Під час канікул я відпочивала у бабусі. Одного разу, гуляючи в полі, ми знайшли маленьке лисенятко. Воно було дуже кумедне.
Хвостик його був пухнастеньким, а вушка – завжди нашорошеними.
Сестра взяла тремтячий клубочок на руки, погладила і лисенятко позіхнуло, наче кошеня.
Лисенятко ми забрали, принесли додому, пустили його на підлогу в кухні. Воно, швидко перебираючи лапками, забилося в куток. Коли принесли блюдце з молоком і посунули його до лисеняти, воно спочатку несміливо, з острахом принюхалося, потім стало над блюдечком, вигнуло спину і загородило його від усіх. Відчувався інстинкт поведінки дикої тварини.
Лисенятко з тривогою озиралося на нас, наче хвилювалося, що хтось може вихлебтати його їжу.
Звірятко ще раз скоса подивилося на всіх присутніх і почало хлебтати з блюдечка.
Язик у нього був довгенький і гостренький, з якимось чудернацьким гачком на кінчику. Хлебтало воно акуратно, наче кішка, і поспіхом, наче цуценя.
Лисеня, мабуть, дуже зголодніло, тому що всім своїм виглядом показувало задоволення, а під вусами, здавалося, з’явилася усмішка, очі солодко примружилися, а маленькі передні лапки в темних панчішках збуджено тремтіли.
На зріст лисеня було таке, як маленька кішка. Лапки здавалися міцними, але тулуб був маленьким, худеньким, лисеня було дуже легким.
Голова у лисеняти велика, ніс гострий, вуха насторожені, оченята круглі та веселі, як гудзики. Оченята і кінчик носа робили його страшенно кумедним.
Хутро сірувато-жовтеньке з темнуватими розводами, а шийка, щічки та живіт – білими.
Лисенятко пробуло в нас до наступного ранку, бо вночі дуже скавчало, мабуть, шукало матусю! Вранці згасли вогники в очах у нашої маленької лиски, і ми вирішили віднести її туди, де й знайшли.
Зараз приємно згадати ту цікаву зустріч з маленьким лісовим мешканцем.





Related posts:
- Мій вихідний день. Несподівана зустріч Я люблю у вихідний гуляти лісом. Там так затишно, чудово. А скільки несподіванок трапляється на кожному кроці! Одного разу між гілками дерев я помітила руденьку красуню білочку. Це була моя мрія – побачити білочку. Вона не хотіла спускатися нижче, тому що боялася людини. Спостерігаючи за твариною, я милувалася її руденьким хутром, кінчики якого були значно світліші. Пухнастий хвостик був темнішого кольору, а кінчик був білий, наче хто вмочив його у […]...
- Твори на вільни теми для п’ятого класу Мамина ваза. . Мамина ваза коштує в буфеті на самому видному місці. Її зробили із глини гжельские вмільці. Це теперішня порцелянова ваза. Тендітна, гарна, глад-кал, з ніжним синім розписом на білому тлі. Квіти й листи незабудок мистецьки переплетений, образуя орнамент. Уважно розглядаючи вазу, можна побачити різноманітні відтінки, що нагадують синявий неба й блакить океану. Витончена форма підкреслює красу малюнка. Ваза виглядає дуже ошатно й святково. Мамина ваза. . На мамин […]...
- Білочка Білочка Я полюбляю гуляти лісом. Там так затишно, прекрасно. А скільки несподіванок зустрічає тебе на кожному кроці! Одного разу я помітила між гілками дерева руденьку красуню-білочку. Вона не хотіла спускатися нижче, боялася людини. Спостерігаючи за твариною, я милувалася її руденьким хутром, кінчики якого були значно світлішими. Пухнастий хвостик був темнішого кольору, а на кінчику його хутро було білим, наче хто вмочив у сметану. Гострі вушка із китичками кумедно здригалися від […]...
