Я єсть народ, якого Правди сила,
Ніким звойована ще не була.
П. Тичина
Шелестить ліс… Над головою блакитне небо. До пам’ятника Слави нескінченним потоком йдуть люди, щоб віддати шану і вклонитись воїнові-визволителю, а потім іти на подвиг заради мирного чистого неба, золотистого моря пшениці, радості й щастя на обличчях дітей.
Пролітають роки, віддаляючи від нас той час, коли весь Харків був фронтовим містом, а кожен житель – бійцем. Але ніякі події не зможуть примусити нас забути велич подвигу, здійсненного захисниками міста заради щастя майбутніх поколінь.
Останнім часом я часто замислююсь, скільки крові треба було пролити й скільки людських страждань треба було знести, щоб ми могли спокійно спати, навчатись і жити. За наше щастя віддали життя мої улюблені герої з роману О. Гончара “Прапороносці” – Юрій Брянський і Шура Ясногорська, багато відомих і невідомих солдатів.
Цього року я доторкнувся до їхнього подвигу своїм серцем. Пройшло вже понад п’ятдесят років, чималий час, а незгойна рана на серці колишніх воїнів залишилась. Залишиться, мабуть, на все життя.
Бо чи ж можуть вони забути криваві згарища, полум’яні бурі, холодні грози, що гартували юнацькі серця, висушували гарячі солоні сльози за полеглими друзями.
Я думаю, про що міг сказати, помираючи, мій ровесник? Він уже не скаже напутніх слів ні дітям, ні внукам, проводжаючи їх у дорогу життя. І те, чого він не сказав, повинні сказати ми, те, чого він не завершив, маємо завершити ми. Живіть, люди, так, щоб не було соромно перед тими, хто поліг у великій битві.
Кожен, хто зупиняється перед пам’ятником воїнові-визволителю, дає клятву не осоромити тих, що полягли, і бути гідними їх святої пам’яті. Спадають на думку слова поета М. Нагнибіди:
Вічна слава безсмертю хоробрих, Які кличуть на подвиг живих. Життя кожної людини розпочинається світанком душі – дитинством. Кожен пам’ятає з цих часів про щось вражаюче, незвичайне. У моїм серці на все життя збере жуться враження, викликані перебуванням у білоруській Хатині.
Коли вперше ступаєш на хатинську землю, здається, чуєш глухі стогони спалених людей, важкий тупіт кованих чобіт ворога, який так жорстоко знущався із беззахисних людей. Саме тут, на цій багатостраждальній землі, глибоко розумієш зміст таких страшних для всього людства слів – війна і фашизм. Важко стає на серці після всього побаченого. І де б я не був, куди б не закинула мене доля, Хатинь як пам’ять про подвиг людства залишиться болючим і незабутнім спомином у серці.
Сучасники мої, хай перед кожним із вас постануть образи тих, хто наближав світлий День Перемоги, вклонімося сивим ветеранам, що живуть поряд з нами.
Шумить ліс… Люди йдуть до обеліска. І падає до гранітних ніг білий цвіт, що пахне весною, стелиться білим килимом, підіймається з вітром і знову летить. Життя триває…
Люди, зупинимо всі війни на землі в ім’я майбутніх, щоб щасливо жила наша Україна, всі народи землі. Хай буде на нашій планеті мир і спокій, хай зникне зброя, що нищить красу, створену людиною.
Це необхідно і для нас, і для наших нащадків. Пам’ять про полум’яні роки повинна стати пересторогою новим паліям війни, бо
Ми вростаємо в зорі, вечірні та ранні,
У веселку, яка спалахне і згорить,
В пам’ять друзів, які обелісками стали,
В той граніт, до якого кладуться вінки,
В ті стежини, які ще діди протоптали,
Із минулих віків у прийдешні віки.





Related posts:
- Вічна слава героям ТВОРИ НА НЕЛІТЕРАТУРНІ ТЕМИ Вічна слава героям Нещодавно почув, що Верховна Рада України розглянула питання про присвоєння звання Героїв України юнакам, які загинули під Крутами у січні 1918 року. Я був біля Аскольдової могили у Києві, де поховали тіла юнаків, розстріляних більшовиками. Я відчув святість цього місця для кожного українця. 95 років тому на похованні загиблих захисників Києва перший президент України Михайло Грушевський назвав страчених вояків справжніми героями. Дуже радий, […]...
