Як відомо, цивілізація розвивається лише тоді, коли кожне наступне покоління робить крок уперед, дбаючи про рідну землю, про свій народ. Воно повинно осмислити поклики попередників і внести власну часточку в розвиток свого краю. Це глибоко розумів Іван Семенович Нечуй-Левицький, бо сам усе життя трудився для рідної культури, був справжнім патріотом і подвижником. Він був переконаний, що, коли в Україні буде якнайбільше освічених, національно свідомих і працьо-витих людей, в серці кожного українця з новою силою спалахне вогонь національної гордості й честі.
Геніальний митець вірив сам і передав нам віру в те, що Україну піднімуть із жебрацького становища та духовного занепаду освічена еліта, прогресивна молодь, яка не тільки вболіває за долю рідного народу, але й працює для нього.
Сумне буття України породжувало в душі Нечуя-Левицького гострі питання: як розігнати ті хмари, що віками скупчувалися над долею України? Як переконати народ у необхідності вільного й розумного життя, щоб щастям сповнювався рідний край? Відповідь на ці питання він дає у романі “Хмари”, який було надруковано на початку 70-х років.
Ми вже звикли до традиційних героїв-селян у творах Нечуя-Левицько го, та із сторінок роману несподівано виходять до нас українські інтелі-генти, нова сила української нації, соціально активна та національно свідома. Їхніми вчинками керував протест проти принизливого становища України, занепаду давніх патріотичних традицій Петра Могили та його послідовників.
Роман “Хмари” знайомить нас з кращими представниками молодої національної еліти тих часів – Дашковичем і Радюком, що були взірцем працьовитості, високої культури й мудрості. Чим більше я вчитувався в роман, тим більшепереконувався, що ці образи подаються не паралельно, а ніби доповнюють один одного.
Ось – українець Дашкович, який приваблює до себе козацькою вродою, чудовим голосом, поетичністю душі. Ставши професором і отримавши запрошення до Московського університету, він залишається вірним своєму краєві, повертається до Києва і гуртує навколо себе прогресивну українську молодь. Але він керувався програмою не реформатора, а просвітителя – тому не дійшов до своєї “ясної і простої мети”.
У зрілі роки Дашкович зрадив ідеали своєї молодості і “став скоса поглядать на молодих людей”.
Представником нового покоління української інтелігенції 60-х років минулого століття постає перед нами Павло Радюк. Своєю програмою та діяльністю він перевершує улюбленого викладача й наставника Дашковича, що покладався лише на освіту й культуру. Павло уважно вивчає історію України, разом з однодумцями поширює антицарські твори Шевченка. Прагнучи жити чесно, він хоче поділити з народом його долю. Та в характері юнака ще замало діяльної сили, щоб розігнати хмари над Україною.
Недарма Павлів батько іронізує: “О, багацько, сину, поможеш їм тим, що носитимеш свиту!” Письменник цим наче підводить нас до висновку: одне діло проголошувати, а інше – виконувати задумане. І в першу чергу, коли це стосується долі рідної країни.
Мені здається, що Нечуй-Левицький, розповідаючи про діяльність молодої еліти свого часу, пильно дивиться в очі нам, юнакам початку третього тисячоліття. Сьогодні, коли Україна проголосила свою незалежність, настала пора новому поколінню молодих українців прийняти естафету від своїх попередників. І я думаю, що моя держава може на нас покластися!





Related posts:
- “Я єсть народ, якого правди сила яким звойована ще не була” Ми є нащадками тих, хто заснував нашу рідну Україну. Який глибокий зміст вкладено у ці слова: “Я єсть народ, якого правди сила ніким звойована ще не була”. Скільки випробувань випало на долю українського народу! Скільки страждань, скільки наших пращурів віддали своє життя за те, щоб називатися українцями, щоб бути гідними своєї держави! Протягом багатьох століть “загарбницькі душі” намагалися завоювати нашу землю. Справжні українці мужньо відстоювали права своєї держави, захищали її […]...
- “Я єсть народ, якого правди сила ніким звойована ще не була…” Україні й українцям нелегка випала доля. Прекрасну землю, дану Богом, з тихими водами, ясними зорями, широкими степами та ланами доводилося захищати від різних ворогів. Бо приваблювали варварів і річки, і ліси, і поля – всі багатства нашої країни. Відстоювали люди свою землю з шаблею в руках від татарських, турецьких, литовських, польських та інших завойовників. Уявити важко, які знущання витримали українці, не бажаючи ставати на коліна, від кримських ханів, польської шляхти. […]...