- Наш струмок Ми живемо поряд зі струмком. Це справжня оаза у центрі великого міста. Мені подобається ходити до струмка по воду. Вона чиста, “м’яка” і добра на смак. Чай, заварений на цій воді, дуже смачний. Стежина до струмка біжить униз. І ліворуч, і праворуч неї ростуть дерева. Ось родина струнких берізок золотіє у сонячному промінні. Під подувом легенького вітерцю срібліють осики. А ось алея величних ялин, насаджених добрими людьми. На верхівці кожної […]...
- Ягода-калина Улітку я гостював у бабусі. Вона живе у невеличкому місті в Росії. Там дуже мальовнича природа. Містечко з усіх боків оточене лісом. Хоча воно і ровесник Харкова, але майже зовсім не забудовувалося і тому залишилось маленьким провінційним містечком. Мабуть, людям шкода було вирубати ліси. Та воно й правильно. У бабусі є сад-город. Я допомагав їй доглядати його. У цьому садку-городі, аж у самісінькому кінці, неподалік від швидкої чистої річки, розрослись […]...
- Мурчик У найзатишнішому куточку нашої трикімнатної квартири на різнокольоровій підстилці лежить улюбленець родини – кіт Мурчик. Частенько спостерігаю за поведінкою тварини, яка може бути і сумною, і грайливою. А іноді навіть виступає в ролі синоптика. Зараз він вирішив спочити після довготривалого сидіння на підвіконні та біганини за бантом на ниточці. Примруживши очі, закривши пухнастою лапкою ніс, злегка подригуючи світлого кольору вушками, Мурчик являє собою спокій та задоволення. Але я знаю, якими […]...
- Білка на міській вулиці. Твір на основі побаченого Поряд із нашим будинком парк. Ми з подругою гуляли у дворі, потім вийшли за дім і пішли вулицею до парку. За нами плентався дворовий пес Байкал. Це був досить здоровий собака. Сіро-білого кольору шерсть з темними плямами на спині й голові, пухнастим хвостом і великими міцними лапами. Морда у Байкала добра і перехожі, які вперше бачили собаку, відчували, що він їм не заподіє лиха. До парку залишалось із сотню метрів, […]...
- Сюрприз Я живу з батьками у двокімнатній квартирі. У мене є своя кімната. У ній стоять письмовий стіл, ліжко, шафа для одягу. На підлозі лежить вовняний килимок; тому мені тепло ходити босоніж у будь-яку погоду. Ще у мене є полиця біля книг і комп’ютер. У батьківській кімнаті – канапа, меблева стінка і телевізор. А перед ним – велике м’яке крісло, яке дісталось нам від матусиних батьків. Мені подобається сидіти в ньому, […]...
- Новорічна трагедія 1. Головна тема оповідань Панаса Мирного. 2. Особливість заключної частини оповідання П. Мирного “Морозенко” . 3. Тяжка доля Катрі та її сина Пилипка. 4. Зовнішній вигляд маленького хлопчика. 5. Ставлення Пилипка до своєї матусі. 6. Рішення Пилипка йти до хрещеного батька. 7. Володар зимового лісу в уяві Пилипка. 8. Трагедія, яка сталась з маленьким Пилипком. 9. Головний винуватець лиха....
- Кумедний пес Кузя Нас у батьків двоє – я і моя молодша сестра Маринка. Мене звуть Катерина, навчаюсь я у дев’ятому класі звичайної загальноосвітньої школи. Маринка – першокласниця. Наш батько працює на будівництві – він кранівник. Професія рідкісна, він на будь-якому будівництві бажаний робітник. Батько будує житло. Ці красиві будинки прикрашають різні вулиці нашого міста, яке перед нашим татом як на долоні, коли він сидить у кабіні височенного піднімального крана. Ми якось з […]...
- Я слухаю джмелика Як приємно лежати в траві та слухати, що відбувається довкола. Ось далеко промчало авто. Десь угорі на дереві обізвалася синичка: цінь-цінь! Ніби каже: “Поглянь, я тут!” У траві, якщо лежати й уважно її розглядати, можна побачити безліч різних комашок, жучків, маленьких метеликів. Та раптом серед мовчазного трав’яного населення я почув дивний звук. Спершу подумав, що то десь далеко у високостях літак летить собі. Аж ні, це десь поруч! Роззираюсь і […]...