- Від матері – слава, і пісня, і хліб Усе в житті людини починається з молока матері. Це вона, “святая сила всіх святих, пренепорочная, благая” народила Спасителя. Це вона, ненька, Мадонна, Берегиня, зігріває наше життя, захищає наше щастя. Народжується дитина – мати схиляється над колискою і співає. Про що? Як не дивно, від цього теж багато залежить. Перші уроки дитина бере не в школі – мати допомагає зробити їй перші кроки й по підлозі, й взагалі в житті. Від […]...
- “І оживе добра слава” Відоме послання “І мертвим, і живим…” геніальний Кобзар присвятив тогочасній інтелігенції. Здобуваючи освіту за кордоном, знаючи по кілька іноземних мов, тримаючи домашні театри, проголошуючи волю кріпакам, “малоросійські” дворяни фактично відійшли від рідної культури, почали забувати історію предків. Представники інтелігенції захоплювалися здобутками інших народів, цураючись усього вітчизняного. Чи мав Шевченко право так вболівати за українську культуру? Адже й справді, в середині XІX ст. Україна не мала ще такого розвитку, який бачили […]...
- “Слава тобі, Гамаліє… на всю Україну…” В одній із давніх українських пісень із сумом розповідається про турецько-татарські набіги XVІ століття, що кривавили живе тіло України. Зажурилась Україна, бо нічим прожити, Гей, витоптала орда кіньми маленькії діти. Ой, маленьких витоптала, великих забрала, Назад руки постягала, під хана погнала. Десятки тисяч українців потрапляли в полон. У Каффі їх продавали у рабство. Навіть торговці дивувалися, дивлячись, як ординці приганяли ясир, і запитували, чи є ще люди на Україні. Постійні […]...
- Вічна юність серця поета В. Сосюри Володимир Сосюра прийшов у поезію юнаком із задумливими вишнево – карими очима. Він приніс у літературу прекрасні пісні, в яких бриніла любов. У найбуденніших речах Сосюра знаходив щось таке, що робило їх високими і піднесеними; прості зрозумілі образи наповнював душевністю і теплом. У кожному рядку його творів звучить ширість і безпосередність, і тому не одне покоління зберігало у своєму серці дорогу інтимно-щиру поезію Сосюри. Володимир Сосюра був народжений для поезії, […]...
- Слава стрільців Здавалося, що вся Європа з нетерпінням очікувала початку XX століття, бо його початок віщував багатьом народам волю. У цей час розпадалися імперії, виникали нові держави в нестримному прагненні до правди, незалежності, справедливості й свободи. На той час українцям здавалося, що панська влада, чужинська неволя мають зникнути. Перша світова війна, насамперед, була крахом двох великодержавницьких хижаків: цісарської Австро-Угорщини й деспотичної царської Росії. Саме вони тримали Україну своїми залізними кігтями примусу й […]...
- “Немає загадки таланту. Є вічна загадка любові” Недаремно Григора Тютюнника називають майстром новели. Талант писати новели грунтується насамперед на здатності передати велике напруження людського почуття. І Григорові Тютюннику це вдавалося якнайкраще, можливо, тому, що сам він був сповнений цим напруженням почуття – напруженням любові до людей та до своєї землі, гострим почуттям справедливості, порушення якої відзивалося в письменникові пекучим болем… Він не багато писав про секрети своєї творчості, але з записників та щоденників ми дізнаємося, що кожен […]...
- Вічна пісня дитинства за повістю М. Стельмаха “Гуси-лебеді летять” Розміщено від Tvіr в Суббота 29 мая Михайло Стельмах – цікавий, самобутній, талановитий письменник. Один з видатних і вдумливих художників слова. Він одночасно поет і прозаїк, драматург і фольклорист, публіцист і кіносценарист. Одним із кращих автобіографічних творів української літератури XX столітт) є повість “Гуси-лебеді летять”. В її основу лягли спогади майбутнього письменника про своє дитинство, що минуло в подільському селі. Тому й розповідь ведеться від імені сільського хлопчика Михайлика. Над […]...
