Я вибираю професію

Related posts:

1. Яку професію я вважаю за найважлизішу Це сталося два роки тому… Першим дим почув я, точніше, не почув, а відчув. Я швиденько оббіг усі кім­нати, перевірив усі вимикачі й, не знайшовши нічого підозрілого, повернувся до своєї кімнати. Але цей запах не давав мені спокою. Я визирнув у вікно і… чор­ний стовп диму вдарив мені просто в обличчя – горіла квартира поверхом ниж­че. Шокований побаченим, я все-таки зміг зателефонувати “Оі” і швиденько по­біг униз. Пожежники приїхали за […]...
2. Власні міркування про улюблену професію Я переконаний, що кожна людина приходить у світ, аби виконати свою місію, залишити по собі добрий слід. Кожен повинен щось зробити, аби, підсумовуючи прожите і пережите, можна було б сказати своєму найвищому судді – совісті: життя минуло недаремно. Бо хіба не заслуговує на повагу і добру пам’ять повсякденна чосна праця? І що б не робила людина, вона повинна вкладати у свою справу частинку власної душі, зернину творчості. Я свідомий того, […]...
3. Мої роздуми про професію лісничого Завжди Захоплювався людьми, безмежно закоханими у свою роботу, фанатично відданими їй. У випадку з лісничим Олешком, на мою думку, йдеться вже навіть не про професію, а про покликання. Про таких кажуть: “Людина на своєму місці”. Так, зваблювало його життя красивими маревами – поступити до аспірантури, залишитися в міністерстві, зайнятися науковою роботою. Але, мабуть, внутрішній голос підказав, що найбільшою справою його життя повинна стати природа. І не біда, що він довіку […]...
4. Я обираю професію лікаря І. Вибір професії – важливий крок у житті людини. ІІ. Шляхетна професія лікаря. 1. Здоров’я – найцінніший скарб людини. 2. Піклування лікарів про людей змалку і до старості. 3. Лікар – людина-подвижник. ІІІ. Синонім професії “лікар” – людяність і доброта!...
5. Сюрприз Я живу з батьками у двокімнатній квартирі. У мене є своя кімната. У ній стоять письмовий стіл, ліжко, шафа для одягу. На підлозі лежить вовняний килимок; тому мені тепло ходити босоніж у будь-яку погоду. Ще у мене є полиця біля книг і комп’ютер. У батьківській кімнаті – канапа, меблева стінка і телевізор. А перед ним – велике м’яке крісло, яке дісталось нам від матусиних батьків. Мені подобається сидіти в ньому, […]...
6. Як я навчився плавати Як я навчився плавати Улітку я гостював у бабусі в селі. Там у мене є друг Вітько. Він мій одноліток. Одного разу ми вирушили з ним на човні порибалити. Ставок у селі не дуже глибокий, біля берега рибу не спіймаєш. Треба відплисти подалі. Ми так і вчинили. Випливли на середину ставка, закинули вудки, чекаємо. Не клює. Минула, мабуть, ціла година. Раптом мій поплавець занурився у воду. Я став тягнути – […]...
7. Твір “День народження” Я люблю відзначати всякі свята. Здається, ніби це якісь незвичайні дні, коли обов’язково відбувається що-небудь цікаве. Взагалі, моє улюблене свято – Новий рік, тому що його відзначають всі люди, повсюди святкова атмосфера. А день народження – індивідуальне свято, в якому беруть участь тільки іменинник та його близькі. Раніше, коли я був маленьким, організацією мого дня народження займалася мама. Вона запрошувала моїх хрещених, бабусь і дідусів, братів і сестер, готувала святковий […]...
8. Як треба сприймати критику Те, що ми робимо, говоримо, навіть який вигляд маємо, не завжди подобається людям, які нас оточують. І це природно. Ми й справді можемо зробити щось не те: не впоратися з роботою, не дотримати слова, зробити зачіску, що не дуже личить, або надягти якусь річ, що не годиться для цього конкретного випадку. Від цього ніхто не застрахований. Але реакція на критику може бути різною. Колись я ображалася, чуючи на свою адресу […]...