- Обіти, які давали Вася і Соня на могилі Марусі Тибурцій і Валек, поховавши Марусю, кудись зникли з містечка. Васі дуже не вистачало друзів, їхніх розмов. Усе пережите разом згадувалось з якимось світлим сумом, сльози виступали на очі, і – дивна річ – сум поступово зникав, на серці ставало легше. Вася незабаром відчув, що його серце дуже вдячно друзям за те, що вони були. Хлопець поділився цією думкою з батьком. Суддя, коли в нього був вільний час, гуляв з сином […]...
- Числівники. Частка не з різними частинами мови. Пряма мова Іде Харитя селом, і якось їй чудно. От уже й крайню хату минула, вийшла на поле й стала, задивившись удалечінь на чудовий краєвид. 1 справді було гарно на ниві, несказанно гарно! Погідне блакитне небо дихало на землю теплом. Половіли жита й вилискувались на сонці. Долиною повилась річка, наче нова синя стрічка на зеленій траві. А за річкою, попід кучерявим зеленим лісом, вся гора вкрита розкішними килимами ярини. Гарячою зеленою барвою […]...
- Твір про людську пам’ять, про те, як вона допомагає вдосконалитися людині Закон життя жорстокий – все народжене коли-небудь зникає. Та це не повинно лякати людей. Навпаки: треба вірити, що життя прекрасне і постійно рухається вперед. Ніщо на світі не зникає безслідно. Людина успадковує пам’ять віків, надбання попередніх поколінь, давні традиції, вірування. Ми смертні, але безсмертний народ і безсмертя – в наступності поколінь. Мудрість віків зберігається у книжках та історії, а багатство народної душі – в пам’яті, у серці, у вчинках. Нам […]...
- Твір в обрамленням 4 клас: Як провчили пустуна Вона була дуже хороша дівчинка. У неї було багато іграшок. Але вона поводилася з ними зовсім не так, як деякі інші діти. Іграшки. в неї були завжди цілі, не поламані і не розкидані по всій кімнаті. Все було гарно складено у Валиному куточку.) Лялька сиділа на маленькому стільчику або лежала’в ліжечку. Кубики були складені красивою пірамідкою. Коник теж стояв у куточку. Ще у Валі було кошеня. Воно було руденьке, пухнасте, […]...
- Помаранчеве деревце Мені дуже подобаються кімнатні квіти. У мене їх досить багато. Я вважаю, що квіти відчувають, коли їх люблять, коли їх доглядають. Найдивовижніша прикраса моєї кімнати – помаранчеве деревце. Я хочу розповісти, як мені вдалося його виростити. Ви не повірите, але це досить просто. Кісточку помаранча потрібно замочити на ніч у блюдці з водою, а вранці посадити в землю на глибину нігтя. Горщик не повинен бути дуже маленьким, адже ви саджаєте […]...
- Мій улюблений сучасний поет Емма Андієвська. Це ім’я майже незнайоме нам, українським любителям поезії. І це не дивно. Вона дуне дивна поетеса. Сюрреалістка, з надзвичайно тонким світовідчуттям, з вільними асоціаціями, вона зрозуміла не всім. Але ось я прочитала статтю в “Молоді України” її дивний вірш “Нічне” і увійшла в цей новий, незбагненний світ: Душа дедалі з усе довших ліній, Які – над містом – петлі – уночі. На дні галактик спалахнув смичок, Щоб – […]...
- Твір-опис за картиною Н. А. Трутовського “Хворий” Проста селянська хата. Пічка, лавка і десь глибше ліжко під маленьким віконцем. На ліжку – хворий чоловік. Відчувається, що людина хвора тяжко, навіть безнадійно. Це відчувається і в тому, як прямо, наче мертвий, лежить цей чоловік. Це видно з фігури жінки, яка несе, мабуть, ліки хворому, а сама ледве стоїть на ногах, тримаючись рукою за стіну. Дружина чи мати? Мабуть, дружина, бо посеред кімнати стоїть дитина, дівчинка, безпорадна і сумна. […]...
