Хто сильніший – людина чи війна?

І Війна. Яке страшне слово! Немає людини, якщо вона Людина, яка б не здриг­нулася, почувши його. Історія людства – це історія воєн. Історія героїчних подвигів, втрат, а часом і зрад. Війна йде, змітаючи все на своєму шляху. Співчут­тя, любов, доброта їй не властиві.

Головне – перемогти, захопити, знищити, розтоптати. Людина – це лише засіб для досягнення мети. Так думали всі ті, хто починав найстрашніші війни в історії людства. І помилялися… Є те, що сильніше від спраги влади й грошей. Є любов – до Батьківщини, родини, дітей.

У цій любові черпали люди мужність і сили для боротьби. Інакше як зрозу­міти, звідки в героя оповідання М. Шолохова “Доля людини” це шалене бажан­ня жити, вирватися з фашистського полону, в якому він опинився, як і десятки, сотні тисяч бійців. Навіть коли перша спроба втечі виявилася безуспішною: йо­го схопили, собаки здерли з нього шкіру, а потім іще місяць німці протримали в карцері – він не переставав сподіватися. Залишитися людиною, не зламатися під вагою принижень, побоїв, тортур, зберегти свою “гордість та людську гідність” – яка мужність була потрібна для цього!

Той, хто, пройшовши всі випробування війни, зміг залишитися людиною, і є переможцем у цій війні. Ніхто не знає, що чекає в майбутньому голодних полонених солдатів з барака, куди повернувся Андрій після зустрічі з комендантом, але в ту хвилину вони були сильнішими за німців, бо не кинулися виривати з рук людини, яка втратила свідомість, шматок хліба й сала, а поділили його ниткою на всіх.

Вся країна святкує перемогу, солдати повертаються додому, а Андрію нікуди повертатися: родина загинула, а на місці його будинку порожня воронка. Війна підібрала у нього все, і “невиплакані сльози… на серці засохли”. Але й тут не здався чоловік, не дав відчаю та болю захопити себе.

Нерозтрачену любов, тепло він подарував маленькому обідранцю, для якого став батьком. “Дві осиротілі людини, дві піщинки, закинуті в чужі краї військовим ураганом небаченої сили” стали порятунком один для одного. І те, що Андрій зміг проявити спів­чуття й полюбити, – його особиста перемога у війні.

Війна може скалічити тіло й душу, але якщо людина зуміла зберегти в своєму серці любов і співчуття, – вона вийде переможцем з цієї смертельної сутич­ки. Я гадаю, що завдання кожної людини полягає в тому, щоб у будь-якій ситуації вміти зберегти в собі гідність, людяність і любов. А ще дуже важливо все робити для того, щоб наша країна завжди жила в мирі.





Хто сильніший – людина чи війна?

Categories: Шкільні твори