Засудження корисливих інтересів старших братів, які зрадили молодшого

Турецька неволя-каторга своєю сумною славою була відома на весь світ. Невільники не тільки проклинали землю турецьку, віру бусурманську” а й часто тікали з каторги “на тихі води, на ясні зорі, у кран веселий, у мир хрещений…”

Втеча завжди була пов’язана з величезною небезпекою. Так, трьом братам, втікачам із Азова, які пробиралися відкритими степами, байраками, треба було витримати спрагу, голод, їх сікли вітри, дощі, палило сонце…

На кожному кроці на втікачів чатували вороги. Тікаючи з неволі, старші брати захопили у своїх

хазяїв коней, дорогий одяг, зброю. Молодший брат вирвався в дорогу без запасу, одягу, їжі.

Довірливий та щирий, він не міг припустити думки, що брати не візьмуть його з собою, адже вони поспішали на батьківщину, до рідного дому.

Наздоганяючи своїх братів, сподіваючись на швидку зустріч з рідною землею, менший брат покалічив об каміння босі ноги гак, що залишав за собою криваві сліди. Коли ж брати відмовилися взяти його на своїх коней, він проливав дрібні сльози, благав братів убити його, бо для нього краще вмерти, ніж залишатись невільником.

Але бажання жити на волі, у рідному краї, перемогло хвилинний розпач, піший втікач ладен пробігти весь небезпечний шлях до своєї землі, аби лише брати вказали йому дорогу.

Глибокий смуток проймає слова молодшого брата, який уже втрачає надію побачити рідну землю:

Орли-снзокрильці,

Гості мої милі,

Мало-немного обіждіте,

Покіль душа з тілом розлучиться,

Годі будете до мене находжати,

Тіло моє жваковати…

Для старшого брата рідна земля – передусім можливість стати багатим, неподільно володіти батьківщиною. Його переслідує потаємна думка – назавжди позбутися молодшого брата, який повинен дістати свою долю під час розподілу батьківського майна.

Хоч середульший брат і не був таким жадібним, жорстоким, як старший, однак він рішуче не підтримав молодшого брата, а ті гілочки терну, шматочки китайки, які він кидав як дороговказ, не врятували пішого-пішанишо. Слабохарактерний, боягузливий, середульший брат також винен у смерті свого молодшого брата.

Невипадково дума закінчується драматичною сценою: турки – яничари наздогнали старшого й середульшого братів на кордоні з рідною землею і “постріляли” та “порубати” їх.

Глибока думка лежить в основі цих образів: тільки в єдності, в згуртованості – порятунок і від смерті, і від фізичного та духовного рабства. Дума викликає обурення поведінкою старших братів, які зрадили свого молодшого брата.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Засудження корисливих інтересів старших братів, які зрадили молодшого

Categories: Твори з мови