Чи розвивається народна творчість сьогодні?

Чи розвивається народна творчість сьогодні? Мені чомусь раніше здавалося, що усна народна творчість – це минувшина, щось таке, що давно записане, видрукуване і зберігається на полицях. Не раз доводилося слухати гуртові співи в дорослій компанії.

Але співали в основному одні й ті ж пісні. Не один раз я замислювався над тим, чи розвивається народна творчість зараз, у наші дні. Спершу мені здавалося, що зараз вона не розвивається, бо мені невідомі сучасні народні пісні, весь час я чую тільки старі, записані багато років тому. Спершу я не розумів причин, чому раніше пісні творилися, а сьогодні я не бачу цього процесу. Але які ж причини, що вони не творяться?

Невже раніше люди були більш творчими, а зараз ні? Але ж так не може бути. Як же знайти причини такого мовчання?

Виникла ще одна думка: а може, пісенна народна творчість набула інших форм, про які ми не здогадуємося? За всіма ознаками, що притаманні пісенній усній народній творчості, я став досліджувати, чи є якісь пісні, які підпадають під ці ознаки? І ось що з’ясувалося: ми маємо велику кількість пісень, які люди залюбки співають

нарівні з традиційно народними піснями, але на відміну від народних пісень ці пісні мають авторів, їх створили поети і композитори. І кожна пісня має своє життя. Я провів невелике опитування і з’ясувалося, що найчастіше співаються пісні, створені авторами за останні 20-25 років. Часто можна почути: Мамо, мамо вічна і кохана,

Ви пробачте, що був неуважний. Знаю, ви молилися за мене Дні і ночі, сива моя нене. І мало хто при цьому згадує, що слова написав М. Луків. Моя бабуся і дідусь залюбки співають пісню, яку вважають народною і яка до-сьогодні залишається популярною у співочих гуртах:

Гуцулко Ксеню, я тобі на трембіті Лиш одній в цілім світі Розкажу про любов…

І таких пісень, які співає не одне покоління, багато. І назви вони мають часто не такі, як давали їм автори: “Про тополю”, “Про мамину вишню”, “По стежині дівча ішло”, “Чорнобривців насіяла мати”, “Сіло сонце…”, “Ой летіли дикі гуси…” І ще можна багато пісень перераховувати. Тож я дійшов такого висновку, що ці пісні за всіма ознаками є народними: їх співають, вони передаються усно, мають віршовану форму, невеликі за обсягом і мають деякі варіанти. Єдине зауваження: це пісні літературного походження, що стали народними, але не завжди ті, хто співають ці пісні, напевно знають їх авторів. Ми можемо стверджувати, що пісенний жанр народної творчості живе і сьогодні. Якийсь період історичного розвитку буде кликати до життя ті чи інші жанри народної творчості або певні теми. У часи козаччини, наприклад, були популярні маршові пісні, думи.

Коли у нашій країні почалися демократичні процеси, то маршові пісні стали теж популярними і серед них такі пісні, де авторство достеменно відоме – це на слова Івана Франка, Миколи Вороного, Олександра Олеся. Але виконувалися вони поряд з іншими народними піснями і самі ставали народними. Серед мітингуючих мені доводилося чути: За Україну,

За її волю, За честь і славу, За народ! А які жанри усної народної творчості живуть сьогодні?

Пісні, казки, сучасні приказки, прислів’я і невмирущий жанр – анекдоти, який буде жити віки. Прислухайтесь, шануйте, поважайте народну творчість – скарбницю нашої мудрості, нашої історії, яку ми передамо наступним поколінням.





Чи розвивається народна творчість сьогодні?

Categories: Твори з літератури