- “В нас єдина мета – Україна свята, нездоланна ніким і ніколи” Любіть Україну, як сонце, любіть, Як вітер, і трави, і води. В годину щасливу і в радісну мить, Любіть у годину негоди. Серед найсвітліших людських почуттів – любов до неньки, що дала життя, і до Вітчизни-матері. Україна… Край невимовної краси і тяжкої недолі, неповторної пісні і волелюбного лицарства, край з багатою і на радість, і на криваві сторінки історією. Але найбільше багатство кожної землі – її вірні дочки і сини, […]...
- У нас єдина мета – Україна свята – нездоланна ніким і ніколи 11 клас “У нас єдина мета – Україна свята, нездоланна ніким і ніколи” Українська земля пройшла війни та мир, поразки та перемоги, пишалася вірними синами та доньками, чарувала світ своїми запашними паляницями та мелодійними піснями. Вона була і залишається вірною матір’ю українців, які свято шанують і люблять її. І я вірю, що ця любов не зміниться з плином років, а з висоти на нас завжди дивитиметься лагідне зоряне українське небо. […]...
- Україна і народ у повісті Гоголя “Тарас Бульба” Видатний російський письменник Микола Гоголь був родом з України. Він любив свій край, цікавився його історією, звичаями і обрядами, захоплювався мужнім та волелюбним українським народом, прославив його у своїх творах. Із незвичайною художньою силою і повнотою М. Гоголь відобразив “дух минулого віку”, “історію народу… в ясній величі” у повісті “Тарас Бульба”. Із замилуванням письменник змальовує безмежний український степ, могутній Дніпро. Та мета його розповіді – описати Запорізьку Січ – колиску […]...
- Народ і його буття на сторінках поеми І. Франка “Мойсей” Народе мій, засмучений, розбитий, твоїм будущим душу я тривожу. І. Франко Однією з провідних тем у творчості І. Франка є тема народу, його минулого й майбутнього, його історичного призначення і місця серед інших народів. Особливо могутньо і яскраво прозвучала ця тема в поемі “Мойсей”. Поема ця є окрасою й гордістю української літератури. Це глибокий філософський твір про взаємини вождя і народу на шляху боротьби за кращу долю. Цей твір був […]...
- Україна і народ у повісті “Тарас Бульба” Видатний російський письменник Микола Гоголь був родом з України. Він любив свій край, цікавився його історією, звичаями і обрядами, захоплювався мужнім та волелюбним українським народом, прославив його у своїх творах. Із незвичайною художньою силою і повнотою М. Гоголь відобразив “дух минулого віку”, “історію народу… в ясній величі” у повісті “Тарас Бульба”. Із замилуванням письменник змальовує безмежний український степ, могутній Дніпро. Та мета його розповіді – описати Запорізьку Січ – колиску […]...
- “Його ворогом була вульгарність” по оповіданнях А. П. Чехова “Людин у футлярі”, “Агрус”, “Про любов” Всі оповідання Чехова викликають у Чи тача глибокий емоційний відгук, адже кожний добуток списаний з натури. Одним із властивостей людського життя, на превеликий жаль, є величезна, всепоглинаюча вульгарність. Ця вульгарність не дає людині спокійно існувати, вона давить на нього, робляЧи все його життя нещасної й убогої. Чехів констатує, що при всім цьому деякі люди не тільки не намагаються боротися із цією вульгарністю, але й усіляко неї культивують. Досить згадати чеховське […]...
- “Народ мій є, народ мій завжди буде, ніхто не перекреслить мій народ!” Чи не занадто смілива заява це була для ще зовсім молодої людини у ті часи? Адже, мабуть, мова йде не про такий ефемерний термін, як “радянський народ”? Ні, йдеться про народ український… Василь Симоненко, як справжній геній, прожив небагато. Але встиг залишити по собі на землі такий слід, що його вірші ще багато років символізуватимуть Україну. Я довго міркувала над тим, з ким можна порівняти Василя Симоненка. І дійшла висновку, […]...
- Сила народу в його душі Вивчаючи оповідання “Михайло-семиліток” Антіна Лотоцького, я дійшов висновку, що цей твір і сьогодні є цікавим і сучасним. У ньому автор уміло описує минуле, добу Київської Русі. Це були саме ті часи, коли від єдності народу, сили ного духу залежало існування цілої держави. Душу народу Антін Лотоцький описує через образ Михайла-семилітка – сина князя Володимира. Цей хлопчик має незрозумілу силу, він вселяє людям віру у п іасну могутність, надає запалу перемагати […]...
