Мені шістнадцять років. І скільки я себе пам’ятаю, весь час моє життя було пов’язане з книгою. Перші книги мені читала мама. Вона ввела мене в дивовижний світ казок і дитячої літератури.
Потім – школа, де кожен день – з книгою, з літературою.
Особливий слід в моїй душі залишили уроки української літератури. Саме тоді я відкрив для себе творчість Олександра Довженка, Олеся Гончара, Василя Симоненка, Ліни Костенко.
Назавжди мені запам’ятались Довженкові герої. З теплотою я згадую малого Сашка, батька, матір, діда Семена з повісті “Зачарована Десна”. Величним постає переді мною Іван Орлюк з “Повісті полум’яних літ”.
Ця людина – взірець мужності. Він закоханий у рідний край, у мирну працю для народу, щедрий на любов до коханої і на ненависть до ворогів. А який він був безстрашний у бою.
Коли він побачив, що німці Наближаються до його позицій, то почав викликати вогонь на себе. Це мій улюблений герой.
Це мій улюблений письменник, якого за прекрасні твори розлучили з рідною Батьківщиною, і я схиляю голову в пошані перед Олександром Петровичем Довженком і його героями. Саме в них він втілив найкращі ідеали краси. Його герої – сини народу, цвіт нації.
Незабутнім для мене також став твір Олеся Гончара “Собор”. Людські долі в цьому романі пов’язані з християнським храмом, збудованим козаками після розпаду Січі. Одні люди постійно думають про собор, схиляються перед його красою і величчю, інші – хочуть знести його.
Микола Баглай і Володька Лобода – це різні світогляди, різні позиції. Автор закликає цим твором берегти собор, бо він не тільки архітектурна пам’ятка, а духовність і велич нашого народу.
Різні твори, різні людські долі проходять переді мною, і всі вони залишають якийсь помітний слід.
Я ніколи не думав, що буду захоплюватись поезією. Але після того, як я прочитав і вивчив напам’ять вірші Василя Симоненка, то зрозумів, що помилявся. Його поезія – це звернення до вічних проблем людства: кохання, дружби, вірності.
Його життя – це яскравий спалах чарівної зірки.
Отже, книги, я іду до вас з любов’ю. Ведіть мене в світ краси і добра!





Related posts:
- “Я без тебе нічого не зможу, наче птиця без крил”. Образ України в творчості Василя Симоненка І. “Я – українець. Оце і вся моя біографія”. ІІ. Оспівування любові до України у поезіях Василя Симоненка. 1. Синівська розмова з Батьківщиною у поезії “Україно, п’ю твої зіниці…” 2. Вияв високої любові до України у поезії “Лебеді материнства”. 3. Найважливіше для поета – доля України. Сила поезій В. Симоненка....
- “Я без тебе нічого не зможу, наче птиця без крил…” Образ України в творчості В. Симоненка Україна! Велика, прекрасна, неосяжна – вся вона вмістилася у чутливому серці її великого сина – відомого поета В. Симоненка. Із глибин народного життя, із славної Полтавщини бере початок його чудова, пристрасна поезія, що ніби струмочком – дзвінким, мелодійним, чаруючим розтікається по всій Україні, перетворюючись на широку річку, яка несе визнання. Визнання і щиру синівську любов поета до рідної своєї землі – України, яку поет любив ніжно, нестямно, заради щастя якої […]...
- Символіка образу собору у романі О. Гончара І. Висока оцінка роману О. Гончара “Собор” літературною критикою 80-х років XX ст. . ІІ. Символічність образу собору у романі. 1. Особливість стилю Гончара у романі. 2. Собор в житті героїв роману – Миколи Баглая й Єльки. 3. Боротьба за собор. 4. Символічний зміст образу собору. “Бережіть собори своїх душ” ....
- Героїзм народів у Другій світовій війні І. “Згустки фронтових вражень” О. Гончара. ІІ. Образи мужніх сміливих піхотинців. 1. Возвеличення рядового українця. 2. Високий гуманізм і повага до інших народів. 3. Мужність і сміливість героїв Олеся Гончара. 4. Вірність Вітчизні. ІІІ. “Солдати справедливої армії”....
