Цілюще зілля

Related posts:

1. Проблема історичної пам’яті народу в поемі М. Вороного “Євшан-зілля” Микола Вороний – своєрідна, складна і суперечлива постать в історії української літератури початку XX століття. Поет, перекладач, артист, режисер та історик українського театру, мистецтвознавець, він був багатогранною творчою особистістю. Поетична спадщина Вороного виразно відбиває суспільні, естетичні погляди поета, який гаряче любив свою Україну. У циклі “З хвиль боротьби” поет щиро вболіває за долю рідного краю і тих, хто його відцурався. Особливо виразно ця тема звучить у поемі Вороного “Євшан-зілля”. Твір […]...
2. Євшан-зілля – символ рідкого краю І виріс я па чужині, І сивію в чужому краї.. Тарас Шевченко Поема Миколи Вороного “Євшан-зілля” розповідає про ту частину історії України, що стосується княжої доби. Описана в ній доля юнака-половця, який потрапив у полон і забув свою Батьківщину. Така біда, як полон, неволя, необхідність жити в чужому краї, не обходила українців. У воєнних походах потрапляли вони у полон до ворога. Під час набігів на Київську Русь поневолювали наш народ […]...
3. Проблеми історичної пам’яті народу в поемі М. Вороного “Євшан-зілля” Навчи мене, навчи, о Чигирине! Колодязь твій глибокий не змілів. Усе святе, усе неповториме, Усе чекає невимовних слів… Л. Костенко Народ живий, доки живе його історична пам’ять. Це незаперечна істина, яка примушувала не одне покоління українських письменників знову і знову повертатися до славних чи ганебних сторінок минувшини. Щоб з мовчазної згоди своїх байдужих дітей не стала Україна країною без минулого і майбутнього. Як полум’яний патріот Вітчизни Микола Вороний – своєрідна, […]...
4. Проблема історичної пам’яті народу в поемі Миколи Вороного “Євшан-зілля” Ім’я Миколи Вороного назавжди вписане в історію нової української літератури. Він своєю плідною діяльністю розширив обрії творчості та поетичних злетів. На жаль, тридцять років твори М. Вороного не видавалися. Видатного майстра поетичного слова віднесли до “новочасної українізованої дрібнобуржуазної інтелігенції”. Був він неповторним, постійно різним: то холодним, як лід, то жагучим, як полум’я, А головне – він перебував у постійному пошуку, бо мав на меті вивести українську літературу з провінційного кола […]...
5. Проблема історичної пам’яті в поемі “Євшан-зілля” Поему “Євшан-зілля” написав талановитий письменник Микола Вороний. Для його поезії характерні глибокі філософські роздуми, гаряче бажання щастя рідному народу. У поемі “Євшан-зілля” автор розкриває проблему вірності людини рідному краєві, своєму народові. На мою думку, це найголовніше, бо треба любити, поважати і ніколи не забувати рідний край. У своїй поемі М. Вороний звертається до людей, які відмовилися від своєї Батьківщини, які потрапили на чужу землю і забули рідну мову. Я думаю, […]...
6. Дух непокори, дух свободи в поемі М. Вороного “Євшан-зілля” Про це святе почуття людини і йде мова в одному з найпатріотичніших творів – поемі М. Вороного “Євшан-зілля” . В основу сюжету покладено легенду з літопису про сина половецького хана, якого взяв у полон з ясирем князь Володимир, оточивши “його почтом і розкошами догідно”. З часом юнак, кохаючись у розкошах, почав забувати рідний степ, а “край чужий, чужі звичай як за рідні уважати”. Переродилося, зчерствіло його серце, забув він і […]...