- “Україна завжди і постійно стояла в центрі його мрій…” Творчість Володимира Винниченка – це яскравий художньо-публіцистичний літопис шляхів українського народу до незалежності в нашому буремному столітті. Для творів письменника характерні широта й актуальність тематики, новаторська манера письма. Він реалістично зображує тяжке становище темного і забитого селянства та міської бідноти, жорстоку експлуатацію заробітчан, перші спалахи соціального протесту. І завжди найістотнішим у житті Винниченка, політика і митця, були болісні роздуми про Україну, рідний народ, який упродовж століть не міг здобути омріяну […]...
- Мій народ – його сучасне і минуле Життя мого народу – це доля моєї країни. Народ і земля, на якій він живе, – це єдиний могутній організм. Він дихає, зітхає, страждає, радіє. І все це в унісон. Варто занедужати одному з них – хвороба зразу ж передається й іншому. І навпаки, щасливий народ – щаслива й земля, на якій він живе. У далекому 1240 році монголо-татари, скориставшись князівськими усобицями, загарбали наш народ. Вони брали щорічно ясир: дівчатами, […]...
- Україна в серці і в поезії Олександра Олеся І. Особлива сила поетичного слова Олександра Олеся – дивне поєднання думки, почуття і фантазії талановитого лірика. ІІ. Зростання національної свідомості поета: 1. Пошук зображальних засобів відтворення любові до України, захоплення нею. 2. Участь у відкритті пам’ятника Котляревському в Полтаві, усвідомлення свого національного покликання. 3. Зустрічі з Грінченком, Самійленком, Коцюбинським, Лесею Українкою, окрилення та піднесення духу митця. 4. Основне призначення поета – працювати, творити на славу рідної культури, рідного слова, рідної […]...
- Мета життя М. Старицького – “душею і думкою послужить рідному народові” І. КАРПЕНКО-КАРИЙ, М. СТАРИЦЬКИЙ 10 КЛАС УКРАЇНСЬКА ДРАМАТУРГІЯ І ТЕАТР 70-90-Х РОКІВ XIX СТОЛІТТЯ І. КАРПЕНКО-КАРИЙ, М. СТАРИЦЬКИЙ Мета життя М. Старицького – “душею і думкою послужить рідному народові” Свій шлях він обрав свідомо. М. Старицький – представник того покоління української інтелігенції, яке надихало мужнє слово Т. Шевченка: Від Кобзаря вони перейняли любов до Батьківщини і бажання самовіддано служити їй. У Київському університеті, де навчався М. Старицький, було багато студентів, які горіли ідеєю незалежності […]...
- Шевченко – це народ, і як народ, він буде вічно жити Тарас Григорович Шевченко – великий поет, геній українського народу. Поет зробив неоціненний вклад у духовну скарбницю людства. У своїй творчості митець сягнув на світовий рівень. Його довершені твори сіють зерна світла й добра, палахкотять незгаслим полум’ям безкомпромісної справедливості, проникливої мудрості. Тарас Шевченко народився кріпаком, тож йому, як нікому іншому, були близькі й зрозумілі страждання бідноти. А тому все своє життя поет присвятив служінню ідеї національного та соціального визволення трудящих. Не […]...
- Мої враження віл статті У. Самчука “Народ чи чернь?” Хто ми є? Народ чи чернь? Нація чи маса? Перед нами постають ці емоційно-схвильовані питання, в яких відчувається пристрасть письменника-патріота та непідробна щирість і схвильованість. У статті “Народ чи чернь?” Улас Самчук розкриває проблеми морального обов’язку, духовності, змальовує контрасти в людських душах і вчинках. Він, передусім, прагне пробудити волелюбний дух рідного народу. Прагне осмислити і донести до читачів суть таких понять, як національна свідомість і людська гідність. Гідність – це […]...
- “Справи визначаються їхніми цілями: та справа називається великим, у якого велика мета”. . . По повісті М. А. Булгакова “Собаче серце” 1. Революція як подія громадського життя. 2. Образ професора Преображенський. 3. Думка професора Преображенський і думка самого автора про роль революції Глибинний філософський зміст фрази А. П. Чехова, на мій погляд, можна віднести до самих різних подій громадського життя. В XX столітті було чимало таких подій. Одне з них – революція. Про революцію можна говорити дуже багато. Свій твір я б хотів присвятити повісті М. А. Булгакова “Собаче серце”. Це […]...