9. Країна Пестливих Слів Я дуже люблю географію. День за днем я роздивляюся глобус, але моєї улюбленої країни чомусь немає. Ця країна Існує тільки в моїй уяві. Я називаю її Країною Пестливих Слів і охоче подорожую нею. Тут кожного зустрічають особливо тепло й лагідно. Спробую розказати про Країну Пестливик Слів більш докладно. Першою в цій країні мене зустрічає люба бабусенька. Вона частує мене пиріжечками й молочком. Татусь допомагає мені приготувати уроки. Матуся шиє мені […]...
10. Ким я хотів би стати у майбутньому Хоча я п’ятикласник і попереду в мене багато років навчання у школі, інколи я вже замислююсь над цим питанням. Адже чим раніше я з цим визначусь, тим більше у мене буде часу для того, щоб вдосконалити свої знання з тих предметів, які мені особливо знадобляться у майбутньому. Мені найбільше подобаються математика та англійська мова. Взагалі, мені цікаво вивчати всі предмети, але математика подобається найбільше за всі. В майбутньому я хотів […]...
11. Моя майстерня У нашому будинку є підвал. Колись там моя мати ставила мішки з картоплею, але зараз вона ставить їх на балконі, а підвал віддали мені. Там я влаштував майстерню. Саме посередині майстерні стоять укріплені лещата. Біля стін – стелаж для інструментів, який я сам зробив, а також лавка та велике крісло. Це крісло подарував мені батько. Він у мене директор театру. Він казав, що це крісло списане, але на ньому ще […]...
12. Моя кімната Моя кімната невелика, але дуже затишна. Мені дуже приємно і зручно тут, бо є все, що мені необхідно. Кімната квадратної форми, дуже світла, тому що велике вікно виходить на південь. Перед вікном стоїть тасьмовий стіл з настільною лампою, поряд з нею – підставка для ручок і олівців. У шухлядах столу я зберігаю зошити та інші шкільні речі. Біля столу – стілець, на якому я сиджу, коли роблю домашнє завдання. Коло […]...
13. Які зразки українського мистецтва подобаються мені найбільше? З усіх зразків українського мистецтва найбільше мені подобається українська народна пісня. Про неї сказано і написано вже так багато, що годі додати щось суттєве. Але ж ніщо не замінить українцеві його рідної пісні, яка вміє бути такою різною: журливою і веселою, колисковою і похідною, весільною і жалобною. З наших пісень найбіль­ше подобаються мені пісні козацькі. У них українська непокірна душа вилила себе до самого денця: Ой, на горі вогонь горить, […]...
14. Мої обереги У кожної людини є свої обереги, які ще називають талісманами. Слово “оберіг” мені ближче, бо “талісман” походить з арабської мови й означає “щось таємниче, загадкове”. Які ж у мене є обереги? Я вважаю, що насамперед мене оберігає той хрестик, який мені дали під час хрещення. Хоча якщо добре поміркувати, то оберігає не сама символічна прикраса, а те, що я вірю в добро і в те, що воно повертається до мене, […]...
15. Чи вміємо ми дружити? Кожен з нас має хоча б одного друга чи подругу. Я, наприклад, маю багато друзів та подруг. Ми з ними разом ходимо до школи, гуляти, в кіно, на дискотеку в школі. Часто вони приходять до мене у гості. Ми разом граємось у різноманітні ігри, у комп’ютер. Також часто моя найкраща подруга приходить до мене додому, щоб разом виконати домашнє завдання. Вдвох набагато краще його виконувати. Зараз поясню чому. Коли вона […]...
16. Моя улюблена пісня. Твір-міркування в художньому стилі Я дуже люблю як сучасну, так і класичну музику, люблю співати пісні. Навіть важко представити своє життя без них. Я довго думала, яку ж з пісень назвати самої улюбленої? І дійшла висновку, що це “Колискова” Моцарта. Так, саме цей добуток я люблю найбільше. Ця пісня знайома мені дуже давно, так ще коли я була в колибельке, її ніжно співала мама. І потім, коли я вже початку підростати й пішла в […]...
17. Урок, якого я чекаю Вірніше було б докладно описати урок літератури, це улюблений урок більшості моїх однокласників. Можна поговорити про математику: от де загадки, шаради і кросворди! Люблять географію: ще б пак, подорожуй картою, слухай захоплюючі розповіді про різні країни і народи, про моря й океани, про дивні звичаї жителів найвіддаленіших куточків земної кулі. Хтось небайдужий до історії – нічого дивного в цьому немає. А я чекаю уроку фізкультури. І зовсім не тому, що […]...