- Строчить, наче з кулемета Строчить, наче з кулемета Я вважаю, що під час розмови з людиною дуже важливо вміти добирати найточніші, найпотрібніші слова та вирази. Але хіба так не буває, що й слова людина добирає наче правильні, але зрозуміти її досить важко. Учора ввечері мені зателефонував мій однокласник і сказав: “Це тобі тлфонує Петро Сидоров. Будь ласка, скжи, що здано на завтр. Я сні у шклі не був”. Я зрозуміла, звичайно, про що йдеться. […]...
- Святослав – князь київський Святослав – князь київський, котрий багато зробив для розквіту Київської Русі, її захисту, могутності. У літописах говориться про те, що вперше Святослав взяв участь у битві з ворогами ще зовсім маленьким хлопчиком. З юного років привчав князь Ігор свого сина до ратного ремесла, брав його іноді на поле бою. Все життя Святослава минуло в походах, у боротьбі з усіма тими, хто зазіхав на землю росіянку… Київський князь був дуже невибагливий […]...
- Святослав Святослав – князь київський, який багато зробив для розквіту Київської Русі, її захисту, могутності. У літописах говориться про те, що вперше Святослав узяв участь у битві з ворогами ще зовсім маленьким хлопчиком. З юних літ привчав князь Ігор свого сина до ратного ремесла, брав його інколи на поле бою. Все Святославове життя минало в походах, у боротьбі з усіма тими, хто зазіхав на землю руську… Київський князь був дуже невибагливий […]...
- Роздум за поезією “Мені тринадцятий минало” Десь далеко були і Дніпро крутоберегий, і біленькі українські хати, і вишневі сади, і звучання рідної пісні… Автобіографічні твори, безумовно, мають цінність, і несуть у собі спогади про минуле. Що глибше відображена епоха і життя людини, то більше значення матиме твір. Дитинство Т. Шевченка було типовим для вчасної кріпосницької дійсності. Тяжке, безрадісне дитинство, коли інколи траплялися радісні хвилини, відтворено поетом у поезії “Мені тринадцятий минало”. Вірш написаний у формі і […]...
- Різдво Б.-І. Антонич Бог народжується не в яслах, а на санях. Замість волхвів приходять лемки, приносячи з собою місяць. Відтворюючи лемківський колорит, автор вживає діалектизми: Народився бог на санях В лемківськім містечку Дуклі. Прийшли лемки у крисанях І принесли місяць круглий. Глибоко символічний образ лемківської Марії, що тримає в долонях золотий горіх місяця: Ніч у сніговій завії Крутиться довкола стріх. У долоні у Марії Місяць – золотий горіх. Батьківщина – центр усіх внутрішніх […]...
- Чи смішний ліхтарник “Маленький принц” Антуана де Сент-Екзюпері – це філософська казка. її герой відвідує різні планети. Розповіді про кожну зустріч із жителями цих планет – маленькі притчі. На п’ятій крихітній планеті, куди прилетів Маленький принц, містилися тільки ліхтар і ліхтарник. Ця планета в космосі була як світлофор: щохвилини ліхтарник гасив і запалював ліхтар. Він це робив згідно з давньою угодою. Колись, як говорить сам ліхтарник, це мало сенс. Тепер обставини змінилися, але […]...
- Кульбаба Кульбаба – звичайна жовта квітка, що навесні росте всюди, де є хоч клаптик землі і світить сонечко. Зовсім маленьким я часто дивився на ці квіти, бачив, як вони “сивіють” і стають пухнатими білими парасольками. Мені це здавалося незвичайним, адже з іншими квітами нічого подібного не відбувалося. “Сиві” кульбаби я чомусь ніколи не зривав, якось не доводилося. А одного разу зірвав і вирішив понюхати, ніжні, пухнаті, вони тріпотіли в моїй руці, […]...
