Кожна людина, яка приходить у світ, сподівається на щастя. Та що для неї конче необхідне? Може, краса, багатство, вченість?
Може, певні якості характеру? Не так вже й легко відповісти на це питання. Але можна побачити це на прикладах героїв роману “Собор Паризької Богоматері”. Серед строкатого натовпу різного люду, що наповнює Париж, Квазімодо неможливо не помітити, бо зовні він потворний – глухий, одноокий, горбатий і кульгавий.
З нього потішаються. Ним командують. Але ніхто не думає про те, як воно живеться каліці у світі. Колись, багато років тому, його ще немовлям знайшов на сходах собору Клод Фролло.
Хіба не шляхетний вчинок – виховати покинуте маля? Та архідиякон Клод Фролло не мав наміру дати хлопчикові бодай шанс на щастя, він виховав із хлопчика “відданого пса” для себе. Сам архідиякон був людиною поважною – ученим, богословом, алхіміком.
Здавалося б, доля дала йому все для того, щоб почуватися принаймні задоволеним і доброзичливим до людей. Але цього не сталося. Священик вічно чимось невдоволений, завжди звинувачує всіх і вся в тому, що він нещасливий. Він, здається, закохався в Есмеральду, мріє про неї, та не може собі цього пробачити.
Адже церква, якій він служить, не дозволяє земного щастя, і він змушений розриватися між почуттям обов’язку й почуттям любові. Та чи справді то було кохання? Скоріше, примха людини, яка заздрить всім навколо й не здатна віддавати душевне тепло. Адже він кляне Есмеральду, перелічуючи свої втрати: “О!
Яке зречення усіх чеснот! Яке безнадійне зневаження себе! Учений – я сміюся з науки; дворянин – я вкриваю ганьбою своє ім’я; священнослужитель – я перетворюю требник на подушку для похітливих мрій…” Він не кохає насправді Есмеральду, оскільки не готовий жертвувати для неї нічим, оскільки це почуття пробуджує в ньому найгірше. Але ж кохання – це й самозречення, і зліт, і вияв найкращих скарбів душі. І саме на таке кохання виявляється здатним Квазімодо. За все життя йому лише раз і випала увага людей, що посадили його на трон як “короля блазнів”.
Та й тоді Клод Фролло грубо зіштовхнув його на землю, зламавши “корону” й патерицю. Того ж дня його затримали жандарми за переслідування на вулицях юної Есмеральди. Життя Квазімодо, на відміну від успішного Клода Фролло, сповнене несправедливості, жорстокості, байдужості. Та він радіє й найменшій можливості бути щасливим. Бо щастя – це вміння віддавати й бути вдячним за добро.
Саме цього не зрозумів учений Клод Фролло.





Related posts:
- Собор Паризької богоматері характеристика образа Клода Фролло Фролло Клод – архідиякон собору Паризької богоматері наприкінці XV в. Навчений знаннями в багатьох науках, самолюбний і розумова людина, вона обуреваем диявольською пристрастю до прекрасної циганки есмеральде. Ф. невідступно переслідує її і йде на будь-які злочини в спробах її роздобути: доручає своєму вихованцеві Квазімодо викрасти дівчину, намагається вбити улюбленого нею капітана де Шатопера. У замаху обвинувачують дівчину й присуджують її до смерті; Ф. пропонує їй бігти з в’язниці в обмін […]...
- Засудження егоїзму Клода Фролло в романі Гюго “Собор Паризької Богоматері” Роман “Собор Паризької Богоматері” – твір, що змушує кожного читача глибоко замислитися над сутністю життя, над проблемами моралі та духовності. Один з головних персонажів твору – священик Клод Фролло. З юнацьких літ він прагнув займатися наукою і до 35-річного віку досяг великих знань. Цілком віддавшись улюбленій справі, він відмовився від усіх земних благ і насолод: не одружився, а натомість виховував свого молодшого брата Жеана, що уцілів після чуми. Розчарувавшись у […]...
- Собор Паризької богоматері характеристика образу Клода Фролло Фролло Клод – архідиякон собору Паризької богоматері у кінці XV ст. Навчений знаннями у багатьох науках, самолюбна і розсудлива людина, він захоплюваний диявольською пристрастю до прекрасної циганки Эсмеральде. Ф. невідступно переслідує її і йде на будь-які злочини в спробах її дістати: доручає своєму вихованцеві Квазімодо викрасти дівчину, намагається убити коханого нею капітана де Шатопера. У замаху звинувачують дівчину і засуджують її до смерті; Ф. Пропонує їй бігти з в’язниці в […]...
