На мою думку, це твердження звучить дещо суперечливо при буквальному прочитанні. Адже шанобливість – це ставлення до людини з повагою, з врахуванням її особистості, інтересів, життєвого досвіду. Але всього цього замало для того, аби викликати в когось почуття любові, бо любов – явище глибоке, таємниче та багатогранне.
Швидше за все, правильно буде інтерпретувати думку Б. Грасіана так: шанобливе ставлення до людей у більшості випадків викликає в них позитивне ставлення до тебе. Тому що кожний оцінить те, що ти поважаєш його індивідуальність,
Традиція українського народу – шанобливе ставлення до людей старшого покоління. Згадаємо ставлення українців до батьків, старих, старців-кобзарів, козацьких отаманів. Бо це люди з багатим життєвим досвідом, наділені мудрістю та цінними знаннями. Втрата поваги одне до одного не приводить ні до чого доброго, як це майстерно змалював І. Нечуй-Левицький у “Кайдашевій сім’ї”.
Коли люди починають ставити будь-що – матеріальні блага чи престиж – вище за особистість інших, їхні добрі стосунки стають неможливими.
І тут дуже важливо, щоб твоя шанобливість була щирою та безкорисною й не переходила в грубі лестощі. Бо якщо так, то це означає, що тобі чогось потрібно від людини, а твоє справжнє ставлення до нього може бути зовсім неприязне. І в такому випадку людина рано чи пізно відчує, що її використовують, і відвернеться від тебе. Можливо, ти отримаєш щось завдяки своєму підлещуванню, але втратиш шанс на справжню дружбу та повагу.
Мені здається, це твердження може бути вірним і в тому випадку, коли стосується лише зовнішнього вияву доброго ставлення до малознайомих чи незнайомих людей. Тобто, простого етикету. Адже нам зовсім не важко бути ввічливими – привітатися з сусідом з під’їзду, говорити “дякую”, “будь ласка”. І хоч це дрібниці, але нам самим приємніше спілкуватися з ввічливою людиною.
Отже, шанобливість – це справді ключ до взаєморозуміння та поваги між людьми.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)Related posts:
- Твір за поемою “Євшан-зілля” Історична пам’ять – це святиня народного духу, велич, доблесть і міць держави, надійний гарант єдності, наступності і спадкоємності поколінь, згуртування нації, атрибут шляхетності національної вдачі, запорука щасливої долі. Цю істину прекрасно розумів Микола Кіндратович Вороний – видатний діяч української культури, творчість якого припадає на злам ХІХ-ХХ стст. Поезія М. Вороного глибоко патріотична. Вірш “Краю мій рідний”, датований 1908 роком, нагадує вірш Б. Грінченка “Смутні картини” . Створені різними поетами в […]...
- Твір Проблема історичної пам’яті народу в поемі Миколи Вороного “Євшан-зілля” Проблема історичної пам’яті народу в поемі Миколи Вороного “Євшан-зілля” Не раз закликали митці не відриватися від рідної землі, не забувати, “яких батьків ми діти”. Здавна проблема збереження історичної пам’яті бентежила серця – про це свідчать старовинні легенди. Людина не може не належати до певного народу з його традиціями, а втративши їх, залишатися повноцінною людиною.. Про це йдеться у поемі Миколи Вороного “Євшан-зілля”, в основі якої лежить стара легенда. Вперше цю […]...
- Пишемо твір: Проблема історичної пам’яті в поемі Миколи Вороного “Євшан-зілля” В давніх літописах наших Єсть одно оповідання… Я читаю ці рядки, і перед моїми очима постає Україна – зкривавлена, розбита. Я бачу її рятівників – гетьманів “батька” Богдана, Петра Дорошенка, які намагалися підняти її з руїн, але марно. Про історичну минувшину нашої країни є немало історичних дум, пісень. Драматичної історії торкнувся і Микола Вороний у своїй поемі “Євшан-зілля”. Цілющим та чарівним зіллям у народі привертали хлопця до дівчини або навпаки, […]...
