Жанрові особливості романів Достоєвського

Related posts:

1. Жанрові особливості роману Достоєвського “Злочин і кара” Жанрові особливості такого проблемного роману Достоєвського, як “Злочин і кара” не можна визначити однозначно. І не тільки тому, що це твір складний щодо свого задуму і об’ємний навіть в кількісному відношенні. Наприклад, про роман Л. Толстого “Війна і мир”, при всій його масштабності, можна категорично твердити, що це роман-епопея. Про “Анну Кареніну” Толстого можна без зайвих коментарів сказати, що це соціально-сімейний роман, психологічно глибокий. Щодо “Злочину і кари” Достоєвського, то […]...
2. Жанрові особливості роману Івана Багряного “Тигролови” Знайомлячись із кращими здобутками світової літератури, український читач може легко помітити, що в українській літературі дуже бідно порівняно зі світовою представлений пригодницький жанр. Шкільна програма, як і в радянські часи, продовжує знайомити учнів із серйозними творами і майже зовсім не передбачає вивчення пригодницької літератури, а тим більше – фантастики. Але, мабуть, читачі з більшим “стажем” були б здивовані, коли б дізналися, що в багатьох країнах світу вже півстоліття читають пригодницький […]...
3. “Злочин і кара” – один з ідеологічних романів Ф. Достоєвського – пронизаний ідеями християнства Біблійні мотиви надають роману загальнолюдського значення. Образи й моти ви з Біблії підпорядковані єдиній ідеї і згруповані навколо певних проблем. Одна з них – проблема долі людства. Кризу сучасного письменнику суспіль­ства співвіднесено у романі з апокаліптичними прогнозами. Образи Біблії пере­несено у видіння героїв. Так в епілозі роману змальовано жахливу картину: “… марилось у хворобі, ніби весь світ приречений на жертву якійсь страшній, не – чуваній і небаченій моровиці…” Якшо порівняти […]...
4. Жанрові особливості повістей у романі М. Ю. Лєрмонтова “Герой нашого часу” 1. Особливості композиції роману. 2. Риси різних жанрів. 3. Ціль сполучення жанрів. Композиція роману “Герой нашого часу” М. Ю. Лєрмонтова досить складнаі: події подаються не в хронологічній послідовності, а в міру того, як автор довідається щось нове про життя свого героя. Джерела цих відомостей різні: це й оповідання Максима Максимича, і особисті спостереження автора й, нарешті, записки Печорина. Обстановка, у якій ведеться оповідання, також різне: Максим Максимич розповідає про Печорине […]...
5. Жанрові особливості давньокласичної східної поезії Поезія середньовічного Сходу в першу чергу пов’язана з великими перськими іменами – Рудакі, Фірдоусі; Хайям, Нізамі, Сааді, Хафіз. Поезія для персів стала тією сферою духовного життя, де найповніше виявився народний геній. З названими іменами пов’язане й відродження культури східноіранських племен, їх рідної мови – фарсі. Мовою фарсі й була створена чудова поезія, що своїм корінням сягала народної лірики. Оспівування величі духу й високих почуттів людини, прагнення наблизитися до ідеалу – […]...
6. Задум роману Достоєвського “Злочин і покарання” Задум “Злочини й покарання” виник у Достоєвського на основі глибокого осмислення самих живих, самих злободенних явищ, характерних для російської дійсності середини 60-х років. Ріст убогості, проституції, карних злочинів, зсув моральних норм, “хиткість у поняттях”, егоцентризм і анархічне свавілля буржуазних ділків і крайня безпорадність “принижених і ображених”, здатних тільки до стихійного й індивідуалістичного бунту,- всі ці різноманітні прояви процесу становлення буржуазного укладу в Росії були предметом пильного вивчення письменника Протиріччя, що […]...
