Як Журавель і Чапля в гості ходили

Related posts:

1. Письмовий переказ із елементами характеристики. Лисичка й Журавель План 1. Де жили Лисичка та Журавель? 2. Як лисичка пригощала Журавля? 3. Що вчинив Журавель? 4. Чим повчальна ця байка? Зразок Лисичка й Журавель Жили в лісі Лисичка та Журавель. Одногі разу запросила Лисичка Журавля до себе в гості. Хитра Лисичка намазала тарілочку кашею й поставила перед Журавлем. Швидко вилизала Лисичка кашу, а Журавлю незручно клювати дзьобом, не зміг він наїстися каші, так і залишився голодним. Лисичка ж більше […]...
2. Гості Фамусова Москва… У палацах і пишних залах, у квітучих літніх садах веселиться, розгулює знать. Вона і не підозрює, що десь людина напише колись комедію і візьме за основу одного з них, прихильників монархії й катерининського кріпосництва. Про ім’я його ви дізнаєтеся потім, як і пізніше в кожному персонажі, немов у дзеркалі, побачите себе. У комедії вас багато, хитрих і спритних ділків, як Загорецький, мовчазних і тих, що кивали, як Молчалін. Вас, […]...
3. Заморські гості П. Глазовий Заморські гості Прилетіли до Києва гості з Канади. Мандруючи по столиці, Зайшли до райради. Біля входу запитали Міліціонера: – Чи потрапити ми можем – На прийом до мера? – Козирнув сержант бадьоро. – Голови немає. Він якраз нові будинки В Дарниці приймає. Здивуванням засвітились Очі у туриста. – Ваша мова бездоганна – І вимова чиста. А у нас там, у Канаді, Галасують знову, Що у Києві забули Українську мову. Козирнув […]...
4. Аналіз оповіді “Січові гості” П. Куліша Тема історичних подій в Україні, зокрема козаччини та гайдамаччина, пронизують усю творчість Пантелеймона Куліша. Цей талановитий письменник висвітлює козацьке життя, історичні передумови виникнення козацтва як суспільно-політичної організації, явище гайдамаччини дуже детально та виважено. Цікаво, що його ставлення протягом творчого шляху змінюється кардинально – від захоплено-позитивного до критично-осудливого. Так у романтично-патріотичному ключі написаний твір “Січові гості”. У ньому йдеться про відвагу та історію виникнення гайдамацького руху. “Січові гості” за жанром є […]...
5. Протистояння добра і зла, совісті і безчестя – вічна тема мистецтва У творчості Бориса Олійника є ряд наскрізних образів, серед яких особливо виділяється чистотою і різноманітністю образ крила: Бо доля, певне, у гуморі була, Коли у посаг нам давала землю й воду І голубого неба два крила. Я з останнього морозу від крила твого воскресну як не лебедем, хоч сивим журавлем. Журавлиним крилом ласкаво Повела: “Не сумуй, відболить”. Образ крила виражає, серед інших художніх засобів, морально-етичні погляди поета. Про совість як […]...
6. Характеристика образа Вовка в байках Жана де Лафонтена Вовк – персонаж багатьох байок Лафонтена, істота злісному, підпорядкованому інстинкту голоду й невдячне. Вічно голодний В., “евши, ніколи костей не розбирає”. У байці”Вовк і Журавель” В. дозволяє Журавлеві витягтися в себе з горла застряглу там кістку, але у відповідь на прохання про нагороду повідомляє, що такий для Журавля є вже те, що він залишився цілий. Властива В. логіка відбита в словах: “Ти винуватий уже тим, що хочеться мені їсти” – […]...
7. Чим мене схвилювала поема-казка Б. Олійника “Крило’? Б. Олійник – поет-мислитель, який у своїй творчості порушує проблеми взаємозв’язку людини і космосу, поет-мрійник, чиї мрії облагороджують почуття і дарують людині “крила”. Мрія підносить людину, робить її здатною “літати”, духовно розвиває її. Поема-казка “Крило” – це ірреальна історія: хлопчик рятує від загибелі пораненого журавля, а той на знак вдячності навчає його мистецтва літати. За цією історією, як мені здається, – потреба гармонії між людиною і природою, бо без гармонії […]...