- Дума про Марусю Богуславку: вічна проблема вибору Кожна людина прагне внутрішньої гармонії. Але навряд чи така гармонія досяжна. Часто трапляються ситуації, коли всередині особи точаться суперечки. Я розумом та серцем, між любов’ю до себе і альтруїзмом, між обов’язком перед Батьківщиною й особистими інтересами. На жаль, не так часто люди виходять гідно з цієї ситуації. Проблема вибору в найширшому розумінні – проблема насправді вічна і дивно, що навіть у найдавніших текстах народного епосу ця проблема такі освітлена. Народні […]...
- Вічна тема любові в трагедії В. Шекспіра “Ромео і Джульєтта” І. Запозичення сюжету трагедії “Ромео і Джульєтта” та нова трактовка італійської легенди В. Шекспіром. ІІ. Тема трагедії – всеперемагаюча сила кохання. 1. Картина давньої ворожнечі між родинами Монтеккі та Капулетті. 2. Несподівана квітка кохання між юними представниками ворогуючих родин. 3. Боротьба молодих людей за своє щастя. 4. Смерть героїв – гімн коханню. ІІІ. Оптимізм трагедії “Ромео і Джульєтта”....
- Вічна тема кохання у поемі Гянджеві Нізамі “Лейла і Меджнун” Ця поема є вершиною лірики найславетнішого азербайджанського поета середніх віків – Гянджеві Нізамі. Він, як і інші його сучасники мусульманського східного ренесансу – Хайям, Рудакі, Фірдоусі, був не тільки поетом, а й філософом, астрономом, математиком, фізиком, географом. Ці знання Нізамі використовував у своїй творчості. Поема “Лейла і Меджнун” – гімн чистому і величному коханню, яке є запорукою щасливого життя на землі. Цей твір було замовлено поету ширван – шахом Ахсатаном […]...
- Комедія Карпенка-Карого “Сто тисяч” і “вічна” тема влади грошей над Людиною Драматургія Карпенка-Карого розманітна за тематикою, жанрами, образами… У багатогранних характерах він відобразив інтереси, прагнення різних соціальних слоїв українського суспільства: стяжателів землі, капіталу, землевласників-мільйонерів і селян-бідняків. Сила комедії “Сто тисяч” у тому, що в ній іїравдиво відтворено нові зміни житті села, глибоко розкрито хижацька характер сільської буржуазії, нові її проби експлуатації та збагачення. Головним персонажем твору є Герасим Калитка. Життя в його розумінні складається з двох понять – грошей і землі, […]...
- Комедія І. Карпенка-Карого “Сто тисяч” і “вічна” тема влади грошей над людиною Коли Іван Карпенко-Карий писав комедію “Сто тисяч”, він ставив за мету піддати сатирі ті негативні явища, які побутували у 80-90 роках XVІІІ століття. Сільські багатії всіляко намагалися примножити свої багатства. Часто гонитва за грошима ставала самоціллю, гроші витісняли з життя людини такі поняття, як честь і мораль. І тоді з’являлися такі постаті, як Герасим Никодимович Калитка – головний герой комедії “Сто тисяч”. Калитка – заможний селянин, який вже має 200 […]...
- Вічна суперечка добра і зла Питання гріха і чесноти – одне з так званих вічних питань, що мучили людство протягом століть. Багато хто намагався знайти остаточне, останнє рішення цього питання. У російській класичній літературі чимало сил було покладено на те, щоб з’ясувати, як співвіднесений гріх і чеснота, де грань, за якою чеснота стає гріхом. Кращі зразки такого аналізу можна знайти, у творчості Федора Михайловича Достоєвського. Роман “Злочин і покарання” – один з найвідоміших добутків письменника, […]...
- Де козак, там і слава “Козак”, “козачина”, навіть “козарлюга” – так в Україні кажуть про мужнього, кмітливого та чесного чоловіка. Ось так славна історія нашої держави відгукнулась у сьогоденні. Дякувати Богові, нині старі добрі традиції повертаються. З’явилися на вулицях наших міст найсправжнісінькі козаки, одягнені в красиву форму, кінні та піші. Ці люди покликані боронити Україну від зовнішніх і внутрішніх ворогів. Я вважаю, що на сучасних козаків можна покластися так само безумовно, як і на їхніх […]...
