Василь Семенович Стефаник
Значення творчості В. Стефаника
Василь Стефаник – неперевершений майстер соціально-психологічної новели.
“Джерелом духовних цінностей” назвав Стефаника Володимир Винниченко. Його твори слід розглядати під “соціальним” кутом. Василь Стефаник починав як романтик, хоча в його новелістиці легко знайти і впливи імпресіоністичної поетики, і навіть сюрреалізму.
Проза Стефаника визначається глибоким психологізмом, ритмікою і дуже сильним ліричним струменем. Уривчасті фрази наближають його творчість до експресіонізму.
Його новели відзначаються складністю конфліктів, трагізмом суперечностей доби. Життєствердні мотиви все ж продовжують звучати, але тепер уже художник приймає життя, осмисливши його трагізм, пізнавши велич і ницість.
Новели Стефаника приваблюють своєю стильовою, мистецькою самобутністю, засвідчують утвердження нової манери письма. Василь Стефаник – яскравий представник “нової школи” в українській новелістиці.
Прозові твори Василя Стефаника, а саме вони становлять основу, найціннішу частину його невеликої художньої спадщини, визначаються знанням сільського життя, глибоким проникненням у духовний світ покутського трудівника-хлібороба, щирим співчуттям до тяжкої долі скривджених і знедолених. Його новели тяжіють до соціально-психологічної прози. Вони стисло-лаконічні, забарвлені ліричним, психологічним настроєм.
Стефаник – новатор в українській літературі, творець і неперевершений майстер драматичної за змістом соціально-психологічної новели. Письменник багато зробив для удосконалення своїх творів, урізноманітнюючи засоби художньої виразності.
В. Стефаник майстерно використовує у своїх творах покутську говірку. Велику увагу він приділяв створенню слухових образів.
Новели письменника багаті на картини тогочасної дійсності; просвічуються і автобіографічні моменти його життя. Кращі із сільських малюнків Стефаника засвідчують безперечний талант митця, який вправно керував своїм літературним пером.
Найважливіші риси, характерні творчості Василя Стефаника, це, по-перше, переважна увага до власне естетичних, художніх вартостей, а не до суспільних потреб, рішуча вимога незаангажованості мистецтва, звільнення його від служіння позаестетичним потребам, а відтак – і ствердження права митця творити за законами краси й художньої довершеності.
Теорія літератури
Модернізм свідомо затверджує змістове значення усіх елементів форми.
Зміст підкоряється умовній формі. Широко використовується ефект ірреального: його елементи проникають у повсякденне життя, але сприймаються як “найприродніша річ у світі”. Основою змісту стає модерністська художня суб’єктивність.
Жанрова структура модерністської новели набуває більшої рухомості. Однією з основних жанрових ознак залишається зображення незвичайної події. Таємниця, яка лежить в основі оповіді, розглядається як своєрідний культ трагікомічної гри у випадку, який не руйнує тканину повсякденності. Зберігається фрагментарність сюжету. Оцінка кожного із вчинків героїв цілком залежить від суб’єктивного сприйняття дійсності.
Тому повсякденне життя набуває парадоксальності, а реальність події – відносного характеру.
Вищезазначені жанрові прийоми новели модерністського типу дозволяють зробити висновок про певний інтерес до жанру з боку письменників доби модернізму. Це цілком зрозуміло. Залишається фактом, що на початку XX століття зазнають поразки усталені жанрові структури, які більше не використовуються письменниками в тому вигляді, у якому до них звикли раніше.
Трансформаційні жанрові зміни, які відбуваються у цей час, можна розглядати як відповідну реакцію на сучасні події. Крім того, у період революційних перетворень, які охоплюють усі сфери життя суспільства, неминучими стають мовна і літературна реформації. Доказом тому є поява жанрів малої прози, які стали найбільш популярними з кінця XIX – початку XX століття. ?
Значення творчості В. Стефаника – Василь Семенович Стефаник
- Отже, пишемо: Образ Ігоря – захисника Руської землі у “Слові о полку Ігоревім”
- Роман “Диво” Павла Загребельного: історична правда й художній вимисел
Categories: Твори на різні теми