- “Була б шия, а ярмо знайдеться” Твір зароманом Панаса Мирного та Івана Білика “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” Автори подають широку передісторію села Піски ще з часів заселення Лівобережної України. ” А літ за півтори сотні не тільки цього палацу, а й самих Пісок і сліду не було. Там стояло невеличке сільце, або краще невеликі хутірці розсипались по балці, як стоги сіна зимою по степу… Огорожі – ніякої. То тепер тільки стали городи обгороджувати, а […]...
- Як Україна здобула незалежність? Живи, Україно, живи для краси, Для сили, для правди, для волі! Шуми, Україно, як рідні ліси, Як вітер в далекому полі. О. Олесь Недаремно розпочинаю я свій твір словами Олександра Олеся. Адже для кожного, хто вважає себе українцем, назва нашої країни є святинею, національним скарбом. З’явилася ця назва вже дуже давно, ще у XІV столітті, і стала ознакою нашої національної приналежності, нашої гордості й слави. Усі найкращі дочки й сини […]...
- В. Короленко й Україна І. Дитячі роки В. Короленка. ІІ. Роки навчання. ІІІ. Полтавський період життя Короленка. Короленко жив у м. Полтава. Упродовж усього життя письменник співчував знедоленим, боровся з несправедливістю царської влади. 1902 р. він стає на захист селян, учасників аграрних заворушень у Полтавській губернії. 1906 р., виступаючи на захист українських селян проти керівника карної експедиції Філонова, Короленко пише “Відкритий лист статському раднику Філонову”, у якому висловив своє обурення. Після вбивства Філонова Короленка […]...
- Україна – батьківщина моя Коли задана така тема, то мені хочеться поговорити не про красу української землі, не про її героїв, не про її багатства. Про це усі знають, і цим пишається кожен. Хочеться порозмірковувати про сьогоднішні проблеми моєї країни. Я прочитав десь, що наш народ нібито століттями не мав своєї державності. Чи так це? 24 серпня 1991 року був зроблений такий крок, якого не зміг би зробити народ, що не прагнув століттями до […]...
- Його душа – мов Тронка у степах, Його душа – Собор надій високих “Його душа – мов Тронка у степах, Його душа – Собор надій високих”. Коли цвітіння настає пора, Коли весна смичком струмка заграє, Тоді ми з днем народження вітаєм Славетного Олеся Гончара! / Д. Кононенко / Скільки б не пройшло весен і зим без Олеся Терентійовича Гончара, час не зітре пам’яті про великого сина великої родини, вірного правнука Кобзаря, про улюбленця українського народу. Тепер тільки з портрета дивляться на нас вишневою […]...
- Вона була, як голос України Творчість Ліни Костенко, безкомпромісної письменниці, хвилює кожного, бо завжди актуальна, сучасна. Сучасна навіть тоді, коли поетеса веде нас таємними стежками минувшини, адже пов’язує її з проблемами сьогодення. Вона турбується про духовний світ співвітчизників, які на шляху національного відродження не повинні забувати гірких та героїчних сторінок історії, аби не розгублені були ті моральні цінності, що віками створювалися народом. У зв’язку з цим необхідно відзначити велику роль історико-філософського роману у віршах “Маруся […]...
- Образ Вітчизни в поезії “Україна” Т. Осьмачка – один з українських поетів, який мав дуже трагічну долю. Він підпадав під репресії, внаслідок чого його не друкували, рятувався від репресій, симулюючи божевілля, помер на чужині. Доля його була тяжка, але любов до України проходить червоною смужкою через усю його творчість. У Т. Осьмачки Україна – це мати, яка втрачає своїх синів і доньок. Тут поет має на увазі і голод, і кров громадської війни, що робили […]...
- Україна-мати Ми живемо на Україні. Багато міст і сіл є в нашій країні. В них є будинки і будиночки, в котрих живуть люди. Вони живуть родинами або самотньо, працюють і відпочивають, сваряться і кохають один одного. Все це – український народ. І якщо ми хочемо бути справжніми громадянами своєї Батьківщини, ми повинні розуміти і поважати один одного, допомагати у скруті, радіти у щасливі хвилини і намагатися жити однією родиною задля щастя […]...