- Головний герой поезій В. Симоненка I. Глибина думок і сила віршів Василя Симоненка. II. Образ ліричного героя поетичної спадщини В. Симоненка. 1. Ліричний герой – патріот своєї країни. 2. Краса героя інтимної лірики. III. Слово В. Симоненка – це справжнє надбання....
- Строчить, наче з кулемета Строчить, наче з кулемета Я вважаю, що під час розмови з людиною дуже важливо вміти добирати найточніші, найпотрібніші слова та вирази. Але хіба так не буває, що й слова людина добирає наче правильні, але зрозуміти її досить важко. Учора ввечері мені зателефонував мій однокласник і сказав: “Це тобі тлфонує Петро Сидоров. Будь ласка, скжи, що здано на завтр. Я сні у шклі не був”. Я зрозуміла, звичайно, про що йдеться. […]...
- Люди повинні будувати, а не руйнувати Твір на тему: спільне й відмінне в романах Ю. Яновського та О. Гончара. “Вершники” Ю. Яновського та “Тронка” О. Гончара написані в жанрі новелістичної повісті та роману. Це не дуже поширена епічна форма, хоч у вітчизняній літературі з цього питання стверджується відповідна естетична традиція. Першим освоїв цей жанр Ю. Яновський, написавши роман у новелах про громадянську війну. У середині 30-х років про цю історичну сторінку в житті України було написано […]...
- Духовний світ, духовна краса. Що це? Кожен із нас відповість на це питання по-різному та неоднозначно. Світ, у якому ми живемо, – це світ різноманітних співвідношень і зв’язків. І те, що ми опинилися сьогодні віч-на-віч з такими бідами, як духовне зубожіння народу, занепад культурної спадщини, руйнування природи, є наслідком розриву людини зі своїм духовним світом, “Коли ми до природи не будемо милосердні, то вона нас з’їсть”, – пророчі слова, бо люди живуть у нерозривному зв’язку з […]...
- Духовний світ Холдена Колфілда Если кто-то звал кого-то Сквозь густую рожь, И кого-то обнял кто-то, Что с него возьмешь? И какая нам забота, Если у межи Целовался с кем-то кто-то Вечером во ржи!.. Р. Берне Фрагменти вірша, узятого як епіграф до твору, належать відомому шотландському поету Робертові Бернсу. Рядок з вірша, що дав назву селінджеровському твору, пролунав в розмові Холдена, головного, героя роману, і Фібі. “Якщо ти ловив когось ввечері у житі…”,- говорить Холден, […]...
- Духовний мир Холдена Колфілда Шкільний твір по роману Дж. Селінджера “Над прірвою в житі”. Якщо хтось кликав когось Крізь густе жито, І когось обійняв хтось, Що з його візьмеш? І яка нам турбота, Якщо в межі Цілувався з кимсь хтось Увечері в житі!.. Р. Берні Фрагменти вірша, узятого як епіграф до твору, належать відомому шотландському поетові Робертові Бернсові. Рядок з вірша, що дала назву селінджеровському добутку, пролунала в розмові Холдена, головного героя роману, і […]...
- Історичні пісні – духовний скарб нашого народу Наша дума, наша пісня Не вмре, не загине; … От де, люди, наша слава, Слава України. У цих Шевченкових рядках дуже влучно охарактеризовано значення українських народних пісень, зокрема історичного жанру. Вони насправді невмирущі, ці найбільші духовні скарби, з яких постає краса і велич рідного народу. Історичні пісні – це епічні твори про події далекого минулого, їх, без перебільшення, можна вважати єдиними свідками боротьби наших предків з татарами й турками, художніми […]...
- Наче рівний Богу Драматичною, кривавою, величною і суперечливою була епоха переходу від XIX до XX століття. Сутність буття людини, духовні цінності традиційної культури поставлені суспільством під сумнів. І не дивно: в цей час йшли світові війни, рушилися країни і з’являлися нові, робилися наукові відкриття і йшли в небуття старі теорії світу… У пошуках сенсу буття, виходу із ситуації, що склалася, Рільке намагається повернутися до основ життя, відшукати втрачену цивілізацією гармонію зі світом. Рятівне […]...
