Яка художня роль листів у структурі повесті “Капітанська дочка” (Твори з літератури)

Епістолярний жанр, жанр листа на Русі оформився ще в XVІ столітті “). Копія, безумовно, як це доводять знайдені археологами письмові свідчення, “письмописание”, як один із засобів комунікації, існувало й набагато раніше. З появою світської літератури жанр цей не втрачає своєї актуальності. І вже не тільки служить засобом спілкування між людьми, але часом навіть уводиться на сторінки літературного твору. З’являються повісті й романи в листах, що, звичайно, було викликано прагненням наслідувати французької літератури, зокрема Руссо.

И це нововведення, звичайно, допомагало як у загальній характеристиці персонажа, як у розкритті авторського відношення до нього й всьому що відбувається, так і розвитку дії в загальній концепції добутку. Використає цей прийом і Пушкіна. Причому в його добутках лист, вираження думок і почуттів на папері стає своєрідною перевіркою для героя. “Розум” і “серце”, “почуття” і “розум” обов’язково сусідять у листах пушкінських героїв, що дозволяє розцінювати їх із двох цих позицій. Весь роман Пушкіна “Капітанська дочка” написаний у вигляді

Великого листа, послання, “записок” – так визначає їх сам Пушкін, – написаних Петром Гриневим і адресованих, можливо, онукам. Не випадково автор розділяє себе й оповідача, тим самим дозволяючи й собі зробити заключну приписку.

Але почнемо не із цього. Як же впливають листа на розвиток дії. Яка їхня художня роль у структурі роману

Отже, з одного боку, жанр історичного роману визначав завдання добутку – повністю розкрити епоху, але з іншого боку – сама назва виявляє ще один план добутку – показати просте людське життя, зрозуміти людину у своєму часі, його інтимні, духовні й суспільні прагнення. Причому обоє ці “плану” взаємозалежні, і тому можна говорити про декілька конфліктів у романі: історичному, особистому, суспільному, психологічному й побутовому. При розкритті їхню величезну роль грають листа героїв, “вносящие” живий струмінь у роман. Так, є в добутку листа, що описують історичні події або передвіщають їх.

Лист генерала капітанові Миронову навіть написано подібно історичній записці, як на лексичному так і на стилістичному рівні, і є зав’язкою історичного конфлікту. Сам лист побудований як цілісний добуток: спочатку експозиція, потім динамічна картина його дій, створена за допомогою достатку дієслівних форм, і висновок. Але цей лист піднімає не тільки історичні, але. і побутові й філософські питання

Так, наприклад, приписка “по секреті” обіграється Пушкіним у добром і небагато іронічному епізоді спроби Івана Кузь-мича сховати положення справ від Василиси Єгорівни; уживання ж однини по відношенню всіх дій Пугачова як би створює образ його самітності; і саме за цим листом треба питання, поставлений Гриневим, якому можна розцінювати як риторичний: “Як ти думаєш, чим це скінчиться”

Є в добутку згадування й про інший лист із історичним контекстом. Протиставлення двох цих послань дається Пушкіним щодо лексики й інтонації, служить для створення характеристик обом таборам; це початкова крапка порівняння їх.

Листа Зурина Гриневу, батька Гринева Петруше й Савельичу, оренбурзькому генералові розкривають побутовий і моральний конфлікти. Не випадково при прочитанні останнього листа генерал постійно робить виправлення від себе, що створює образ єднання написаного й дійсного, на сторінки роману входить мотив правди життя, що відповідає ідеям реалістичного добутку

Лист Маші є кульмінацією як особистого, так і психологічного конфліктів.

У приписці видавця коротенько дається текст ще одного листа. Причому в ньому піднімається одна з головних проблем усього добутку – згода розуму й серця. “…похвали розуму й серцю дочки капітана Миронова”, – говориться в ньому, і мимоволі напрошується порівняння з текстом Грибоєдова. Тобто, як уже говорилося, кожний герой розцінюється з позицій розуму й почуття, але мотив Грибоєдова “живої” і “не живої” життя вводиться за допомогою листів і їхнього впливу на розвиток сюжету й у дію роману.

