Свій перший історичний роман “Мальви” Роман Іваничук написав у 1968 році й спочатку одержав багато схвильованих відгуків. Але тогочасні пильні ідеологи зробили жорстокі висновки із “вогненебезпечної” історичної теми: любов до батьківщини й зрада, патріотизм і яничарство. Тому цей роман був відібраний у читача і знову з’явився через декілька років під назвою “Яничари”, але зберіг у собі основну ідею: національна історія для українського народу.
Завжди є духовним опертям і розвиток нації можливий, якщо в її колективній пам’яті є усвідомлення історії як власної долі. Надзвичайно гостро подається у “Мальвах” тема яничарства; Іваничук дуже глибоко дослідив цю проблему і попри компартійну диктатуру сімдесятих років, яка заборонила твір, показав усю огидність цього явища та його загрозу самому існуванню української нації.
Коли читаєш роман, здається, що перед тобою – витвір народної творчості: і розвиток його сюжету схожий на сюжет народної балади, і подих народної пісні, що ввійшла в саму художню структуру “Мальв”, і мова твору – все робить його високохудожнім і близьким читачу.
Перед нами – одна з трагічних сторінок багатостраждальної історії України, її народу. Життєве поневіряння жінки з українського краю та її дітей сконцентрувало в собі і типізувало цілий історичний період, тому конкретна людська історія Марії та її синів і дочки нам дуже близькі і так хвилюють нас. Вона пройшла крізь усі приниження рабині, які топ гали її душу, ранили серце.
Але найбільша рана – то усвідомлення непоправності всього, що сталося з нею і дітьми на цьому лихому світі. Найбільший біль – від яничарства своїх дітей:
“Чого нам туди їхати, мамо? Хіба тут погано?” – безтурботно питає Соломія – Мальва посивілу матір. Син Андрій, який давно не знає свого імені, бо став він для себе і всіх Алімом, виріс кривавим чорбаджі яничарської орди. Другий син Семен став ханським воїном Селімом і, заступаючи матері дорогу, каже їй: “Ти хвора розумом, жінко, і йди собі.
Не змушуй мене кликати євнухів, щоб вигнати тебе. В тебе, певно, велике горе, ти дітей своїх шукаєш. їх тут нема…”.
Так, немає Маріїних дітей. Чужина забрала їх у неї, щоб підкорити, переродити їх душі. Немає й самої Марії, бо одна за одною вмирають в її серці всі надії, а жити без надій, як без повітря, людина не може, і ми вже усвідомлюємо, що у “Мальвах” мотив шукання матір’ю своїх дітей боляче переплітається з мотивом повернення та неповернення до втраченої вітчизни, віри й роду, мотивом пам’яті родової.
Може, саме ця родова пам’ять вперше в житті здригнула серце Мальви після звістки про зраду Іслам-Гіреєм Хмельницького, тому і піднесла вона коханому чоловікові чашу з отрутою. Отак, як у народних піснях і баладах, завершується повіствування в “Мальвах”. Перед нами – історія зради, сліпоти душі й драматичного прозріння. А ще перед нами, я думаю, – книга про трагедію минулого, в якій пояснюється першопричина негативних явищ сучасного.
Це – і національний нігілізм, і бездуховність, і пристосування та догідництво.
…Перегорнена остання сторінка роману – і ги вже не скоро зможеш відійти думками від нього, бо розумієш, що і до тебе, і до твоїх близьких та друзів спрямоване звертання Романа Іваничука: людина, яка забула своє коріння, свій рід, стає бездуховною особою, вона – ущербна в своїй моралі, і так було не тільки в часи минулі. Про це слід пам’ятати і в нашу добу.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)Related posts:
- Образ Софії Київської – символ духовного надбання українського народу Київ… Читаємо рядки роману П. Загребельного “Диво”? “Є міста, у яких минуле – більше, значиміше, ніж нинішність”. Йдеш вулицями столиці, – і відчуваєш, що поряд з тобою крокує історія. Виходиш на майдан Богдана Хмельницького – і народ зачаровує білокам’яне диво Софії Київської. Може, в ту мить, коли споглядаєш її і очей не можеш відвести, народжується в тобі митець? Подумки ніби перегортаєш сторінки роману: “1965 рік. Провесінь. Надмор’я”. “Рік 992 Великий […]...