- Твір Пpоблема істоpичної пам’яті наpоду в поемі Миколи Воpоного Євшан-зілля Пpоблема істоpичної пам’яті наpоду в поемі Миколи Воpоного “Євшан-зілля” В усі часи пеpедові уми людства були пеpеконані, що без минулого нема майбутнього. Це насампеpед стосується Укpаїни, яка пpойшла теpнистий шлях до своєї незалежності. Істоpія – це життєвий коpінь, на якому тpимається нація, наpод. “Яке коpіння, таке й насіння”, – твеpдить наpодна мудpість. Геніальний Шевченко в посланні “І меpтвим, і живим…” з болем у сеpці звеpтається до своїх сучасників із закликом […]...
- Народна пам’ять, або Як написати твір за поемою Миколи Вороного “Євшан-зілля” Народився Микола Кіндратович Вороний у 1871 році на Катеринославщині в заможній сім’ї ремісників, що зберігала українські традиції. Батько походив із селян, був онуком кріпака, який свого часу зумів записатися до міщан. Зате мати була з роду відомих українських діячів культури, до яких належав Прокіп Кола-чинський, ректор Києво-Могилянської академії. Мати передала малому хлопцеві у спадок палку любов до української культури, до народних звичаїв, повір’їв, до української казки, пісні, легенди, а також […]...
- Про культуру мовлення українців – твори на нелітературні теми – твори з розвитку мовлення – учнівські твори – твір Я вважаю, що на сучасному етапі питання культури мовлення особливо гостро стоїть перед молоддю. Рівень мовної культури сприяє вихованню всебічно розвиненої особистості, громадянина незалежної України. Ми захоплюємось історією своєї держави, її символами, способом життя українського народу, його культурою. Через твори художньої літератури ми вивчаємо менталітет українців, характерними рисами яких є честь, справедливість, патріотизм, совісність, шанобливість, повага до праці й людей праці, до матері, жінки-берегині, а також милосердя, доброта, співчуття до […]...
- “Червоне – то любов, а чорне – то журба…”. Твір на тему лірика Д. Павличка Любов – це найпрекрасніше почуття, яке може виникнути в людини. Почуття любові – це пробудження всього світлого і чудового в живій душі. Без любові ніколи не буде життя на землі. Це почуття святе, перед ним ніхто не встоїть. Кохання – це чисте і світле почуття людини. Якщо вона пережила це почуття, то по-справжньому щаслива. Кожна людина мріє про своє велике особливе кохання. Ці теми були вічними темами багатьох творів відомих […]...
- Твір: любов до рідної землі у творчості Андрія Малишка Людська доля завжди була невід’ємною часткою долі Батьківщини, місця, де ти народився. Ти живеш її смутками, її радощами, ти дихаєш її повітрям, ти їси її хліб, що виріс на її полях. Андрій Малишко теж народився на Україні і розумів, яке це щастя – жити на рідній землі, віддавати їй свою любов, свою працю. Цього його навчила мати. Забита селянська жінка зуміла відкрити малому Андрію світ, де поряд ідуть казка і […]...
- Любов Возного – почуття щире чи корисливе? Найбільше почуття, що є в серці людини,- кохання. Коли воно зароджується, то і світ здається прекраснішим, і небо блакитнішим, і люди привітнішими. Воно може змінити людину, зробити її щасливою. Кохання приходить нежданно. Може, і возного Тетерваковського воно застало зненацька, коли він вперше побачив Наталку. Возний сам зізнається: “Так знай же, що я тебе давно уже полюбив, як тільки ви перейшли жити у наше село”. Він щиро любить дівчину, бо і […]...
- Червоне – то любов, а чорне – то журба, або Як написати твір за лірикою Павличка Дмитро Павличко увійшов в українську новітню поезію як продовжувач традицій інтимної лірики В. Сосюри. Навіть в ранніх збірках ми зустрічаємо схвильовані поезії про юнацьке кохання у поетичних циклах під назвами “Пахощі хвої”, “Гранослов”; у збірках “Сонети подільської осені”, “Таємниця твого обличчя”. Справжніми перлинами лірики про кохання можна вважати вірші “Коли ми йшли удвох з тобою”, “Земля”, “Радуйся, дівчино, разом зі мною”, “Я стужився, мила, за тобою…”, “Пахне хлібом трава” та […]...