- Собор Паризької богоматері характеристика образа Квазімодо Квазімодо – дзвонар собору Паризької богоматері. Сирота-Найда, він усиновлений архідияконом Клодом Фролло, одержує від нього дивне ім’я “Квазімодо” і стає його вірним слугою; за наказом архідиякона він невдало намагається викрасти танцівницю-циганку есмеральду, приймає за це болісне публічне покарання й, уражений її милосердям, переймається самовідданою любов’ю до цієї дівчини. Коли циганку, у свою чергу, засуджують на страту, йому вдається відняти її в катів і вкрити в соборі, що він потім поодинці […]...
- Еволюція Квазімодо: від раба до особистості Твір за романом В. Гюго “Собор Паризької Богоматері”. Першу після Великодня неділю католики називають “Квазімодо”, що у пекладі з латини означає “ніби”, “майже”. Саме цього дня після обідні в Соборі Паризької Богоматері на дерев’яному настилі на лівому боці паперті, куди зазвичай клали підкидьків, було знайдено живу істоту, яку важко було назвати димніше. Незвичний підкидьок був такий потворний, що його хотіли спалити на вогнищі або втопити. Проте Клод Фролло, молодий священик, […]...
- Квазімодо як взірець духовної краси З давніх-давен людство вирішувало питання щодо співвідношення душевної краси і фізичної довершеності. Найближче до вирішення цього питання підійшли стародавні греки. Але потім про фізичну довершеність забули: наступало середньовіччя. Роман Віктора Гюго “Собор Паризької Богоматері” розповідає про Париж епохи середньовіччя. Із властивими йому енциклопедичністю знань та нахилом до риторики Гюго змальовує кілька цікавих цільних характерів, кожному з яких можна було б присвятити цілу книжку. Одним з головних героїв твору є Квазімодо […]...
- Собор Паризької богоматері характеристика образу Квазімодо Квазімодо – дзвонар собору Паризької богоматері. Сирота-знайда, він усиновлений архідияконом Клодом Фролло, отримує від нього дивне ім’я “Квазімодо” і стає його вірним слугою; за наказом архідиякона він невдало намагається викрасти танцівницю-циганку Эсмеральду, приймає за це тяжке публічне покарання і, уражений її милосердям, переймається самовідданою любов’ю до цієї дівчини. Коли циганку, у свою чергу, засуджують на страту, йому вдається відняти її у катів і укрити в соборі, який він потім самостійно […]...
- Духовна краса Квазімодо Мабуть, кожен з нас, пізнаючи життя, нерідко замислювався над тим, що людина, фізично довершена, навіть прекрасна, далеко не завжди має красиву та щиру душу. У народі здавна кажуть: “З лиця води не пити”, бо все ж найголовніше в людині – її душевні якості. Про це розповідає нам роман відомого французького письменника Віктора Гюго “Собор Паризької Богоматері”. Один з головних героїв твору, дзвонар Собору Квазімодо, є втіленням людської потворності. Не випадково […]...
- Трагічна доля Есмеральди І. “Собор Паризької Богоматері” – твір про сутність життя, проблеми моралі та духовної краси людини. ІІ. Есмеральда – улюблена героїня В. Гюго. 1. Зовнішня краса Есмеральди. 2. Духовна краса дівчини. 3. Есмеральда – добра та чуйна людина. 4. Нездійсненність щастя в коханні. 5. Есмеральда і Клод Фролло. ІІІ. Моє ставлення до Есмеральди та враження від роману....
- Тема кохання у романі В. Гюго “Собор Паризької Богоматері” Тема кохання – одна з головних тем роману “Собор Паризької Богоматері”. Це твір романтичного характеру, а значить, суттю взаємин між героями є любов або ненависть. Любов – це найвищий прояв почуттів людини до світу в усіх його проявах. Тому вона вимагає від людини напруги найпотаємніших сил, що дрімають у ній. Часом людина й сама не може розібратися, яке почуття притягує її до іншого. От Гудула, що плекає ненависть до “циганки” […]...
