ собору у романі В. Гюго “Собор Паризької Богоматері” І. “Собор Паризької Богоматері” – один із найкращих історичних романів XІX століття. ІІ. Собор Паризької Богоматері – рівноправний герой твору. 1. Символічність назви собору. 2. Опис собору – привід для натхненної поеми в прозі про французьку національну архітектуру. 3. Собор – притулок для народних героїв Гюго. 4. Символіка епізоду штурму собору. ІІІ. Мої враження від книги В. Гюго....
- Мої роздуми над романом Юрiя Яновського “Чотири шаблi” “У 1925-1929 рр. написанi мої книги “Кров землi”, “Майстер корабля”, “Чотири шаблi”. Вони несуть на собi важкий тягар дрiбнобуржуазного свiтогляду, вiд якого я, безперечно, iз труднощами, визволявся в наступних двох десятках рокiв”, – напише Ю. Яновський у статтi “Мої помилки” в “Лiтературну газету” 1948 р. Уявляєте, якою цiною далися цi слова Ю. Яновському, адже названi книги були одними з найкращих у його творчостi. Чи варто було писати кров’ю серця, щоб […]...
- Мої роздуми над романом Юрія Яновського “Чотири шаблі” “У 1925-1929 рр. написані мої книги “Кров землі”, “Майстер корабля”, “Чотири шаблі”. Вони несуть на собі важкий тягар дрібнобуржуазного світогляду, від якого я, безперечно, із труднощами, визволявся в наступних двох десятках років”, – напише Ю. Яновський у статті “Мої помилки” в “Літературну газету” 1948 р. Уявляєте, якою ціною далися ці слова Ю. Яновському, адже названі книги були одними з найкращих у його творчості. Чи варто було писати кров’ю серця, щоб […]...
- Образ собору в романі Віктора Гюго “Собор Паризької Богоматері” До жодної з монументальних споруд середньовіччя, мабуть, не ставляться з такою пошаною, як до собору Паризької Богоматері, який уславив у своєму романі Віктор Гюго. В історії французької культури ця давня пам’ятка народного зодчества і чудовий літературний твір першої третини XIX століття наче злилися воєдино. Склепіння собору завжди нагадуватимуть про героїв роману Віктора Гюго – циганку Есмеральду, нещасного глухого і потворного Квазімодо. У центрі роману – собор Паризької Богоматері, символ духовного […]...
- Трагічність долі Есмеральди. Твір за романом Віктора Гюго “Собор Паризької Богоматері” Есмеральда – улюблена героїня Віктора Гюго, для нього вона втілення кращих людських рис. Письменник захоплюється її красою,. щирою вдачею, співчуває жорстокій долі. Внутрішній світ дівчини – світлий, прозорий, романтичний. Він відбитий в її піснях, а пісня – це завжди душа народу. Гордість та почуття власної гідності притаманні Есмеральді. Вона чудова, коли танцює чи співає. Дівчина дуже любить свою кізку, добре до неї ставиться, доглядає її, а також вчить деяким “фокусам”. […]...
- Філософія буття у романі О. Гончара “Собор” … Собор лине вгору, ідеальне суголосся бань породжує мелодію, яку слухають блакитні вежі. Її чують і люди, розрізняють німу музику серед бурхливих акордів життя ті, що й у собі бережуть собори, красу почуттів і прагнень. Такими є більшість героїв роману Олеся Гончара “Собор”. Собор – світла пам’ятка легендарного козацтва, що після розгрому військом Катерини ІІ Запорозької Січі задумало поставити цей величний храм на згадку нащадкам. Цей собор став не тільки […]...
- Собор – символ невимрущої слави та душі українського народу. Твір за романам “Собор” Найвищими точками на землі були колись стародавні храми. З золотими маківками, з дірявими покрівлями, в погнилих риштованнях. Ті, що охороняються законом, а не людьми. І ті, що незримо жевріють у глибинах народної свідомості. Тому і зробив Олесь Гончар, здається, першу в радянській літературі спробу осмислення їхньої вічної німої музики і народної символіки. Але те, що нам нині треба відкривати, для наших далеких предків було азбукою. Там, де поселялись запорожці, – […]...
- Протистояння Руйнача і Будівника на сторінках роману “Собор” В якому храмі помолитись Богу? В якому, люди, поки ще не пізно? В які, скажіте, вдарити нам дзвони, Щоб припинить душі лиху руїну?.. Цю “душі лиху руїну” намагався викрити ще в далекі шістдесяті О. Гончар, створивши роман “Собор”. Серед тогочасного “благополуччя” поява цього твору викликала гнів у чиновників різних рангів, і на вісімнадцять років “Собор” було вилучено з літературного процесу. Та “зона зла” вже була безсила надалі чинити опір – […]...