- Ще раз про любов – твори на вільну тему – твори з розвитку мовлення – учнівські твори – твір Нет огня – огня любви чудесней. М. Горький Говорять, що світ існує завдяки любові, що саме любов спонукує чинити добрі справи, надихає творців, змінює саму людину: піднімає її душу, робить її гарнішою, сильнішою, добрішою. Дійсно, любов – це велика сила, перемогти яку ніхто і ніколи не зможе. Кожному закоханому здається, що до нього ніхто так не любив, що його любов особлива, найбільша, найщиріша і на все життя. Це справедливо, тому […]...
- Євшан-зілля – символ рідного краю Поема Миколи Вороного “Євшан-зілля” розповідає про ту частину історії України, що стосується княжої доби. Описана в ній доля юнака-половця, який потрапив у полон і забув свою Батьківщину. Така біда, як полон, неволя, необхідність жити в чужому краї, не обходила українців. У воєнних походах потрапляли вони у полон до ворога. Під час набігів на Київську Русь поневолювали наш народ кримські татари, турки, інші вороги, плюндрували землю, забирали в рабство жінок, дітей. […]...
- Проблема історичної пам’яті народу в поемі “Євшан – зілля” Ім’я Миколи Вороного назавжди ввійшло в українську літературу. Але тридцять років твори його не могли зустрітися з читачем. Творчість М. Вороного не вписувалась у прокрустове ложе літератури того часу. Його хотіли бачити прямим і однозначним, рівним і однотипним. Але він був різнобарвним, багатотемним, непостійним, неповторним, то сумним, то життєрадісним. Він хотів, як і Іван Франко, Михайло Коцюбинський, Леся Українка, вивести українську літературу на європейський і світовий рівень. Поезія М. Вороного […]...
- Твір Чеpвоне – то любов, а чоpне – то жуpба Чеpвоне – то любов, а чоpне – то жуpба Твоpчість Дмитpа Павличка з’єднує стаpше покоління класиків укpаїнської поезії з поколінням початку 60-х pоків, яке так по-молодечому голосно заявило пpо себе. Поезія Павличка не лише відобpажає свою добу, але й виpажає свою добу, чутлива до нових пpикмет часу. З особливою теплотою поет оспівує животвоpні емоції кохання. Тема кохання – одна з хаpактеpних для поета. Обpаз коханої пеpетвоpюється в його поезіях у […]...
- Проблема вірності людини рідному краю, відданості своїй нації у поемі “Євшан-зілля” Талановитий український поет, перекладач, критик та історик вітчизняної літератури, пропагандист української культури Микола Вороний довгий час був невідомий нам, бо його ім’я і творчість були заборонені. А поет лише намагався вивести українську літературу на європейський рівень. Для поезії М. Вороного характерні глибокі філософські роздуми, патріотизм і гаряче бажання бачити щасливим рідний народ, рідну Україну. У поемі “Євшан-зілля” М. Вороний порушує проблему вірності людини рідному краєві, своєму народові. Використавши легенду про […]...
- Проблеми історичної пам’яті народу в поемі “Євшан-зілля” Народ живий, доки живе його історична пам’ять. Це незаперечна істина, яка примушувала не одне покоління українських письменників знову і знову повертатися до славних чи ганебних сторінок минувшини. Щоб з мовчазної згоди своїх байдужих дітей не стала Україна країною без минулого і майбутнього. Як полум’яний патріот Вітчизни Микола Вороний – своєрідна, складна й суперечлива постать в історії української літератури початку XX століття – завжди намагався “іти за віком”. Поет вболівав за […]...
- Опис картини Тиціана “Любов Небесна та Любов Земна” Ця картина була намальована Тиціаном на замовлення Ніколо Ауреліо, представника однієї з найбільш впливових венеціанський сімей з нагоди його одруження, її тема не була обговорена попередньо, Тиціан взяв на себе сміливість втілити в картині алегорію кохання. Очікування замовника були перевершені. Ідея двох Венерсестер, що уособлюють дві різноманітності кохання, була вперше визнана флорентійськими гуманістами XV століття. Небесна Венера символізувала кохання, котре збуджувалось роздумами про вічне й божественне, земна Венера являла красу, […]...
- Твір по оповіданню Джека Лондона “Любов до життя” Джек Лондон у своїй творчості завжди намагається знайти відповідь на вічне питання: у чому сенс життя? Мені здається, що для нього це – боротьбО. У його оповіданні “Любов до життя” головний герой бореться за своє життя із природою й звірами. І зрештою перемагає. У Джека Лондона дуже багато оповідань про американську північ, про важкої й повної небезпек життя там. Головний герой одного такого оповідання “Любов до життя” разом зі своїм […]...
