Тема твору: ДІМ

Десь був парк з густими заростями чорних ялин та лип і старий будинок, який я любив. Це байдуже – близько він, чи далеко, байдуже, що він не може ні зігріти мене, ні захистити. В цьому домі я виріс, моя пам’ять сповнена його запахами, прохолодою його коридорів, голосами, що ніби оживали тепер.

І диво не в тому, що дім дає нам притулок і зігріває нас, не в тому, що ми маємо ці стіни. Диво в тому, що він поволі сповнює нас ніжністю. І та ніжність створює в глибині серця якісь незнані шари, де ніби води джерела, народжуються марева. Уявіть собі, що тут появиться артіль мулярів, теслярів, столярів-червонодеревників, штукатурів, сюди, де все віє минулим, вони принесуть свої знаряддя і за тиждень так змінять будинок, що ви ніколи не впізнаєте його, і вам усе здаватиметься, ніби ви в гостях.

Дім без таємниць і тайників, без тихих закапелків, без люків-пасток під ногами – це не дім, а приймальня в ратуші.

Нашим спільним домом є Земля. Так хочеться, щоб вона стала справжнім людським домом.

Людей все життя тягне до того дому, де пройшло їхнє дитинство. Екзюпері писав: ” Я не зовсім впевнений, що жив після того, як минуло дитинство.”





Тема твору: ДІМ

Categories: Твори з літератури