Іван Котляревський. “Енеїда”, “Наталка Полтавка”

Іван Петрович Котляревський – видатний український письменник, поет, драматург, засновник сучасної української літератури, громадський діяч. Котляревський жив і творив у епоху великих суспільно-історичних перетворень, головним змістом яких було визрівання гострої кризи феодального суспільства і перехід до нової, капіталістичної формації. Його поема “Енеїда” відкрила новий етап розвитку української літератури, це перший в українській літературі твір, написаний народною мовою.

“Енеїда”

1798р. було надруковано три частини

поеми І. Котляревського “Енеїда”. Твір став першою ластівкою новоїукраїнської літератури. 1809р.- вийшла четверта частина твору,

1822 р. – п’ята, 1825 – 1826 pp. – поему завершено повністю, 1842 р. – видано.

Використавши сюжет поеми римського поета Вергілія, Котляревський травестував його, наповнив національним змістом і створив цілком оригінальну поему, у якій з енциклопедичною широтою і точністю відобразив життя і побут українського народу. Твір написаний живою розмовною мовою, легким, грайливим і жартівливим віршем. Головне достоїнство “Енеїди” – яскравий національний колорит, різнобічне зображення життя усіх верств суспільства XVІІІ ст., передусім козацтва, його боротьби за державність після зруйнування Запорозької Січі у 1775 р. За жанром “Енеїда” – травестійна бурлескна поема.

Система віршування – слабо-тонічна: у кожному рядку є певна послідовність у чергуванні наголошених і ненаголошених складів. Віршовий розмір – ямб. Строфа – десятирядкова. Композиція. 6 частин. Котляревський вплітає у твір епізоди з життя українських козаків, старшини, селянства, міщан, священиків; масштабні описи побуту українського суспільства, що робить твір оригінальним. Тематика.

У Вергілія: зображення й оспівування загарбницьких війн його предків. У Котляревського: зображення дійсності XVІІІ ст., показ паразитизму, жорстокості, хабарництва, пияцтва, зажерливості, пихатості панівних класів, акцент на їх соціальній і моральній нікчемності. Загальна картина суспільства і взаємин у ньому дана поетом в описі пекла і раю, які населені відповідно до уявлень народу, як це зображено у народних легендах і піснях.

У раю – убогі; вдови, сироти; ті, що “проценту не лупили”, а допомагали убогим; ті, що “жили голодні під тинами”; з яких глузували, яких ображали і “впроваджували в потилицю і по плечах”. У пеклі – пани, чиновники, пройдисвіти тощо. На першому плані – поміщики-кріпосники, за ними – козацька старшина, купці, судді, міняйли, чиновники, корчмарі, офіцери. Проблематика: Котляревський порушує ряд суспільно важливих для українського народу проблем: соціальної нерівності, захисту рідної землі від ворогів, громадянського обов’язку, честі сім’ї, виховання дітей, дружби, кохання та інші.

У поемі Котляревський протиставив затхлості життя волелюбних і незалежних троянців-запорожців, оспівав їхні високі моральні якості: любов до рідної землі, готовність іти заради неї на самопожертву, чесність і благородство, показав самобутність українців.

Стислий переказ твору “Енеїда”

Після того як греки зруйнували Трою, онук троянського царя Еней, виконуючи волю богів, з деякими троянцями “куди очі почухрав”. Але Зевс-Юпітер обіцяв матері Енея – Венері, що її син збудує “сильне царство” і заведе “своє там панство”. Шлях мандрівників був нелегким і насиченим багатьма подіями. Частина І – Юнона через свою ненависть до Енея просить Еола нагнати на троянців вітри – у мандрівників виникає “морська хвороба”.

-Дворічне перебування в гостях у Дідони в Карфагені. – Зевс, побачивши гуляння троянців, розлютився і послав Меркурія до Карфагена нагадати Енеєві, що він має робити. – Ді дона, дізнавшись, що Еней від неї їде, спалила себе. Частина ІІ – Здіймається на морі буря, троянці вимушено зупиняються на сицилійській землі, де правив цар троянського походження на ім’я Ацест, що заснував на острові Сицилія місто Сегесту. – Перебування в Ацеста. – – Зевс на прохання Меркурія втручається в земні справи.

– Юнона підмовляє свою прислужницю Ірисю підпалити човни. – Дощ загасив пожежу. – Нептун обіцяє Венері, що Еней у морі буде в безпеці. Частина ІІІ – Перебування на Кумськ^й землі. – Еней іде шукати дорогу до пекла: був зажурений, бо йому снилися батько та Плутон, бог підземного царства.