7. Жанрові особливості поеми І. П. Котляревського “Енеїда” “Енеїда” Івана Петровича Котляревського – це епічна поема, тобто великий віршований твір, у якому розповідається про визначні події і яскраві характери, а розповідь героїв супроводжується розкриттям авторських переживань І роздумів. Жанр поеми розвинувся на основі фольклору. Давня світова література зберігає перші поеми, що утворилися з народних героїчних пісень. У знаменитих стародавніх грецьких поемах “Іліада” та “Одіссея” розповідається про Троянську війну і мандри Одіссея, героя цієї війни. Автором цих поем вважається […]...
8. “Зневажені та скривджені в романі Достоєвського “Злочин та кара”” Видатного російського письменника Ф. М. Достоєвського з задоволенням читають і сьогодні, його знає увесь світ. Його творчість, як і особистість письменника, геніальна та суперечлива, визиває багато суперечок і понині. Письменник був реалістом, знавцем життя, психологом і провидцем, та гуманістом, який у своїх творах звинувачує соціальне зло та суспільну несправедливість. Разом з тим, Ф. М. Достоєвський вирішує вічні філософські питання при життя та смерть, про нескінчене вдосконалення особистості, про розвиток людини […]...
9. Творчість Ф. Достоєвського як одна з вершин російської і всесвітньої літератури У своїх творах Ф. Дострєвський розробив особливий тип філософського реалізму. Письменник називав свій реалізм фантастичним, адже для розуміння того, що відбувається з людьми, він мав осягнути глибини людської свідомості. Своїм обов’язком митець вважав “знайти в людині людину”. Людина, на думку письменника, приховує в собі можливості і нечуваного падіння, і нескінченного вдосконалення, тобто “здатність до всього і в злі, і в добрі”. Людину “в злі” Достоєвський зображує у “Злочині і карі” […]...
10. Символіка назви роману Ф Достоєвського “Злочин і кара” Роман видатного російського письменника Ф. М. Достоєвського був написаний у 1866 році і присвячений він складним соціальним, філософським та морально-етичним відносинам у суспільстві того часу, які хвилювали не тільки письменника, а й представників більш прогресивної частини людства. Уже сама назва твору досить символічна і примушує читачів замислитися, чому Ф. М. Достоєвський назвав свій твір саме так. Перше слово назви достатньо зрозуміле, бо головний герой роману убив двох жінок і здійснив […]...
11. Іван Карамазов – герой роману Ф. М. Достоєвського “Брати Карамазови” Один з трьох закононароджених синів поміщика Федора Павловича Карамазова. І. К. з’являється в чорнових записках Достоєвського під іменами “Іван Федорович”, “вчений”, “вбивця”. Останнє вказує на ідейну концепцію роману: справжній батьковбивця НЕ Смердяков, а богоборець І. К. . Однак спочатку не виключалося, що саме І. К. стане реальним батьковбивці. “Шанобливий-дальшої син”, “Карл Мор” називає І. К. батько, вживаючи ім’я одного з героїв драми Шиллера “Розбійники”. І. К., під маскою майже ності […]...
12. Тема “Маленької людини” у добутках Ф. М. Достоєвського Тема “маленької людини” вперше була порушена у творчості О. С. Пушкіна, М. В. Гоголя, М. Ю. Лєрмонтова. Імена героїв добутків цих видатних письменників – Самсон Вирін, Акакій Акакієвич, Максим Максимич – стали загальними, а тема міцно увійшла в літературу. Ф. М. Достоєвський є не просто продовжувачем традицій у російській літературі, але стає автором однієї провідної теми – теми “бідних людей”, “принижених і ображених”. Тому творчість Достоєвського так цільне тематична. Достоєвський […]...
13. Петербург Ф. М. Достоєвського Петербург… Місто, до якого у своїх творах зверталися багато письменники – від М. В. Ломоносова до поетів наших днів. “Дух неволі”, зазначений у Петербурзі ще О. С. Пушкіним, наклав відбиток на розчарованих життям, передчасно втомлених героїв М. В. Гоголя, О. О. Блока, А. Бєлого, Ф. М. Достоєвського. Достоєвський створює свій Петербург, близький за настроєм Петербургу Гоголя і Некрасова. Царствений град Петра, втілення сили і влади, відкривається мрійнику з “Білих ночей”; […]...