- Духовний мир Євгенія Базарова й Андрія Штольца До середини 50-х років XІX століття в Росії назріває економічна, політична, ідеологічна криза, що переростає в першу революційну ситуацію 1859-1861 років. Новий час вимагає нових героїв: вони повинні не тільки не приймати навколишню дійсність і пасивно протистояти їй, як “зайві люди”, але активно втручатися в життя, бажати неї переулаштувати й бути здатними на діяльне добро. Образи “нових людей” стали, може бути, самим цікавим явищем у російській літературі 50 – 60-х […]...
- Книги мають свою долю “Зимові дерева”. Цю книгу було видано в 1970 році в Брюсселі. Її автором був Василь Семенович Стус. Вираз “книги мають свою долю” належав ще давнім римлянам. Вже тоді люди знали, що чималу роль у долі літературного твору відіграють певні зовнішні обставини, які зрештою і формують подальше його існування, а якоюсь мірою і долю автора твору. Василь Семенович Стус – найяскравіший представник епохи бурхливих шістдесятих, застійних сімдесятих, незрозумілих вісімдесятих. Саме так: […]...
- Духовний пошук героїв Василя Шукшина Віра в гуманні початки життя, віра в сили людини, можливість здобути перемогу над злом спонукала В. Шукшина написати такі оповідання, як “Калуза” і “Образа”. В основі сюжетів до болю пізнавана ситуація. В “Калузе” – не побажала дати пропуск, не пропустила до хворого, обійшлася грубо з людиною літня вже жінка-вахтерка. Тим часом на очах у нього були пропущені ті, хто сунув рублеву або плитку шоколаду в кишеню її бруднуватого халата. Явна […]...
- Духовний пошук героїв В. М. Шукшина Десь більше десяти років продовжувалася творча діяльність В. Шукшина, але зробленого їм вистачило б іншому на ціле життя. Він почав з оповідань про земляків. Нехитрих і безпосередніх. Він чуйно уловив соціальні зміни в сучасній дійсності, духовні настрої свого часу. Глибинною напруженістю відзначається оповідання “У профіль і анфас”. Терзають сумніви Івана, незадоволений він своїм життям і собою, хоче зрозуміти, для чого живе і працює: “А я не знаю, для чого я […]...
- Найстародавніші книги Є книги, безумовну першість яких ніхто не буде заперечувати. Древні, вони пройшли крізь віки й до сьогодні мають свій вплив на життя людей. У першу трійку таких книг входять Веди, Біблія й Коран – ті три наріжні камені світової літератури, на яких вона побудувала свій храм. Ці твори беруть початок у сивій давнині, у глибинах якої потонули всілякі відомості про їх творців, і тепер, у відповідь на питання, кому саме […]...
- Твір за повістю Панаса Мирного “Лихі люди” Якісно новим здобутком естетико-літературної традиції в українській літературі, яка виростала на власній основі, можна вважати повість Панаса Мирного “Лихі люди” . Вона започатковувала новий етап естетичного освоєння проблеми інтелігенції і народу, а дальшу розробку її спостерігаємо в творчості Франка. У “Лихих людях” Панас Мирний подає героя-інтелігента не через об’єктивну епічну історію становлення його характеру, так би мовити, способом біографічного співвіднесення героя і середовища, а через спогади-марення хворого письменника у в’язниці. […]...
- “Є в коханні і будні, і свята” Значну частину своєї творчості Василь Симоненко присвятив темі кохання. Багато сторіч поспіль ця тема будила серця і митців, і звичайних людей, очищувала та надихала, допомагала людині стати кращою, повірити в себе, сповню вала життя сенсом, а особистість – прагненням щастя, наснагою жити та творити, дихати на повні груди, відкривши свою душу і сповнене коханням серце світові й людям. В інтимній ліриці Василя Симоненка ми знаходимо усі ці порухи душі, але […]...
