Жанрове розмаїття та неповторність лірики Олександра Олеся

Олександр Олесь передусім лірик, поет особистого переживання, поезії серця. Щемливо-бентежна ніжність і інтимність, краса й романтична окриленість його слова хвилює і захоплює, наснажує життєствердною енергією.

Ліричне начало є всеохоплюючим у творах, різних як за тематикою, так і за жанровою природою. Безпосередні враження від “божого світу” пропускав поет через власне серце; вони визначали емоційно-психологічний стан його душі.

У поетичній присвяті матері він називав себе дитиною степу, що, “як море хвилювавсь”, “рідним

братом вітру, простору і трав”. Ця поезія степу, гаю, ланів, що “пахтіли і цвіли”, є чи не найважливішою у творчому доробку Олександра Олеся, у її жанровій системі. Краса природи, замилування її вічним рухом становлять основу світосприйняття Олеся, його вражаючого життєлюбства:

Як жити хочеться!

Несказанно, безмірно…

Не надивився я ні на зелену землю,

Ні на далекі сині небеса.

Кожне враження пропущене через власне серце. Тому поезія Олеся передає складну гаму почуттів, внутрішній емоційний стан ліричного героя: А я задуманий сидів: Мої думки, як ніч чорніли, Пожовклий лист з душі летів… Я засинав… пташки дзвеніли.

Прегарні за духовною наснаженістю й емоційною силою інтимні вірші Олександра Олеся. Кожен знайде в цих молитовних сповідях щось близьке й дороге його серцю, адже йдеться у них про загальнолюдські, вічні цінності – кохання, молодість з її неповторними чарами і почуваннями, “щастя-муку” від розділеного почуття. Саме до таких можна віднести “Чари ночі” , “Коли б я знав, що розлучусь з тобою”, “Люби, люби!

Не журися”, “Любов”, “Квітки любові розцвітають…” і безліч інших. Наприклад, такі вишукано-прекрасні рядки, я гадаю, завжди хвилюватимуть:

Квітки любові розцвітають

Єдиний раз, єдиний раз.

Вони ніколи не вмирають

І вічно жалем ранять нас…

Наскрізь ліризована й громадянська поезія Олександра Олеся. Обурення насильством пронизує такі твори, як “Замовкніть всі, великий час прийшов”, “Воля! Воля!? Сниться, може?”, “1 мая”.

Духовно єднаючись із загальнонародним піднесенням в країні, поет роздумує над участю свого слова, з пафосом заявляючи: “О слово! будь мечем моїм!” . Але, відгукнувшись на конкретні події, поет зображує не стільки їх реалії, політичний зміст епохи, скільки свої особисті переживання, співчуття до учасників тих подій.

Трагедію революційного вождя, провідника, неприйняття його дій і пророчого слова притлумленим нуждою народом-натовпом з надзвичайною силою пристрасті й ліричного почуття відображено у поезії “Лебідь”:

На болоті спала зграя лебедина.

Вічна ніч чорніла, і стояв туман…

Спало все навколо, тільки білий лебідь

Тихо-тихо сходив кров’ю своїх ран.

Щира схвильованість, глибинність почуття й водночас краса думки і форми притаманні й патріотичній ліриці Олександра Олеся. “Моя Україно прекрасна, пісень і волі сторона” – так трактує поет образ рідної землі. Тому, коли через печальні обставини втратив її, емігрувавши до чужої сторони, життя стало для нього трагедією, “В вигнанні дні течуть, як сльози” і “душа ридає, як дитина”, – писав поет в одному з віршів першої своєї збірки, виданої за кордоном.

Проте попри цілком зрозумілий песимізм, зневіру, а інколи й розпач, у патріотичній ліриці, як і в інших жанрах, Олександр Олесь залишається постом життестверджуючих настроїв і переконань:

О мово, ночі колискова!

Прийми мій радісний привіт.

Навік пройшла пора безславна.

Цвіти і сяй, моя державна…



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Жанрове розмаїття та неповторність лірики Олександра Олеся

Categories: Твори на різні теми