Усе моє багатство – моє добре ім’я

Часто кажуть: “Не посором свого імені”, “Бережи своє добре ім’я”, “Бережи честь змолоду”. Ці прості і звичні вислови приховують глибокий філософський зміст.

Поняття честі супроводжувало людину протягом усієї історії. Мабуть, воно існувало ще за тих часів, коли наші пращури гуртом забивали мамонтів, – тому що в цій справі теж, певно, існувала якась система доброчесностей, якийсь моральний кодекс. Згодом почуття честі, власної гідності не дозволяло коритися ворогам, здаватися в полон, зраджувати друзів. І це не обов’язково притаманно зламним періодам історії.

У всі часи, щодня людина стоїть перед вибором: честь чи безчестя.

Честь, на мою думку, – це усвідомлення власної гідності й дотримання в житті моральних принципів, які ти вважаєш правильними. Людина честі ніколи не збреше, зажди дотримує обіцянок, ніколи не кривдить слабшого, захищає беззахисних. Така людина поважає себе і оточуючих, на неї можна покластися.

Вона є взірцем для наслідування.

Завоювати чесне ім’я значно складніше, ніж його втратити. За всі свої вчинки людина відповідає особисто – неприємностями, докорами сумління, ставленням до себе і повагою оточуючих. А якщо втратиш добре ім’я, як його відновити?

Думаю, майже неможливо. Оскільки людську думку про тебе вже змінено, ти зробив це власноруч, і довіри до тебе вже немає.

Недарма в народі вважається, що зберегти честь – це зберегти життя, бо, загубивши її, ти заплямовуєш свою душевну сутність, а отже, втрачаєш радість жити. Не мати поваги своїх знайомих – значить не жити, а існувати.

Ми повинні жити чесно й гідно, не забуваючи про своє високе звання людини, яке багато до чого зобов’язує – не заплямовувати себе брудними думками й поганими вчинками, відповідати своєму високому покликанню людини на землі.





Усе моє багатство – моє добре ім’я

Categories: Шкільні твори