- Вічна таємниця кохання Твір за “Книгою пісень” Франческо Петрарки. Минають роки, пролітають століття, а таїна кохання, вічна й незбагненна, завжди хвилюватиме, мучитиме й вимагатиме свого осмислення. Скільки поетів оспівували це почуття, а скільки ще будуть оспівувати! Серед тих, хто вже закінчив земний шлях, залишивши нащадкам свій творчий доробок, вирізняється видатний італійський поет епохи Відродження Франческо Петрарка. Саме йому належить найпоетичніша і найщиріша лірична сповідь про своє кохання, яке він проніс через усе своє […]...
- Гроші, слава чи честь? У кожної людини є своя система цінностей. В одного – це багатство, гроші, в іншого – слава, почесті, ще інший найбільше цінує свою родину, теплі стосунки, дружнє спілкування. Часто ці прагнення переплітаються, і людину оцінюють по тому, що в ній переважає. На перший погляд, у житті героя п’єси О. Коломійця “Дикий Ангел” Платона Микитовича найголовніше – гроші. До їх заробітку він привчає й дітей, спонукає їх працювати надсрочно, заощаджувати кожну […]...
- Слава прадідів наших 6 клас З давніх-давен, коли хочуть підкреслити вроду чи кмітливість людини, кажуть: “Ця людина насправді козацького роду!” Чому українці кажуть саме так? Запорозька Січ – це святиня українського народу. Кажучи “Запорозька Січ”, ми маємо на увазі найкраще з того, що подарувала нам історія. Безмежною була й залишається любов українців до козацтва. Незчисленні пісні, думи, легенди складено про запорозьких козаків, де славетні лицарі України постають як вільні, талановиті, сповнені почуття власної […]...
- “Українська пісня – це бездонна душа українського народу, це його слава” УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ 9 КЛАС УКPAЇHCЬKA ЛІТЕРАТУРА “Українська пісня – це бездонна душа українського народу, це його слава” Українці – народ роботящий. А ще люблять вони співати. З давніх-давен українці жили піснею. Коли їм було сумно, звучали сумні пісні. Коли працювали – звучали пісні бадьорі, які полегшували їхню працю. Взагалі співучість і музикальність – провідні риси українського менталітету. Дісталися вони нам, як є і стверджує легенда, від Бога, який наділяв нації талантами, і […]...
- Світова слава Г. С. Сковороди Григорій Савич Сковорода мав міцні творчі зв’язки з культурою та літературою інших народів. Його філософські погляди грунтувались на глибокому знанні праць античних філософів та французьких просвітителів та енциклопедистів Ж.-Ж. Руссо, Ш. Монтеск’є, К.-А. Гельвеція та інших. Певну паралель можна провести між М. В. Ломоносовим і Г. С. Сковородою, якого ще за життя називали “українським Ломоносовим”. Тричі впродовж десятиріччя Г. С. Сковорода працював у Харківському колегіумі. Щоразу його звинувачували у згубному […]...
- Вічна боротьба добра і зла у романі Віктора Гюго “Собор Паризької Богоматері” Головна тема роману “Собор Паризької Богоматері” – тема народу і народної непокори. Ми бачимо Париж бідних, знедолених, принижених. У романі колоритно зображено своєрідні звичаї, традиції, побут французького Середньовіччя, розкрито історичну специфіку епохи. Одним з головних образів – символів роману виступає величний собор, що носить ім’я Богоматері. Він будувався з ХЇІ по XV століття, внаслідок чого поєднав різні архітектурні стилі – романський, стиль раннього Середньовіччя і пізньо-середньовічну готику. Собор, що за […]...
- “…ВІЧНА МУДРІСТЬ ПРОСТОЇ ЛЮДИНИ В ПАЛЯНИЦІ ЗВИЧАЙНІЙ ЖИВЕ” За всіх часів і в усіх народів було найбільшою святістю, коли лежав на столі хліб. Його присутність зігрівала людей, гуртувала у єдину спілку, продовжувала родовід. Хліб надихав поетів і мислителів, сприяв появі пісень і дум: Ти, вседержителю в небі, на морі і суші, – Хлібе єдиний для всіх поколінь і світів, День мій грядущий, день проминулий і сущий Благослови. І освяти. І освіти. Все починається з землі, яка приносить хліборобам […]...