7. Твір Проблема історичної пам’яті народу в поемі Миколи Вороного “Євшан-зілля” Проблема історичної пам’яті народу в поемі Миколи Вороного “Євшан-зілля” Не раз закликали митці не відриватися від рідної землі, не забувати, “яких батьків ми діти”. Здавна проблема збереження історичної пам’яті бентежила серця – про це свідчать старовинні легенди. Людина не може не належати до певного народу з його традиціями, а втративши їх, залишатися повноцінною людиною.. Про це йдеться у поемі Миколи Вороного “Євшан-зілля”, в основі якої лежить стара легенда. Вперше цю […]...
8. Євшан-зілля – символ рідного краю Поема Миколи Вороного “Євшан-зілля” розповідає про ту частину історії України, що стосується княжої доби. Описана в ній доля юнака-половця, який потрапив у полон і забув свою Батьківщину. Така біда, як полон, неволя, необхідність жити в чужому краї, не обходила українців. У воєнних походах потрапляли вони у полон до ворога. Під час набігів на Київську Русь поневолювали наш народ кримські татари, турки, інші вороги, плюндрували землю, забирали в рабство жінок, дітей. […]...
9. Тема збереження історичної пам’яті в поемі “Євшан-зілля” Для кожної людини надзвичайно важливо знати й відчувати, що вона не сама в цьому світі, що в неї є рідні, що на неї завжди чекають і їй є куди повернутися. Де б ми не були, які б дива не бачили, але справжній затишок можна знайти лише вдома, у рідній країні. Тільки тут радість буде справжньою, а горе розділять близькі по духу й крові люди. Любов до рідного краю є необхідною […]...
10. Чар-зілля Колись, коли я була ще зовсім маленька, бабуся розповідала мені одну історію про сина татаро-монгольського хана, якого київський князь забрав у полон ще зовсім маленьким. Полюбився хлопчик князю. Виховали його справжнім воїном. І не пам’ятав хлопчина, звідки його корені і хто він є на­справді. А хан сумував за своєю дитиною, мучився питанням, як повернути сина додому, якщо він не пам’ятає, де він, цей дім. Що тільки не випробував хан за […]...
11. Історична пам’ять народу в поемі Миколи Вороного “Євшан-зілля” Історична пам’ять народу в поемі Миколи Вороного “Євшан-зілля” Ім’я Миколи Вороного назавжди ввійшло в українську літературу. Але тридцять років твори його не могли зустрітися з читачем. Творчість М. Вороного не вписувалась прокрустове ложе літератури того часу. Його хотіли бачити прямим і однозначним, рівним і однотипним. Але він був різнобарвним, багатотемним, непостійним, неповторним, то сумним, то життєрадісним. Він хотів, як і Іван Франко, Михайло Коцюбинський, Леся Українка, вивести українську літературу на […]...
12. Проблеми історичної пам’яті народу в поемі “Євшан-зілля” Народ живий, доки живе його історична пам’ять. Це незаперечна істина, яка примушувала не одне покоління українських письменників знову і знову повертатися до славних чи ганебних сторінок минувшини. Щоб з мовчазної згоди своїх байдужих дітей не стала Україна країною без минулого і майбутнього. Як полум’яний патріот Вітчизни Микола Вороний – своєрідна, складна й суперечлива постать в історії української літератури початку XX століття – завжди намагався “іти за віком”. Поет вболівав за […]...
13. Твір за поемою “Євшан-зілля” Історична пам’ять – це святиня народного духу, велич, доблесть і міць держави, надійний гарант єдності, наступності і спадкоємності поколінь, згуртування нації, атрибут шляхетності національної вдачі, запорука щасливої долі. Цю істину прекрасно розумів Микола Кіндратович Вороний – видатний діяч української культури, творчість якого припадає на злам ХІХ-ХХ стст. Поезія М. Вороного глибоко патріотична. Вірш “Краю мій рідний”, датований 1908 роком, нагадує вірш Б. Грінченка “Смутні картини” . Створені різними поетами в […]...