- Софія Київська – символ духовного надбання українського народу Де шукати витоки духовності? В історії свого роду, в його прадавніх коренях. Десять століть тому було збудовано Софіївський собор у Києві, а його куполи ще й досі радо вітають сонце. Софія Київська – велич українського народу, втілення його мудрості й сили, таланту й слави, символ духовного єднання нації. Величний образ собору, цього незвичайного дива, “що ніколи не кінчається і не переводиться”, змальовано у романі П. Загребельного “Диво”. Софія Київська схвилювала […]...
- Байда – символ мужності українського народу Історія часто буває несправедливою до людини, бо зафіксовує для нащадків не тільки не найголовніші, а й подекуди зовсім незначні її риси чи епізоди життя. І одним із прикладів цього може бути князь Дмитро Вишневецький, що увійшов у народні думи під іменем Байди – безтурботним гультіпакою, котрий тільки й знає пити мед-горілочку. Ні, мав Дмитро Вишневецький серйозні справи! Цей мудрий, енер-гійний чоловік зумів зробити те, що не вдавалося його попередникам. Він […]...
- Собор – символ невимрущої слави та душі українського народу. Твір за романам “Собор” Найвищими точками на землі були колись стародавні храми. З золотими маківками, з дірявими покрівлями, в погнилих риштованнях. Ті, що охороняються законом, а не людьми. І ті, що незримо жевріють у глибинах народної свідомості. Тому і зробив Олесь Гончар, здається, першу в радянській літературі спробу осмислення їхньої вічної німої музики і народної символіки. Але те, що нам нині треба відкривати, для наших далеких предків було азбукою. Там, де поселялись запорожці, – […]...
- Кобзар – символ України – найкращий витвір українського народу ЗАГАДКОВО ПРЕКРАСНА I СЛАВНА ДАВНИНА УКРАЇНИ 6 КЛАС ЗАГАДКОВО ПРЕКРАСНА I СЛАВНА ДАВНИНА УКРАЇНИ КАЛЕНДАРНО-ОБРЯДОВІ ПІСНІ. НАРОДНІ КОЛИСКОВІ ПІСНІ. М. ВОРОНИЙ, Т. ШЕВЧЕНКО Кобзар – символ України Кобзарі були творцями традицій, дум. складали історичні, героїчні пісні та передавали їх нащадкам. Своє мистецтво вони виявляли супроводом – грою на кобзі, лірі або бандурі. Звідси і назви народних співців – бандуристи, лірники. Для українства творчість кобзарів настільки важливе явище, як і винахід пергаменту і і єгиптянами – для […]...
- Камінний хрест – символ трагізму долі українського селянина-бідняка До Русова, який став батьківщиною славетного новеліста, ідуть літературні паломники з усієї України, з цілого світу. Припадають серцем до зболеного Стефаникового слова і п’ють цілющу воду зі Стефаникової криниці – тієї, що й досі стоїть у його затишному обійсті. Звідти, де стоїть оселя письменника, видно, мов на долоні, все село. А на горбі, вдалині, бовваніє камінний хрест. – той, який дав назву одній з найкращих новел Василя Стефаника. “Камінний хрест” […]...