- Романтичне осмислення дійсності в романі Віктора Гюго “Собор Паризької Богоматері” Відомий представник французького романтизму, поет, драматург, романіст Віктор Гюго написав безліч прекрасних творів. Сам письменник стверджував, що людство пройшло три етапи розвитку. Перший, коли людство милувалося силою і красою Природи. Другий етап, коли почалася соціальна історія людства. З цим періодом Гюго пов’язує епос. Третій етап – виникнення християнства. З цим періодом письменник пов’язує драму. Найвідомішим твором Віктора Гюго є “Собор Паризької Богоматері”. Дія роману відбувається у XV столітті. Письменник звертається […]...
- Роздуми про вічні цінності у романі Віктора Гюго “Собор Паризької Богоматері” “Собор Паризької Богоматері” – один із найкращих і найпопулярніших історичних романів XІX століття, написаний у романтичному стилі. Письменник змальовує картину життя Франції кінця XV століття. Але історичні події стають для нього лише приводом для роздумів над сучасністю. Роман написано наприкінці 20-х років XІX ст. У цей час Франція переживає розчарування в ідеалах Французької буржуазної революції, в її наслідках. Багато діячів культури того часу взагалі розчарувалися у можливості прогресу. Гюго звертається […]...
- Боротьба добра і зла у романі Віктора Гюго “Собор Паризької Богоматері” Віктор Гюго – великий французький письменник – прожив довге життя, протягом якого багато і плідно працював і залишив велику творчу спадщину. За 70 років своєї літературної діяльності він створив чимало поем, віршів, драматичних творів. Гюго – автор відомих романів: “Людина, яка сміється”, “Трудівники моря”, “Дев’яносто третій” тощо. “Собор Паризької Богоматері” – один із найкращих творів французького письменника. Письменник змальовує картини життя Франції кінця ХV століття. Але історичні події стають для […]...
- “Собор Паризької Богоматері” В. Гюго – романтичний історичний роман, його проблематика Роман “Собор Паризької Богоматері”, що належить перу великого французького письменника Віктора Гюго, ось уже понад півтора століття залишається популярним серед читачів. Гюго звертається у своєму творі до історії французького середньовіччя. Середні віки постають у романі у вигляді історії-легенди, що базується на вічному протистоянні двох начал – добра і зла, милосердя та жорстокості, співчуття і нетерпимості, почуття і розуму. Герої “Собору Паризької Богоматері” – це не тільки яскраві, живі характери, їхні […]...
- Романтичне зображення дійсності у романі Віктора Гюго “Собор Паризької Богоматері” Романтичне зображення дійсності у романі Віктора Гюго “Собор Паризької Богоматері” 1831 року Гюго написав визначний твір “Собор Паризької Богоматері”. Завданням письменника-патріота було створити величний епос, присвячений національній культурі французького народу. Тому так багато місця автор надає опису пам’яток середньовічного зодчества і насамперед Собору Паризької Богоматері, біля якого розгораються події роману. Сюжет роману, як і трактування окремих образів, глибоко романтичний. Оповідь розгортається динамічно і драматично. Гюго використовує гіперболу і емфазу в […]...
- Вічна боротьба добра і зла у романі Віктора Гюго “Собор Паризької Богоматері” Головна тема роману “Собор Паризької Богоматері” – тема народу і народної непокори. Ми бачимо Париж бідних, знедолених, принижених. У романі колоритно зображено своєрідні звичаї, традиції, побут французького Середньовіччя, розкрито історичну специфіку епохи. Одним з головних образів – символів роману виступає величний собор, що носить ім’я Богоматері. Він будувався з ХЇІ по XV століття, внаслідок чого поєднав різні архітектурні стилі – романський, стиль раннього Середньовіччя і пізньо-середньовічну готику. Собор, що за […]...
- Добро і зло у романі Гюго “Собор Паризької Богоматері” “Собор Паризької Богоматері” – один із найкращих і найпопулярніших історичних романів ХIХ століття, написаний у романтичному стилі. Письменник змальовує картину життя Франції кінця XV століття. Але історичні події стають для нього лише приводом для роздумів над сучасністю. Роман написано наприкінці 20-х років XIX ст. У цей час Франція переживає розчарування в ідеалах Французької буржуазної революції, в її наслідках. Багато діячів культури того часу взагалі розчарувалися у можливості прогресу. Гюго звертається […]...
- Романтичне осмислення боротьби добра і зла в романі Гюго “Собор Паризької Богоматері” 1831 року Гюго написав визначний твір “Собор Паризької Богоматері”. Завданням письменника-патріота було створити величний епос, присвячений національній культурі французького народу. Тому так багато місця автор надає опису пам’яток середньовічного зодчества і насамперед Собору Паризької Богоматері, біля якого розгораються події роману. Сюжет роману, як і трактування окремих образів, глибоко романтичний. Оповідь розгортається динамічно і драматично Гюго використовує гіперболу і емфазу в епізодах зустрічі божевільної мешканки Щурячої нори із загубленою дочкою біля […]...