14. Твір по романі Достоєвського “Принижені й ображені” Назва першого роману, написаного Достоєвським після каторги – “Принижен і ображені” , повинне було нагадати читачам про “Бідних людей”. Тут також на першому плані зображення протиріч великого міста, ясно звучить моральний протест проти гноблення й переслідування “маленьких людей”, принижених і ображених багатими й знатними. У новому романі сполучається злободенна суспільно-політична проблематика з питаннями морально-філософськими. Традиційна для реалістичних добутків манера оповідання перебивається романтичною історією дівчинки Неллі, викладеної в стилі авантюрного роману. […]...
15. Художні особливості роману “Злочин і покарання” Роман Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” був опублікований в 1866 році. Його автор більшу частину життя прожило в досить стиснутих матеріальних умовах, викликаних необхідністю розплачуватися з боргами за видання журналів “Епоха” і “Час”, почате братами Достоєвськими до смерті старшого брата Михайла. Тому Ф. М. Достоєвський змушений був заздалегідь “запродувати” свій роман видавцеві, а потім болісно квапитися на термін. У нього не було досить часу, щоб, подібно Толстому, сім разів […]...
16. Роман “Злочин і кара” Ф. Достоєвського як вираження нового, поліфонічного типу художнього мислення “Злочин і кара” – один із найскладніших творів світової літератури. У своєму романі Федір Михайлович Достоєвський зобразив життя російського суспільства середини XIX століття з його убозтвом, безправністю, гнобленням і розбещенням особистості, що задихається через усвідомлення свого безсилля і тому бунтує. Письменник розповів нам про героя, “що взяв у душу свою всі болі і рани часу”. Оповідь у романі йде неквапливо, але вона тримає нас у постійному напружен­ні. Раскольніков живе в […]...
17. Відповіді до теми: творчість Ф. Достоєвського 1. Що нового вніс Достоєвський у зображення “маленької людини” ? Вдумливі й уважні читачі побачили у творчості Ф. Достоєвського продовжен­ня гуманістичних традицій Пушкіна та Гоголя, які теж писали про долю “малень­кої людини”. Але новаторство Достоєвського полягало в тому, що на відміну від, скажімо, Гоголя, він розкрив складний, багатий духовний світ “маленької”, задав­леної життям людини. Достоєвський не тільки жаліє свого героя, а й підкреслює духовну перевагу над тими, хто має вище […]...
18. Аналіз романів “Майстер корабля” та “Чотири шаблі” Юрія Яновського Досвід роботи на Одеській кінофабриці дав живий матеріал для першого роману Юрія Яновського – “Майстер корабля”. У цьому творі автор намагається заглибитися у психіку людини, адже всі події твору подані через осмислення сімдесятирічного мемуариста. Майже всі персонажі твору мали реальних прототипів – працівників Одеської кінофабрики. Прототипом головного героя твору, кіномайстра То-Ма-Кі, вважають самого Яновського. Сюжет твору – новий для тогочасної української літератури, оскільки йдеться про створення фільму, для зйомок якого […]...
19. Чи можна вважати Ф. Достоєвського сучасним письменником? Твори Ф. Достоєвського сьогодні чи не найвідоміші у світі серед російських класиків. Увесь світ читає Достоєвського. Отже, у його творчості є щось таке, що змушує звертатися до творів письменника знову й знову. Достоєвський поза часом. Його думки так само актуальні зараз, як і у його час, і пізніше. Це думки про життя і смерть, про злочин і кару, про сенс життя і ціну життя. Історія заплутаних міркувань головного героя показує, […]...
20. Гуманізм, добро і любов у романі Достоєвського “Злочин і кара” Федір Миколайович Достоєвський увійшов в історію російської та світової літератури як геніальний гуманіст та дослідник людської душі. У духовному житті людини своєї епохи Достоєвський побачив відображення глибинних процесів історичного розвитку суспільства. З ноткою трагізму зобразив письменник, як нівечить душі людей соціальна несправедливість, який відчай охоплює людину, що бореться за гуманні стосунки між людьми, страждає за “принижених та скривджених”. Роман “Злочин і кара” Достоєвський писав з метою з’ясування такого питання: чи […]...
