Єдність сатиричного і ліричного у поемі Гоголя “Мертві душі”

Скарбниця творчості Миколи Васильовича Гоголя збиралася на народному підгрунті. Саме тому його твори сповнені водночас і гніву, і любові. Гніву – до тих, хто нівечить людські долі, любові – до народу. Ці парадоксальні суперечності простежуються протягом усього твору.

Адже суперечливим є вже те, що поема має назву “Мертві душі”, те, що сатиричне і ліричне в ній виступає в єдності. Проте з кожною главою твору наростає викривально-сатиричний пафос. Якщо звернутись до образів твору, то можна побачити низку сатиричних персонажів, серед

яких і центральний образ, і декілька його оточуючих.

Наприклад, Манілов разом із дружиною презентують Чичи-кову список померлих селян, перев’язаний рожевою стрічечкою. Яке ж огидне відчуття викликає цей штрих! А сам Чичиков? Авантюрист, зацікавлений у нещасті інших людей заради своєї вигоди: “А теперь же время удобное, недавно была эпидемия, народу вымерло, слава Богу, немало”.

Двуликий добродій дякує Богові за людське горе! Та хіба тільки він… Герої гоголівської сатири – люди обмежені, не здатні на душевні пориви. А їх захоплення не виходять за межі супу та котлет. Отже, предмети домашнього побуту важать в їхньому житті значно більше, ніж високі почуття.

Блискуче, гостросатирично письменник розкриває ту істину, що у тогочасному суспільстві людина не здатна відчувати симпатію, дружбу, повагу, любов. Із найглибшою сатирою звучить тема столиці у “Повісті про капітана Копєйкіна, де відверто протиставляються державні мужі простій людині. А символом державної влади якраз і виступає Петербург – пихатий, розкошуючий, розбещений і ситий.

Зображення ж простих людей пройняте поезією. Та й сама авторська оповідь містить безліч ліричних відступів, авторських монологів і роздумів про життя, мистецтво, про Батьківщину. А спогади про Батьківщину доводять автора до глибокого трепету: “Не так ли и ты, Русь, что бойкая необгонимая тройка несешься! Дымом дымится под тобою дорога, гремят мосты, все отстает и остается позади.

Остановился пораженный божьим чудом созерцатель: не молния ли это, сброшенная с неба? что значит это наводящее ужас движение? и что за неведомая сила заключена в сих неведомых светом конях? эх, кони, кони, что за кони!”.





Єдність сатиричного і ліричного у поемі Гоголя “Мертві душі”

Categories: Твори з літератури