Улисс характеристика образу Стівена Дедала

Дедал Стівен – один з трьох дублинцев, описаних у романі. Засаднича, формотворна риса роману – зв’язок з “Одіссеєю” Гомера, яка виражається в численних і прозорих сюжетних, тематичних і смислових паралелях, натяках, алюзіях. Для більшості персонажів “Улисса” в поемі Гомера є прототипи: Стівен Дедал – Телемах, Леопольд Блум – Одісей, Мэрион Блум – Пенелопа.

Лінії трьох головних дійових осіб роману розвиваються паралельно, але тісно переплетені між собою. Усі три персонажі – верб прямому і у переносному розумінні

– мандрують по велетенському простору семисотстраничного роману. Стівен Дедал, з яким читач знаком по попередній творчості Джойса, розчарований життям, та і самим собою, йде рано вранці з вежі Мартелло і пускається в одіссею по Дубліну. Мандрує по столиці Ірландії 16 червня 1904 р.

Рекламний агент Леопольд Блум, у якого так само, як у Дедала, є немало підстав бути невдоволеним життям. Здійснює свою одіссею і співачка з дублінського кабаре Мэрион Блум; ці “мандри” – при тому, що Моллі, вдаючись до спогадів, не покидає свого ліжка – в якомусь сенсі саме захоплююче з трьох.

Стівен, який співвідноситься з гомерівським Телемахом, представляє у романі інтелектуальний початок, Блум – матеріальне, Моллі Блум – чуттєве; якщо Стівен – це символ “художника”, то Блум – маленької людини, оспіваної багатьма письменниками XІX, – XX вв. Моллі ж – уособлення життєствердної, даруючої плоті. У Д. С., як ні в якому іншому персонажі, відчувається нерозривний зв’язок “Улисса” з іншими книгами Джойса : зі збіркою оповідань “Дублинцы” і з романом “Портрет художника в юності”. Д. С.

– головному героєві і “Портрета” і “Улисса” – дано ім’я, навантажене багатьма сенсами. Д. С. – це і християнський мученик Стефан; доля художника, натякає Джойс, – бути гнаним, жертвою, “мучеником”. Ще прозоріше алюзія Д. С. на хитромудрого міфічного майстра Дедала, що створив і крила, що возносять до неба, і заплутаний лабіринт, – багатозначна метафора шляху і призначення художника.

Думки Д. С. постійно пов’язані з двома темами: батьківщина і релігії. З одного боку, Д. С.

– патріот Ірландії, з іншої – заради неї він не бажає жертвувати своєю свободою і покликанням художника; те, що Д. С. пориває з церквою, що його мучить совість, особливо ріднить його з Джойсом. В результаті конфлікту зі своїм другом і заздрісником Биком Маллиганом Д. С.

Покидає вежу Мартелло і вирушає в школу в дублінське передмістя Долки, де дає урок історії, а потім розмовляє на історичні теми з директором школи Гэрретом Дизи, протестантом, супротивником незалежності Ірландії. У цьому епізоді, як, втім, і в усіх інших, видимий другий план – поема Гомера : Телемах в надії дізнатися про долю Одісея відвідує старця Нестора. З школи Д. С.

Повертається в Дублін, де до зустрічі з Маллиганом проводить час на березі моря, вдаючись наодинці думкам і спогадам, що зажадали від літературознавців багатотомних коментарів. У дев’ятому епізоді “Сцилла і Харибда” Д. С. знову, як і в попередньому епізоді, демонструючи потужність інтелекту і багатство свого асоціативного мислення, вступає в суперечку з представниками культурної еліти Дубліна, відстоюючи і розвиваючи власну – дуже оригінальну – теорію Шекспіра, його біографії і творчої особи. Відношення Д. С.

До дублінських інтелектуалів неоднозначно: зневага, скепсис поєднуються з комплексом ізгоя, людини, яку відкинули, яким нехтували. У епізоді “Бики Геліоса” відбувається нарешті зустріч “батька” – Одісея – Блума і “сина” – Телемаху – Д. С. Зустрічаються вони вже увечері, в публічному будинку, проте в спілкування доки не вступають – перетин двох основних ліній роману ще пунктирно. Після довгого, поступового зближення основні лінії сходяться в епізоді “Цирцея”, де і відбувається кульмінація роману. Перейнявшись до Д. С.

Симпатією і співчуттям, Блум йде за ним у бордель Бэллы Коен, а потім, коли Д. С., уражений баченням матері, що померла, розбиває світильник і вибігає на вулицю, йде за ним, не відходить, коли його б’є п’яна солдатня, після чого супроводить у безпечне місце. У епізоді “Евмей” Блум і Д. С. сидять разом в чайній – дві лінії зійшлися остаточно. У “Итаке” Д. С.

Потрапляє до Блуму додому, викладає навіть йому своє кредо художника, проте щасливого “єднання душ” так і не відбувається: випивши чашку какао і помочившись в садку, Д. С. відбуває в невідомому напрямі. Дві лінії, не встигнувши зійтися, розійшлися знову.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Улисс характеристика образу Стівена Дедала

Categories: Твори з літератури