Жіночі образи в романі Стендаля “Червоне і чорне”

Одним з найвідоміших романів Стендаля є “Червоне і чорне”. Цей твір було написано у 1830 році. Він назавжди увічнив ім’я великого письменника у світовій літературі.

Центральним образом в романі Стендаля є простий сільський хлопець Жульєн Сорель, який прагнув змінити свою долю та стати незалежним. І як це не рідко буває, в житті юнакові зустрілись дві жінки, які відіграли певну роль в становленні його поглядів на “вище” суспільство. Однією з таких жінок була дружина мера міста Вер’єра, освічена красуня-провінціалка Мадам де

Реналь. Свій запал нерозтраченої молодості, розуму, почуттів вона присвятила вихованню двох дітей. Мадам де Реналь була публічною особою, постійно приймала участь у благодійних акціях, які організовував її чоловік, дуже полюбляла милуватись навколишніми краєвидами та пити чай на веранді з подругою. І ось, одного дня, в її маєтку з’являється нова людина – гувернер її дітей, молодий юнак Жульєн Сорель.

Всеохоплююче бажання допомогти юнакові в досягненні його цілей, тривалі прогулянки у саду стали підгрунтям, на якому зародилось та визріло кохання Мадам де Реналь та Жюльєна. Палка та жагуча пристрасть поглинула з головою обох героїв. Ризикуючи своєю честю та репутацією пані зустрічається з юнаком у своїй спальні, приносить йому хліб після вечері, затягує драбину, по якій Сорель дереться до її кімнати. Між ними стерто всі умовності навколишнього світу. З боку Мадам де Реналь панує тільки кохання, але вона не здогадуються що юнак “закохався” в неї з корисливих мотивів.

Справжне прийде пізніше. Іншою жінкою в життя Жульєна Сореля була аристократична маркіза де Ла-Моль. Вона була дівчиною з багатої та гордовитої сім’ї. Матильда холодно з презирством ставилась до молодих людей, що її оточували.

Вона жила в очікувані свого героя, схожого на улюбленця її ідеалу – Маргарити Наваррської. І одного дня такий чоловік з’явився в особі батьківського секретаря. І все те, про що вона так мріяла, на що очікувала та сподівалась маркіза де Ла-Моль знайшла в Сорелє. Але, нажаль, їхнє кохання було схожим на змагання, адже вони постійно мучили одне одного. Виною всьому було честолюбство Жульєна Сореля. Дівчина розуміла, що одружившись з ним, вона потрапить до того суспільства, яке все життя зневажала.

В свою чергу, Жульєн не любить Матильду по-справжньому, бо його серце вже з Мадам де Реналь. Зневажлива поведінка та постріли у церкві, приводять Жульєна до в’язниці. Мадам де Реналь кожен день навідується до юнака, і тільки в день страти Сорель зізнається їй у тому, що ніколи не був такий закоханий та щасливий. Любов пані де Реналь стала для хлопця найбільшим щастям та лихом його життя одночасно. І, як наслідок, все закінчилось ешафотом.

А Матильда, як і Маргарита Наваррська, поховала голову свого улюбленця в печері, яку Жульєн Сорель вибрав для себе сам.





Жіночі образи в романі Стендаля “Червоне і чорне”

Categories: Шкільні твори