21. Викриття індивідуалістичного свавілля у романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара” Російська література XІX століття мала особливу місію: вона була голосом усіх прогресивних людей країни, єдиною можливістю говорити про протиріччя і трагізм сучасності, відбивала напружене шукання громадської й особистої правди. Федір Михайлович Достоєвський усвідомлював цю місію повною мірою, його особиста доля і творчість – це напружений пошук шляхів, удосконалення людства. За його власним визнанням, він був літератором-пролетарем. Бажання допомогти тисячам таких самих знедолених, як він, привело 25-річного Достоєвського в гурток петрашевців, […]...
22. Прийоми психологічного аналізу у романі Ф. Достоєвського “Злочин і кара” З курсу теорії літератури мені відомо багато художніх прийомів, що їх вико­ристовують письменники для розв’язання різних художніх завдань. Але буває гак, що ці прийоми важко виокремити з тканини твору – настільки природним та життєвим видається читачам результат їх використання. Роман Ф. Достоєвського “Злочин і кара” вирізняється надзвичайною глиби­ною образів, зображених у ньому. Автор майстерно змальовує приховані психоло­гічні процеси у душах персонажів, зображує найпотаємніші, найтемніші куточки людської душі. Для глибокого аналізу […]...
23. Петербург Достоєвського Петербург Достоєвського хворий. Його жителі – також: хто морально, хто фізично. Характерною рисою, за якою ми впізнаємо людей, вражених хворобою, є нав’язливий нездоровий жовтий колір. Жовті шпалери й меблі жовтого дерева в кімнаті старої лихварки, жовте від постійного пияцтва обличчя Мармеладова, жовта комірчина Раскольникова, жінка-самогубець із жовтим пропитим обличчям, жовтуваті шпалери в Сониній кімнаті, перстень із жовтим каменем на руці Лужина. Ці деталі відбивають безвихідну атмосферу існування героїв твору, є […]...
24. Тема “маленької людини” у романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара” Тема “маленької людини” є однією з центральних тем у російській літературі. Її торкалися у своїх творах і Пушкін, і Толстой, І Чехов. Продовжуючи традиції російської літератури, особливо Гоголя, Достоєвський з болем і любов’ю пише про “маленьку людину”, що живе в холодному і жорстокому світі. Сам письменник зауважив: “Усі ми вийшли з Шинелі Гоголя”. Тема “маленької людини”, “принижених і ображених” особливо сильно прозвучала у романі Достоєвського “Злочин і кара”. Одну за […]...
25. Моє сприйняття Достоєвського Сила й велич російських класиків XІX століття полягали в глибокому демократизмі, у безкомпромісному служінні правді життя. Неослабний інтерес до творчості Достоєвського в усьому світі не випадковий. Мир прагне до звільнення від всіх видів рабства, включаючи й психологічне рабство. Достоєвський глибоко співчував всьому пригнобленому людству. Він будив у страждаючих серцях надію на майбутнє, гідне людину. Влада грошей, попрання людського достоїнства, маячні ідеї “уседозволеності” – все це сміло викриває Достоєвський у своїй […]...
26. У Петербурзі Ф. М. Достоєвського Толстой і Достоєвський – два найбільших генії, силою своїх талантів вони потрясли увесь світ, вони звернули на Росію здивовану увага усієї Європи, і обидва встали, як рівні, у великі ряди людей, чиї імена – Шекспір, Данте, Сервантес, Руссо й Гете. В історії світового роману Ф. М. Достоєвському належить одне з перших місць. У літературу він увійшов як геніальний художник-гуманіст, дослідник людської душі. Усі романи Достоєвського – соціально-філософські, у яких він […]...