8. Травчин хвіст Вийшов якось невеликий горностай на своє перше полювання. В тундрі – нема нікого, сама трава, та каміння, та мох. Коли це бачить – з нірки стирчить маленький хвостик. Підбіг до нього горностайчик і схопив. А це був мишачий хвостик. Горностайчик цього не знав, тож і питає: – Ти чий? – Я – травчин хвіст. – Я тебе з’їм. – Е ні,- каже хвостик,- я рослина, а горностаї траву не їдять. […]...
9. Злочин і покарання Людина кровно пов’язана з природою. Так було завжди, але в останній час ми чомусь усе частіше забуваємо про це. Для того, щоб нагадати людині про її обов’язки щодо природи, і існує поезія. Перу Бориса Олійника належить видатний поетичний твір, який називається “Крило”: Потяглися журавлі Вдалеч плавко. Доганяв їх листопад за селом. А один, як сирота, Гірко плакав З перебитим у лікті крилом.. Пораненого птаха приніс додому хлопчик, журавель одужав і […]...
10. Комп*ютерна мишка Якось мишка посварилась з монітором. Вона думала, що її робота це тільки клікання, а в монітора на багато яскравіша робота. Мишка вирішила знайти іншого друга, щоб її значення приносило найбільшу користь, ніж тільки клік. Вона вирішила піти до телевізора, але йому мишка не була потрібна. Він сказав, що в нього є тільки один найкращий друг пульт. Тоді вона вирішила піти до телефона, але йому також була не потрібна. Мишка вирішила […]...
11. Твір “Не бийте журавля!” “Не бийте журавля!” Справжній поет – суцільний оголений нерв. Таким тонким відчуттям слова, всеобіймаючим почуттям болю був наділений і поет Л. Кисельов. Його вразили слова пісні, які він поставив епіграфом до свого вірша “Земля така гаряча…” А я тому журавлю Києм ноги переб’ю, переб’ю. Відштовхуючись від цих слів, автор розвиває тему невимовного болю, що бентежить душу його ліричного героя – маленького хлопчика, що жаліє птаха: Притне його до себе Й […]...
12. Добре жіноче серце Я вважав, що всі дівчата – вередливі та пихаті. Тепер моя думка щодо них змінилася. А сталося іде так. До свята 8 Березня хлопчики нашого класу вирішили поставити сценку, щоб було цікавіше вітати дівчат. Дісталась невеличка роль і мені. Я дуже старався, але, мабуть, у мене нічого не виходило, бо наш “неформальний лідер” Павло відсторонив мене від участі у виставі. Лише мене. Зробилося якось дуже боляче. Настрій украй погіршився, коли, […]...
13. Використання алегоричних прийомів у поемі Б. Олійника “Крило” Борис Олійник увійшов у літературу на межі 50-69-х років вже минулого століття. У своїх поезіях зберіг кращі традиції попередників, але й урізноманітнив їх елементами метафоричного мислення та фольклором. У цьому – секрет незмінної уваги читачів до творчості Б. Олійника.. За що ж так цінують сучасники його твори? Насамперед, за правду, яка, як гострий ніж, видаляє “суспільні пухлини”. А їх дуже багато, для яких матеріальний добробут стає і метою, і стилем […]...
14. Атмосфера української родини в оповіданні “Свекор” Для кожної людини найголовніше в житті – її сім’я. В українських родинах особливу увагу завжди приділяли вихованню дітей, бо розуміли, що ті звички, правила поведінки, які маленька людина засвоїть іще в дитинстві, будуть із нею на все життя. Добрим гумором, щирістю відзначаються твори про українську родину й про дітей С. Васильченка. Так, з любов’ю описує автор головного героя оповідання “Свекор” – хлопчика Василька. У малюка сірі великі очі, поважна хода, […]...
15. “Журавлі високі пролітають…” РІДНА УКРАЇНА. СВІТ ПРИРОДИ “Журавлі високі пролітають…” В українському фольклорі журавель є символом туги за рідним краєм. Журавлів називають птахами Сонця, бо вони останніми відлітають у вирій, сповіщаючи про настання холодів, і першими повертаються з вирію, приносячи на своїх крилах весну й тепло. Не можна без хвилювання слухати їхню тужливу пісню, вона бере за душу, хвилює серце, не залишає нікого байдужим. А ще журавель є символом поезії. Тому зрозумілим є […]...