- Добро і зло у романі Віктора Гюго “Собор Паризької Богоматері” Віктор Гюго – великий французький письменник – прожив довге життя, впродовж якого багато і плідно працював і залишив нащадкам величезну спадщину. За 70 років своєї літературної діяльності він написав безліч поем, віршів і драматичних творів. Крім того, Віктор Гюго – автор відомих романів “Людина, яка сміється”, “Дев’яносто третій”. Але найзнаменитішим його романом вважається “Собор Паризької Богоматері”. В. Гюго продовжує традиції історичного роману, сполучає історичні факти з художньою вигадкою. Письменник зображує […]...
- Романтичне осмислення дійсності в романі “Собор Паризької Богоматері” Відомий представник французького романтизму, поет, драматург, романіст Віктор Гюго написав безліч прекрасних творів. Сам письменник стверджував, що людство пройшло три етапи розвитку. Перший, коли людство милувалося силою і красою Природи. Другий етап, коли почалася соціальна історія людства. З цим періодом Гюго пов’язує епос. Третій етап – виникнення християнства. З цим періодом письменник пов’язує драму. Найвідомішим твором Віктора Гюго є “Собор Паризької Богоматері”. Дія роману відбувається у XV столітті. Письменник звертається […]...
- Мотив фатуму у романі Гюго “Собор Паризької богоматері” Давні греки вірили, що доля смертних людей і безсмертних богів знаходиться в руках невблаганних мойр. Ніхто не може боротися проти долі. Відсутня така влада, яка б змінила хоч що-небудь у тому, що призначено людям і богам. Можна лише покірно схилитися перед долею та підкоритися їй. Лише мойри знають веління долі. Мойра Клото пряде життєву нитку людини, визначаючи строк її життя. Обірветься нитка, і закінчується життя. Мойра Лахесіс виймає, не дивлячись, […]...
- Віктор Гюго як центральна постать літератури французького романтизму Чи не найвиразнішим взірцем французького романтизму досі залишається роман Віктора Гюго “Собор Паризької Богоматері”. Яскраві картини життя далекого минулого, незвичайний сюжет, драматичні долі героїв – все це робить шедевр Гюго популярним і сьогодні. У ньому є і перебільшення, і гротеск, і безліч виняткових ситуацій у сюжеті. Сутність образів розкривається у Гюго не стільки на основі розвитку характеру, скільки в протиставленні іншому образу. У системі персонажів у творі чітко виявляються контрастні […]...
- Життєва драма Емми Боварі Інколи людина, щоб відірватися від тяжкої буденності, починає мріяти, жити в уявному нереальному світі. Саме так сталося з героїнею роману “Мадам Боварі”, яка не погоджувалася з сірою буденністю життя і шукала в ньому, чи, мабуть, у своїх мріях, якогось свята почуттів, казкової любові, за хвилину якої можна віддати все життя. Задум цього роману виник у Флобера із бажання “відтворити сірий колір запліснівілого існування”, тобто колір “буденності” епохи. У романі постає […]...
- Роман В. Гюго “Собор Паризької Богоматері” як символ пробудження народу від вікового рабства Кожна епоха починається теократією і закінчується демократією. Давній вислів Собор Паризької Богоматері… Серце Парижа… Собор будувався протягом декількох людських поколінь – із XІІ до XV століття. Тут збереглася народна пам’ять, вікові традиції. Камінний архітектурний літопис ніби промовляє до людини і передає їй усе, що сталося протягом багатьох віків існування великої столиці світу. Віктор Гюго торкається своїми тонкими пальцями каменя Собору, і перед його очима постають різні сцени: він ніби чує […]...
- Життєва основа роману Василя Барки “Жовтий князь” Життєва основа роману Василя Барки “Жовтий князь” Раніше слово “емігрант” викликало в мене негативні емоції, а зараз я, навпаки, шукаю твори емігрантів, щоб прочитати правду про долю України. Я вдячна Вам, Василю Барка, Вам, Улас Самчук, Вам, Іване Багряний за те, що ви знайшли у собі сміливість і дали повну картину того страшного явища в Україні – голодомору. Не знаю чому, але я беззастережно повірила цим авторам. Уже накопичилося досить […]...