- Розкриття вдачі Василька через його вчинки, почуття – IІІ варіант – МИХАЙЛО КОЦЮБИНСЬКИЙ ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ МИХАЙЛО КОЦЮБИНСЬКИЙ III варіант М. М. Коцюбинський – великий майстер зображення картин природи. Він передає не лише стан та настрій героїв, а й плин часу. Особливо відчутним це є у творі “Ранок у лісі”. Спочатку автор змальовує навколишній світ, а потім наче розгортає перед читачем цілу картину. Змінюється небо “… воно то зблідне, наче від жаху, то спахне сяйвом…”, ось зашепотіли листочки, забігала комашня, вже чути […]...
- Хом’ячок Семен Семенович Якось я з батьками заїхав у магазин “Природа”. Перше, що мені сподобалось, – це хом’ячки, і вже через кілька хвилин один був у мене в руках – маленьке безпомічне звірятко з чорненькими, як намистинки, оченятами пісочного кольору. Відразу ми йому придбали хатинку. Вона була зроблена з пластмаси, а зверху зеленого кольору кришка. Коли я посадив туди хомку, то зрозумів, що йому в хатинці потрібні, як і людині, повсякденні речі. Довелось […]...
- Коли людяність і готовність до самопожертви долають страх Якщо хтось скаже, що вночі був на цвинтарі й йому не було моторошно, це буде неправдою. Коли Гек збирався лікувати бородавки за допомогою дохлої кішки і покликав із собою Тома, він навіть і не подумав, що буде відчувати. Вони, Том і Гек, не намагались обдурювати себе, що їм не страшно, але розмовляли пошепки, шоб мертві не образилися. Хлопці ше не знали, що цієї ночі випадок, свідками якого вони стануть, з’єднає […]...
- РІЗДВО – БОГДАН-ІГОР АНТОНИЧ – ЛІТЕРАТУРА XX ст 11 клас ЛІТЕРАТУРА XX ст. БОГДАН-ІГОР АНТОНИЧ РІЗДВО Народився Бог на санях В лемківськім містечку Дуклі. Прийшли лемки у крисанях Принесли місяць круглий. Ніч у сніговій завії Крутиться довкола стріх. У долоні у Марії Місяць – золотий горіх....
- Весняні квіти. Опис природи Закінчувалися суворі морози, на всьому відчувався подих весни. У лісі вже розтанули останні острівці снігу. Під весняними променями сонця запарувала земля. Сонячні зайчики заграли на галявині, вони наче хочуть розповісти всьому живому в лісі, що час прокидатися. Цінна окраса наших лісів і дібров – конвалія. її ніжні пахучі дзвіночки втілюють у собі радощі весни. Вона є однією з улюблених ранніх квітів. А скільки казок, легенд, повір’їв та міфів складено про […]...
- Дороги Б.-І. Антонич Дороги Розгорнулась земля, наче книжка . Зашуміла трава і принишкла, Простелилась нам юним під ноги. Автор використав державну кольорову символіку, втілену в образах неба і пшениці, щоб вказати на країну, простори якої він описує: Тільки небо і тільки пшениця . Тільки безкрай і далеч іскриться, Тільки безвість вітає вітрами. Голубінь, золотавість і зелень . Розспівались таємно: дзінь – дзелень Цвіркуни в конюшині пахучій. Залізиста вода із криниці . О, відкрий […]...
- Маленький принц твір по казці Багато хто проживають життя, так і не насмілившись реалізувати свою дитячу мрію. Більшість що марили, літаками стають просто колекціонерами їхніх моделей, а Екзюпері став льотчиком. Маючи сильний характер, Антуан завжди йшов назустріч небезпекам. Робив він це не із хвастощів, а по велінню серця В Екзюпері мені імпонує й те, що він жив не тільки для себе, але завжди прагнув внести свою лепту в загальне діло У своїх оповіданнях Екзюпері писав […]...
- Дерево у моєму дворі Я дуже хочу, щоб мені допомогли відповісти на одне запитання. Але це запитання я сформулюю у кінці твору. Я мешкаю у великому місті. У цьому місті багато будинків і мало дерев. А на моєму подвір’ї росла красива тополя. Я її дуже любив. Навесні на ній з’являлись ніжно-зелені клейкі листочки. Улітку вона шелестіла своїм листячком під моїм вікном. Уранці мені було радісно чути той шелест: наче давній знайомий вітав Мене. Увечері […]...