- Твір на тему – Показ козацького лицарства й любов і до України в романі П. Куліша “Чорна рада” Багатогранна діяльність Пантелеймона Куліша нерозривно пов’язана з вивченням світогляду й вдачі українського народу. Важливою сторінкою його життя є його дружба з Тарасом Шевченком, їх єднає любов до України, її мови, народу, також інтерес до славного минулого, прагнення служити Батьківщині. Найпомітніше місце у творчому доробку П. Куліша посідає історичний роман “Чорна рада. Хроніка 1663 року”, це своєрідна енциклопедія українознавства, на сторінках котрої ми зустрічаємо й чарівну Лесю Череванівну, і суворого у […]...
- Твір Любов до народної пісні в поезії М. Рильського “Пісні” Любов до народної пісні в поезії М. Рильського “Пісні” Лірика Максима Рильського зросла на благодатному грунті народної творчості, зокрема, піснях. Поезії майстра слова підкорюють щирістю й добритою, любов’ю до надбань рідного народу. Вірш “Пісні” – гімн талановитому українському народу – створювачу надзвичайного скарбу, я кий чарує й полонить, хвилює й закликає. М. Рильський називає пісні цілющими травами, “в них юність виникає друга, висока світиться душа”. При всій високості любові до […]...
- Твір-мініатюра на тему “Любов – це кара чи нагорода?” за новелою О. Гончара “Залізний острів” Роман Олеся Гончара “Тронка” є унікальним твором як з точки зору порушених письменником проблем, так і з точки зору композиційної побудови. О. Гончару вдалося незвичайно складним способом схрестити найболючіші людські проблеми и висвітлити, з яким духовним і моральним багажем людина постає на порозі третього тисячоліття. Читаючи новели з роману, ми добре бачимо, наскільки незахищеною людина є перед викликами сучасної цивілізації, наскільки незахищеними є найцінніші людські почуття, зокрема кохання. За сюжетом […]...
- Твір Людська доля та любов до pідної землі в твоpчості Андpія Малишка Людська доля та любов до pідної землі в твоpчості Андpія Малишка Андpій Малишко і наpодна пісня. Так, саме наpодна, бо поpяд з піснею фольклоpною люди співають пісні, ствоpені на слова Малишка, інколи не замислюючись над тим, хто автоp? Уявити нашу Укpаїну без пісень не можливо. Hе можливо уявити нашого наpоду, позбавленого поезій Малишка. В них – і любов до життя, до землі, до Батьківщини, до матеpі, до коханої, в них […]...
- Спалах любові до рідної землі за поемою Вороного “Євшан-зілля” Народ живий, доки живе його історична пам’ять. Це незаперечна істина, яка давала можливість не одному поколінню українських письменників знову і знову повертатися до славних чи ганебних сторінок минувшини. Не раз закликали митці не відриватися від рідної землі, не забувати, “яких батьків ми діти”. Здавна проблема збереження історичної пам’яті бентежила серця – про це свідчать старовинні легенди. Людина не може не належати до певного народу з його традиціями, а втративши їх […]...
- Проблема історичної пам’яті народу в поемі Миколи Вороного “Евшан-зілля” Батьківщину не обирають, вона, як мати, завжди одна. Це наша Вітчизна сповнює душу дивними піснями, напоює чар-зіллям широких степів та буйних лісів, полонить цілющими пахощами рідної землі. І все це живе в нас змалечку, успадковане від далеких пращурів. Часом людина відривається від рідного коріння, мандрує в далекі світи, переймає чужі звичаї, заглушуючи в собі голос родової пам’яті. А чужина ловить душу у свої тенета, відлучає від рідної матері, а потім […]...
- Чар-зілля Колись, коли я була ще зовсім маленька, бабуся розповідала мені одну історію про сина татаро-монгольського хана, якого київський князь забрав у полон ще зовсім маленьким. Полюбився хлопчик князю. Виховали його справжнім воїном. І не пам’ятав хлопчина, звідки його корені і хто він є насправді. А хан сумував за своєю дитиною, мучився питанням, як повернути сина додому, якщо він не пам’ятає, де він, цей дім. Що тільки не випробував хан за […]...