16. Хто винен у трагедії Федорчуків? Повість Ольги Кобилянської “Земля” справляє сильне враження на сучасного читача. Незважаючи на те, що для нас проблеми українського села кінця XІX ст. втрачають свою актуальність, психологізм повісті та зображені події змушують замислитися над вічними питаннями життя та смерті, злочину й покарання, любові та ненависті. Марійка та Івоніка Федорчуки все своє життя присвятили землі. Доклавши всіх можливих зусиль, вони стали заможними господарями та виховали двох синів – Михайла й Саву. Склалося […]...
17. Продовження казки братів Грімм “Пані Метелиця” Через деякий час багато чого змінилося в житті героїв казки “Пані Метелиця”. Отже, стара пані нагородила пасербицю за працелюбність і чесність золотом. Дівчина була доброю, милосердною. Адже вона безкорисно допомогла і печі, і яблуньці. А тепер, коли дівчина стала багатою, вирішила допомогти бідним людям. У народі говорять, що найбільше багатство людини не золото, а здоров’я. От і вирішила пасербиця допомогти людям, зробити їх щасливішими. Вона відкрила лікарні для бідних людей. […]...
18. “Журавлі високі пролітають…” С. ВАСИЛЬЧЕНКО, Т. ШЕВЧЕНКО, К. МАЛИЦЬКА, Б.-І. АНТОНИЧ, Е. ГУЦАЛО, ОЛЕНА ПЧІЛКА, М. РИЛЬСЬКИЙ, М. ВІНГРАНОВСЬКИЙ 5 КЛАС РІДНА УКРАЇНА. СВІТ ПРИРОДИ С. ВАСИЛЬЧЕНКО, Т. ШЕВЧЕНКО, К. МАЛИЦЬКА, Б.-І. АНТОНИЧ, Е. ГУЦАЛО, ОЛЕНА ПЧІЛКА, М. РИЛЬСЬКИЙ, М. ВІНГРАНОВСЬКИЙ “Журавлі високі пролітають…” В українському фольклорі журавель є символом туги за рідним краєм. Журавлів називають птахами Сонця, бо вони останніми відлітають у вирій, сповіщаючи про настання холодів, і першими повертаються з вирію, приносячи на своїх крилах весну й тепло. Не можна без хвилювання слухати їхню тужливу пісню, вона […]...
19. Мій друг цуценя Петяша Якось ми з Сашком, моїм другом і однокласником, йшли з тренування. Ми захоплюємося футболом і займаємося у спортивному клубі для підлітків. Як завжди, у тій частині ринку, де продають тварин, було багатолюдно. Кого тільки не було! І хом’яки, і морські свинки, і собаки, і кішки. Один із немолодих продавців, помітивши нас, покликав до себе. Коли ми підійшли до нього, звернули увагу на цуценя, яке мирно дрімало у коробці біля ніг […]...