-Зустріч із жінкою-пророчницею Сівіллою, яка повела Енея до пекла: “пішли під землю темнотою” по вулиці, де жили Дрімота, Зівота, Смерть, а за ними в ряд стояли: чума, війна, холод, голод і всі інші мирськії лиха; були тут злі жінки, свекрухи, мачухи, сердиті чоловіки, шурини, брати та інші злидні; неправедні судді й ісправники, секретарі та ївші чиновники, “квартал був цілий волоцюг, п’яниць, розпутниць”. – Повороживши, Еней попрощався з батьком, і разом з Сівіллою повернувся назад на землю до троянців. Частина ІV – Мандрівники завдяки Еолу обминули острів лютої чарівниці, цариці Цірцеї. – Зупинка на латинській землі біля русла річки Тібр, де правив Латин.

Зійшовши на берег, троянці почали “копати, строїть…”, вивчили за тиждень латинську мову. – Троянці подружилися з Латином, а цар вирішив віддати свою дочку заміж за Енея. – Юнона продовжує стежити за троянцями, вирішує пролити кров троянську, використавши Турна. Змовившись із фурією Тезіфонею, наказала їй зробити “похорон з весілля”.

-Фурія за змовою з Юноною вирішила всіх знедолити: троянців всіх поїсти, Амату з Турном з’єднати, Латину ж “в тім’я дур пустити”. – Турн оголошує війну Латину та Енею. – Енеєве військо готується до війни. Частина V – Еней звертається по допомогу до богів, але відповіді не отримує. – На березі річки Тібр Енеєві сниться сон, у якому старий дід дає йому пораду, як перемогти Турна: побрататися заркадянами, царем яких є Евандр.

-Еней гостює в царстві Евандра. – Юнона посилає до Турна Ірисю, щоб та попередила його про Енеїв похід. – Турнові не вдалося взяти кріпость, і тоді він дає наказ спалити троянський флот. Дим від його багаття дійшов аж до богів. – Венера, переживаючи за сина, просить у Цібелли заступитися за троянський флот.

– Низ та Евріал, молоді, хоробрі, міцні воїни, стоять на варті троянців. – У Низа виникає план забратися в Рутульський табір і перерізати ворогів. – “Наші смілії вояки тут мовча проливали кров”.

– Латинці вбивають Низа та Евріала, їхні голови чіпляють на списи, щоб залякати троянців. – Троянці активно наступають на Турна, який стрибнув у воду і “пустився вплав”. Частина VІ – Розлючений Зевс забороняє богам вмішуватися до людей. – Венера звертається до Зевса з проханням врятувати Енея.

– Між Юноною і Венерою виникає серйозна сварка. – Битва між троянцями й рутульцями триває. – Еней з Іулом возз’єднались. – Юнона під виглядом Енея з’явилася до Турна. Турн, побачивши свого ворога, кинувся його вбити, Юнона прибігла до моря і сховалась у байдаку, а Турн, намагаючись розправитися з марою Енея, стрибнув у байдак.

Юнона перетворилася на зозулю і полетіла. Турн уже був серед моря. – Троянці готувались до штурму латинського міста. Знову почалася війна, але вже біля брам латинців.

– Поєдинок Турна та Енея. Енея поранено в ногу. – Завдяки чудодійному зіллю, Еней продовжує битву і вбиває Турна. – “Душа рутульська полетіла до пекла, хоть і не хотіла, к пану Плутону на бенкет.

Живе хто в світі необачно, тому нігде не буде смачно, а більш, коли і совість жметь”. Ідея У творі засуджено жорстокість панів, паразитизм і моральне падіння, хабарництво та лицемірство чиновників; оспівано велику любов до рідної землі і готовність іти на самопожертву. Благородний і чесний народ зможе збудувати самостійну державу, долю якої вирішуватиме сам.

Значення Твором “Енеїда” І. Котляревський поєднав українське художнє слово зі світовою культурою; довів, що в рамках бурлескного жанру можна правдиво показати життя народу і висміяти його ворогів. Поема – великий за обсягом ліро-епічний віршований твір, в якому зображені значні події та яскраві характери, а розповідь героїв супроводжується ліричними відступами.

Травестія – у літературі один з різновидів гумористичної поезії, коли твір з серйозним або навіть героїчним змістом і відповідною йому формою переробляється, “перелицьовується” у твір з комічними персонажами і жартівливим спрямуванням розповіді. Бурлеск – жанр гумористичної поезії, комічний ефект у якій досягається або тим, що героїчний зміст викладається навмисне вульгарно, грубо, зниженою мовою, або, навпаки, тим, що про буденне говориться високим стилем, піднесено.

“Наталка Полтавка”

У 1819 р. відбулася перша театральна постановка п’єси.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Іван Котляревський. “Енеїда”, “Наталка Полтавка”

Categories: Твори з літератури