18. Будильник Сказати правду, будильник я ненавиджу з раннього дитинства. Зовсім малень­ким я прокидався найчастіше, коли мене будила мама словами: “Уставай, будиль­ник уже дзвонив”. Одного разу я спробував відмовитися і сказав мамі, що дзво­ника не чув. Тоді вона взяла огидний маленький прилад, підкрутила щось, і він иронизливо задзеленчав. Мені цей дзенькіт не сподобався. Я вирішив, що, коли будильник не дзвонитиме, мене не будуть будити, може, і вихідний улаштують. Адже у вихідні про […]...
19. Друзі У нашого сусіда дідуся Миколи є чудовий песик. Невеличкий, кудлатий, з хвостом-бубликом і кмітливими карими очима. Дідусь зве його Дружком. Вони справжні друзі. Завжди разом. Дружок такий розумний собака – всіх у нашому дворі знає, ніколи на своїх не гавкає. Одного разу жінка дідуся Миколи поїхала до онуків, вони в іншому місті живуть. І треба ж дідусеві саме на той час захворіти! Ще й як захворіти – встати з ліжка […]...
20. У чому правдивість казки “Пані Метелиця”? Мені дуже сподобалася казка “Пані Метелиця”, і все в ній здається правдивим. Спочатку мені було жаль пасербицю, бо вона багато працювала, й ніхто її не жалів. Потім, у кінці казки, жаль рідну доньку вдови. Рідна донька була гидка й ледаща, а потім ще й облита смолою. Тепер вона ніколи не відмиється. У казці є багато правдивого. Наприклад, якщо людина працює, то її люблять, поважають, і вона має багатство. А якщо […]...
21. Моє ставлення до героїні оповідання Б. Грінченка “Украла” Моє ставлення до героїні оповідання Б. Грінченка “Украла” Мені важко однозначно визначити власне ставлення до Олександри, героїні оповідання Б. Грінченка “Украла”. Щоб справедливо оцінити її вчинок, я спробувала сама стати на її місце і відчути все те, що відчувала ця голодна дівчинка. Вона від нестримного бажання хоч трохи поїсти вкрала у своєї подруги Пріськи шматок хліба, і її спіймали “на гарячому”. Але я не можу назвати її “злодійкою” і вимагати, […]...
22. З чого починається батьківщина? Твір на патріотичну тему Мій шлях до школи лежить через невеликий парк. Я йду стежкою вздовж парку. Колись тут був басейн, били фонтани. Зараз, крім кам’яних ям, що позаростали травою, нічого не нагадує про минуле життя басейну. Ось я проходжу повз велетнів-дубів. Трохи далі від них варто берізка. Вона ніби чужа в суспільстві цих дерев, і мені її чогось шкода. Ось низка кленів; ніби один в один вишикувалися: клени-молодці. Цієї самої стежкою я повертаюся […]...
23. Я люблю моделювати одяг Коли я була ще зовсім маленькою дівчинкою, то мала багато ляльок. Усі вони були різного розміру та різні на вигляд. Вони були такі рідні мені, гарнесенькі, я їх любила сильно-сильно. Але був у них один недолік: всі вони мали лише по одній сукні. Деякі були вдягнені у спідницю та блузку, але теж не мали одягу на переміну. Це мене засмучувало, і тому я вирішила допомогти їм: власноруч створити для них […]...
24. Чим мені сподобалися Том і Гек? Том Сойєр і Гек Фінн – мої улюблені герої з книги Марка Твена “Пригоди Тома Сойєра”. Коли я читаю цю книгу, то мені здається, ніби там пишуть дещо й про мене. Я вчуся непогано, але для мене, так само, як і для Тома, понеділок зранку неприємний. “У понеділок зранку Том Сойєр почував себе дуже нещасним. Так завжди бувало з ним по понеділках, бо цього дня починається тиждень нових страждань у […]...
