Автотраса змінює вбрання

Related posts:

1. Автотраса змінює пейзаж Наш будинок стоїть на проспекті. Повз нього вдень і вночі снують автомобілі, Навіть тротуари нерідко служать для них стоянками. Шосе в багатьох місцях пошкоджено автомобілями. Свою справу роблять сніг і дощ, спека і морози. Правда, трасу час від часу ремонтують, але цей так званий клаптевий ремонт довго не витримує навантажень. За лічені місяці асфальтні клаптики, накладені на вибоїни, стають непридатними, і авто і тролейбуси знову підстрибують на ямах, різко вищать […]...
2. Унраїнсьне традиційне вбрання й мода сьогодення Я дуже пишаюся тим, що значну частину одягу мені власноруч пошила мату­ся. Іноді я можу уявити себе справжнім дизайнером! Коли у мами є вільний час, ми з радістю сідаємо за шиття, lіe така цікава справа: вигадувати моделі, будувати ескізи, вибирати тканини в крамниці. Мені не завжди вдається вигадати все від початку до кінця, звісно, більша частина роботи у мами, – вона вправна майстри­ня. та й фантазія в неї чудова. Я […]...
3. Як ми прикрашали ялинку до Різдва Наш будинок старий, довоєнний. Він розташований на центральному проспекті міста. Мимо безупинно їдуть машини, дзенькають трамваї, сигналять тролейбуси. Наш будинок виділяється серед інших у кварталі. У ньому всього п’ять поверхів, але він виглядає велично. Дерева біля будинку роблять його ще привабливішим. Це головним чином старі тополі. Серед них – одна ялина. Ніхто вже не скаже, коли її посадили. Може, ще перші мешканці будинку. На ній і взимку, і влітку темна […]...
4. Ранкова пробіжка Люди, що бігають щоранку заради здоров’я! у нас поки що навдивовижу. Мої батьки зранку виходять на пробіжку і мене запрошують із собою. Але як важко покинути тепле ліжко та ще й відразу включитися у біг. Щоразу я даю собі слово, що з понеділка почну нове життя: встану разом з батьками, одягну спортивний костюм, кросівки і вийду на бігову доріжку. Біля нашого будинку спеціальної доріжки для бігу немає. Тому батьки, коли […]...
5. Яке місто мені хотілося б побудувати Коли я була дитиною, то часто уявляла собі, що живу в місті, де всі будинки побудовані з плиток шоколаду, паркани – з печива, а замість води в річці лимонад. У моєму місті не треба було ходити до дитячого садка і рано лягати спати. По телевізору там показували б тільки мультфільми. Я “населяла” це місто казковими персонажами. Це було моє ідеальне місто. Якщо мені було смутно або страшно, я “ішла” туди. […]...
6. Моя майстерня У нашому будинку є підвал. Колись там моя мати ставила мішки з картоплею, але зараз вона ставить їх на балконі, а підвал віддали мені. Там я влаштував майстерню. Саме посередині майстерні стоять укріплені лещата. Біля стін – стелаж для інструментів, який я сам зробив, а також лавка та велике крісло. Це крісло подарував мені батько. Він у мене директор театру. Він казав, що це крісло списане, але на ньому ще […]...
7. Розповідь про вулицю, на якій я живу Моя вулиця 1. Я живу на тихій вузькій вуличці, яка називається провулок Зелений. Вона тягнеться вбік від шумного проспекту, тому з мого двора видно дахи багатоповерхових будинків. Навесні та влітку моя вулиця потопає в квітах та зелені дерев. По ній рідко їздять автомобілі, тому можна грати прямо посеред дороги. Ще недавно вона навіть не була заасфальтована, а тепер по ній приємно кататися на велосипеді. Завдяки тому, що вона тиха, по […]...
8. Іван Франко – трибун народний. Життя та доля письменника Франка І. І. Франко – легендарний Каменяр. ІІ. І. Франко – син сільського коваля. 1. “Правдива іскра Прометея злетіла з батькового ковадла…” 2. “Пісня і праця” – великі дві сили. 3. Тяжка доля поета. 4. І. Франко – академія в одній особі. 5. Шлях боротьби і тяжких випробувань. 6. Віра поета у світле майбутнє народу. 7. І. Франко – корифей науково-літературного життя Західної України. ІІІ. “Ми не можемо назвати, мабуть, жодної […]...
