“Зачарована Десна’ як сповідь душі Олександра Довженка

Світанок. Жнива. Разом з сонцем підіймаються люди.

Рано на селі починається праця, та не просто так починається, а з піснею. Бо співаючи, легше працювати, це відомо всім. Та ось скінчилася робота. Відпочивають – і знову з піснею.

Десь там, серед берізок, голосно співають дівчата, із-за велетнів-дубів могутнім басом їм вторять парубки. Ллється пісня, причому так, що ноги й руки наче самі так і стрибають, просяться в танок. Та це десь в одному кутку, а в іншому можна почути, як мати, годуючи дитину, з ніжністю співає колискову.

З піснею проводжають

в армію. З нею ми нерозривно зв’язані все життя: від народження і до самої смерті. Хто ж їх складає?

Чим вони приваблюють до себе – оці неабиякі витвори народного фольклору?

Кажуть, що складає пісні сам народ, та створюють їх і його талановиті сини та доньки. Один з них – Андрій Малишко.

Село Обухів на Київщині. Круті узгір’я в п’янкому запаху чебрецю та полину. Явори над шляхом. До вибалків збігають смужки жита. Ось в такій чудовій місцевості в родині хлібороба Самійла Малишка і побачив світ майбутній поет.

Вечорами в хаті бриніла то весела, то сумовита неньчина пісня. Від матері перейняв поет любов до народних мелодій і рідного слова. “Той незабутній вогник отчого дому, – згадував поет, – де вперше почув я думи Великого Кобзаря, материнська пісня, ласкава і сувора, – напоїли і вигодували мене, дали мені душевний гарт і радість на все життя”.

Велика літературна спадщина залишилася нащадкам від славнозвісного митця, та пісні займають в ній чільне місце. З багатьма композиторами працював поет. Вірші Малишка поклали на музику Л. Ревуцький, С. Козак, А. Штогаренко та інші.

Окрилені чарівними мелодіями Платона Майбороди, вірші “Рідна мати моя” , “Ранки солов’їні”, “Стежина”, “Білі каштани”, “Ми підем, де трави похилі”, зажили великої популярності, стали народними піснями. їх дуже багато, але про деякі з його пісень я спробую розповісти.

У пісні “Ранки солов’їні” йдеться про ніжне кохання, яке ніколи не забувається, сниться ночами. Згадуються і солов’їні ранки, і стежки, де ступали ноги милої, і подніпровські далі, якими колись милувалися разом. Все знайоме до болю.

Смуток на душі ліричного героя. Розійшлися життєві дороги закоханих, але сподівання на зустріч живе, тому й бадьорить душу приспів:

Знову цвітуть каштани,

Хвиля дніпрова б’є,

Молодість мила,

Ти серце моє!

Материнській любові і відданості, материнській печалі і величі Малишко присвятив рядки багатьох віршів, поем. Образ матері набуває узагальнюючого значення у “Пісні про рушник” . З глибинних джерел черпає поет барви для змалювання образу матері, яка проводжає свого сина у далеку дорогу. У погляді її – тривога і смуток, надія на щасливе майбутнє сина, побажання йому добра у невідомім краю.

Любовно вимальований портрет матері за допомогою простих, але виразних епітетів.





“Зачарована Десна’ як сповідь душі Олександра Довженка

Categories: Твори з літератури