Отже, листа допомагають розкриттю конфлікту. Але це не єдина їхня роль у добутку. Велике значення мають вони й у композиції, повороті сюжету, і в розкритті характеру героя.

Кожний лист спростовує намір або припущення, зроблене раніше, і зовсім зненацька направляє події в інше русло. Отже, розглянемо їх згідно “хронології” роману. Всі “блискучі надії” Петруши “валять”, тому що батько його пише лист не князеві Б., а стародавньому своєму товаришеві, що, взагалі ж, і є початком всіх подій, що відбулися з ним, можна навіть сказати, що це і є зав’язка всього добутку

Текст листа з’являється на сторінках роману пізніше й знову валить всі надії Гринева. Цим постійним пріоритетом волі батька над мріями сина Пушкін піднімає ще одне вічне питання російської літератури – проблему “батьків” і “дітей”, “мудрості й недосвідченості”…

Лист Зурина Гриневу є своєрідною експозицією характеру Петра Андрійовича, тому що змушує його перейти до рішучих заходів. Листа батька Гринева Петрові й Савельичу є розвиток любовного й психологічного конфліктів, знову змінюють вони звичний хід подій, повертають сюжет. За допомогою алітерації звуків, і і інтонації Пушкін передає обурення батька. “Син мій Петро!” – починається лист, адресоване Гриневу, і фраза ця, завдяки знак оклику й всьому фонетичному складу, звучить як “Син мій Камінь!” , і стає ясно, чому Петро Андрійович із перших же рядків побачив, що вся справа не відбулася. Звертання ж до Савельичу ще більш суворо. “Соромно тобі, старий пес!”, “пошлю свиней пасти!” – пише йому батько Гринева. Але все-таки Пушкін зображує його і як батька що піклується, як про фізичний, так і про духовне здоров’я сина

У відповідному листі Савельич намагається повернути все на колишнє місце. “Грамота” його має кільцеву композицію, що, можливо, символізує спробу його помирити батька із сином і “відновити” хід подій життя. Але вона невблаганна, тому приходить ще одне, секретне, лист, що міняє вже не тільки

Долю Гринева, але й долю всіх мешканців белогородской міцності. І от… у міцності з’являється вже знайомий по листу “лиходій” Пугачов, що і тут робить грабежі й убивства й завдяки щасливому випадку рятує Гринева. Але піднесений йому Савельичем список “розграбованого добра” і наступний “припадок великодушності” не дозволяє розцінювати його лише як тирана й

Відпущений Пугачовим Гринев, приїжджаючи в Оренбург, не знаходить підтримки з боку чиновників, і лише лист Маші спонукує його піти проти бездіяльної політики “обережності” і “розсудливості”. Важлива роль цього листа й у розкритті її образа. Смиренність перед Богом і дівоцька гордість сполучаються в ній. Велике значення грає лист у розвитку сюжету й розкритті інших характерів. І от… в “саму хвилину”, коли майбутнє життя тільки стало представлятися Петруше, “несподівана гроза вразила” його…

Новим ударом стає секретний папір, що прийшов Зурину, про арешт Петра. Можна сказати, що листа в контексті роману і є саме життя, непередбачена й мінлива. Так раптово міняється й уклад життя в именье Гриневих після одержання листа від князя Б., що сповіщає про арешт Петра Андрійовича

Здається, що справа непоправно, адже шляхетність Гринева не дозволяє йому вмішувати Машу. Але вона пише прохання Катерині й відправляється в Петербург, щоб особисто вручити його їй. І зовсім випадково встретясь із царицею, передає їй лист, що виправляє все положення. Це і є розв’язка всього роману, саме на цьому закінчуються записи Гринева.

Підведемо підсумки: листа героїв не тільки допомагають розвитку сюжету, композиції, але й розкривають характери героїв, їхньої думки й почуття. До речі, мовлення героїв індивідуалізоване навіть у листах, що створює живу характеристику їхніх образів, допомагає краще зрозуміти їх дії.