9. Надійна опора духовного життя По-давньому височать на землі великі пам’ятники духу – собори, обрамлені витягнутими вгору спорудами нового віку техніки. По-давньому неспокійна людина хапається клаптика теплої землі й високого неба, . щоб Відчути точку опори, щоб на мить знайти саму себе і спробувати щось у собі осягнути. Але землю вкривають бетон і асфальт, небо затягується димами, і кудись шалено, в метушливій тривозі летить життя, засмоктує, Вимотує і не залишає тієї “чистої години” для душі, […]...
10. В. Короленко й Україна І. Дитячі роки В. Короленка. ІІ. Роки навчання. ІІІ. Полтавський період життя Короленка. Короленко жив у м. Полтава. Упродовж усього життя письменник співчував знедоленим, боровся з несправедливістю царської влади. 1902 р. він стає на захист селян, учасників аграрних заворушень у Полтавській губернії. 1906 р., виступаючи на захист українських селян проти керівника карної експедиції Філонова, Короленко пише “Відкритий лист статському раднику Філонову”, у якому висловив своє обурення. Після вбивства Філонова Короленка […]...
11. У кмітливості вороні не відмовиш Як відомо, ніколи миролюбний ворон не був викритий “у розбої”. Але найближчі його родичі – ворона сіра – має погану репутацію. Розорює гнізда птахів, качок, чайок, лисух. Нема птаха хитрішого і підступнішого, ніж ворона сіра. Особливо вона шаленіє, коли вигодовує пташенят. Цю ворону неважко впізнати. Пташка приємного сірого кольору, а голова, шия, крила і хвіст – чорного. Цорні дзьоб і лапи. Ворона – чудовий будівельник, хоч ніяких спеціальних навчальних закладів, […]...
12. Тексти для контрольних диктантів з теми “Фонетика” Взято з посібника для абітурієнтів “Українська мова” Козацук Г. О. Диктант 1 Поля починаються за Мокрою Долиною і тягнуться на північ аж до Берищанського лісу. Майже посередині їх перерізує широкий і розлогий яр, по дну якого колись текла річечка, котра з роками всохлася до струмка. Навпроти Удіївки яр перегороджений трьома греблями, й тепер там три ставки: два невеликі і один величезний – на півкілометра. На греблях ростуть верби, схили яру […]...
13. Хронотоп поеми М. В. Гоголя “Мертві душі” Об’єктом теперішнього дослідження є поема М. В. Гоголя “Мертві душі”. Предмет дослідження: хронотоп поеми М. В. Гоголя “Мертві душі”. Складне й цікаве відношення простору й часу – це один з улюблених прийомів Гоголя. Нам схотілося розібратися в особливостях хронотопа письменника, цим і пояснюється наш вибір теми Ціль роботи: визначити, що містить у собі поняття хронотопа; подивитися, як хронотоп “працює” у поемі М. В. Гоголя “Мертві душі”. Гіпотеза: ми припускаємо, що […]...
14. Казковість гоголівського циклу “Вечори на хуторі біля Диканьки” І. Реальність і казка у “Вечорах на хуторі біля Диканьки”. 1. Ліричний образ України – реальність. 2. Казковість – форма подання матеріалу. ІІ. Значення “Вечорів на хуторі біля Диканьки”. ІІІ. Мова “Вечорів на хуторі біля Диканьки”. Казка і реальність. ІV. Фантастичність – спосіб оцінки життєвих явищ.....
15. Струнні інструменти на виставці в нашому місті Перед вами ця прекрасна експозиція унікальних щипкових інструментів, яку організували аматори. Я пропоную вашій увазі зосередитися на тих інструментах, що набули популярності в Україні ще в давні часи й частково лишилися популярними й досі. …Колись дуже давно ходили селами незрячі чоловіки, які співали пісень, дум під акомпанемент кобзи, бандури або ліри. Тому й називали їх кобзарями, бандуристами, лірниками. Поруч з інструментами ви можете побачити світлини, на яких зображено співців із […]...
16. Комунікація як інструмент екологічної політики Комунікація? це свідоме прискорення процесів інформаційного обміну, у зв’язку з чим набагато збільшується ефективність таких обмінів. Німецький дослідник Луман під комунікацією розуміє процес, який об’єднує інформацію, повідомлення та розуміння в єдине ціле, до чого здатні приєднатися інші комунікаційні одиниці. Комунікація – це також вербальні та невербальні стосунки, обмін інформацією, поводження, порозуміння і його спроба, зв’язки, взаємозалежність тощо. Німецький дослідник Заксер вважає, що “сьогодні політичний процес стає все більш і більш […]...