27. “Генерали піщаних кар’єрів” – один з найвідоміших романів письменника Жоржи Амаду Бразильський письменник, суспільний і політичний діяч. Член Бразильської компартії. У перших романах “Какао” 1933 і “Піт” 1934 А. прагнув документально показати становлення класової свідомості батраків і робітників. У циклі “романів про Баие” А. використовує фольклор бразильських негрів для поетизації життя й боротьби бідняків: “Жубиаба” 1935, “Мертве море” 1936, “Капітани піску” 1937. У середині 30-х рр. брав участь у боротьбі керованого компартією Національно-визвольного альянсу; в 1936 і після встановлення в країні […]...
28. Гуманізм роману Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” “Свавільне вбивство навіть останнього з людей, самого злобливого з людей не дозволяється духовною природою людини… Вічний закон вступив у свої права, і він потрапив під його владу. Христос прийшов не порушувати, а виконувати закон… Не так надходили ті, які минулого справді велик і геніальними, які робили великі діяння для всього людства. Вони не вважали себе надлюдинами, яким усе дозволено, і тому багато могли дати “людському” . Достоєвського, по його власному […]...
29. Сім’я Мармеладових і її роль у романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” Роман Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання – один з найглибших і складних добутків російської літератури, у якому автор розповів про історію загибелі душі головного героя після скоєння їм злочину, про відчуження Родіона Раскольникова від усього світу, від найближчих йому людей – матері, сестри, друга. Достоєвський затверджував, що повернутися у цей світ, знову стати повноправним членом суспільства можна, лише ставши проти людиноненависницьких ідей, очистившись стражданням. Вдумливо читаючи роман, мимоволі усвідомлюєш, […]...
30. Мир Достоєвського Мир Достоєвського пронизаний його ідеологією, так що відокремити одне від іншого, не вбивши цілого, неможливо. Але ж ідея Достоєвського не тільки й не стільки в тім, щоб “освітити хоча б частина цього хаосу…”. Так, уважав він, “у нас є, безперечно, життя що розкладається… Але є, необхідно, і життя знову складна…”. Краса як останнє слово про світ просвічує крізь всі протиріччя, крізь весь хаос і дисгармонію, як ідеал, як перспектива, можливість […]...
31. Людське і нелюдське в бунті героя роману Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” Роман “Злочин і покарання” був написаний в 1866 році великим російським письменником Ф. М. Достоєвським. Цей добуток відтворює життя міської бідноти, відбиває ріст соціальної нерівності, злочинності. Основний мотив роману – це падіння моральності. У своєму добутку Ф. М. Достоєвський розповідає про людей, що живуть напруженим духовним життям, які болісно, завзято шукають істину. Письменник показує життя різних соціальних груп: знедоленого міського люду, придавленого нестатком і приниженнями, бідняків, що бунтують проти зла […]...
32. Жанрова своєрідність роману Злочин і покарання Достоєвського Ф. М По жанрі “Злочин і покарання” – роман, головне місце в якому займають соціальні й філософські проблеми сучасної письменникові російського життя. Крім того, в “Злочині й покаранні” можна відзначити жанрові ознаки: детектива, побутового нарису, публіцистичної статті, духовного писання і т. буд. Соціальним цей роман можна назвати тому, що Достоєвський малює життя мешканців нетрів Петербурга. Тема добутку – показ нелюдських умов існування бідняків, їхньої безнадійності й озлобленості Ідея “Злочину й покарання” полягає […]...
33. Особливості творчості І. Нечуя-Левицького Своєрідність стилю Нечуя-Левицького полягає в тонкому поєднанні реалістичної конкретності описів, великої уваги до деталей портретів та особистісних характеристик, побуту, праці, особливостей мови та поведінки персонажів із живописною образністю, емоційністю, тяжінням до яскравих епітетів. Усе це разом ставить твори українського прозаїка в один ряд з творами кращих тогочасних російських та західноєвропейських письменників і виводить українське письменство за межі побутовизму та етнографізму минулої, дошевченківської доби. У творах І. Нечуя-Левицького поєднується тенденція до […]...