- Комедія “Сто тисяч” і “вічна” тема влади грошей над людиною Драматургія Карпенка-Карого розмаїта за тематикою, жанрами, образами… У багатогранних характерах він відобразив інтереси, прагнення різних соціальних слоїв українського суспільства: стяжателів землі, капіталу, землевласників-мільйонерів і селян-бідняків. Сила комедії “Сто тисяч” у тому, що в ній правдиво відтворено нові зміни в житті села, глибоко розкрито хижацька характер сільської буржуазії, нові її засоби експлуатації та збагачення. Головним персонажем твору є Герасим Калитка. Життя в його розумінні складається з двох понять – грошей і […]...
- Світова слава Г. С Сковороди – Григорій Савич Сковорода Григорій Савич Сковорода Світова слава Г. С Сковороди Григорій Савич Сковорода мав міцні творчі зв’язки з культурою та літературою інших народів. Його філософські погляди грунтувались на глибокому знанні праць античних філософів та французьких просвітителів та енциклопедистів Ж.-Ж. Руссо, ПІ. Монтеск’є, К.-А. Гельвеція та інших. Певну паралель можна провести між М. В. Ломоносовим і Г. С Сковородою, якого ще за життя називали “українським Ломоносовим”. Тричі впродовж десятиріччя Г. С. Сковорода працював […]...
- “Вічна тема” “любовного трикутника” в новітній інтерпретації ГР. ТЮТЮННИК, В. ШЕВЧУК 11 КЛАС ПРОЗА ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XX СТОЛІТТЯ ГР. ТЮТЮННИК, В. ШЕВЧУК “Вічна тема” “любовного трикутника” в новітній інтерпретації Григір Тютюнник – майстер “малої прози”. Сюжети своїх творів він брав із життя, із власних спогадів. Письменник був надзвичайно спостережливим, тому він легко знаходив тему для чергової оповіді. Кожну новелу митець спершу довго виношував у думках. Не раз він говорив своїм друзям: “Мені здається, що спочатку йде робота душі. Часом напружена, інколи […]...
- “Вічна мужність простої людини в паляниці звичайній живе” За всі часи і у всіх народів найбільшою святинею вважався хліб. Коли його не ставало – приходило лихо. Недаремно людина, творячи щоденну молитву, просить Бога: “Хліб наш насущний дай нам сьогодні”. Згадаймо Малайку – героїню повісті М. М. Коцюбинського “Fata Morgana”. Свою долю вона пов’язує з землею, яка дає хліб. Найзаповітніше її бажання – мати свою ниву. Ота святість, пошана до хліба передавалися з покоління в покоління. Батьки влаштовували навіть […]...
- Тільки родина – як вічна зернина На невмирущому полі життя Пригадую дитячу гру, просту й наївну до краю. Доганяючи одне одного, ми намагалися доторкнутися рукою до втікача і весело гукнути: “Квач!” Але той, хто втікав, міг уникнути такого “звання”, заскочивши в заздалегідь накреслене на землі коло з надписом “Хатка” і гукнувши: “Чик-чик, вдома!” Все! Уже ніхто після цього не смів доторкнутися до гравця. Аякже! Він же був захищений рідними стінами домівки, своєю родиною, хоч і уявною, але неперевершено могутньою й […]...
- ВІЧНА ПРОБЛЕМА ЛЮДСЬКОГО ВИБОРУ 8 КЛАС ВІЧНА ПРОБЛЕМА ЛЮДСЬКОГО ВИБОРУ ПРИКЛАДИ ПЛАНІВ ТВОРІВ Варіант 1 1. Борис Олійник – один із покоління шістдесятників. 2. Вибір, який ми робимо. 3. Вибір кожного з нас – доля мільйонів. Варіант 2 1. Співець честі й відповідальності. 2. Життя – постійний ринг. 3. “Бо ти на землі людина”. ЕПІГРАФИ ДО ТВОРУ – Ти собі затям, – Сказала вона суворо, – За мене треба платити життям. А я принесу […]...