17. Твір “Справжній друг пізнається в біді” Мій твір буде буде про те, що друг справді “пізнається в біді”. Я розповім, як у скрутну хвилину мені допоміг мій справжній друг Максим. Якось улітку ми разом з Максимом каталися на велосипедах та заїхали на чужу вулицю. Раптом із-за рогу вискочила зграя собак. Вони всі голосно загавкали. А одна невелика “моська” навіть напала на мене, намагаючись вкусити велосипеда за колесо. Ми з другом довго не чекали, багато не розмовляли, […]...
18. Громадський транспорт – Твір-опис з елементами роздуму На мій погляд, кращий спосіб подорожувати по місту – це ходити пішки. Коли ви ходите пішки, ви не залежите ні від якого виду транспорту. Ви можете милуватися красою будівель і пейзажів. А йдучи уздовж вулиць, ви можете піти, куди вам подобається. Це все переваги. Але, звичайно, незручність пішохідним прогулок – це час, який ви на них витрачаєте. Якщо вам не вистачає часу, і ви поспішаєте, краще скористатися будь-яким видом суспільного […]...
19. Твір за картиною “Їхав козак на війноньку” М. І. Кривенка Важкий час змальовує художник у своїй картині. Це було коли українські козаки боролися з Кримським ханством. Тоді скрутно жилось українському народові. На картині відобразив художник літо, навкруги зеленіє степ, цвітуть квіти. Десь далеко горить багаття і йде дим – це були сигнали тривоги. Таким був своєрідний телеграф у козаків. За короткий час у всіх полках знали про напад ворога. Так художник показав козаків готовими до бою. Засмучена дівчина стоїть біля […]...
20. Як я навчився плавати Як я навчився плавати Улітку я гостював у бабусі в селі. Там у мене є друг Вітько. Він мій одноліток. Одного разу ми вирушили з ним на човні порибалити. Ставок у селі не дуже глибокий, біля берега рибу не спіймаєш. Треба відплисти подалі. Ми так і вчинили. Випливли на середину ставка, закинули вудки, чекаємо. Не клює. Минула, мабуть, ціла година. Раптом мій поплавець занурився у воду. Я став тягнути – […]...
21. Прагнення і вчинки головних героїв повісті Я. Стельмаха “Химера лісового озера” Інтригуючи сюжет, тонкий гумор, яскраві постаті маленьких героїв – ось прикмети художніх творів для дітей Ярослава Стельмаха. У повісті “Химера лісового озера” автор змалював шукачів пригод, романтиків Митька та Сергія. Хлопці влітку зібралися до Митькової бабусі, щоб ловити комах для колекції, вудити рибу, купатися й ходити до лісу. Та сталася подія, яка змінила всі плани цих допитливих хлопчаків. Вони почали готуватися до зустрічі з чудовиськом, що живе в озері. Хлопці […]...
22. Мої враження від незвичайної пригоди Відомо чимало історій про те, як хижі звірі рятували людей. Мабуть, усі читали про Мауглі, якого вигодувала своїм молоком вовчиця. Вона прийняла людське дитинча за своє. За “свого” Мауглі визнавали усі звірі. Крім тигра. Але інші хижаки оберігали людське дитя і вдень, і вночі. Дивна поведінка тварин? Звісно. Але ця незвичайна пригода вразила мене найбільше. Здавалося б, зима, хуртовина… Але голодні вовки, надибавши легку поживу, не шматують її, а оберігають. […]...
23. Відпочинок біля моря Минулого літа мені пощастило відпочити біля Каспійського моря. Наші знайомі їхали до Дагестану своєю машиною й запропонували мені поїхати з ними. Шлях був неблизький. Ми перетнули україно-російський кордон і рухалися до Дагестану, де ми планували відпочити біля моря. Минули Ростовську область, Ставрополля. Липнева спека навіть ховрашків виганяла з нір, і вони стовпчиками стояли в степу, начебто спостерігали за рухом нашої машини. От і Дагестан. Попереду засинів Каспій. Я проводила практично […]...
24. Одного разу влітку Одного разу влітку я гостював у свого дядька-лісника. Він ішов із дому рано, повертався пізно. На мої питання, що він робить цілий день у лісі, дядько відповідав: “Роботи вистачає і влітку, й узимку. Охороняю ліс від браконьєрів, беру участь у санітарних вирубках сухих дерев, доглядаю за молодими деревцями. Та чи мало роботи в лісі!” Одного разу дядько повернувся додому раніше звичайного. Він приніс поранене совеня. Я вперше побачив цього птаха […]...
