Методичні поради до його оглядового вивчення і культурологічний коментар. Зростаюче усвідомлення внеску мусульманської культури у формування витоків сучасної цивілізації, збільшення ролі народів мусульманського Сходу в політичному і соціальному розвитку людства все більше привертають увагу до основ їх духовного життя, до змісту ідеології ісламу. П. Грязнепич. Іслам – третя й остання з монотеїстичних релігій, котрі виникли на Близькому Сході.
Своїм корінням він сягає ТОГО ж грунту, живиться тими ж ідеями, базується на тих же культурних традиціях, що й іудаїзм та християнство. І все ж, незважаючи на це, він є самобутньою світовою релігією, досить специфічною за характером, зі своїм неповторним обличчям. “Специфіка ця настільки велика і відчутна,- підкреслює Л. В. Васильєв,- що спеціалісти зовсім не випадково говорять про “світ ісламу”, про ісламську цивілізацію”.
Нині мільярд людей на питання “Хто ви за вірою?” – відповідає арабським словом “Муслім” , Однак не слід забувати, що “мусульманин” далеко не завжди означає “віруючий”, адже іслам – не лише віра, а й спосіб життя, побутові правила й звичаї, яких дотримуються люди, навіть байдужі до релігії.
Велич Бога зафіксовано у багатьох мусульманських формулах-символах, які часто повторюються в усній мові, побутових окликах, молитвах, постійно зустрічаються у витонченій в’язі арабського письма. Вправні каліграфи зашифровували в складних її переплетіннях священні слова Корану, складаючи з арабесок найрізноманітніші зображення, наприклад, у вигляді човна чи груші. Одна із таких фраз-формул – “В ім’я всемилостивого, всемилосердного Бога” – називається басмалою.
Саме нею розпочинаються всі мусульманські тексти і промови. Басмалу промовляють під час молитви, а також перед початком якоїсь справи. їй надається магічне значення, мусульмани пишуть цю фразу на талісманах, часто вона зустрічається й на архітектурних пам’ятках ісламського Сходу.
Формули-символи: “Аллах найвеличніший!” – “аллаху акбар”; “царство належить Аллаху” – “аль-мульк лі-ллах”; “я покладаюсь в усьому на Аллаха” – “таваккальту аля-ллах”;- теж прикрашають пам’ятники мусульманської архітектури. Справд в тому, що зображення людей і тварин ісламом забороняється. Свого часу це було зумовлено боротьбою з ідолопоклонством язичників і вплинуло на характер ісламською мистецтва, де живопис і особливо скульптура майже зовсім витіснені архітектурою й орнаментом.
Зате ці останні досягли високого рівня розвитку.
Зміст символу віри мусульман втілено в словах: “нема ніякого божества, крім Аллаха, і Мохаммед – посланець Аллаха”. Кожний мусульманин знає арабське звучання і зміст даного символу: “ля ілляха ілля-ллах ва Мухаммадун расулюллах”1. У ньому стисло викладені два основні догмати ісламу: існує єдиний, вічний і всемогутній бог – Аллах; своїм посланцем Аллах вибрав араба із Мекки, Мохаммеда, через нього Він передав людям текст священної вічної книги – Корану, заснував громаду віруючих.
Найкоротший виклад основного догмату ісламу міститься в 112-й сурі Корану “Щире вітання”:
В ім’я всемилостивого, всемилосердного Бога. Скажи їм: “Він Бог єдиний. Бог вічний.
Він нікого не народив і ніким не народжений. І ніхто не є рівний Йому”.
У Цій сурі чітко й ясно висловлена ідея монотеїзму, доведена, на думку вчених, до свого найбільш послідовного завершення саме в ісламі, Якщо в іудаїзмі Ягве – вищий і єдиний, але все ж не-безпристрасний відносно “вибраного” Ним народу Бог, якщо в християнстві Бог виступає в трьох іпостасях, то В ісламі Аллах – Бог невидимий, єдиний, мудрий, всемогутній і всемилостивий, творець всього сущого і його верховний суддя, “Він нікого не народжував і ніким не народжений. У книзі про життя пророка Мохаммеда Віра Панова і Юрій Вахтін пишуть: “Мохаммед піддав подальшій розробці ідею єдиного Бога. Якщо християнство повністю відмовилось від уявлень про племінну і національну обмеженість Бога, зробило Бога вселюдським, інтернаціональним, то Мохаммед довів ідею єдиного Бога до її теоретичної межі, за якою вже, власне, закінчується релігія і починається філософія об’єктивного ідеалізму”.