- Особливості зображення природи в оповіданні “Ялинка” Відомий український письменник М. Коцюбинський вважається неперевершеним майстром зображення словом чудових краєвидів України. Михайло Михайлович зображує природу так, що вона постає перед нами, наче жива. Маленьке зелене деревце ялинка стало одним з головних героїв однойменного оповідання. Воно по-своєму переживає події. Ялинка радіє, коли бачить Василька та його батька. Вона лякається і тремтить, наче людина, коли починають її рубати. Коливання гілочок письменник майстерно порівнює з рухами радості. Вирушивши в небезпечну дорогу, […]...
- Море – Твір-опис Море… Я дуже люблю море. Воно ніколи не буває одноманітним, нецікавим, бо щодня, навіть щохвилини воно різне. Таємниче, мінливе, неосяжне – воно хвилює душу, не залишає байдужим серце. Одного дня воно тихе й спокійне, наче велике дзеркало, холодне й прозоре. Сонячні промінчики, пронизуючи солону воду, сягають дна, лагідно торкаються золотавого піску та яскравих сяючих мушлів, гладеньких камінців та зеленуватих водоростей, ловлять маленьких спритних рибок, що зграйками весело бавляться біля берега. […]...
- Розповідь про море Кажуть, що море безкінечне. З географічної точки зору це звісно не так. Проте, якщо хоча б на мить у нього вдивитись, всі сумніви одразу зникають. Безкрайній горизонт такий неосяжний, такий далекий. Люблю прогулянки біля моря. Вони ніколи мені не набриднуть, адже завжди різні. Саме море не буває однаковим. Воно мінливе за своєю природою. Сьогодні воно спокійне и тихе і наче не має нічого більш ласкавого за його легкі хвилі. Вода […]...
- Шум осіннього лісу Кожен із нас має у своєму житті рідний серцю, близький душі куточок землі, що повертає сили, відроджує віру, надихає на світлі помисли та нові звершення. Для мене таким стало моє рідне місто. Славута є острівцем серед зеленого моря лісів. Вона є місцем, де можна відпочити від шуму, занурившись у природну красу. Матінка-природа подарувала моєму місту родючі поля, чарівні сади, квітчасті луги, повноводні ріки, співучі гаї й величні будови… Та найголовніше […]...
- Реве та стогне Дніпр широкий, щоб розбудити тих, хто спить Люди – наче ріки. Малі, ледь помітні серед очеретяних та верболозних берегів. Або великі й величні, що гордо несуть свої води до моря, зрошують поля, тримають на собі пароплави, дають енергію для електростанцій. Одні легко всихають, лишаючи лише русла. Інші живуть віками, і здається, що вони вічно молоді. Чи не можна сказати те саме про творчість різних поетів? Кого нагадує Дніпро – символ України на всі часи, могутня і прекрасна […]...
- Абрикос під війнами Наш старий п’ятиповерховий будинок пишається своїми палісадниками. В одному – квіти і кущі аргусу, в іншому – дві подружки вишні. Щороку вони змагаються, котра з них більше плодів дасть. А в нашому палісаднику царює абрикоса. Ніхто зі старих мешканців не пригадає, коли її було посаджено. Дерево вже досягло третього поверха. Своїми гілями воно торкається балконів, вікон. З вікна можна простягти руку і доторкнутися до гілочки. Сонячного дня у кімнати заглядають […]...
- Який буває сніг? Який буває сніг? Який буває сніг? “Білий, холодний”, – скажете ви. Але це так нудно! Я хочу вам розповісти, яким я бачив сніг упродовж лише одного зимового дня. Уранці я прокинувся та підійшов до вікна. З неба, кружляючи, повільно падали великі сніжинки. Здалеку їх не можна було розгледіти. Я вийшов на вулицю, простягнув руку. На долоню впало декілька сніжинок. Які вони гарні! “Сніг буває візерунчастим”, – подумав я. Удень визирнуло […]...
Categories: Твори з літератури