25. Люблю я осінь Із всіх пір року я найбільше люблю осінь. Може, тому чарівний пейзаж, що я побачив! минулою осінню, так запав мені в душу. Золотим жовтневим ранком я йшла через парк і насолоджувалася свіжим вологим повітрям. Чорний від учорашнього дощу асфальт блищав, а в калюжах відбивалося блакитне небо із пливучими по ньому білосніжними хмарами. Подекуди по воді вже плили опалі листочки, жовті із зеленуватими прожилками Доріжка вивела мене на широку галявину, що […]...
26. За селом Дорога за селом пішла круто вгору. Обіч неї на облогах ронила зерно кущувата падалішня мішаниця: жито, просо, гречка, – а то більше стояли безлисті од спеки бур’яни та сухо блищала павутина поміж ними. Неподалік від дороги хтось орав бовкуном, прокладаючи посеред сірого бур’янища чорну смужку ріллі. Вийшовши на гору, я озирнувся: далеко в низині, за Артилярщиною, мов на долоні, мріло в мареві моє село. Вузенькими колінцями вигиналася річка на луках, […]...
27. Подарунок міській липі Мені подобається наша привокзальна площа. Вона приваблює старовинною архітектурою залізничного вокзалу, збудувавши його ще у XІX столітті. На площі завжди багатолюдно. Приїжджі і просто мешканці міста, що прийшли сюди відпочити, милуються розкішними квітниками. А музичний фонтан у центрі площі вважається одним з найкращих у місті. Якщо близько підійти, краплі колючих бризок приємно охолоджують розпашіле обличча в пекучий полудень. Привокзальну площу обрамляють тендітні ряди старовинних лип. Липи одна в одну – […]...
28. Давайте знайомитися! На небагатолюдній вулиці, далеко від центра міста, відкрився сучасний супермаркет. Зовні він нагадує споруди подібних магазинів, що розкидані по всьому місту. Але одна важлива відмінність все-таки є. Підприємці створили біля супер-маркета смерекову алею. Тут ростуть розкішні блакитні смереки. Вони однакові на зріст, пухнасті. У їхніх кронах вільно горобцям, синицям. Зрідка на верхівку присяде сорока. Часом вона нагадує флюгер; крутиться туди й сюди, невгамовно і рішить про щось своє, а потім, […]...
29. Мова землі Земля прокидається щороку від сну. Здається, що коли збігають останні струмочки, то вона востаннє зітхає, щоб далі вдихнути на повні груди свіжого повітря й дати буяння всьому живому. Тоді настає справжня весна. А ще мені уявляється, що земля ніби звертається до нас: “Бережіть мене, я багата, я родюча. Піклуйтеся про мене – і ви не знатимете нестатків. Доглядайте мене, і вас ніколи не хвилюватиме майбутнє. Поважайте мене, я гідна такої […]...
30. Чи можна виправдати всі вчинки Володимира Дубровського? Чи можна виправдати всі вчинки Володимира Дубровського? Деякі – в жодному разі. Соромно було сидіти на шиї батька, приймати гостей. Соромно було залишатися у гвардії на батьківському утриманні. Цього виправдати не можна, адже Володимиру Андрійовичу, звісно, було відомо про малі батькові статки… Але я повністю виправдовую все, що сталося після смерті старого Дубровського. А що б він мав робити? Судитися?! Уже був суд, і засідатель Шабашкін, знаючи про незаконність своїх […]...
31. Гірський пейзаж у творах Алкмана, Гете і Лєрмонтова “У горах моє серце, а сам я – внизу…” – написав колись англійський поет Роберт Берне. Почуття невимовного щастя і свободи, величі Всесвіту – ось що і. ікс бути у горах! Коли піднімешся на саму верхівку, подивишся навколо – по – и. ічиш красу навколишнього світу. Ніби й невеличка гора Артема у Святогірську, і такий краєвид із неї відкривається – дух захоплює! Річка біля підніжжя – не­мов срібляста змійка, люди […]...
32. Скорочено Цар Плаксій та Лоскотон В. Симоненко Цареве сімейство Там, де гори і долини, Де гуляє вітровій, – Там цвіте краса – країна З дивним ім’ям Сльозолий. І колись в країні тій Був на троні цар Плаксій, Голова його мов бочка, Очі – ніби кавуни. В Плаксія було три дочки І плаксивих три сини. Цілими днями царева родина плакала. Плаксій пив дитячі сльози й наказує гвардії сльозівців карати тих, хто сміється. Дядько Лоскотон Але в тому диво […]...