- Іван Вишенсьний, його час і культурна та громадська діяльність Іван Вишенсьний, його час і культурна та громадська діяльність І. І. Вишенський – видатний представник полемічної літератури. ІІ. Характеристика епохи часів Івана Вишенського. 1. Життя українського народу під гнітом литовських і польських феодалів. 2. Люблінська та Брестська унії – духовне поневолення наших предків. 3. Громадсько-політичне й національно-культурне значення діяльності братств в Україні. 4. Біографічні відомості про І. Вишенського. 5. Боротьба І. Вишенського проти політики уніатів. Відомо 16 творів письменника-полеміста, в […]...
- Твір-нарис із циклу “Митці рідного краю’. “Людина, яка була театром” Твір-нарис із циклу “Митці рідного краю”. “Людина, яка була театром” Творчість кожного справжнього митця невіддільна від часу, на який вона припадає. У ній так чи інакше відбиваються суспільні ідеї, історичні події, громадські пристрасті. Але є митці особливої долі й особливого життєвого призначення. Їм судилося жити і діяти на стрижні суспільного і художнього життя, відбиваючи у своїй творчості найістотніші, найсуттєвіші тенденції розвитку духовної культури. До таких митців належав Лесь Курбас. Коли […]...
- Коли була війна? Твір за оповіданням Григора Тютюнника “На згарищі” Чи не забули ми, коли почалася Велика Вітчизняна війна? Чи не забули ми, чого коштувала нашому народові ця війна? Справді, з уроків історії ми знаємо, що з 1941 до 1945 року наш народ пройшов через страшні випробування, через неймовірні страждання – через пекло Великої Вітчизняної війни. Сьогодні ми знаємо про події тих років з книжок та кінофільмів, з розповідей бабусь та дідусів, які лід час війни були дітьми і назавжди […]...
- Україна через 20 років Україно! Ти для мене – диво! Василь Симоненко “У – кра – ї – на! У – кра – ї – на! У – кра – ї – на!” – ревуть трибуни на Олімпійському стадіоні в Києві. Стадіон рясніє прапорами різних країн, небо цвіте фантастичними святковими феєрверками. Тільки-но відбулася церемонія відкриття Олімпійських ігор у Києві… Кілька років тому київський мер висунув кандидатуру столиці України на право приймати чергові Олімпійські ігри, […]...
- Твір В нас єдина мета – Укpаїна свята, Hездоланна ніким і ніколи В нас єдина мета – Укpаїна свята, Hездоланна ніким і ніколи Сувеpенна… Вільна… Така наша Укpаїна нині. Саме за нашої пам’яті з Укpаїни-колонії наpодилася Кpаїна. Складним, довгим, теpнистим виявився шлях нашої Батьківщини до деожавності. Минуле нашої деpжави – тяжке, кpиваве й тpагічне… Київська Русь…Hезpівнянні pядки “Слова о полку Ігоpевім…” pозповідають нам пpо неспокій на землі pуській, пpо набіги кочових завойовників, пpо боpотьбу наpоду за волю: Тоді по pуській землі pідко […]...
- Якби я була Попелюшкою У старій казці, яку написав французький письменник Шарль Перро, є гарна – прегарна героїня – Попелюшка. Усі дівчатка мріють про те, що й вона, – потрапити на бал до королівського палацу і вийти заміж за прекрасного принца. З усієї казки вони бачать тільки її яскравий фінал, гарну сукню і карету, які начаклува – ла її тітонька-фея. Одного разу я перечитувала цю казку і подумала: “А якби я була Попелюшкою?” Яка […]...
- Живе народ, допоки жива мова Цивілізоване суспільство не може існувати без мови – найголовнішого засобу спілкування, засобу вираження думки і передачі досвіду сучасникам і нащадкам. Не можна не захоплюватись тим, що це розуміли ще наші предки. Так, Володимир Мономах у своєму “Поученії дітям” пояснював: людина народжена для добра, але щоб діяти добре – вона повинна знати світ, розбиратися, що є добро, а що зло. У цьому зв’язку насамперед треба знати, вважав Володимир Мономах, свій рід […]...
- Війна! Якою б вона не була, – це найбільше зло на землі Від переможного травневого салюту минуло вже чимало часу, та в нашій пам’яті живуть і житимуть подвиги героїв, звершені у дні війни. Вони оспівані в багатьох творах митців нашої країни. Видатний український поет Микола Бажан пише про них у поемі “Нічні роздуми старого шахтаря”, що під час війни став солдатом-сагіером, звільнив свій край та пів-Європи від фашизму і повернувся в рідний’Донбас. Хоч повоєнна земля була, як рана, скрізь голод і холод, […]...