- Люди для Льоньни друзі чи вороги? Читаючи твори В. Близнеця, безумовно, переконуєшся, що він був дитячим Письменником. Його герої вміють мріяти, бачити навколишній світ і розуміти його, таким постає перед нами головний герой повісті “Звук павутинки” Льонька. Який чує звук павутинки, оберігає разом зі срібним чоловічком Вишневі Пушинки від піратів; воює з Сопухою! Він – чаклун, бо вміє створювати крилаті дерева. Вони народжуються з димаря і мандрують над балкою. Льонька – мрійник, бо десь далеко є […]...
- Духовний мир Мцири Твір по поемі М. Ю. Лєрмонтова “МцИри”. В 1837 році М. Ю. Лєрмонтов був заслан на Кавказ. Проїжджаючи по Військово-Грузинській дорозі, він побачив залишки існуючого колись монастиря. Там, серед руїн і могильних плит, він побачив старезний старого, що розповів поетові про свою долю. Будучи дитиною, вона потрапив у полон. Хлопчик тужив за батьківщиною й жагуче мріяв повернутися. Але рутинне життя монастиря поступово приглушило тугу. Бранець втягся в одноманітне життя послушника […]...
- Духовний світ героїв роману “Куди тече та річка” Дитячі мрії… серйозні й несерйозні, реальні й нереальні. Дуже добре, коли у маленької людини є мрія, до якої вона прагне. “Людина без мрії, що птах без крила”, – говорить народна мудрість. Улас Самчук, як і його герої, умів радіти світові й будувати у собі власний, заснований на добрі. Письменник у творі показує два світи: дорослий – серйозний, заклопотаний, і світ дитинства – фантазій і мрій. Вони тісно переплітаються між собою. […]...
- Духовний світ старого Сантьяго Шкільний твір за повістю Ернеста Хемінгуея “Старий і море”. Автор твору “Старий і море” – відомий американський письменник Ернест Хемінгуей. Він є одним із найпопуляр-ніших і найулюбленіших письменників XX століття. Прозаїк і журналіст, кореспондент на п’яти війнах, людина-легенда. Літературну “зірку” Хемінгуея знали навіть ті, хто ніколи не читав його творів. За твір “Старий і море” Ернесту Хемінгуею була присуджена в 1953 році Нобелівська премія. Ця книга мала світовий резонанс. Історія-притча […]...
- Ідея собору у романі Павла Загребельного “Диво” та у романі Олеся Гончара “Собор” Кого не вражали старовинні собори? Проходиш повз один з тих, що збереглися, піднімеш голову, а він наче дивиться на тебе, слідкує, розмірковує, аж душу проймає. Цікаво! Звісно, що письменники не обминали цю тему у своїй творчості. Кожен народ має свою святиню, свій символ, а для України собор завжди вважався символом духовності. Саме до духовної краси, людяності, величі і сили народу, його волелюбності, нескореності, самовираження через символ собору звертаються автори двох […]...
- Яка роль книги у вашому житті? Приємно і радісно стає на душі від усвідомлення того, що не перевелися ще такі фанатично віддані книзі люди, як професор Білоусов. Не менше захоплення викликає в нас і юний Микола Гоголь, коли він із німим зачудуванням оглядав професорські скарби, надбані ним протягом цілого життя. “В мене є друзі, – писав Ф. Петрарка, – товариство яких я надзвичайно ціную; вони належать різним епохам і різним країнам. Вони ніколи не набридають, але […]...
- Духовний світ героїв роману Уласа Самчука “Куди тече та річка” Пізнать себе – то школа нелегка, Жаття мінливе, мов швидка ріка. П. Воронько Дитячі мрії… серйозні й несерйозні, реальні й нереальні. Дуже добре, коли у маленької людини є мрія, до якої вона прагне. “Людина без мрії, що птах без крила”, – говорить народна мудрість. Улас Самчук, як і його герої, умів радіти світові й будувати у собі власний, заснований на добрі. Письменник у творі показує два світи: дорослий – серйозний, […]...