20. Красива й щедра душа народу виявляє себе в традиціях, обрядах, віруваннях, святкуваннях. Новорічні свята в Україні такі яскраві, веселі, сповнені вигадок, сміху, ігор! Це казкова, чарівна пора! Людям так хочеться вірити в казку, в диво, сподіватися на здійснення найзаповітніших мрій.. Різдво, Василя, Маланки, Водохреще – як багато цікавих обрядів пов’язано з цими надзвичайними днями! И малі, й дорослі охоче стають учасниками різних празникових дійств. Новолітування перетворює кожного на людину, що вірить у чаклунство, гадання, передбачення долі за якимись особливими знаками… Завжди неповторною є новорічна ніч. Ми всі чекаємо від неї якихось дарунків. Опівночі б’є годинник, і кожен удар його віддаляє нас від старого і наближає до нового – омріяного, жаданого і, сподіваємося, щасливого. Звертаючись подумки до Нового року, просимо його бути до нас ласкавим, прихильним, віримо в його щедрість і милосердя. Я люблю чекання новорічного свята. Хата прибрана якось особливо і ніби сповнена чарівного сяйва. Терпко пахне соснова глиця, потріскують запалені свічечки. Гарно! У такий час душа зичить усім добра, злагоди, усіляких життєвих гараздів. Різдвяні свята несуть із собою цілу купу побажань, які виспівуються в колядках. Гості-колядники віншують господаря й господиню, зичать їм статків, багатого врожаю, благополуччя, ясної зірки над долею. Люди в цей час об’єднані взаємною любов’ю, щирістю, надіями на краще майбуття. Прекрасні риси українського національного характеру виявляються на повну силу. Це і гостинність, і доброзичливість, і всепрощення, і щедрість… У кожній хаті за столом добрі люди вітають одне одного, а всі побажання зводяться до того, щоб була злагода в державі, щоб на столі завжди займав почесне місце святий хліб, схожий своєю круглою формою на сонечко Дитячі мрії… серйозні й несерйозні, реальні й нереальні. Дуже добре, коли у маленької людини є мрія, до якої вона прагне. “Людина без мрії, що птах без крила”, – говорить народна мудрість. Улас Самчук, як і його герої, умів радіти світові й будувати у собі власний, заснований на добрі. Письменник у творі показує два світи: дорослий – серйозний, заклопотаний, і світ дитинства – фантазій і мрій. Вони тісно переплітаються між собою. […]...
21. Тема розлуки з рідною землею у поезії Б. Лепкого “Журавлі” Відомий український поет Василь Симоненко писав: Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину. Богдан Лепкий теж був упевнений, що не можна вибирати матір, вітчизну, рідний край. Та людям інколи доводиться всупереч своїм бажанням покидати домівку, їхати на чужину. Свою поезію “Журавлі” Б. Лепкий присвятив переселенцям, бідним галицьким селянам, які в пошуках кращої долі змушені були виїжджати в далекі краї: Видиш, брате мій, Товаришу мій, Відлітають сірим […]...
22. Відповіді до теми: Українські народні загадки І. Що таке загадка? ІІ. Мої найулюбленіші загадки. 1. Золотий пішов, а срібний прийшов. 2. Що дістане зубами потилицю? 3. Кудись повзе, за собою хатку везе. 4. Сімсот соколят на одній подушці сплять. 5. Наскакалось, назвивалось, під припічком заховалось. ІІІ. Значення загадок....
23. У синьому небі я висіяв ліс Вінграновський Микола Поезія побудована за допомогою численних повторів: У синьому небі я висіяв ліс, У синьому небі, любов моя люба, Я висіяв ліс із дубів та беріз. У синьому небі з берези і дуба. Привертає увагу анафора “у синьому…”: У синьому морі я висіяв сни, У синьому морі на синьому глеї Я висіяв сни із твоєї весни, У синьому морі з весни із твоєї. Той ліс зашумить, і ті сни і зійдуть, […]...
24. Кровний зв’язок людини з природою в поемі “Крило” “Весь я у всьому! У травах, воді і корінні…” – так писав Б. Олійник, розмірковуючи про зв’язок людини з природою. І мислив себе як невід’ємну частку природи, що кревно поєднана з землею, небом, травами, птахами. Стали братами журавель і сільський хлопець, герої поеми Бориса Олійника “Крило”. Людина допомагає вижити птахові, і щоосені оселя її заповнюється журавлями. А серед них той, з яким зріднився хлопчик. Між людиною і природою – повна […]...
25. Лист до Тома Сойєра Привіт, Томе! Я твій знайомий, хоча ти мене не знаєш. Декілька разів я перечитував книгу, яку написав про тебе твій батько Марк Твен. Я хотів би жити у твоєму містечку і стати твоїм другом. Знаю, що товаришів у тебе й так багато. Але я міг би тебе навчити грати у футбол. Можна було б зіграти на дві команди – наші й ваші хлопці. А ще б я взяв тебе у […]...