- Неопалима купина – символ єдності українського народу (легенда “Неопалима купина” 5 КЛАС СВІТ ФАНТАЗІЇ, МУДРОСТІ, МІФИ І ЛЕГЕНДИ УКРАЇНЦІВ Неопалима купина – символ єдності українського народу (легенда “Неопалима купина” Колись давно від своєї старенької бабусі я почула приказку: “За народ стоїть увесь наш род”, “Бабцю, що це значить?” – запитала я. “А от підростеш, – промовила бабуся, – усе сама і зрозумієш”. І от сьогодні, прочитавши український міф “Неопалима купина”, я, нарешті, зрозуміла, що мала на увазі моя бабуся. Вирішивши […]...
- “Прапороносці” – роман про подвиг українського народу у Великій Вітчизняній війні Олесеві Гончару судилося на власні очі побачити одну із найжорстокіших воєн в історії людства. Доля поклала на його юнацькі плечі важкі мінометні Плити. А відразу по війні Олесь Гончар у романі “Прапороносці” силою художньої уяви “покладе” на плечі солдата-українця Хоми Хаєцького всю землю. У трагічні хвилини оборони дамби комісар Воронцов запитає у насупленого старшини: “Важко, товаришу Хасцький?” “Ой, товаришу замполіт… Так важко, гейби всю землю на плечах тримаєш…” – відповість […]...
- Народні пісні про минуле українського народу З давніх-давен люди складають пісні про своє життя й працю, про важливі події країни. Згодом ці події відходять у минуле, вмирають їх учасники, але залишається пісня. Вона не забувається. її продовжують співати люди. І тут перед нами оживає героїчна історія українського народу, його гордий нескорений дух, безмежна відданість своїй Батьківщині. Народ уславив історичну боротьбу і загиблих своїх синів Так в історичних піснях розповідається про боротьбу нашого народу з турецько-татарськими нападниками, […]...
- Камінний хрест – символ трагічної долі українського селянина-бідняка Кінець XІX століття… Західна Україна. Журавлями розлітаються по світу українці. Що змушувало їх залишати рідну землю? Чого шукали вони в чужих країнах? Селяни західних українських районів залишають батьківську землю, зводячи як пам’ятники по собі камінні хрести, їдуть до далекої Канади в пошуках землі обітованої. А що ж чекає їх там, далеко за океаном?.. Багатостраждальна історія нашого народу. Ми не повинні забувати тяжких її сторінок. Страшно навіть через століття ступати болючими […]...
- Незнищеність духу українського народу в історичному романі “Маруся Чурай” Українська народна пісня то живий скарб, що йде від покоління до покоління, несучи радість і смуток, чаруючи людську душу, даючи їй силу і натхнення. Полиньмо в сиві віки, доторкнемося серцем до золотих ключів людського генія – і нам уявляються ті першотвори, чиї автори хай і загубились у плині століть, але їхнє слово квітує і нині. Часом з дивного калейдоскопу вихоплюється легендарна постать автора. Такою є народна поетеса Маруся Чурай. Народилася […]...
- Осмислення історичної долі українського народу в період голодомору 1932-1933 рр Більшу частину свідомого життя В. Барка прожив в Америці, але кожною часточкою своєї душі належав Україні. За неї від уболіває, для неї пише. Письменник мріє про вільну та суверенну державу, в якій би утвердилася справжня демократія, де кожна окрема людина була б найвищою цінністю. Знаючи, що в Україні не могли не тільки писати, а й навіть згадувати про деякі трагічні сторінки історії свого народу, В. Барка пише роман “Жовтий князь”. […]...
- Твір на тему – Камінний хрест як символ трагізму українського селянина в однойменній новелі В. Стефаника Василь Семенович Стефаник – один із славетних майстрів української літератури, письменник залишив величезну спадщину – близько сімдесяти новел. Трагедія особистого життя, суспільний гніт розривали вразливе серце співця сумної долі. У його новелах не зустрінеш народних героїв-богатирів, не зачаруєшся красою юної феї, бо його твори – це картини трагедій селянського життя, безнадійної самоти, туги за рідною землею. Спадщина письменника – це книги новел “Синя книжечка” , “Камінний хрест” . “Дорога” , […]...