- Життєва основа новели “Новина’ Василя Стефаника В основу сюжету новели “Новина” В. Стефаника покладена реальна подія, що трапилася в селі Трійці 1898 року. Коли Максим Горький прочитав цю новелу, він сказав: “як коротко, сильно і страшно пише ця людина”. Батько дружини В. Стефаника – Кирило Гаморак, – прочитавши “Новину” та інші новели, сказав: “Не пиши так, бо вмреш”. А Стефаник написав аж 72 новели. Чому ж такі страшні слова говорять про твори В. Стефаника? Тому що […]...
- Життєва правда про Голодомор у повісті У. Самчука “Марія” Роман У. Самчука “Марія” – один з найдостовірніших та найдовершеніших творів про трагічну долю України в роки Першої світової війни та революції, насильницьку колективізацію й голодомор. Як писав сам письменник: “Хочу бути літописцем українського народу в добу, яку сам бачу, чую, переживаю”. У повісті, як у давніх літописах, невтомний письменник-літописець показав справжнє, страхітливе обличчя комунізму, змалював жахливі картини лютого голодомору, що принесла на українську землю радянська влада, з одного боку, […]...
- Життєва правда і гострота співомовок Степана Руданського У середині XІX століття література потерпала від жорстокої цензури. Письменники не могли вільно висловлювати свої думки, а тому шукали такі форми, в яких могли б викривати несправедливість суспільного ладу, висміювати панів і чиновників. 1859 року починає виходити сатиричний журнал з карикатурами “Искра”. У цьому журналі друкувалися “Малороссийские анекдоти” – прозові переклади співомовок С. Руданського. Степан Руданський захоплювався народним гумором, дотепністю і влучністю анекдотів. Поет виробив власний стиль комічного зображення типових […]...
- Життєва драма ГриГорея Мелехова, головного героя роману М. А. Шолохова “Тихий Дон” Не сохами-те славна землюшка наша розорана… Розорано наша землюшка кінськими копитами… Цветен наш панотець тихий Дон сиротами, Наповнена хвиля в тихому Доні батьківськими, материнськими слізьми. Стародавня козача пісня Дія роману Михайла Шолохова “Тихий Дон” охоплює роки, ознаменовані історичними подіями світового значення: Перша світова війна, Лютнева революція, Жовтнева соціалістична революція, повстання козаків 1919 року, громадянська війна, колективізація – от основні його віхи. Михайло Шолохов першим з російських письменників правдиво й повно […]...
- Доля людини епохи війн і революцій у романі Василя Гроссмана “Життя і доля” Василь Семенович Гроссман зобразив у романі “Життя і доля” Велику Вітчизняну війну як подію історії, що вирішує долю не тільки Росії, але й усього світу. Письменник зумів відбити в цьому добутку героїзм людей на війні, боротьбу зі злочинами фашистів, а також повну правду про події, що відбувалися тоді, усередині країни: посилання в сталінські табори, арешти і все пов’язане із цим. У долях основних героїв твору Василь Гроссман запам’ятовує неминучі під […]...
- Життєва філософія Мотрі та Явдохи ПАНАС МИРНИЙ, Б. ГРІНЧЕНКО 10 КЛАС УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА 70-90 PP. XIX СТ. ПАНАС МИРНИЙ, Б. ГРІНЧЕНКО Життєва філософія Мотрі та Явдохи У романі Панаса Мирного та Івана Білика “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” діє понад чотириста персонажів, але жоден із них не загубився у великій масі, адже письменникам вдалося кожного з них наділити виразними індивідуальними рисами характеру. Кожен герой сповідує свою життєву філософію, яка або збігається із життєвими ідеалами чи устремліннями інших, або […]...
- Твір “Доля мови – це доля нації” Люди часто ставлять знак рівності між мовою та нацією. І кажуть, що мова пов’язана з нацією так сильно, що якщо зникає мова, то й народ щезає. Здавалося б, чому це так? Адже мова – це нібито усього лише набір всіляких виразів та слів, які обслуговують людей. А народ – це багато людей, які нікуди не подінуться. Але ж спільна мова – це дуже важлива річ, яка гуртує людей однієї нації. […]...
- Життєва драма Шевченка Всю історію життя Шевченка можна назвати тяжкою, нестерпно болісною драмою; історію його думки і творчості – драмою не менш тяжкою. Особиста драма в нього тісно і нерозривно сплітається з драмою його як геніального виразника думок і заповітних ідеалів рідного йому народу. Однак чи не найдраматичнішою стороною життя і творчості українського поета є його самотність як митця. Звичайно, він мав багато друзів, які схилялися перед його талантом. Пантелеймон Куліш казав навіть, […]...