- Романтичне осмислення дійсності в романі “Собор Паризької Богоматері” Відомий представник французького романтизму, поет, драматург, романіст Віктор Гюго написав безліч прекрасних творів. Сам письменник стверджував, що людство пройшло три етапи розвитку. Перший, коли людство милувалося силою і красою Природи. Другий етап, коли почалася соціальна історія людства. З цим періодом Гюго пов’язує епос. Третій етап – виникнення християнства. З цим періодом письменник пов’язує драму. Найвідомішим твором Віктора Гюго є “Собор Паризької Богоматері”. Дія роману відбувається у XV столітті. Письменник звертається […]...
- Собор як символ духовної краси народу Душа людини – вічна таємниця. Розкрити її намагалися філософи й психологи, творчі люди. Але усі вони лише трохи піднімали завісу таємничості. Кожен з них розплутував клубочок з переживань та почуттів людини по-різному. Олесь Гончар, автор роману “Собор”, розкриває духовну красу людей, використовуючи образ собору – архітектурної пам’ятки козацьких часів. Що таке, власне кажучи, собор у цьому романі? У реальному житті – це християнський храм, збудований козаками після розгрому Січі на […]...
- Ідея собору у романі Павла Загребельного “Диво” та у романі Олеся Гончара “Собор” Кого не вражали старовинні собори? Проходиш повз один з тих, що збереглися, піднімеш голову, а він наче дивиться на тебе, слідкує, розмірковує, аж душу проймає. Цікаво! Звісно, що письменники не обминали цю тему у своїй творчості. Кожен народ має свою святиню, свій символ, а для України собор завжди вважався символом духовності. Саме до духовної краси, людяності, величі і сили народу, його волелюбності, нескореності, самовираження через символ собору звертаються автори двох […]...
- Собор Паризької богоматері характеристика образу Клода Фролло Фролло Клод – архідиякон собору Паризької богоматері у кінці XV ст. Навчений знаннями у багатьох науках, самолюбна і розсудлива людина, він захоплюваний диявольською пристрастю до прекрасної циганки Эсмеральде. Ф. невідступно переслідує її і йде на будь-які злочини в спробах її дістати: доручає своєму вихованцеві Квазімодо викрасти дівчину, намагається убити коханого нею капітана де Шатопера. У замаху звинувачують дівчину і засуджують її до смерті; Ф. Пропонує їй бігти з в’язниці в […]...
- Добро і зло у романі Гюго “Собор Паризької Богоматері” “Собор Паризької Богоматері” – один із найкращих і найпопулярніших історичних романів ХIХ століття, написаний у романтичному стилі. Письменник змальовує картину життя Франції кінця XV століття. Але історичні події стають для нього лише приводом для роздумів над сучасністю. Роман написано наприкінці 20-х років XIX ст. У цей час Франція переживає розчарування в ідеалах Французької буржуазної революції, в її наслідках. Багато діячів культури того часу взагалі розчарувалися у можливості прогресу. Гюго звертається […]...
- “Батьки і діти” у романі 0. Гончара “Собор” І. Складна і незвичайна доля роману “Собор”. ІІ. Образи Ізота Лободи і ііого сина Володьки. 1. Ізот Лобода. 2. Володька Лобода. 3. Конфлікт між батьком і сином. ІІІ. Конфлікт між батьком і сином – це конфлікт між творцем і браконьєром...
- Собор Паризької богоматері характеристика образа Клода Фролло Фролло Клод – архідиякон собору Паризької богоматері наприкінці XV в. Навчений знаннями в багатьох науках, самолюбний і розумова людина, вона обуреваем диявольською пристрастю до прекрасної циганки есмеральде. Ф. невідступно переслідує її і йде на будь-які злочини в спробах її роздобути: доручає своєму вихованцеві Квазімодо викрасти дівчину, намагається вбити улюбленого нею капітана де Шатопера. У замаху обвинувачують дівчину й присуджують її до смерті; Ф. пропонує їй бігти з в’язниці в обмін […]...
- Символічність назви роману Олеся Гончара “Собор” Олесь Гончар – свідомий та мислячий син свого народу, а тому і активний учасник його живої історії, пам’ятаючи, що історія – “…це не тільки сива минувшина, а й суперечлива, сповнена драматизму сучасність і що цю історію нинішнього дня маємо творити вдумливо, з відповідальністю перед майбутніми поколіннями”. Опублікований уперше 1968 року “Собор” своїм публіцистичним, пристрасним пафосом закликав читачів замислитися над значенням духовних начал у людському житті, історичної пам’яті, культурної спадщини народу. […]...
- Покровський собор Коли виявишся у центрі Харкова, почуєш передзвін дзвонів, твоєму погляду стануть золоті куполи над білими вежами, що потопають у зелені дерев. Це Покровський собор. Щоб потрапити на подвір’я Покровського монастиря, треба пройти під аркою монастирських воріт, виконаної в барочному стилі й увінчаній витонченій главі. З декількох масивних будинків погляд вихоплює витончені “восьмерики” Покровської церкви. Собор був споруджений в 1689 році на честь возз’єднання України з Росією. Архітектор невідомий. Майстер-будівельник втілив […]...