- Історичні віхи в історії українського народу Історія українського народу надзвичайно трагічна й повчальна. Вона свідчить про якусь незбагненну силу українців, їхню здатність знову і знову відроджуватись після нищівних, здавалося б, смертельних ударів та катастроф. Можна було б свою розповідь розпочати від татаро – монгольської навали, яка не тільки знищила українську державність, а й фізично вигубила народ, так підірвала його біологічні сили, що він став легкою здобиччю сусідів і потрапив до них у неволю. Однак у даній […]...
- Віра Франка в щасливий прийдешній день українського народу Поема “Мойсей”, один із найкращих творів Івана Франка, розкрила глибоку віру поета в невичерпні сили народу, віру в те, що, незважаючи на тяжкі роки поневірянь, український народ матиме щасливе майбутнє. До створення поеми Івана Франка привела вся його попередня творчість, сповнена глибоких роздумів над тяжкою долею поневоленого, але нескореного народу. Пекучий біль проймав поетове серце, коли він думав про принизливе становище українців, у якому вони перебували під владою царської Росії: […]...
- Уславлення в народному епосі історичного минулого українського народу Кожен народ із давніх-давен прагнув до поетичного осмислення власної історії – минулого і сучасного, зазирнути у майбутнє. Це осмислення і відтворила усна народна творчість, що зберегла для нащадків дух і події далеких епох, г її краса і художня довершеність захоплює і дивує, викликає повагу і гордість за український народ, його славетну історію. Не можна без хвилювання читати на-! родні балади, легенди, перекази, поринати у світ казок, слухати героїчні думи та […]...
- Твір: Образ Софії Київської – символ духовного надбання народу Багато є чудес на землі, якими пишаються народи – адже це їх історія і культура. І на нашій українській землі є справжнє диво – Софія Київська. Розкинулася вона посеред Києва і дивиться на нашу країну своїми здивованими “очима”. Цей собор нагадує нам, що були на нашій землі таланти, здатні своїми руками та багатющою фантазією створити чудову споруду, що стоятиме століттями як пам’ять, як символ духовного надбання українського народу. Жив на […]...
- Роман В. Гюго “Собор Паризької Богоматері” як символ пробудження народу від вікового рабства Кожна епоха починається теократією і закінчується демократією. Давній вислів Собор Паризької Богоматері… Серце Парижа… Собор будувався протягом декількох людських поколінь – із XІІ до XV століття. Тут збереглася народна пам’ять, вікові традиції. Камінний архітектурний літопис ніби промовляє до людини і передає їй усе, що сталося протягом багатьох віків існування великої столиці світу. Віктор Гюго торкається своїми тонкими пальцями каменя Собору, і перед його очима постають різні сцени: він ніби чує […]...
- Хліб – символ добробуту народу Той, хто має багато зерна, добре перезимує й матиме, що посіяти навесні. У нього будуть веселі свята, тепло й затишок в оселі, добра їжа на столі. А тому, хто працював погано, узимку непереливки. Таке розуміння хліба, який забезпечує добробут родини, притаманне нашим співвітчизникам. Чому хліб, а, наприклад, не картопля або буряки є символом добробуту українців? Мабуть, тому, що наша держава в минулому була невичерпною житницею всієї Європи. А ще тому, […]...
- Трагічні картини важкого минулого українського народу в романі “Маруся Чурай” – IІІ варіант ЛІНА КОСТЕНКО 11 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ЛІНА КОСТЕНКО Трагічні картини важкого минулого українського народу в романі “Маруся Чурай” ІІІ варіант Минуле дивиться на нас кривавими очима і ніби запитує: чи зможемо ми зберегти мир на Землі, чи зможемо зберегти власну волю, щоб ніколи більше не відчувати на собі страшних часів поневолення і розпачу, коли ти стаєш наймитом у власній хаті. Ліна Костенко тому і написала свій неперевершений роман у віршах […]...