34. Життя знедолених, пригнічених і ображених на сторінках роману Федора Достоєвського “Злочин і кара” “Злочин і кара” Ф. М. Достоєвського належить до найбільш складних творів російської літератури. Достоєвський описує страшну картину життя людей у Росії середини ХІХ ст. У цей час багато хто почував себе розчарованим, загнаним та стиснутим власним безсиллям і безправ’ям. Автор створює книгу про збіднілих дворянах, “мешканців темних куточків”. До нього ніхто не писав таких книг, та для Достоєвського зміст роману був продиктований самою дійсністю. Події, описані у романі, відбуваються в […]...
35. Портрет у романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” Головне в романах Достоєвського – процеси внутрішнього життя героїв, їхньої ідеї, переживання, думки й почуття. Однак письменник приділяв велику увагу й опису зовнішності персонажів. Розглянемо портрети, створені письменником у романі “Злочин і покарання”. На початку твору Достоєвський описує зовнішність головного героя. Про Раскольникове сказано, що він “чудово гарний собою, із прекрасними темними очами, темнорус, ростом вище за середнє, тонкий і стрункий”. Характерно, що в описі зовнішності героя немає ніяких дегенеративних, […]...
36. Тема “принижених і ображених” у творчості Ф. М. Достоєвського Тема “принижених і ображених” у творчості Ф. М. Достоєвського сходить до добутків О. С. Пушкіна, М. В. Гоголя й письменників “натуральної школи” 1840-х років. Достоєвський вніс гідний вклад у розуміння характеру цих героїв, уперше показавши, що внутрішній мир людини дуже складний У порівнянні з пушкінським Самсоном Вириним і Євгенієм, гоголівським Башмачкиним, “маленькі люди” Достоєвського теж “принижені й ображені”. Але їхня головна подібність – соціальний статус, а по духовному статусі герої […]...
37. Чому я вибрала Достоєвського й Лєскова Напевно, через їх складну й трагічну долю. Вони стояли особняком у російській літературі, залишаючись не цілком зрозумілими й оціненими. За ними довго зберігалася слава реакційних письменників. Замолоду Достоєвський за вільнодумство посилається на каторгу. Потім він відрікається від політичної боротьби. Він вступає в полеміку з усіма сучасними демократичними теоріями, прирікаючи себе на роль людини, що йде не в ногу із часом Достоєвський не вірив у радикальні перетворення й вирішив розвіяти омани, […]...
38. Над якими етичними проблемами спонукав мене замислитись роман Ф. Достоєвського “Злочин і кара”? Прочитано роман. Перегорнуто останню його сторінку, але тривожне почуття, викликане читанням роману “Злочин і кара”, не залишає мене, бо проблеми, які підіймає автор твору Федір Михайлович Достоєвський, не можуть залишити байдужою жодну людину. “Злочин і кара” – один із видатних творів світової літератури і разом із тим – один із найскладніших. Письменник розпочав роботу над романом у дуже складний час кінця 60-х років, коли Росія вступила у перехідну епоху. Суспільний […]...
39. Образ Петербурга у романі Ф. Достоєвського “Злочин і кара” Ми звикли, що в літературних творах важливими образами є образи головних або другорядних персонажів, тобто людей, що діють у творі. Через персонажів розкриваються основні проблеми літературного твору, вони втілюють суспільні типи або є неординарними особистостями, другорядні персонажі створюють со­ціальне тло, на якому розвивається дія твору тощо. Але роман Ф. Достоєвського “Злочин і кара” є по-справжньому унікальним явищем у російській та світовій лі гературі. Важливим образом у цьому романі є образ […]...
40. Роман “Брати Карамазови” вершина містичного реалізму Достоєвського Роман “Брати Карамазови” задуманий письменником як твір, що мав би відкривати серію романів про життя Олексія Карамазова – чоловіка Божого, який втілюватиме в життя священні заповіти. Однак цей перший із серії творів про праведника-людино-любця так і залишився єдиним романом, у якому герой поки що не є активним діячем, а фігурує лише як земний ідеал людини, осягаючої повноту Христового вчення. Роман “Брати Карамазови” – вершина теологічно-містичного реалізму Достоєвського, що своїми ідеями […]...