Філософська драма-феєрія “Синій птах” бельгійського письменника-символіста Моріса Метерлінка створена у 1908 році. У цей період у автора з’являються нові погляди на життя і творчість. Естетичні пошуки Метерлінка знаходились під впливом філософії ідеалістичної, в якій стверджується, що люди повинні шукати ідеальний світ крізь підсвідомість.
Світ має таємничу сутність, але зрозуміти її можуть лише чисті душею люди.
У драмі “Синій птах” розповідається про те, як головні герої, брат і сестра Тільтіль і Мітіль, вирушають на пошуки щастя, яке врешті здобувають у боротьбі з силами зла. Автор вважав, що діти, символічно чисті та безгріховні, гостро відчувають добро і тягнуться до нього. Дія п’єси починається напередодні Різдва, свята, яке символізує злагоду, народження нового, прекрасного життя.
Чарівна зелена шапочка, яку одягає Тільтіль, допомагає хлопцеві побачити душі речей: Хліба, Води, Вогню, Годинника. Наділяючи “душами” навколишній світ, автор доводить нам, що у дітей особливе сприйняття буденних предметів. І це відкриває чарівність життя, бо воно дарує щодня нові радощі. Країна Спогадів, куди потрапляють маленькі мандрівники,- це країна померлих.
Там діти зустрічають Дідуся та Бабусю, які нагадають усім про необхідність пам’ятати про тих, хто пішов з життя: “… Ми немало спимо, поки нас не розбудить думка когось із живих.., Добре спати, … але й прокидатися час від часу теж приємно…”.
Пам’ятаючи про наказ Феї знайти Синього Птаха, малий Тільтіль переборює страх перед невідомим у Палаці Ночі: примарами, війнами, хворобами. Шлях до щастя важкий, він нікому не дається легко. Треба перебороти свої страхи перед невідомим, зрозуміти самого себе, чинити опір Блаженству Бути Багатим, Блаженству Нічого Не Знати.
На світі є кращі Радощі: Блаженство Бути Здоровим, Радість Бути Добрим, Радість Думати.
Метерлінк вважає, що людина має високе призначення в житті: вона мусить залишити після себе слід на землі. Діти, потрапляючи в Царство Майбутнього, бачать дітей, що ще не народилися. “Вони неодмінно мають із чимось прийти на Землю – з порожніми руками туди не пускають…”. Хтось принесе машину, що літає без крил хтось – 33 засоби подовження життя, а хтось – злочини.
Авто розуміє, що в майбутньому людей чекають не лише радощі. Прихі нових людей принесе й нові біди.
Подорожуючи, Тільтіль і Мітіль не знаходять Синього Птаха: Птах і Країни Спогадів почорнів, Птах із Царства Майбутнього став червоним, птахи з Палацу Ночі померли. Автор намагається довести, щ~ світ неможливо пізнати до кінця: процес пізнання істини нескінченний.
Але реальне щастя – свого Синього Птаха – діти відшукали в казці. Вдома у клітці жила горлиця. Віддавши пташку хворій дів-чині-сусідці, хлопець робить її щасливою, і вона одужує.
Цим Метерлінк стверджує, що щастя полягає в добрих справах, в допомоз іншим. Дівчина, яка була схожа на Душу Світла, не втримала птаха – він летить. П’єса закінчується символічно: діти не знайшли ще свого щастя, але вони зрозуміли прості істини любові й добра, відчули свою відповідальність за щастя інших.
Вони разом з автором закликають нас продовжувати вічні пошуки.
Драма-феєрія М. Метерлінка “Синій птах” сповнена глибокого філософського змісту. Щастя, на думку автора,- це нагорода за життєвий шлях, де кожний пізнає добро, любов, співчуття. Треба лише “розплющити очі до найдальших глибин душі”.
У цих словах звучить гуманізм Метерлінка, письменника з ніжним серцем.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)Філософський характер змісту драми-феєрії “Синій птах”
- З історії української мови
- Вольовий характер ліричного героя творів Є. Маланюка – І варіант ЄВГЕН МАЛАНЮК
Categories: Твори на різні теми