- Книги Цікаво читати різні книги. Книги учать нас жити. Ми вчимося багатьом речам, читаючи книги. Є різні види книг: романи, розповіді, повісті, казки, байки, вірші, п’єси, мемуари, атласи і підручники. Книги можуть бути гумористичними, пригодницькими, детективними, фантастичними, історичними, політичними, науковими. Вони можуть бути цікавими, хвилюючими, привабливими, такими, що захоплюють, могутніми, корисними, незвичайними, оригінальними, забавними, зворушливими, реалістичними, добре написаними, банальними. Книга, звичайно, один з найбільших винаходів людини. О. Уайльд написав: “Книги, я […]...
- Філософія буття у романі О. Гончара “Собор” … Собор лине вгору, ідеальне суголосся бань породжує мелодію, яку слухають блакитні вежі. Її чують і люди, розрізняють німу музику серед бурхливих акордів життя ті, що й у собі бережуть собори, красу почуттів і прагнень. Такими є більшість героїв роману Олеся Гончара “Собор”. Собор – світла пам’ятка легендарного козацтва, що після розгрому військом Катерини ІІ Запорозької Січі задумало поставити цей величний храм на згадку нащадкам. Цей собор став не тільки […]...
- Люди в білих халатах Професія лікаря – це подвиг. А. П. Чехов Є у світі дві професії, без яких людству, мабуть, не обійтися: це вчитель і лікар. Вони потрібні завжди і скрізь, при будь-яких обставинах: чи то війна, чи мирне, спокійне життя народу. У мене, майбутнього медика, безмежну повагу і величезну гордість викликають лікарі, чиї імена вписані золотими буквами в медичну науку і практику. З не меншою повагою я ставлюся до лікарів, які виконували […]...
- “Собори душ своїх бережіть, друзі… Собори душ!..” Невдовзі після створення роману “Собор” Григір Тютюнник написав листа Олесеві Гончару: “Щойно прочитав “Собор”. Орлиний, соколиний роман Ви написали, роман-набат! О, як засичить ота наша ретроградна гидь, упізнавши сама себе; яке невдоволення Вами висловлять…” Саме так і сталося. Роман “Собор” довгий час, близько двадцяти років, був суворо заборонений… Я думаю, ця заборона була прямим свідченням того, що письменник не прикрасив нічого у своєму творі, змалювавши реальний стан речей, тому й […]...
- Люди мають свої зірки, які перестають бути звичайними зорями. А які вони у Екзюпері? Вирвавшись на волю, прокладаю свій шлях серед зірок. Я входжу в ніч. Лечу в пітьмі. Зі мною тепер тільки зорі. Перші зірки мерехтять, наче в зеленій воді. Доведеться ще довго чекати, доки вони засяють яскраво, мов діаманти. Доведеться ще довго чекати, доки я побачу мовчазну гру падаючих зірок. Траплялося, вночі я бачив, як у небі мчало стільки іскор, що мені здавалось, ніби там, серед зірок, шугає рвучкий вітер. У польоті, […]...
- “Нові люди” у романі М. Г. Чернишевського “Що робити?” М. Г. Чернишевський писав свій роман “Що робити?”, будучи ув’язненим у Петропавловській фортеці. У цьому романі він писав про “нових людей”, які тільки що з’явилися в країні. У романі “Що робити?”, у всій його образній системі Чернишевський намагався представити в живих героях, у життєвих ситуаціях ті нормативи, які, як він вважав, повинні з’явитися головним мірилом суспільної моралі. У їхньому твердженні Чернишевський бачив високе призначення мистецтва. Герої “Що робити?” – “особливі […]...
- “Нові люди!” у романі Н. Г. Чернишевського “Що робити?” Н. Г. Чернишевський писав свій роман “Що робити?”, будучи ув’язненим у Петропавловскую міцність. У цьому романе він писав про “нових людей”, які тільки що з’явилися в країні. У романі “Що робити? “, у всій його образній системі Чернишевський питался представити в живих героях, у життєвих ситуаціях ті нормативи, які, як він думав, повинні виявитися головним мірилом суспільної моралі. У їхньому твердженні Чернишовский бачив високе призначення мистецтва. Герої “Що робити? ” […]...