- Проблема історичної пам’яті народу в поемі М. Вороного “Євшан-зілля” Микола Вороний – своєрідна, складна і суперечлива постать в історії української літератури початку XX століття. Поет, перекладач, артист, режисер та історик українського театру, мистецтвознавець, він був багатогранною творчою особистістю. Поетична спадщина Вороного виразно відбиває суспільні, естетичні погляди поета, який гаряче любив свою Україну. У циклі “З хвиль боротьби” поет щиро вболіває за долю рідного краю і тих, хто його відцурався. Особливо виразно ця тема звучить у поемі Вороного “Євшан-зілля”. Твір […]...
- Цілюще зілля 9 клас Рослини служили людині ще в далекі часи, віддалені від нас на кілька тисячоліть. Здавна наші предки знали, яким зіллям можна вилікувати ту чи іншу хворобу. У селах були так звані знахарки, що цінувалися краще від лікаря, бо вони зберігали пам’ять багатьох поколінь. Але використовувалися квіти не тільки з лікувальною метою, вони також прикрашали садиби, хати, дівчата плели вінки, щоб виглядати святково. Які ж квіти найбільше полюбляють на Україні? […]...
- Євшан-зілля – символ рідкого краю І виріс я па чужині, І сивію в чужому краї.. Тарас Шевченко Поема Миколи Вороного “Євшан-зілля” розповідає про ту частину історії України, що стосується княжої доби. Описана в ній доля юнака-половця, який потрапив у полон і забув свою Батьківщину. Така біда, як полон, неволя, необхідність жити в чужому краї, не обходила українців. У воєнних походах потрапляли вони у полон до ворога. Під час набігів на Київську Русь поневолювали наш народ […]...
- Життя – це любов В основі життя закладена любов. Частіше промовляйте: “Що я можу зробити для тебе?” Але дуже часто доводиться чути: “Що ти зробиш для мене?” Любов у своїй суті потребує від людини розкриття найкращих рис: доброти, співчуття, життєрадісності. А також постійного прагнення до досконалості. Чим більше будеш віддавати душевного тепла іншим, тим швидше воно повернеться. У житті трапляються найрізноманітніші ситуації. І від того, хто буде поруч, залежить щастя людини. Адже є люди, […]...
- Важлива думка християнського вчення – любов до людини Слова, з якими Ісус Христос звернувся до учнів, зійшовши на гору, відомі як Нагірна проповідь, або Проповідь на горі, і є основою вчення Христа. Ісус називає щасливими вбогих духом, засмучених, спраглих, милостивих, чистих серцем, вигнаних за правду і зганьблених – тих, кого світ не шанує, а зневажає. Господь підкреслює: що авторитетне для світу, не завжди шановане в Нього. Спілкування людини з Богом відбувається через молитву. Молитва – це не бездумне […]...
- Тема збереження історичної пам’яті в поемі “Євшан-зілля” Для кожної людини надзвичайно важливо знати й відчувати, що вона не сама в цьому світі, що в неї є рідні, що на неї завжди чекають і їй є куди повернутися. Де б ми не були, які б дива не бачили, але справжній затишок можна знайти лише вдома, у рідній країні. Тільки тут радість буде справжньою, а горе розділять близькі по духу й крові люди. Любов до рідного краю є необхідною […]...
- У неділю рано зілля копала За повістю, у циганському таборі панують жорстокі родові звичаї, тут усі цигани беззастережно підкоряються наказові отамана. У цьому О. Кобилянська теж ішла за циганським фольклором, бо на час написання повісті в таборах уже не було такої покори отаманові табору. Навіть у циганському фольклорі, коли говориться про суворі порядки й необмежену владу вайди, зазначається, що це було “колись”, “давно”, “про це я від батька чув” та ін. А в легенді “Циганка-герцогиня”, […]...
- Літописна основа сюжету поеми М. Вороного “Евшан-зілля” Микола Вороний – талановитий поет і критик, історик і перекладач. Та працювати на повну силу він не міг через переслідування, звинувачення в контрреволюційній діяльності, арешти. А вся провина полягала в тому, що поет дуже любив свій край, український народ, уболівав за Його долю. Цікавився М. Вороний історією України, знайомився з літописами, працював з архівними документами. У Галицько-Волинському літописі він знайшов один факт, який його дуже зацікавив. Князь Володимир Мономах під […]...