25. Дерево у моєму дворі Я дуже хочу, щоб мені допомогли відповісти на одне запитання. Але це запитання я сформулюю у кінці твору. Я мешкаю у великому місті. У цьому місті багато будинків і мало дерев. А на моєму подвір’ї росла красива тополя. Я її дуже любив. Навесні на ній з’являлись ніжно-зелені клейкі листочки. Улітку вона шелестіла своїм листячком під моїм вікном. Уранці мені було радісно чути той шелест: наче давній знайомий вітав Мене. Увечері […]...
26. Моя улюблена пісня Я дуже люблю як сучасну, так і класичну музику, люблю співати пісні. Навіть важко уявити своє життя без них. Я довго думала, яку ж із пісень назвати найулюбленішою? І прийшла до висновку, що то “Колискова” Моцарта. Так, саме цей твір я люблю понад усе. Ця пісня знайома мені дуже давно, бо ще тоді, коли я була в колисочці, її ніжно співала матуся. І потім, коли я вже почала підростати і […]...
27. Твір “Лист до бабусі” Здрастуй, бабусю! Як ся маєш? Як твоє здоров’я? У мене все як завжди. Я вчуся, отримую хороші оцінки. Особливо добре у мене виходить відповідати з математики, географії, біології та англійської мови. Зараз я готуюся виступати за свій клас на конкурсі з біології. Там треба буде розповідати про тварин та показувати картинки з їхнього життя. Я сам шукаю інформацію для конкурсу в книжках і в Інтернеті. Як там твоя кішка Маркіза? […]...
28. Мій чотириногий друг Вона примружує очі, ліниво потягується, а потім несподівано плигає прямо мені на зошит. Сидить і виразно дивиться на мене, неначе про щось хоче сказати. Я вже знаю, про що, тому кладу ручку і покірливо йду на кухню, щоб нагодувати мою маленьку чотириногу подругу. Не встигаю озирнутися – вона вже сидить біля своєї миски і дзвінко муркотить. її звуть Орися, і це ім’я було придумане мною ще задовго до появи маленького […]...
29. Як створити затишок у домі Як створити затишок у домі Моя родина живе в звичайній однокімнатній квартирі. Хоча наше помешкання і маленьке, нам у ньому дуже затишно. Затишок – це не тільки зручні меблі та чиста підлога, а й стосунки у родині. Моє найулюбленіше місце – це кухня. Я полюбляю ввечері сидіти там з батьками і розповідати їм про свої пригоди за день. У кімнаті у нас дуже багато книжок. Прибирання – це нелегка справа. […]...
30. Мої улюблені казки Андерсена Я дуже люблю вигадувати всілякі чарівні історії. Я й досі вірю, що казка живе поруч, треба тільки вміти впізнавати чарівне у звичайнісінькому, не проходити повз нього. Я дуже зраділа, коли прочитала, що саме так створював свої казки та історії великий данський письменник Ганс Крістіан Андерсен. Здається, він саме так, як я зараз, дивився навколо, а речі, що оточували його, раптом вголос починали розмовляти. Кольорова парасолька вже належала всюдисущому Оле-Лукойє і […]...
31. Сьогодні – неділя. Ранковий репортаж Неділя! Вихідний! Ура, у школу не йти, уроки вчити не буду. Батьки виїхали на дачу. Повна самостійність. Раз, два – потягнулися; три, чотири – устали. П’ять, шість – заглянули в холодильник. Їжі валом. Сім, вісім – зробили зарядку, попрацювали щелепами. Вернемося в зал, вмикаємо телевізор. “MTV – мій канал! Ой, “Дванадцять злісних глядачів”. Падаю на диван? так… знову та ж претензійна компанія. Так що ти мелеш, дурень? Реп чисто негритянська […]...
32. Мурчик У найзатишнішому куточку нашої трикімнатної квартири на різнокольоровій підстилці лежить улюбленець родини – кіт Мурчик. Частенько спостерігаю за поведінкою тварини, яка може бути і сумною, і грайливою. А іноді навіть виступає в ролі синоптика. Зараз він вирішив спочити після довготривалого сидіння на підвіконні та біганини за бантом на ниточці. Примруживши очі, закривши пухнастою лапкою ніс, злегка подригуючи світлого кольору вушками, Мурчик являє собою спокій та задоволення. Але я знаю, якими […]...