- “Я була тоді з моїм народом…” Три сторінки у “Роман-газеті”. Чверть століття – за датами, що стоять за віршованими рядками. Ще понад чверть століття мовчанки про цей твір. Така трагічна, моцартівська, назва – “Реквієм”. Я завжди уявляла собі цю жінку витонченою, дещо погордливою. Вишуканістю, літературним снобізмом віяло від її перших ліричних збірок – ще б пак, освіта, виховання, належність до інтелектуальної еліти, початок століття, любов Гумільова… Хоч усе це: освіта, виховання, належність до інтелектуальної еліти початку […]...
- “Аби ти щаслива була, Україно…” за поезією П. Воронька Біографія кожного поета є справжнім джерелом його подальшої творчості, витоком почуттів та ідей. Так сталося й з біографією Платона Воронька. Ця людина великої душі й оптимізму мала героїчну долю, завжди була у вирі життя. Поет часто звертається до теми Батьківщини, до теми рідної землі. Ліричний герой його віршів завжди висловлює думки й почуття самого поета. Наприклад, клянеться у вірності Україні: Усі мої сили, наснагу високу, Й життя я віддам до […]...
- Чи логічною була поведінка Наташі Ростової в епілозі? З мого погляду, логічна. Зовсім інше питання, подобається нам Наташа в епілозі чи ні. У романі ми зустрічалися з Наташею-дівчинкою, веселою, життєрадісною, життєлюбною, потім з Наташею-дівчиною, яка робить помилки, кохає, страждає. Толстой тонко простежує діалектику душі Наташі, яка не кінчається власне у романі і продовжується в епілозі. Звичайно, за минулі сім років вона змінилася зовні: “розповніла і поширшала, так що важко було впізнати в цій сильній матері колишню тонку і […]...
- Роль Т. Г. Шевченка Та його творчості у становленні української культури Чи мислима українська культура без славетного імені Тараса Григоровича Шевченка? Чи мислима світова культура без цього видатного українського сина і поета? Звичайно, це питання риторичне. Важко знайти українця, який би не знав хоча б кількох шевченкових рядків. Спробуємо з’ясувати, яку ж роль відіграв Т. Шевченко та його творчість у становленні та збагаченні української культури. Шевченко є основоположником нової української літератури і родоначальником її революційно-демократичного напряму. Саме в його творчості повно […]...
- Найвищою цінністю для Генріха Белля була людина, людське життя Саме гуманізм є найпривабливішою рисою його творчості. Гуманізм високохудожніх і глибокозмістовних творів Белля привернув до нього увагу читачів усього світу: його книги перекладено 48 мовами. Про величезну міжнародну популярність Белля свідчить і той факт, що у 1972 році йому було присуджено Нобелівську премію з літератури. Генріх Белль завжди відстоював ідею миру між народами, брав участь у громадських акціях, спрямованих проти атомного озброєння, виступав із публіцистичними станнями, боровся за перемогу людяності […]...
- Народ у романі у віршах романа “Євгеній Онєгін” О. С. Пушкін показав у романі духовні пошуки кращих представників російського дворянства, відбив життя цієї соціальної групи у всьому її різноманітті й складності. В. Г. Бєлінський заслужено назвав цей добуток енциклопедією російського життя й найвищою мірою народним добутком. Народності роману не тільки у вираженні народного духу, традицій, світовідчування, національної самосвідомості, втілених переважно в образі Тетяни Ларіній, авторських відступах, але й безпосередньо в образах представників народу, у замальовках з натури. Автор […]...
- “Оргія” споріднена з багатьма творами Лесі Українки про поневолений народ У “Вавілонському полоні” Елеазар карався за те, що співав на майданах Вавілонських. У “Кассандрі” Леся Українка засудила Гелена За його гнучкий фрігійський розум, який знаходив правдоподібне “обгрунтування” обману, а заодно й служіння ворогові. Степан у “Боярині” зробив непоправний злочин, коли, поправши власну гідність, пішов служити цареві, тим самим фактично допомагаючи йому гнобити поневолений народ. Поетеса засудила сліпу зненависть Раба-єврея за те, що він поширив її на брата по тяжкій праці. […]...
Categories: Твори з літератури