Героїчне минуле українського народу у творчості Шевченка

Ще в ранньому дитинстві Тарас Шевченко захоплювався славним і героїчним минулим українського народу. Із розповідей старого діда Івана оживали в уяві хлопчика мужні лицарі-козаки, їхні далекі походи на ворога. Усе почуте назавжди закарбовувалося в його пам’яті.

Минули роки. Коли поет навчався в Петербурзькій Академії мистецтв, у нього виник задум створити ілюстрований альбом “Живописна Україна”, який розповів би про різні події української історії. Серед малюнків Шевченка бачимо сцени, що збуджували почуття національної гордості, викликали думки про найтяжчі жертви, що їх поніс український народ під час боротьби з ворогами, а також відображено кару за національну зраду.

Але не тільки з допомогою пензля прагнув славетний Кобзар розповісти про минувшину. Ніхто з поетів не оспівав “козацьку славу” так натхненно, як Тарас Шевченко. Це ми бачимо в таких віршах і поемах, як “Тарасова ніч”. “Хустина”, “Холодний яр”, “Ой, чого ти почорніло, зеленіє поле?”. Запорозька вольниця, мужність приваблювали поета і саме їх він оспівував у своїй поезії:

Було

колись – в Україні

Ревіли гармати;

Було колись – запорожці

Вміли панувати.

Устами старого кобзаря розповідає Шевченко в поемі “Тарасова ніч” про боротьбу проти національного гніту. Відтворюючи події минулого, Шевченко називає гетьманів, які очолювали повстання народу і боролися за волю: Трясило, Наливайко, Павлюк. Українська минувшина протиставляється тяжкому сучасному становищу народу:

Було колись – панували,

Та більше не будемо!

Тієї слави козацької

Повік не забудемо!

Славно жило козацтво: вміло і “мед-горілку пити”, і рідний край боронити, “і з турецької неволі братів визволяти”. Такий героїчний похід козацтва на турецькі землі показав Тарас Шевченко в поемі “Гамалія”. Гамалія – узагальнений образ козацького ватажка. Він завжди серед запорожців, завжди там, де найбільш потрібний. У Скутарі – передмісті Стамбула – він у самому пеклі бою.

Під час повернення пливе останнім: “Позад завзятий Гамалія. Орел орлят мов стереже”. Безмежна відвага, сміливість запорожців відображена Шевченком у яскравих і сильних образах:

Неначе птахи чорні в гаї,

Козацтво сміливо літає.

Ніхто на світі не втече!

Вогонь запеклих не пече.

Про те, що тема козацтва надихала великого Кобзаря на творчість, свідчить і поема “Іван Підкова”. Підкова – історична особа, запорожець, який очолив боротьбу молдавського народу проти турецько-татарських полчищ. Саме в цьому творі Шевченко ідеалізує минуле, висловлює тугу за тим, що “було колись добре жити на тій Україні”.

Воскрешаючи минуле, Кобзар ставить перед собою мету з допомогою слова і пензля надихнути народ на нову боротьбу за національне визволення. У нього викликає обурення байдужість і пасивність народу, який покірно несе тяжке ярмо:

А онуки! Їм байдуже –

Панам жито сіють.

Неодноразово Шевченко у своїх поезіях говорить про те, що вся українська земля вкрита могилами. Саме там, вважає поет, захована стара дідівська слава.

Ніколи в народі не вмре пам’ять про славні бої за волю:

Слава не поляже.

Не поляже, а розкаже,

Що діялось в світі…





Героїчне минуле українського народу у творчості Шевченка

Categories: Твори на різні теми