- Втілення в образі Марусі Чурай моральної краси й таланту українського народу Певний, хто народився на Україні чув пісню “Ой не ходи Грицю”, і, певний, багато тих, хто чув, не замислювалися над тим, хто автор, чи вважали її народною. Так, пісня дійсно народна. Але що таке народна пісня? Пісня, яку створив народ, чи пісня, яку співає, любить весь народ, чи перше і друге? Але пісню хтось обов’язково творить: хтось починає, хтось підтримує, хтось підспівує… Ліна Костенко, одна з найталановитіших українських поетес європейського […]...
- Показ нескореності українського народу в поемі “Прометей” Один із визначніших своїх творів Андрій Малишко назвав ім’ям героя старогрецької міфології. Прометей – це вічний символ незламності духу. На фронтах Великої Вітчизняної війни поет побачив багато таких нескорених людей і їм, а також невмирущому народові, присвятив свою поему Андрій Малишко. В образі простого юнака зі Смоленщини поет зображує тих людей, які героїчно захищали рідну землю й свій народ від загарбників. Трагічна ситуація, в якій опинився головний герой, дала можливість […]...
- Незламність духу українського народу Твір за поезією І. Ф. Драча “Балада роду”. Одна із визначних рис поетичного таланту Івана Драча полягає у непереверщеному поєднанні філософічності роздумів про загальнолюдські цінності із картинами буденними, приземленими за своїми зовнішніми ознаками, але значними за своєю глибинною суттю. Прикладом цього унікального поєднання є його “Балада роду”, яка увійшла до збірки “Балади буднів” . Мені здається, що цю баладу не можна осягнути, прочитавши її лише один раз. Вона ніби примушує […]...
- Голодомор 33 року – найстрашніша трагедія українського народу Жовтий князь… Хто він і чому жовтий? У романі В. Барки “Жовтий князь” – це збірний символічний образ, це втілення зла і насильства, рудий ящір тоталітарної системи, який через своїх посланців у 33-му році минулого століття приніс в Україну голод, смерть, руїну. У романі відтворено реальні події і явища голодомору. Важко читати цю страхітливу хроніку невимовно трагічної долі українського народу. Сьогодні, читаючи цей твір, важко відтворити в уяві ту жахливу […]...
- Історія українського народу на сторінках художніх творів Історична тема – одна із традиційних, провідних тем в українській літературі. Уже пам’ятка давньої літератури “Слово о полку Ігоревім” відбиває події, пов’язані з походом князя Ігоря проти половців. У багатьох своїх творах, особливо в поемі “Гайдамаки”, Т. Шевченко звертався до звитяжної доби в історії українського народу – козаччини, відтворю-вав події гайдамацького руху. Великий Кобзар змалював образи Богдана Хмель-ницького, Івана Гонти, Максима Кривоноса, Байди Вишневецького. Першим історичним романом української літератури є […]...
- Осмислення трагічної долі українського народу у романі Самчука “Марія” Зараз нам важко навіть уявити, що у XX столітті в центрі Європи в державі, яка проголошувала себе найгуманнішою, могло бути таке явище, як голодомор – зумисне, насильницьке моріння людей голодом. Це явище шокує вже само по собі, змушує співпереживати. Тому не дивно, що роман Уласа Самчука “Марія” став своєрідною сенсацією, бо торкнувся незнаної для європейців сторони життя – запланованого компартією геноциду українського народу – і відтворив трагедію України під комуністичним […]...
- Собор як символ духовної краси народу Душа людини – вічна таємниця. Розкрити її намагалися філософи й психологи, творчі люди. Але усі вони лише трохи піднімали завісу таємничості. Кожен з них розплутував клубочок з переживань та почуттів людини по-різному. Олесь Гончар, автор роману “Собор”, розкриває духовну красу людей, використовуючи образ собору – архітектурної пам’ятки козацьких часів. Що таке, власне кажучи, собор у цьому романі? У реальному житті – це християнський храм, збудований козаками після розгрому Січі на […]...
