Уславлення людської доброти, порядності, пам’яті у п’єсі “Синій птах”

Хто з нас у дитинстві не вірив у щось казкове, дивовижне? У чудеса вірили й герої філософської п’єси-казки М. Метерлінка “Синій птах” – хлопчик Тільтіль і дівчинка Мітіль. Вони раділи подарункам, чекали свят, особливо Різдва, любили солоденьке. Їхній батько був бідним дроворубом, тому Тільтіль і Мітіль лише в мріях наїдалися цукерками й тістечками.

Це були дуже милі, добрі, виховані діти.

Одного разу напередодні Різдва до них прийшла Фея і відправила у дивовижну подорож на пошуки Синього птаха, який повинен був допомогти одужати

її хворій онучці. Фея подарувала Тільтілю чарівний алмаз, який відкривав “душу” людей, предметів, тварин, стихій. Цей алмаз змінював не навколишній світ, а свідомість героя.

Діти відвідали Країну Спогадів, знайшли друзів серед дітей із Царства Майбутнього. Подорожуючи до Країни Спогадів, Палацу Ночі, Лісу, Саду Блаженств, На кладовище, в Царство Майбутнього, діти зустрічалися з алегоричнимн персонажами. Зустрічі з ними стали етапами духовного виховання дітей.

Ніч і Час, Блаженства і Радощі, Привиди і Хвороби “навчать” Тільтіля і Мітіль.

У феєрії зустрічається один із найважливіших персонажів Метерлінка – бородатий старий з косою і пісковим годинником, ім’я йому – Час. Але поруч з конкретним і точним рахунком хвилин у п’єсі існує також інша міра часу. Цією мірою вимірюється потік часу, що виходить за межі безпосереднього досвіду дітей.

Синього птаха брат і сестра так і не знайшли. Та це й не дивно: в усіх дивовижних місцях Синього птаха – символу щастя – бути й не могло, бо він завжди поруч. Треба лише зуміти його побачити. Тільтіль, анітрохи не вагаючись, віддав свою горличку, що давно вже жила в клітці у нього в кімнаті, хворій дівчинці-сусідці, горлиця стала тоді синьою.

Подарувавши щастя ближньому. Тільтіль сам почав сприймати навколишній світ інакше: йому все здавалося красивішим.

Синій птах вирвався з рук сусідської дівчинки та злетів у небо. А Тільтіль, звертаючись до читачів сказав: “Якщо хтось із вас її знайде, то нехай принесе нам: вона потрібна нам, щоб стати щасливими в майбутньому”. Заперечення смерті як сенсу, єдиної мети і правди існування – узагальнюючий рефрен цієї п’єси.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Уславлення людської доброти, порядності, пам’яті у п’єсі “Синій птах”

Categories: Твори на різні теми