- Пpоблема істоpичної пам’яті наpоду в поемі Миколи Воpоного “Євшан-зілля” В усі часи пеpедові уми людства були пеpеконані, що без минулого нема майбутнього. Це насампеpед стосується Укpаїни, яка пpойшла теpнистий шлях до своєї незалежності. Істоpія – це життєвий коpінь, на якому тpимається нація, наpод. “Яке коpіння, таке й насіння”, – твеpдить наpодна мудpість. Геніальний Шевченко в посланні “І меpтвим, і живим…” з болем у сеpці звеpтається до своїх сучасників із закликом звеpнути погляди у минуле, вивчити спpавжню істоpію, спитати себе: […]...
- Проблема історичної пам’яті в поемі “Євшан-зілля” Поему “Євшан-зілля” написав талановитий письменник Микола Вороний. Для його поезії характерні глибокі філософські роздуми, гаряче бажання щастя рідному народу. У поемі “Євшан-зілля” автор розкриває проблему вірності людини рідному краєві, своєму народові. На мою думку, це найголовніше, бо треба любити, поважати і ніколи не забувати рідний край. У своїй поемі М. Вороний звертається до людей, які відмовилися від своєї Батьківщини, які потрапили на чужу землю і забули рідну мову. Я думаю, […]...
- Світом править любов Із середини ХІІ століття в Європі набуває розвитку могутній культурний рух Відродження, біля першовитоків якою стоїть “Божественна комедія” Данте Аліг’єрі. Своїм твором великий італієць прагнув “вирвати усіх живих з кігтів недолі й повести їх до щастя”. Комедія від першої до останньої сторінки пройнята постійним пошуком нового шляху в житті, який повинна обрати кожна людина. Проводячи своїх читачів через усі кола пекла, через чистилище до раю, автор показує не тільки середньовічній […]...
- Проблеми історичної пам’яті народу в поемі М. Вороного “Євшан-зілля” Навчи мене, навчи, о Чигирине! Колодязь твій глибокий не змілів. Усе святе, усе неповториме, Усе чекає невимовних слів… Л. Костенко Народ живий, доки живе його історична пам’ять. Це незаперечна істина, яка примушувала не одне покоління українських письменників знову і знову повертатися до славних чи ганебних сторінок минувшини. Щоб з мовчазної згоди своїх байдужих дітей не стала Україна країною без минулого і майбутнього. Як полум’яний патріот Вітчизни Микола Вороний – своєрідна, […]...
- Історична пам’ять народу в поемі Миколи Вороного “Євшан-зілля” Історична пам’ять народу в поемі Миколи Вороного “Євшан-зілля” Ім’я Миколи Вороного назавжди ввійшло в українську літературу. Але тридцять років твори його не могли зустрітися з читачем. Творчість М. Вороного не вписувалась прокрустове ложе літератури того часу. Його хотіли бачити прямим і однозначним, рівним і однотипним. Але він був різнобарвним, багатотемним, непостійним, неповторним, то сумним, то життєрадісним. Він хотів, як і Іван Франко, Михайло Коцюбинський, Леся Українка, вивести українську літературу на […]...
- Чим схвилювала мене повість О. Кобилянської “У неділю рано зілля копала’? Одним із найцікавіших у сюжетному та художньому плані творів О. Кобилянської є повість “У неділю рано зілля копала”. В його основу покладено мотив романтичної пісні-балади “Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці”. Цей твір зачаровує читача своїм яскравим народнопоетичним струменем, фольклорною поетикою, силою образів, взятих із самої гущавини народного життя. Сюжет твору розгортається за двома основними лініями, які перетинаються між собою. Перша лінія – це трагічна доля циганки Маври, […]...
- Тема вірності Батьківщині в поемі Миколи Вороного “Євшан-зілля” Тема вірності Батьківщині в поемі Миколи Вороного “Євшан-зілля” “Євшан-зілля” – це поетична інтерпретація легенди про юного половця, якого взяв полон Володимир Мономах. Життя хлопчика в чужині було розкішним: він ні в чому не знав відмови, жив у достатку. Все було б гаразд, але на Батьківщині половця залишився батько, що дуже тужив за сином і хотів повернути рідну дитину, бо батьківська любов найсильніша и світі. І от гудець іде до Києва […]...
Categories: Твори на різні теми