- Собор Паризької богоматері характеристика образа есмеральди Есмеральда – юна циганка-танцівниця в Парижу XV в. Красуня й сирота, не знаючих своїх батьків, вона по сюжеті роману стає предметом страсті декількох чоловіків: боягузливого поета Пьера Гренгуара, демонічного архідиякона Клода Фролло й виродка-дзвонаря Квазімодо. Однак вона сама байдужа до всім трьох і цнотливо закохана в четвертого – незначного й легковажного Феба де Шатопера, красеня капітана королівських стрільців. Ложно обвинувачена в замаху на життя капітана, а також у чаклунстві й […]...
- Собор Паризької богоматері характеристика образу Есмеральди Есмеральди – юна циганка-танцівниця в Парижі XV ст. Красуня і сирота, що не знає своїх батьків, вона по сюжету роману стає предметом пристрасті декількох чоловіків : боязкого поета Пьера Гренгуара, демонічного архідиякона Клода Фролло і виродка-дзвонаря Квазімодо. Проте вона сама байдужа до усіх трьом і цнотливо закохана в четвертого – нікчемного і легковажного Феба де Шатопера, красеня капітана королівських стрільців. Неправдиво звинувачена в замаху на життя капітана, а також в […]...
- Авторський задум та життєва основа комедії “Хазяїн” І. Карпенко-Карого Задум написати комедію “Хазяїн” І. Карпенко-Карий виношував довго – близько десяти років. А написав її 1900 року, коли багаті спостереження над тогочасною дійсністю, психологічні зауваження викристалізувалися у вчинки та характери героїв, склалися в яви та дії. Про довгий шлях твору від задуму до втілення свідчить і те, що в попередній комедії “Сто тисяч” ми вже зустрічаємо згадки про Пузиря, Чобота – багатих хазяїв; фактора Маюфеса, лихваря Хаскеля. Після написання комедії […]...
- Доля жінки в повісті О. Кобилянської “Людина” І. “Дорога серця” Ольги Кобилянської. ІІ. Головна героїня Олена Ляуфер – борець за права жінки. 1. Бажання стати поруч з чоловіками в суспільному поступі. 2. Кохання до студента-медика Лієвича. 3. Велика жертва заради родини. 4. Зворушлива сцена прощання з листами Стефана Лієвича. ІІІ. Доля головної героїні – життєва позиція авторки....
- Життя та творча доля Генріха Гейне Поштовхом до еміграції була звістка про Липневу революцію у Франції, яка вселяла надію на справедливість. “Це були сонячні промені, загорнуті в газетний папір”, – говорив поет.) 2. Участь у літературно-громадських подіях. , в античну чи біблійну старовину, його приваблюють лицарські часи, німецька та англійська історія. Збірка віршів “Книга пісень” зробила тридцятирічного Г. Гайне знаменитим поетом. Основний мотив поезій цієї книги – нерозділене кохання. Більша частина віршів “Книги пісень” була створена […]...
- Трагічна доля матері, або Як написати твір за поемою Т. Шевченка “Наймичка” Мальовниче українське село, біленькі хати, чудові вишневі садки. Все, здається, існує для щастя людини. Але блукає по шляхах скривджена жінка з маленькою дитиною на руках, блукає, шукаючи притулку, бо не стало в неї ні батьків, ні рідної домівки. Впізнали, хто це? Так, це Ганна з поеми Т. Шевченка “Наймичка”. Твір Кобзаря – справжня психологічна мелодрама. Звичайно, тут немає такого великого кохання жінки й чоловіка, як у “Ромео та Джульєті” або […]...
- Багатогранність теми кохання Скільки людей – стільки й підходів до того ж самого явища, стільки різних ракурсів розуміння якогось принципу, теми, почуття… Кажуть, що очима негідника найвродливіше й найрозумніше можна побачити звичайним, буденним, зате звичайнісіньке через ставлення доброї людини, закоханої у світ душі, як від чарівної палички розквітає… В. Гюго розповідає про велике, вічне почуття любові, мовби створює чотирикутник. У центрі його – Есмеральда, циганка-танцюристка з білим козенятком, примхлива чарівниця паризьких вулиць. І […]...
Categories: Твори з літератури