- Ідея духовного багатства людини в романі “Собор” “Собор” – один із перших творів у літературі ХХ століття з екології в широкому розумінні слова – це і збереження архітектурних пам’яток, і народної пісні, і душі людської – а це чи не найголовніше в житті народу. Автор торкається найболючіших проблем у сучасному житті, він засуджує цинізм, кар’єризм, байдужість до краси, жорстокість. У назві роману втілені не тільки поняття споруди – святого храму, але й святого храму душі людської. Червоною […]...
- “Собор” Олеся Гончара – це твір високої художньої наснаги “Собор” Олеся Гончара – це твір високої художньої наснаги, великого інтелектуального наповнення. Як писав Є. Сверстюк, “своїм романом “Собор” Олесь Гончар увійшов у саму гущу пекучих питань сучасності і розворушив, розтривожив їх рій”. Коли у другій половині XVІІІ ст. за наказом Катерини ІІ російське військо підступно зруйнувало Запорозьку Січ, легендарне козацтво задумало лишити по собі світлу пам’ятку. І нею став прекрасний собор у Новомосковську. Образ собору у творі став яскравим […]...
- Романтичне осмислення боротьби добра і зла в романі Гюго “Собор Паризької Богоматері” 1831 року Гюго написав визначний твір “Собор Паризької Богоматері”. Завданням письменника-патріота було створити величний епос, присвячений національній культурі французького народу. Тому так багато місця автор надає опису пам’яток середньовічного зодчества і насамперед Собору Паризької Богоматері, біля якого розгораються події роману. Сюжет роману, як і трактування окремих образів, глибоко романтичний. Оповідь розгортається динамічно і драматично Гюго використовує гіперболу і емфазу в епізодах зустрічі божевільної мешканки Щурячої нори із загубленою дочкою біля […]...
- Собор як втілення високого духу народного Мабуть, немає письменника, в творчому доробку якого не було б твору, присвяченого якійсь вічній проблемі. У XX столітті, столітті науково-технічної революції, митців особливо почала цікавити проблема духовності людини, народу. Одним з українських письменників, що порушив цю проблему, був Олесь Гончар. Його роман “Собор” присвячено саме боротьбі духовності і бездуховності, в ньому він доторкнувся до глибин людського існування. У романі собор постає як диво довершеності народної архітектури, народного бачення і розуміння […]...
- Романтичне осмислення дійсності в романі Віктора Гюго “Собор Паризької Богоматері” Відомий представник французького романтизму, поет, драматург, романіст Віктор Гюго написав безліч прекрасних творів. Сам письменник стверджував, що людство пройшло три етапи розвитку. Перший, коли людство милувалося силою і красою Природи. Другий етап, коли почалася соціальна історія людства. З цим періодом Гюго пов’язує епос. Третій етап – виникнення християнства. З цим періодом письменник пов’язує драму. Найвідомішим твором Віктора Гюго є “Собор Паризької Богоматері”. Дія роману відбувається у XV столітті. Письменник звертається […]...
- Собор як символ духовної краси людини – ІІ варіант ОЛЕСЬ ГОНЧАР 11 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ОЛЕСЬ ГОНЧАР Собор як символ духовної краси людини II варіант Земля наша здавна була багата на таланти, на родючі поля. А зараз вона стала багата на храми. Де не глянь, ростуть з кожним днем собори. І радієш: нарешті люди починають розуміти, що не все можна купити за гроші, що людина – це, перш за все, вмістилище духу, а не мішок з грішми. Але одночасно […]...
- Ідея духовного багатства людини в романі “Собор” – І варіант ОЛЕСЬ ГОНЧАР 11 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ОЛЕСЬ ГОНЧАР Ідея духовного багатства людини в романі “Собор” І варіант Роман “Собор” – це твір інтелектуального наповнення, гостропроблемний і дискусійний. З’явившись в українській літературі в кінці 60-хроків, він був тим сплеском, який торкнувся больових точок суспільства. У романі гостро поставлені питання збереження навколишнього середовища, пам’яток минулого, цілісності людської душі. Олесь Гончар один із перших указав на небезпеку кар’єризму не тільки в морально-етичній, а […]...
- Собор як символ духовної краси людини – IV варіант ОЛЕСЬ ГОНЧАР 11 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ОЛЕСЬ ГОНЧАР Собор як символ духовної краси людини IV варіант “Собор” О. Гончара дійсно твір великого інтелектуального наповнення, пошукового, дискусійного плану, гостропроблемний і полемічний. Цей твір був надзвичайно популярний у народі, та і зараз ним захоплюються люди країн, на мови яких він був перекладений. Але був такий час, коли роман “Собор” був заборонений. Його ніде не друкували майже двадцять років. Все ж загубити інтерес […]...
Categories: Твори на різні теми