Він послідовно заперечував будь-яку схожість Аллаха з людиною. Думка про те, що Бог створив людину за своїм образом і подобою, рішуче відкидалася. Аллах, безмежний у своїх творчих актах, створив безліч наділених розумом істот, безліч світів, людину. Тому всяке зазіхання останньої на виняткову Владу над усіма творіннями на землі, на особливе місце у всесвіті відхиляється як сміхотворне.
Воля Аллаха цілком вільна і не обмежена жодними етичними нормами. Він вищий від будь-якої моралі. Тому різниця між “добром” і “злом” умовна і залежить винятково від Божої волі, бо ніщо не є само по собі “добром” чи само по собі “злом”.
Для Бога немає ні того, ні іншого. Аллах добрий і милосердний не тому, що Він зобов’язаний таким бути, а тому, що доброта і милосердність Його одвічні та довільні властивості, обумовлені ставленням Творця до створеного Ним світу. Як же тоді вирішується в ісламі суперечність між абсолютним фаталізмом і відповідальністю людини за свої вчинки? По-перше, вона виникає лише у свідомості атеїста чи людини, не наділеної повнотою віри.
По-друге, для віруючого ніякої суперечності між приреченістю і свободою волі немає і бути не може, адже Аллах тому й могутній, що наділений абсолютною свободою, зокрема і свободою від будь-якої логіки. Тому Мохаммед вирішив цю проблему, виходячи з практичних міркувань: все в руках Аллаха, в тому числі і доля окремої людини, проте кожен відповідає за будь-який свій вчинок перед Богом так, нібито він вільний у своєму волевиявленні.
Віра в істинність ісламу є невід’ємною частиною релігії. Кожен правовірний знає і неухильно дотримується основних вказівок – п’ятьох “стовпів” віри, які зводяться до такого:
1. Віра в те, що Аллах – єдине божество, а Мохаммед – його посланець. Це основоположний принцип ісламу. Триразове, урочисте проголошення цієї фрази є основною частиною ритуалу прийняття ісламу дорослим немусульманином, який тим самим підтверджує свою покірність Аллаху.
2. Молитва – обов’язковий щоденний п’ятиразовий ритуал, від якого інколи звільняють лише хворих, немічних та малих дітей. Він складається із ряду поклонів, що супроводжуються промоплянням різних релігійних формул і першої сури Корану, рідше – інших молитовних текстів. Як правило, молячись, мусульманин ні про що не просить Аллаха. Молитві передує ритуальне омовіння та обов’язкова попередня заява про намір її здійснити. “Приходьте до мене не 3 Ділами, а з намірами своїми” – ці слова пророка Мохаммеда засвідчені в одному з хадисів. Таким чином, намір що-небудь зробити в ісламі взагалі, і в мусульманському праві зокрема, значить дуже багато. Молитися слід на світанку, опівдні, після обіду, при заході сонця і перед сном.
Щоп’ятниці правовірні йдуть до мечеті, де слухають проповідь і моляться спільно. В цей час всі стають обличчям до спеціальної ніші, яка вказує напрям на святиню всіх мусульман – мекканську Каабу. Керує молитвою імам.
Кожна мечеть має один чи кілька мінаретів, з якого п’ять разів на день мусульман сповіщають, що настав час чергової молитви.
3. Піст – ритуальний обов’язок правовірних. В цей час зі світанку і до заходу сонця віруючі зобов’язані утримуватись від вживання їжі, пиття і розваг. Весь час в основному має бути присвяче ний Аллаху, заповнений молитвами, читанням Корану, благочестивими роздумами. Після заходу і перед сходом сонця можна їсти і пити, правда, досить помірно.
Крім обмежень, пов’язаних з постом, в ісламі існує безліч заборон, які регулюють різні сторони життя. Мусульманинові заборонено пити алкогольні напої, їсти свинину, грати в азартні ігри, давати гроші під проценти – лихварство.
4. Закят – обов’язковий податок на майно і доходи, який іде на потреби громади і розподіляється серед бідних і малозабезпечених. Крім обов’язкового податку, існують і
Добровільні пожертвування, і милостиня – садака, що вира жається у допомозі окремим особам, подаянні бідним дервішам, даруванні на богочинні потреби – будівництв-мечетей, шкіл, лікарень. Кааба – невелика будівля, в південно-західний кут якої вмурований “чорний камінь” – за переказами, був посланий Аллахом з неба людям на знак своєї могутності і доброї волі. Кааба розміщена в центрі аль-Масджит аль-Харам, головного храму мусульман.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)Коран як пам’ятка класичної арабської літератури
- Позитивні образи “Пісні про Роланда”
- Чи можна охарактеризувати поезію С. О. Єсеніна як ліричну сповідь, біографію у віршах?
Categories: Твори з літератури