26. Зображення російського панства в повісті О. Пушкіна “Дубровський” До панського особняка в селі Покровське під’їжджають карети. Хазяїн Кирила Петрович Троєкуров приймає гостей. Приїжджають навіть ті, кому не дуже й хочеться, але відмовитися не можна: Кирила Петрович – пан владний, непокори не потерпить. За столом потрібно було багато їсти і пити. Сам хазяїн двічі на тиждень страждав від обжерливості. Тих, хто відмовлявся від його гостинності, Кирила Петрович вважав своїми ворогами, тому пана намагалися не злити. Один лише Андрій Гаврилович […]...
27. Лист до Тома Сойера Привіт, Томе! Я твій знайомий, хоча ти мене не знаєш. Декілька рипів я перечитував книгу, яку написав про тебе твій батько Марк Твен. Я хотів би жити у твоєму містечку і стати твоїм другом. Знаю, що товаришів у тебе й так багато. Але я міг би тебе навчити грати у футбол. Можна було б зіграти на дві команди – наші й ваші хлопці. А ще б я взяв тебе у […]...
28. Один день Івана Денисовича характерисика образа Фетюкова Фетюков – ув’язнений. Єдина людина, про який Шухов думає: “Строку йому не дожити. Не вміє себе поставити”. На волі в якійсь конторі більшим начальником був, на машині їздив. Стало бути, робити нічого не вміє, тому бригадир ставить його на роботу туди, де розуму не треба, наприклад носилки носити. Коли сіл, усе від нього відмовилися: троє дітей і дружина, що відразу заміж вийшла Так що допомоги йому ніякий. От він і […]...
29. Кандид характеристика образа Кандида Кандид – вихованець ученого німця, що навчає його “теологокосмологоглупологии”. Фабульний стрижень – пошук К. улюбленої Кунигунди. Учитель К. – доктор Панглосс, буквалистски й з рідким педантизмом наступній тезі Лейбница – “всі тільки до кращого в цьому прекраснейшем з мирів”. Незважаючи на сумні уроки, що множаться, життя, Панглосс залишається непоправним оптимістом, у вуста якого вкладені банальності або абсурдні аргументи, що доводять, чтодаже нещастя й хвороби були для людства благом. К. уважає, […]...
30. Вчинок художника Бермана Американець Вільям Сідні Портер добре знаний в усьому світі як письменник О. Генрі. Він рано залишився сиротою. Підробляв в аптеці свого дядька, бачив багато поневірянь, навіть був засуджений за розтрату грошей і відсидів у нормі Колумбус у штаті Огайо. За своє життя він бачив багато людей, стикався з різними долями. Коли він став письменником, то його героями стали саме вони – маленькі люди, клерки, бандити, шахраї. Одна з найкращих, найдраматичніших […]...
31. Сімейна реліквія На п’ятнадцятиріччя мама подарувала мені потьмянілий від часу срібний перстень з великим прозоро-блакитним каменем. “Красивий, – подумала я, – але явно не новий. По-моєму, таких зараз не роблять. Цікаво, чий він?” Немов угадавши мої думки, мама сказала: “Раніше його носила твоя бабуся – зробили на замовлення. Потім вона мені його подарувала. А я дарую тобі. Не загуби, він для нас із бабусею дуже коштовний”. Так я довідалася, що в моїй […]...
32. Жар-птиця І. Жиленко Жар-птиця Сусідка моя – чарівниця – Годувала надвечір родзинками У клітці золоту Жар-птицю З очима – намистинками. Одного разу сусідка не замкнула клітку – і пташка вилетіла на волю. Летіла все вище, так гарно, так вільно, Як в найзолотішім, найкращім мультфільмі… Дорослим і дітям Яснішали лиця… Проте трьохсотлітня гава, яка себе називала Павою, вирішила, що Жар-птиця непристойно яскрава. І вся вороняча орава Зчинила люту стрекотняву: “Вона яскра-яскра-яскррава! Таку чужу нескромну […]...
33. Золоте поле Золоте поле Щороку на канікулах я відпочивала у таборі. Там мені подобалося, з’являлися нові друзі, було дуже весело. А цього літа мама повезла мене в село до бабусі. Я весь час вередувала, говорила, що мені сумно та нецікаво. І ніякі вмовляння не допомагали. Я твердо вирішила повернутися додому. За день до нашого від’їзду бабуся, загадково усміхаючись, сказала: – А як же ти поїдеш, не побачивши золотого поля? Ці слова зацікавили […]...
