Великі Сорочинці – місце народження М. Гоголя. Саме тут, у скромному будиночку повітового лікаря М. Трохимовського І квітня 1809 року народився майбутній письменник. З Україною пов’язане не тільки дитинство Гоголя, а і його юність та зрілі роки.
Чарівна природа України – це була та реальність, яка плекала його поетичний геній, схиляла до роздумів, несла в собі для художника магію й чари життя. А ще дуже добре знав і любив Микола Васильович українські народні пісні. “Ніхто глибше не зазирнув удушу народній українській пісні, ніж це зробив Гоголь. Вона оточувала його з колиски, була його атмосферою, біллю та захопленням, у ній він відкривав нескаламучену історію народу, з пісні він сам виростав…”, – писав О. Т. Гончар.
З Україною тісно пов’язана й уся творчість великого письменника. Твори митця української тематики становлять собою цікаву сторінку творчості Гоголя. Узяти хоча б твір “Вечори на хуторі поблизу Диканьки”. Цикл написано російською, проте мова настільки насичена розмовними народними елементами, що національний колорит переданий повно і просто геніально. Письменник створив цей цикл казковим і змальовує не тільки казкові образи, а й образ усього українського народу через окремих героїв.
Він знайомить світ зі своїм народом, змальовуючи його веселим, працелюбним, поетичним. Але Гоголь не ідеалізує українців, він все одно вказує на деякі недоліки ментальності, зображуючи їх гумористично та весело. При цьому він підкреслює, що й самі українці залюбки сміються із власних вад.
Створенню неповторного колориту сприяє й вищезгадана казковість, бо кожному народу притаманні оригінальні вірування, і навіть коли ці вірування наївні та забобонні, вони все одно є частиною народної душі.
Уже в “Вечорах” ми побачили перехід письменника від світлої мрії до тривожних роздумів про долю народу, до того, що роз’єднує людину з народом, веде до зради, духовної ницості. Не веселий, добродушний сміх, а таємничі, жахливі сили у повісті “Страшна помста” є джерелом драматичних, частіше трагічних поворотів у житті героїв, усього народу. Усі ці розповіді, які почув Гоголь від діда й прадіда, “дивні розповіді про старовинні роки, про гетьманщину, про наїзди запорожців, про тиранські знущання ляхів, завзяті подвиги Підкови, Пі втора-Кожуха й Сагайдачного хронологічно стосуються епохи народнотвизвольних змагань в Україні кінця XVІ – першої половини XVІІ століття”. Так, у повісті “Вечір проти Івана Купала” оповідач говорить про той час, коли “більш ніж за сто років перед цим, ще за дитинства Богдана Хмельницького – наші пращури не дуже розкошували, жили більшою частиною у землянках. Не дуже було весело, коли наїдуть беззаконні ляхи. А Лит ва? а кримці? а весь цей заморський збрід?
Та ще краще: бувало, свої, коли немає поживи в чужій землі, навалять натовпом, та й обдирають своїх же. Дійсно лихий був час!” Починаючи з “Вечорів на хуторі поблизу Диканьки” простежується увага письменника до історичного минулого.
Уперше з’явилася і народно-героїчна тема боротьби проти унії та іноземного владарювання.
У повісті “Страшна помста” події розгортаються біля придніпровських схилів, неподалік від Києва, однак почалася братовбивча війна десь на Галичині та Закарпатті – землях, які раніше за всіх потрапили в іноземну неволю й довше за всіх терпіли соціальний і національний гніт. Перед поглядом письменника всі ці землі, як і степова Україна, виступають у своїй невід’ємній єдності. У процесі боротьби з іноземними загарбниками ця цілісна єдність була порушена, споконвічні українські землі були відділені. Але фінал повісті оптимістичний: після смерті чаклуна можливе “нечуванс диво”, коли об’єднається вся Україна.
Ставлення до зла, вбивства, зради у Гоголя безкомпромісно негативне, у цьому відбилося глибоке розуміння автором світогляду народу, його ставлення до зла, злочину, зради, носіям яких ніколи не буде даровано пробачення – на них чекає “страшна помста”. Тема історичної долі України, її героїчної боротьби за національну незалежність і самобутність, за єдність усіх земель подано у повісті “Страшна помста” як народно-поетична легенда, де реальність дивно переплітається з казково-фантастичним переказом.
Народно-героїчна епопея “Тарас Бульба” являла собою новий, вищий етап художнього історизму Гоголя. Вона вперше побачила світ у збірці “Миргород”, що вийшла друком 1835 року. У повісті письменник зобразив нашу історію, цікавий світ українського козацтва. Запорозької Січі. Січ була уособленням вільного життя козаків, середовищем, де народжувалося і виховувалося хоробре українське воїнство.
Саме на Січ веде своїх синів головний герой твору, старий козак Тарас Бульба. Твір Гоголя – героїчна трагедія, де гинуть усі дійові особи. Гинуть у бою з ляхами завзяті козаки, гине, але не зраджує своєї віри, старший Тарасів син, Остап. Через романтичне кохання гине і молодший його син – Андрій. Гине і сам Тарас.
Падає, як кремезний і сильний дуб, якому вже нема для чого жити.
У повісті “Тарас Бульба” письменник засуджує зрадництво і прославляє відданість вітчизні, святе почуття товариства.
Твори Гоголя не залишають байдужими нікого, хто їх прочитав, бо виражають глибини національного духу нашого народу. 1 хоч написані вони російською мовою, вони все одно цікаві, зрозумілі і близькі нам – українцям, адже серце великого письменника було віддано українським степам, сивому широкому Дніпру, героїчному, могутньому народу, українському козацтву.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)Вираження глибин національного духу у творчості М. В. Гоголя
Categories: Твори з літератури