14. Твір Пpоблема істоpичної пам’яті наpоду в поемі Миколи Воpоного Євшан-зілля Пpоблема істоpичної пам’яті наpоду в поемі Миколи Воpоного “Євшан-зілля” В усі часи пеpедові уми людства були пеpеконані, що без минулого нема майбутнього. Це насампеpед стосується Укpаїни, яка пpойшла теpнистий шлях до своєї незалежності. Істоpія – це життєвий коpінь, на якому тpимається нація, наpод. “Яке коpіння, таке й насіння”, – твеpдить наpодна мудpість. Геніальний Шевченко в посланні “І меpтвим, і живим…” з болем у сеpці звеpтається до своїх сучасників із закликом […]...
15. Проблема історичної пам’яті народу в поемі “Євшан – зілля” Ім’я Миколи Вороного назавжди ввійшло в українську літературу. Але тридцять років твори його не могли зустрітися з читачем. Творчість М. Вороного не вписувалась у прокрустове ложе літератури того часу. Його хотіли бачити прямим і однозначним, рівним і однотипним. Але він був різнобарвним, багатотемним, непостійним, неповторним, то сумним, то життєрадісним. Він хотів, як і Іван Франко, Михайло Коцюбинський, Леся Українка, вивести українську літературу на європейський і світовий рівень. Поезія М. Вороного […]...
16. Тема вірності Батьківщині в поемі Миколи Вороного “Євшан-зілля” Тема вірності Батьківщині в поемі Миколи Вороного “Євшан-зілля” “Євшан-зілля” – це поетична інтерпретація легенди про юного половця, якого взяв полон Володимир Мономах. Життя хлопчика в чужині було розкішним: він ні в чому не знав відмови, жив у достатку. Все було б гаразд, але на Батьківщині половця залишився батько, що дуже тужив за сином і хотів повернути рідну дитину, бо батьківська любов найсильніша и світі. І от гудець іде до Києва […]...
17. Спалах любові до рідної землі за поемою Вороного “Євшан-зілля” Народ живий, доки живе його історична пам’ять. Це незаперечна істина, яка давала можливість не одному поколінню українських письменників знову і знову повертатися до славних чи ганебних сторінок минувшини. Не раз закликали митці не відриватися від рідної землі, не забувати, “яких батьків ми діти”. Здавна проблема збереження історичної пам’яті бентежила серця – про це свідчать старовинні легенди. Людина не може не належати до певного народу з його традиціями, а втративши їх […]...
18. Пишемо твір: Проблема історичної пам’яті в поемі Миколи Вороного “Євшан-зілля” В давніх літописах наших Єсть одно оповідання… Я читаю ці рядки, і перед моїми очима постає Україна – зкривавлена, розбита. Я бачу її рятівників – гетьманів “батька” Богдана, Петра Дорошенка, які намагалися підняти її з руїн, але марно. Про історичну минувшину нашої країни є немало історичних дум, пісень. Драматичної історії торкнувся і Микола Вороний у своїй поемі “Євшан-зілля”. Цілющим та чарівним зіллям у народі привертали хлопця до дівчини або навпаки, […]...
19. Проблема історичної пам’яті народу в поемі Миколи Вороного “Евшан-зілля” Батьківщину не обирають, вона, як мати, завжди одна. Це наша Вітчизна сповнює душу дивними піснями, напоює чар-зіллям широких степів та буйних лісів, полонить цілющими пахощами рідної землі. І все це живе в нас змалечку, успадковане від далеких пращурів. Часом людина відривається від рідного коріння, мандрує в далекі світи, переймає чужі звичаї, заглушуючи в собі голос родової пам’яті. А чужина ловить душу у свої тенета, відлучає від рідної матері, а потім […]...
20. Проблема вірності людини рідному краю, відданості своїй нації у поемі “Євшан-зілля” Талановитий український поет, перекладач, критик та історик вітчизняної літератури, пропагандист української культури Микола Вороний довгий час був невідомий нам, бо його ім’я і творчість були заборонені. А поет лише намагався вивести українську літературу на європейський рівень. Для поезії М. Вороного характерні глибокі філософські роздуми, патріотизм і гаряче бажання бачити щасливим рідний народ, рідну Україну. У поемі “Євшан-зілля” М. Вороний порушує проблему вірності людини рідному краєві, своєму народові. Використавши легенду про […]...