33. Гніздо на даху будинку Ось вже який рік поспіль я проводжу літо у селі Іванівка у нас на Слобожаншині. Село невелике, два десятки дворів, колись тут вирувало життя, а потім молодь почала від’їжджати до міста. Поїхали й мої батьки – мама з татом, але корені не забувають: приїздять не лише відпочити, а й попрацювати. Я теж ні тільки байдики бити приїжджаю до бабусі з дідусем, а й допомагати по господарству. Наше село примітне тим, […]...
34. Колективне складання текстів описів художнього та офіційно-ділового стилів Моя кімната. Опис в офіційно-діловому стилі. Кімната, у якій я вчу уроки, велика, квадратна. Біля вікна стоїть стіл. За дверима стоїть шафа, а біля стіни – ліжко. Над ліжком висить картина. Опис у художньому стилі. Кімната, у якій я вчу уроки, велика, простора і світла. Біля вікна стоїть стіл. Він накритий білою скатертиною. На столі – ваза з польовими квітами. За дверима стоїть дерев’яна шафа, а біля стіни – моє […]...
35. Україна – батьківщина моя Коли задана така тема, то мені хочеться поговорити не про красу української землі, не про її героїв, не про її багатства. Про це усі знають, і цим пишається кожен. Хочеться порозмірковувати про сьогоднішні проблеми моєї країни. Я прочитав десь, що наш народ нібито століттями не мав своєї державності. Чи так це? 24 серпня 1991 року був зроблений такий крок, якого не зміг би зробити народ, що не прагнув століттями до […]...
36. У синьому небі я висіяв ліс Вінграновський Микола Поезія побудована за допомогою численних повторів: У синьому небі я висіяв ліс, У синьому небі, любов моя люба, Я висіяв ліс із дубів та беріз. У синьому небі з берези і дуба. Привертає увагу анафора “у синьому…”: У синьому морі я висіяв сни, У синьому морі на синьому глеї Я висіяв сни із твоєї весни, У синьому морі з весни із твоєї. Той ліс зашумить, і ті сни і зійдуть, […]...
37. Міф про Дедала та Ікара Дедал – винахідник столярних інструментів, гарний архітектор і скульптор. Він жив в Афінах, звідкіля йому довелося втікати після того, як він скинув з Акрополя свого учня і племінника Талоса. Майстерність Талоса викликала заздрість Дедала: племінник незабаром міг обійти свого вчителя. Після осуду його афінянами Дедал утік на Кріт. На цьому острові він знайшов притулок у царя Міноса. За дорученням Міноса Дедал побудував лабіринт для чудовиська з тілом людини і головою […]...
38. Мелодії дитинства Мабуть, важко знайти на земній кулі людину, яка б не любила музику, не співала б пісень. Не всякий має чудовий голос або абсолютний музичний слух, але кожен співає. Ми співаємо, коли нам весело, коли відчуваємо радість, щастя, співаємо, щоб підняти собі настрій, співаємо, готуючи їжу, прибираючи у квартирі чи збираючись на важливу зустріч. Ми співаємо навіть тоді, коли нам нелегко й сумно. Бо пісня, як ніщо інше, впливає на наші […]...
39. Образ народу в комедії “Хазяїн” Як ми знаємо з історії і народознавства, українці споконвіку займалися хліборобством. Тому коли ми говоримо про народ, найчастіше маємо на увазі саме селян. Але наприкінці XІX століття нові умови життя породили іншу верству суспільства – робітників. У п’єсі “Хазяїн” народом і є численна маса незаможних, а часом і безземельних селян, що поступово перетворюються у робітників. Вони вже менше прив’язані до своєї землі, навіть до рідного села, і постійно мандрують з […]...
40. Герої невидимого світу Герої невидимого світу Мені уявляється, що немає такої дитини, яка б не зацікавилася розповідями про фантастичних істот. Домовик, відьми, русалка, чорти, водяні з’являються в нашій уяві, виходячи з народних міфів, легенд і казок. Реальні вони істоти чи вигадані? Я нічого не можу стверджувати, бо ніколи ще не зустрічався з ними. А ось прабабуся, згадуючи про давнє минуле, не раз доводила, що були на селі відьми, які зі звичайних жінок перетворювалися […]...