- “Українська пісня – це бездонна душа українського народу, це його слава” УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ 9 КЛАС УКPAЇHCЬKA ЛІТЕРАТУРА “Українська пісня – це бездонна душа українського народу, це його слава” Українці – народ роботящий. А ще люблять вони співати. З давніх-давен українці жили піснею. Коли їм було сумно, звучали сумні пісні. Коли працювали – звучали пісні бадьорі, які полегшували їхню працю. Взагалі співучість і музикальність – провідні риси українського менталітету. Дісталися вони нам, як є і стверджує легенда, від Бога, який наділяв нації талантами, і […]...
- Героїчне минуле українського народу у творчості Шевченка Ще в ранньому дитинстві Тарас Шевченко захоплювався славним і героїчним минулим українського народу. Із розповідей старого діда Івана оживали в уяві хлопчика мужні лицарі-козаки, їхні далекі походи на ворога. Усе почуте назавжди закарбовувалося в його пам’яті. Минули роки. Коли поет навчався в Петербурзькій Академії мистецтв, у нього виник задум створити ілюстрований альбом “Живописна Україна”, який розповів би про різні події української історії. Серед малюнків Шевченка бачимо сцени, що збуджували почуття […]...
- Історичне минуле українського народу в зображенні Івана Франка Івана Франка завжди цікавило історичне минуле українського народу. Ним написано немало творів на історичні теми. Та повість “Захар Беркут” стала однією з найцікавіших і найяскравіших сторінок в освітленні нашого славного минулого. Розмірковуючи над подіями давно минулих років, письменник пильніше придивляється до сьогоднішніх днів. Великі зміни, на думку Франка, відбулись як у природі, так і в суспільному житті Карпатської Русі. Народ став нужденний, кожний дбає тільки про себе, забуваючи, що так […]...
- Роль пісні в житті українського народу – IІ варіант II варіант Ми, українці, нація дуже давня. І свою духовну культуру наші пращури почали творити задовго до прийняття християнства. Протягом своєї багатовікової історії наш народ склав безліч казок, приспівів, але особливо багато – пісень. Пісня є найдавнішим і найпопулярнішим видом усної народної творчості. Усе життя українців супроводжують пісні. Їх у нашого народу сила-силенна. Кожна подія супроводжується піснею: народження, праця, відпочинок, весілля, смерть. Про це співається у побутових піснях. Обрядові пісні […]...
- Українська пісня – це геніальна поетична біографія українського народу Українська пісня – це геніальна поетична біографія українського народу Без пісні, що мені оспівала мати, Я навіть дня прожити би не зміг. / В. Вихрущ / Горять у вогні часу храми і фортеці, пергаменти літописань, розсипається на порох матеріальна культура, іржавіють і розчиняються у землі знаряддя праці. Але залишаються майже в первозданному вигляді мова і пісня – незнищенні скарби, котрі, хоч і забарвлені відтінками епох, пошарпані вітрами віків, несуть у […]...
- Камінний хрест як художній символ трагізму українського селянина-бідняка в новелі В. Стефаника “Камінний хрест” Він витесував слово, як брилу, Він трудився завзято, як віл, Аж допоки не падав безсило… А коли відчинялися двері, Щоб гукнути його надвір, Він лежав, наче мрець, на папері. Та зате був живий папір. П. Сорока Кінець XIX століття… Західна Україна. Журавлями розлітаються по світу українці. Що змушувало їх залишати рідну землю? Чого шукали вони в чужих країнах? Селяни західних українських районів, залишають батьківську землю, зводячи як пам’ятники по собі […]...