21. Народна пам’ять, або Як написати твір за поемою Миколи Вороного “Євшан-зілля” Народився Микола Кіндратович Вороний у 1871 році на Катеринославщині в заможній сім’ї ремісників, що зберігала українські традиції. Батько походив із селян, був онуком кріпака, який свого часу зумів записатися до міщан. Зате мати була з роду відомих українських діячів культури, до яких належав Прокіп Кола-чинський, ректор Києво-Могилянської академії. Мати передала малому хлопцеві у спадок палку любов до української культури, до народних звичаїв, повір’їв, до української казки, пісні, легенди, а також […]...
22. Літописна основа сюжету поеми М. Вороного “Евшан-зілля” Микола Вороний – талановитий поет і критик, історик і перекладач. Та працювати на повну силу він не міг через переслідування, звинувачення в контрреволюційній діяльності, арешти. А вся провина полягала в тому, що поет дуже любив свій край, український народ, уболівав за Його долю. Цікавився М. Вороний історією України, знайомився з літописами, працював з архівними документами. У Галицько-Волинському літописі він знайшов один факт, який його дуже зацікавив. Князь Володимир Мономах під […]...
23. Пpоблема істоpичної пам’яті наpоду в поемі Миколи Воpоного “Євшан-зілля” В усі часи пеpедові уми людства були пеpеконані, що без минулого нема майбутнього. Це насампеpед стосується Укpаїни, яка пpойшла теpнистий шлях до своєї незалежності. Істоpія – це життєвий коpінь, на якому тpимається нація, наpод. “Яке коpіння, таке й насіння”, – твеpдить наpодна мудpість. Геніальний Шевченко в посланні “І меpтвим, і живим…” з болем у сеpці звеpтається до своїх сучасників із закликом звеpнути погляди у минуле, вивчити спpавжню істоpію, спитати себе: […]...
24. Чим схвилювала мене повість О. Кобилянської “У неділю рано зілля копала’? Одним із найцікавіших у сюжетному та художньому плані творів О. Кобилянської є повість “У неділю рано зілля копала”. В його основу покладено мотив романтичної пісні-балади “Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці”. Цей твір зачаровує читача своїм яскравим народнопоетичним струменем, фольклорною поетикою, силою образів, взятих із самої гущавини народного життя. Сюжет твору розгортається за двома основними лініями, які перетинаються між собою. Перша лінія – це трагічна доля циганки Маври, […]...
25. У неділю рано зілля копала За повістю, у циганському таборі панують жорстокі родові звичаї, тут усі цигани беззастережно підкоряються наказові отамана. У цьому О. Кобилянська теж ішла за циганським фольклором, бо на час написання повісті в таборах уже не було такої покори отаманові табору. Навіть у циганському фольклорі, коли говориться про суворі порядки й необмежену владу вайди, зазначається, що це було “колись”, “давно”, “про це я від батька чув” та ін. А в легенді “Циганка-герцогиня”, […]...
26. Твір до ЗНО “Шанобливість – приворотне зілля, що вселяє довколишнім любов” На мою думку, це твердження звучить дещо суперечливо при буквальному прочитанні. Адже шанобливість – це ставлення до людини з повагою, з врахуванням її особистості, інтересів, життєвого досвіду. Але всього цього замало для того, аби викликати в когось почуття любові, бо любов – явище глибоке, таємниче та багатогранне. Швидше за все, правильно буде інтерпретувати думку Б. Грасіана так: шанобливе ставлення до людей у більшості випадків викликає в них позитивне ставлення до […]...