- Вічна згадка любові Про кохання написано за багато віків стільки, що, здається, нічого нового вже й не скажепі. Але людина тільки тоді по-справжньому розуміє це почуття, коли воно стає її власним. Отже, одна любов, помножена на тисячі тисяч людських характерів і доль, дає невичерпний матеріал письменникові і завжди цікава читачеві. Григір Тютюнник теж писав про любов, але якось особливо, неповторно і щиро, невіддільно від правди життя. Під його пером зав’язь перших юнацьких почуттів […]...
- Вічна загадка любові Про кохання написано за багато віків стільки, що, здається, нічого нового вже й не скажеш. Але людина тільки тоді по-справжньому розуміє це почуття, коли воно стає її власним. Отже, одна любов, помножена на тисячі тисяч людських характерів і доль, дає невичерпний матеріал письменникові і завжди цікава читачеві. Григір Тютюнник теж писав про любов, але якось особливо, неповторно і щиро, невіддільно від правди життя. Під його пером зав’язь перших юнацьких почуттів […]...
- ПРОБЛЕМА ВЛАДИ ГРОШЕЙ – ВІЧНА ТЕМА СВІТОВОГО МИСТЕЦТВА 8 КЛАС ПРОБЛЕМА ВЛАДИ ГРОШЕЙ – ВІЧНА ТЕМА СВІТОВОГО МИСТЕЦТВА ПРИКЛАДИ ПЛАНІВ ТВОРІВ Варіант 1 1. Сила драматургічного таланту І. Карпенка-Карого. 2. Характеристика образу Калитки: А) зажерливість; Б) скнарість; В) нечесність; Г) неосвіченість. 3. Сучасність твору драматурга. Варіант 2 1. Тематика й проблематика творів І. Карпенка-Карого. 2. Герасим Калитка та його “літературні родичі”: А) образ Калитки; Б) образ Гобсека з твору О. де Бальзака; В) інші літературні образи визискувачів. 3. […]...
- Протистояння добра і зла, совісті і безчестя – вічна тема мистецтва У творчості Бориса Олійника є ряд наскрізних образів, серед яких особливо виділяється чистотою і різноманітністю образ крила: Бо доля, певне, у гуморі була, Коли у посаг нам давала землю й воду І голубого неба два крила. Я з останнього морозу від крила твого воскресну як не лебедем, хоч сивим журавлем. Журавлиним крилом ласкаво Повела: “Не сумуй, відболить”. Образ крила виражає, серед інших художніх засобів, морально-етичні погляди поета. Про совість як […]...
- Вічна тема у мистецтві – тема влади землі над людиною ОЛЬГА КОБИЛЯНСЬКА 10 КЛАС УКРАЇНСЬКА ДРАМАТУРГІЯ І ТЕАТР 70-90-Х РОКІВ XIX СТОЛІТТЯ ОЛЬГА КОБИЛЯНСЬКА Повість “Земля” Ольга Кобилянська закінчила 1901 р. і присвятила її батькові – Юліанові. Про задум створити твір такої тематики сама письменниця в автобіографії “Про себе саму” писала: “Факти, що спонукали мене написати “Землю”, правдиві. Особи майже всі до одної також із життя взяті”. Отже, в основі твору – реальна подія, що сталася восени 1894 р. в селі Димка, […]...
- Наскрізна і “вічна” проблема влади грошей у світовому мистецтві та творчості Карпенка-Карого І. КАРПЕНКО-КАРИЙ – НАЦІОНАЛЬНА ДРАМА 8 КЛАС НАЦІОНАЛЬНА ДРАМА І. КАРПЕНКО-КАРИЙ Наскрізна і “вічна” проблема влади грошей у світовому мистецтві та творчості Карпенка-Карого Проблема влади грошей – наскрізна і “вічна” у світовому мистецтві. Її розкривали О. Пушкін у “Скупому рицарі”, Ж. Б. Мольєр у “Скупому” та “Міщанині – шляхтичі”, О. де Бальзак у повісті “Гобсек”, Ч. Діккенс у “Різдвяній пісні у прозі”. І всі висміювали скупого, якому світ затьмарювали гроші. Можна впевнено сказати: доки будуть […]...
