Гіпербола – основна ознака, жанри

Гіпербола – словесний зворот, у якому ознаки описуваного предмета подано в перебільшеному виді з метою звернути на них особливу увагу читача.

Гіпе? рбола – вид тропа. Стилістична фігура явного і навмисного перебільшення для посилення виразності і підкреслення сказаної думки. Наприклад: “я говорив це тисячу разів” або “він ходить з черепашачою швидкістю”.

Вживання гіперболи

Гіпербола часто поєднується з іншими стилістичними прийомами, додаючи їм відповідне забарвлення: гіперболічні порівняння, метафори і т. п.

. Характер, що зображається, або ситуація також можуть бути гіперболічними. Гіпербола властива і риторичному, ораторському стилю, як засіб патетичного підйому, так само як і романтичному стилю, де пафос стикається з іронією. Протилежний гіперболі троп – літота.

Історія гіперболи в літературі

Літературна гіпербола закорінена в первісній міфології. Ознаки первісного світобачення, що правили за основу художньої творчості у пізніші часи, відбилися певними гранями у фольклорі.

Світова література знає чимало прикладів гіперболічних тропів.

Гіпербола в українські літературі 20 століття В українській поезії початку 20-х років 20 століття гіпербола набула пріоритетного значення, подеколи була визначальним чинником творчості, наприклад, М. Вінграновського, подеколи переможовувалася із метафорою, символом чи уособленням:

Ти і я – це вічне, як небо.

Доки мерехтітимуть світи,

Будуть Я приходити до Тебе.

І до інших йтимуть

Горді Ти.

Приклади – море сліз

– повільний, як черепаха

– швидкий, як блискавка, блискавичний

– численний, як пісок на березі моря

– ми не бачилися вже сто років!



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Гіпербола – основна ознака, жанри

Categories: Шкільні твори