27. Перші весняні квіти – V варіант 6 клас Перші весняні квіти V варіант Квіти завжди бажані. Тому коли з-під снігу ранньою весною пробиваються перші весняні квіти, це схоже на казку, на диво. Ці перші квіточки такі маленькі, але такі прекрасні та мужні! Вони є найпершими провісниками весни. У нас прийнято їх дарувати в березні, в Міжнародний жіночий день. Але як шкода їх зривати, адже вони прикрашають нашу природу! Весняні квіти викликають посмішку на обличчі, підіймають настрій, […]...
28. Нагідка – чудодійна квітка Нагідка – чудодійна квітка Вранці сонечко торкається своїми ніжними промінчиками-руками чудових жовтогарячих квіток, що ростуть на нашому подвір’ї. Називаються ці незвичайні рослини нагідками. Це, мабуть, тому що їхнє зернятко нагадує ніготь. Частенько у мене виникало запитання: “Чому я ніколи не бачила цих квітів у вазоні в кімнаті?” Бабуся розповіла, що колись ці рослини вирощували як квіти-окраси, але згодом люди дізналися про їхні цілющі властивості, і стала ця рослина лікарем-рятівником від […]...
29. Квіти – очі природи Помешкання добрих і щиросердних людей завжди видно здалеку. Там буяють зеленим листям і яскравим квітом рослини. Вони можуть радувати наш зір у невеликому палісаднику, в прилаштованому на балконі ящику чи просто на підвіконні. Малесенькі незабудки і витончені троянди однаково привабливі. Щедро нам дарують свій аромат біленькі скромні квіти жасмину і розкішні півонії. Кожна квітка – це окраса нашого життя. Той, хто любить квіти, піклується про них, знає, що у рослин […]...
30. Останні квіти осені – IІ варіант II варіант Восени розквітає багато квітів. Деякі тримаються аж до холодів. Останніми наприкінці осені квітнуть хризантеми. Вже все відшуміло, відцвіло, зів’яла трава, на багатьох деревах вже зовсім немає листя. А вони гордо стоять, здається, що їм навіть подобається прохолода. Хризантеми бувають різних кольорів: білі, жовті, темно-червоні. Можуть рости на одній стеблині цілим букетом з невеликих, з терпким гіркуватим запахом, квітів. Але мені більше подобаються великі білі квіти. На довгій стеблині, […]...
31. Хліб – батько, вода – мати – І варіант 8 клас І варіант Треба привчити себе все життя шанувати хліб. Не дивитися, що в магазинах його достатньо, що коштує він недорого. Треба пам’ятати, що кожна хлібина – це скарб, що в ній – нелегка праця багатьох людей. Часто навіть одна скоринка хліба рятувала людині життя підчас голоду або війни. Зараз ми можемо піти до крамниці і купити буханець, знаючи, що голод нам не загрожує. Та хіба це дає нам […]...
32. “У рідному краю і бур’янець пахне” – І варіант МИКОЛА ВОРОНИЙ 8 клас Й І варіант Творчість визначного поета М. Вороного має велике значення для розвитку української літератури. Він вводить в літературу нові жанрові форми. Для його творів характерна емоційність розвитку художньої дії, імпровізація. Часто патріотична лірика М. Вороного переплітається з традицією баладової пісенності. Такою є поема “Євшан-зілля”, яка була написана 1899 року. Джерелом твору був Галицько-Волинський літопис за Іпатіївським списком. На це вказує й епіграф поеми, що допомагає також зрозуміти […]...
33. Мої квіти Я люблю квіти. У залежності від пори року я вирощую їх у квітнику, на балконі, на підвіконні. Складання квіткових композицій є моїм улюбленим заняттям. Квіти слід зрізати рано вранці. Жоржини, гладіолуси, лілії треба ставити в скляну високу, досить важку вазу, щоб букет ненароком не перекинувся, а незабудки, запашний горошок, чорнобривці – у низьку керамічну тарелю зі спеціальними дірочками. Минулого тижня на мій день народження хлопчики-однокласники подарували мені троянди. Та поки […]...