33. Мистецтво у моєму житті Я не скажу, що мистецтво для мене понад усе. Воно є в моєму житті ще з дитинства, коли мати зажуреним голосом співала мені колискової, бо я був дуже крикливий. Спати не давав, а як приспить мене, то години зо дві спокою в домі. А потім знов співи. Ще нічого не розумів, а музика і поезія вже були біля мене. Малим я видирався на диван, щоб роздивится картину, яка на стіні […]...
34. Сімейна реліквія На п’ятнадцятиріччя мама подарувала мені потьмянілий від часу срібний перстень з великим прозоро-блакитним каменем. “Красивий, – подумала я, – але явно не новий. По-моєму, таких зараз не роблять. Цікаво, чий він?” Немов угадавши мої думки, мама сказала: “Раніше його носила твоя бабуся – зробили на замовлення. Потім вона мені його подарувала. А я дарую тобі. Не загуби, він для нас із бабусею дуже коштовний”. Так я довідалася, що в моїй […]...
35. Річка мого краю На Донецькій височині, біля Ясинуватої, бере початок річка Кальміус. Раніше це була судноплавна Річка з флотиліями та фортецею. Кальміус упадає в Азовське море. Зараз річка помілішала, тому по ній можна плавати лише на човні. Влітку на її березі завжди багато людей: вони купаються, загоряють, розважаються. Кальміус тече через місто і приносить йому прохолоду. Мости, перекинуті через річку, прикрашають Донецьк. Взимку любителі риболовлі багато часу проводять біля ополонок. По обох берегах […]...
36. Казкова новорічна ніч …Мені три роки. Я намагаюся приборкати свій триколісний велосипед, але він чомусь не дуже мене слухається. Та мені все одно весело, бо мама й тато поруч, вони посміхаються, і я не просто сміюся, я заливаюся сміхом, мені так просторо й затишно. …Мені чотири роки. Тата чомусь немає. Мені хочеться плакати. Мама поруч зі мною, але в неї засмучені очі. Мені невесело. …Мені п’ять років. Тата все ще чомусь немає. І […]...
37. Хом’ячок Сеня На день мого народження, коли мені виповнилося шість років, я одержав у подарунок хом’ячка в клітці. Я назвав його Сеня і дуже полюбив. До Сені в мене не було тварин, навіть кішки. А тут такий симпатичний звірок. Я навіть спати цього вечора не хотів лягати, хоча поспати любив завжди і з задоволенням укладався не пізніше дев’ятої. Батьки зрозуміли, що цей подарунок для мене виявився найкращим. Я спостерігав за Сенею постійно, […]...
38. Мої сімейні обов’язки Звичайно, у кожного є свої обов’язки в сім’ї. Наприклад, тато в сім’ї найчастіше заробляє гроші, майже завжди важкою працею. Мами зазвичай пораються по господарству: готують їжу, прибирають у домі. Діти мають простіші обов’язки: помити посуд за собою, витерти пил з меблів. У мене обов’язків не дуже багато, але я дорослішаю – і їх стає дедалі більше. Вранці я мушу застелити після себе ліжко. Якщо нікого немає вдома, то треба самому […]...
39. Скажи мені, хто твій друг Вузькою залізничною колією на невеликій швидкості рухається уздовж лісопарку невеликий потяг. Блакитні вагони злегка погойдуються на ходу. У вікнах – щасливі дитячі обличчя. Тепловоз час від часу подає сигнали: “Увага! Будьте обережні!” Це дитяча залізниця. Водять цей дивний потяг школярі під керівництвом досвідченого машиніста-інструктора. Я нерідкий пасажир цього потягу. І не тільки тому, що мені подобається кататися в ньому. Веде цей поїзд мій друг Олег. Він старший за мене. Олег […]...
40. “Не забуде народ-переможець самовідданих героїв своїх” У дитинстві я любила слухати спогади мого дідуся про війну. І війна уявлялася мені зовсім не страшною і, може, навіть по-своєму романтичною. Дід любив згадувати своїх фронтових друзів, перемоги в боях і часто розповідав про те, як наші війська ввійшли в Берлін і які почуття охопили його в той незабутній ранок 9 Травня, коли він довідався, що настав День перемоги. Подорослішавши, я зрозуміла, що багато про що дідусь умовчав. Умовчав […]...