- Люди, що з нами відбувається? Треба людиною бути! В оповіданні Василя Макаровича Шукшина “Образа” мова йде про звичайний життєвий випадок, свідком або учасником якого може виявитися кожний з нас у будь-яку хвилину: у транспорті, у магазині, у будь-якій установі. Це, на жаль, стало повсякденною реальністю. Мова йде о! хамстві, звичайному хамстві. Сашка Єрмолаєву нахамила продавщиця, неї підтримала черга. І все це в присутності дочки, що ще в силу свого віку не може зрозуміти, що трапилося, але серцем почуває, […]...
- “О, люди, люди!” “Злочин і покарання” Достоєвського, як і більшість творів цього автора, можна віднести до найбільш складних добутків російської літератури. Оповідання неспішне, але воно тримає читача у постійній напрузі, змушуючи вникати в скрупульозні психологічні вишукування автора. Достоєвський описує страшну картину життя людей у Росії середини XІX століття. У цей час багато хто почував себе розчарованим, загнаним і подавленим власним безсиллям і безправ’ям. У розкриття переживань однієї з таких пригноблених душ і заглиблюється […]...
- Загадка “Велесової книги” “Велесова книга” є першим писемним документом, в якому зафіксовано історію докняжої і княжої доби. Але і зараз ведуться суперечки про те, чи ця книга підроблена, чи оригінальна. На жаль, точної відповіді на це питання ми, незважаючи на значний розвиток науки, не можемо дати, бо самі дощечки, на яких записаний текст “Велесової книги”, втрачені, а залишилися лише копії та фотокартки. Узагалі, історія “Велесової книги” дуже цікава. Довгий час найдавнішими письмовими пам’ятками. […]...
- Головні образи повісті “Дорогою ціною”: люди, типи і символи Прочитавши літературний твір, буває, надовго замислюєшся над долею головних персонажів, над їхніми вчинками, думками, вдачею. Навіть іноді доводиться нагадувати собі, що це все ж таки вигадка – це не живі люди, а художньо створені образи. Проте іноді створені письменницькою уявою герої здаються настільки реальними, життєвими, живими, що доводиться себе буквально переконувати, що Вони все ж таки створені уявою. Найяскравіший приклад такого “оживання” в літературі, – мабуть, образ Шерлока Холмса. За […]...
- Примірник книги Малларме “Полудень Фавна” Завдання митця полягає в тому, щоб, викликаючи предмет в своїй уяві, передати стан душі, або навпаки, вибрати той чи інший предмет і шляхом його повільного розгадування розкрити стан душі. Я винаходжу мову, яка б грунтувалася на цілковито новій поетиці: потрібно малювати не річ, а створюваний нею ефект. Вірш у цьому випадку не повинен складатися зі слів, але з намірів, і всі слова безсилі перед враженнями, вони споріднені музиці. Займаються метафізикою, […]...
- Чому красу обожнюють люди? Читаючи “Війну й мир”, ми завжди почуваємо відношення автора до людей і подій. Воно розкривається й у портретах діючих осіб, і в прямих оцінках, характеристиках, і в авторській інтонації. У статті про Л. Н. Толстого Н. Г. Чернишевський відзначав характерну рису тоді ще молодого письменника – “чистоту морального почуття”. Люди, події приватного й історичного життя оцінюються на основі виразного критерію – критерію добра, безкорисливості, щиросердечної ясності й простоти, духовного зв’язку […]...
- Сюжетна основа книги “Подорожі з Петербурга в Москву” Олександр Миколайович Радищев – легендарна фігура, особливо для російської революційної інтелігенції XІX століття. У його поглядах на російське суспільство бачили радикальний гуманізм і глибину розкриття соціальних проблем. Ім’я Радищева для багатьох поколінь російських читачів оточено ореолом мучеництва. Це пов’язане з історією створення книги “Подорож з Петербурга в Москву”, над якою письменник працював біля десяти літ Спрямована проти царату й поміщицько-кріпосницького ладу, книга ця викликала гнівну реакцію царюючої тоді Катерини ІІ. […]...
- “Музика перепліталася в мене з літературою…”
- Містерія Т. Шевченка “Великий льох”: алегоричний смисл твору
Categories: Твори з літератури