- Підтримайте або спростуйте твердження: “Щастя – це казкова жар-птиця, за якою женеться людина і яку ніколи не впіймає” Мабуть, скільки у світі є людей, стільки й можливих варіантів відповідей на запитання, що таке щастя, бо кожна людина розуміє його по-своєму. Розуміння людиною щастя залежить від її духовності. Починаючи з античності, поняття щастя належить до філософських категорій. Усі філософи сходяться на тому, що щастя є поняттям не матеріальним, а внутрішнім. Тобто людина щаслива, якщо вона внутрішньо на це здатна. Якщо звернутися до народної мудрості – афоризмів, прислів’їв та приказок, […]...
- ПЛАНИ – ЗАГАДКОВО ПРЕКРАСНА I СЛАВНА ДАВНИНА УКРАЇНИ 6 КЛАС ЗАГАДКОВО ПРЕКРАСНА I СЛАВНА ДАВНИНА УКРАЇНИ КАЛЕНДАРНО-ОБРЯДОВІ ПІСНІ. НАРОДНІ КОЛИСКОВІ ПІСНІ. М. ВОРОНИЙ, Т. ШЕВЧЕНКО ПЛАНИ Найдорожчий скарб – діти 1.Без дітей народ вмирає. 2.Найважчі часи. 3.Надії справдилися. Рідна сторона завжди у серці 1.Душа завжди летить на Батьківщину. 2.Чарівне пробудження. 3.Хай кожен має своє євшан-зілля. Не забувай землі святої 1.Порушення родинних законів. 2.Відродження душі. Не забувай землі святої....
- Творчість Стуса: Біль та туга за Батьківщиною Скований, незнаний та забутий, далеко від рідної України, він творив, він чекав слушного часу повернутися до розп’ятої Вітчизни. Батьківщина кликала його до себе, з’являлася йому у снах. Він тужив за нею, скучав за рідною домівкою. Хто – він? Він – Василь Стус, людина-поет, людина-патріот, яка більшу частину свого життя провела за гратами, бо щастя України ставила вище, ніж своє, особисте, бо не вміла мовчати. Про все у житті можна забути, […]...
- Ніколи в серці не зітреться суворий карб тих днів і тих подій “Ніколи в серці не зітреться суворий карб тих днів і тих подій…” Війна! Якою б вона не була, – це найбільше зло на землі. Від переможного травневого салюту минуло вже чимало часу, та в нашій пам’яті живуть і житимуть подвиги героїв, звершені у дні війни. Вони оспівані в багатьох творах митців нашої країни. Видатний український поет Микола Бажан пише про них у поемі “Нічні роздуми старого шахтаря”, що під час […]...
- Твір: Філософський мотив сенсу життя в драмі-феєрії Лесі Українки “Лісова пісня” Чуєте звуки сопілки? Це зачаровано грає Лукаш, ніби намагаючись злитися з природою. Від звуків сопілки прокинулася Мавка, щоб навічно подарувати своє кохання Лукашеві. Ніхто з них не задумувався, для чого живе, бо це й так ясно: для щастя. Але щастя кожен розуміє по-своєму. Для когось це добрий маєток, велика хата, а хтось повністю віддає себе потоку почуттів. Ці почуття – це кохання, і щедрість душі, і гармонія взаємин людини і […]...
- “Україно моя, Україно, Я для тебе на світі живу’ за поезією Д. Павличка Кожен із нас чув, як таємничо шепотить трава, як сюрчать коники. Кожен чув, як ніжно співає вивільга, як кує зозуля. Саме про це вірші відомого українського поета Дмитра Павличка. Ще хлопцем майбутній поет милувався краєвидами рідного села, в якому мальовничо розкидані білі хатки, оточені рясними садками. Там я знаю кожну стежку, Кожен камінець. Там узяв я пісню в серце Із людських сердець. Духмяно пахнуть квіти, трави, розігріта сонцем земля. Барви […]...
- Поетичне вираження в поезіях П. Грабовського одвічного прагнення українського народу до незалежності
- Ліризм і гумор у творчості Остапа Вишні
Categories: Твори з літератури