34. Жива зелена аптека 6 КЛАС НЕЛІТЕРАТУРНІ ТЕМИ Жива зелена аптека У селі мою бабусю вважають знахаркою, а я думаю, що вона справжня чарівниця. Я часто прошу її взяти мене в поле, на луки чи в ліс, коли вона йде туди по лікарські рослини. Бабуся знає, коли треба рвати ту чи іншу квітку, де ховаються гриби, як правильно сушити і зберігати трави. Одного разу вона сказала мені, що поле, луки й ліс – це […]...
35. “У рідному краю і бур’янець пахне” – ІІ варіант МИКОЛА ВОРОНИЙ 8 клас Й II варіант У наші дні повертаються із забуття імена багатьох прославлених українців, які за часів Сталіна й застою були несправедливо звинувачені у націоналізмі. Серед них – талановитий поет, історик, перекладач, патріот Микола Вороний. “Україно! Мамо люба!” – звертається поет до Вітчизни. Він, як справжній син своєї землі, любить і Україну, і її народ, у якого намагалися вкрасти і мову, і культуру, і Батьківщину. Саме цією любов’ю пройнята […]...
36. Традиція – свято зеленого лісу Традиція – свято зеленого лісу У селі прибрана кожна хата : гілки над дверима й вікнами, на воротах берізками осичина вкопана, а зайди до хати – пахне лісом і травами, бо на долівці зілля, букети на вікнах, клечання на покуті й стінах. Люди святкують Зелену неділю – давнє язичницьке свято на честь розквітлої зелені, що відзначається тепер на Трійцю. Упродовж тижня та зелень буде прихистком для душ померлих, які тепер […]...
37. Осінні мелодії Володимира Сосюри і Максима Рильського Природа рідного краю завжди була джерелом натхнення для В. Сосюри і М. Рильського. Та осінні мелодії їхніх віршів вражають особливою красою і витонченістю. Багряний лист, пожовклі трави, Мелодій осені краса, – Так писав про свою улюблену пору року В. Сосюра. Айстри, жоржини – головні герої його творів про природу. Облітає під вітром жоржина, Знов печаль на небеснім чолі… А ось про айстри: І, щастя квіти запізнілі, Сумують айстри у саду… […]...
38. Останні квіти осені – I варіант І варіант Так марили айстри в саду восени, Так марили айстри і ждали весни А ранок стрівав їх холодним дощем І плакав десь вітер в саду за кущем… Олесь Кінець осені, а квіти все ще стоять на покритих снігом клумбах. Ця вишукана краса, що даремно гине серед байдужості і холоду, сповнює мою душу сумними думками. Колись ці квіти були бездиханним насінням. Але хтось подарував їм право жити, цвісти. З якою […]...
39. Невмирущість кохання в баладі “Тополя” – ІІ варіант – ТАРАС ШЕВЧЕНКО II варіант Мене глибоко вразила балада Т. Г. Шевченка “Тополя”, написана за мотивами усної народної творчості. В ній зображені глибокі переживання дівчини, яку доля розлучила з коханим. Минув рік, минув другий, а парубок не повертається. Дівчина страждає: Не співає чорнобрива, Стоя під вербою; Не співає, – як сирота, Білим світом нудить. Вона не зрікається своїх почуттів навіть заради заміжжя з старим та багатим чоловіком, адже “любить його серце не навчити”. […]...
40. Прізвища в оповіданні А. Чехова “Хамелеон”, що слугують засобом характеристики героїв Прізвища в оповіданні А. Чехова “Хамелеон”, що слугують засобом характеристики героїв І. Тема оповідання А. Чехова “Хамелеон”. ІІ. Смисл назви оповідання “Хамелеон”. ІІІ. Прізвища героїв, що слугують засобом характеристики героїв. 1. Поліцейський наглядач Очумєлов. 2. Золотих справ майстер Хрюкін. 3. Генерал Жигалов. ІV. Сміх крізь сльози....