- Художнє відтворення голодомору як найстрашнішої трагедії українського народу – за романом Жовтий князь – І варіант ВАСИЛЬ БАРКА 11 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ВАСИЛЬ БАРКА Художнє відтворення голодомору 33-го року як найстрашнішої трагедії українського народу І варіант Є в історії нашої країни сторінки, які чомусь і не хочеться згадувати, настільки вони страшні, настільки жахають усіх своїм натуралізмом та, на жаль, ганебністю. Це, зокрема, голодомор 1933 року. Але про нього треба пам’ятати, щоб не допустити повторення, яке може назавжди припинити написання нових сторінок української історії. Жили на українській […]...
- Трагічні картини важкого минулого українського народу в романі “Маруся Чурай” – I варіант ЛІНА КОСТЕНКО 11 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ЛІНА КОСТЕНКО Трагічні картини важкого минулого українського народу в романі “Маруся Чурай” І варіант Важко тій країні, яка не має своєї історії; важко тому народові, хто її забуває. А ще важче тій нації, яка не знає своєї історії. Була та й є своя історія і в українців. Історія страшна і кривава, історія трагічна і непідвладна людському суду. Неможливо стерти з пам’яті людської тяжкі картини […]...
- Камінний хрест як художній символ трагізму долі українського селянина-бідняка в однойменній новелі В. Стефаника ВАСИЛЬ СТЕФАНИК 10 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ Письменник-гуманіст Василь Семенович Стефаник – один із найвідоміших новелістів світу – жив і творив для народу. Тому його твори – документ про важке, безпросвітне життя людей. Сам письменник говорив: “Я писав тому, щоб струни душі нашого селянина так кріпко настроїти і натягнути, щоб з того вийшла велика музика Бетховена”. У творах Стефаника, у цих “золотих жнивах”, відбились людські муки, розпач і страждання. Найближчою йому […]...
- Духовна краса українського народу в повісті О. Довженка “Зачарована Десна” Треба прагнути до того, щоб Виявити сутність свого народу, Його характер, його високі Благородні поривання і духовну Красу… О. П. Довженко Досі є на Чернігівщині проста селянська хата, в якій на вервечках висить потемніла від часу колиска. На білій стіні цієї звичайної оселі виблискує фотографія з гордим профілем людини. Це – славетний син України Олександр Довженко. Геній від Бога і від батька-матері. Митець, вихований природою і людьми праці, добрими й […]...
- Трагічні картини минулого українського народу в творі Л. Костенко “Маруся Чурай” І. Роман “Маруся Чурай” – енциклопедія духовного життя України XVІІ століття. ІІ. Картини історичного минулого українського народу. 1. Відомості про козацький рух. 2. Дід Галерник – як символ невмирущості народу. 3. Героїчна єдність та згуртованість полтавчан. 4. Змалювання Богдана Хмельницького. 5. Історичні персонажі роману. ІІІ. Значення роману “Маруся Чурай”....
- “Марiя” Уласа Самчука – роман-документ про геноцид українського народу До зображення образу матері звертався не один письменник. Згадаємо, наприклад, образ матері у Тараса Шевченка, його наймичку, яка готова йти за своїм сином хоч на край світу, його божественно-міфологічні образи матерів з дитиною, згорьовних українських жінок. Та й кожен український поет чи прозаїк так чи інакше виписував у своїх творах її – першооснову людського існування, найголовнішу людину для кожної людини. Матір. Символічна назва роману Уласа Самчука – “Марія” – немов […]...
- Традиції символи українського народу Сьогоднішнє і давнє – без вузла, І час наспів цей вузол зав “язати, Аби полуда з пращура сповзла І вийшов родовід з курної хати. Лідія Шевело Кожна нація, кожен народ має свої звичаї, що виробилися протягом багатьох століть і освячені віками. У народі існує повір’я, що той, хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом. Максим Рильський любив повторювати: “Той, хто не знає свого минулого, не вартий майбутнього”. Кожен […]...
Categories: Твори на різні теми