34. Ким я хотіла б стати і чому? Я вирішила стати учителькою. Дехто може запитати чому? Скажу відверто: мені здається, що це дуже гарна професія, а ще тому, що я дуже люблю свою учительку. Учителька завжди в оточенні дітей, її діти люблять, вона для них як рідна мати. Учителька завжди допоможе в навчанні, турбується про нас, наше здоров’я. Вона разом з нами і радіє, і переживає. Мені здається, що учителем може бути тільки добра людина, яка любить дітей […]...
35. Тема соціальної нерівності у повісті Г. Квітки-Основ’яненна “Маруся” Невелику за обсягом повість “Маруся” Григорій Квітка-Основ’яненко розпочав дидактичним вступом, у якому розмірковує про швидкоплинне життя і вічні питання, які люди ставлять перед собою. Це роздуми людини, яка вже пожила на світі, багато бачила і знає, що на землі нічого немає вічного і треба цінувати те, що маєш, і кожного дня, лягаючи спати і встаючи ранком, звертатися до’Бога з подякою. Треба пам’ятати, що всі ми на цім світі гості, і […]...
36. Шкільний кабінет фізики Коли я вперше потрапив до кабінету фізики, у мене розбіглися очі. Мою увагу привернули незвичайні предмети. Згодом я довідався про їхні назви: трансформатор, вольтметр, амперметр… А ще впали в око різні метеорологічні прилади, закріплені на панелі. Ця панель розташовувалася на стіні, яку облюбували сонячні зайчики. Тоді, уперше переступивши поріг кабінету фізики, я не особливо розглядав розвішані на стінах портрети знаменитих учених. Коли я прийшов додому і розповів батькам про незвичайний […]...
37. Твір: Поєднання реального і фантастичного в повісті “Конотопська відьма” Чого тільки не дарує нам наша уява! І чудові пейзажі, і чарівні країни, і навіть якесь страхіття. А поряд йде звичайнісіньке життя із звичайнісінькими турботами, життя, в якому немає місця для фантастики. Та тільки не в повісті Г. Квітки-Основ’я-ненка “Конотопська відьма”. Тут настільки переплітаються реальність та фантастика, що важко відрізнити їх одне від одного! Автор малює нам славний Конотоп, у якому вирує життя. Тут постає перед нами і сотник Микита […]...
38. Одвічна тема у мистецтві – покарання совістю Література вчить жити, література вчить думати про велике, виховує характер, змінює погляди на світ і місце людини в ньомуТаке її завдання. Справжня художня література апелює до совісті людини, до її душі. Такі прекрасні твори світової та української літератури, як “Фауст” Гете, “Три товариші” Е.-М. Ремарка, “Прощавай, зброє” Е. Хемінгуея, “Диво” П. Загребельного, поезії В. Симоненка, Б. Олійника не залишають читачів байдужими, наштовхують на роздуми. Одним із найкращих творів Бориса Ілліча […]...
39. Як моя мама мріяла стати лікарем Мамо, нам сьогодні таке домашнє завдання задали, – гукнула я до мами, щойно переступила поріг дому, повернувшись зі школи. – Яке, мабуть, щось цікаве? – запитала вона. – Я маю написати твір про те, ким я хочу стати. – Це чудово. І ким же ти мрієш стати? – поцікавилася мама. – Не знаю, мамо, я ще не вирішила, – знітилася я. – Нічого, в тебе ще буде час визначитися із […]...
40. Образ Герасима Калитки у комедії І. Карпенка-Карого “Сто тисяч” Першою п’єсою, що вийшла з-під пера Карпенка-Карого після того, як він позбувся “гласного нагляду”, була комедія “Гроші”, написана в 1889 році. Минуло майже три десятиліття, як у Росії скасували кріпацтво, і в житті села сталися суттєві зміни. Поміщики, що втратили безмежну владу над селянами, важко пристосовувалися до нових умов, бо не звикли думати й працювати. Їхні маєтки часто занепадали й перекуповувалися людьми з грошима, які набували дедалі більшої сили. Саме […]...