“Театр абсурду” Йонеско

Related posts:

1. Театр Ежена Йонеско І. Ежен Йонеско – один із представників “театру абсурду”. не мав на меті відтворювати дійсність. Твори цього драматурга схожі на головоломку, тому що ситуації, характери і діалоги його п’єс нагадують скоріше асоціації та образи сну, ніж реальності. Але із допомогою абсурду автор передає тугу за втратою ідеалів, що й робить його п’єси гуманістичними.) ІІ. Що написав Йонеско. , “Стулья” , “Жертвы долга” , “Бескорыстный убийца” , “Носороги” , “Амедей, или […]...
2. Відповіді до теми: “Театр абсурду – нова течія в драматургії XX ст.” 1. Що саме дало нове життя драмі у другій половині XX століття? Якоюсь мірою нове життя театру пов’язане із вторгненням у масову свідомість кінообразності, що посунула драматургію, а також нав’язливих “мильних опер” її телеекранів. Щоб зберегти засади інтелектуального спілкування, театр змушений був шукати нові засоби – так виникає театр обговорення, театр уявлення, дис­кусії, брехтівського “очуження” тощо. Звідси і запозичення засобів творення об­разу.3 інших мистецтв. 2. Що таке “театр абсурду”? На […]...
3. Твори Ежена Йонеско: Образ театра абсурду Розміщено від Tvіr в Среда 26 мая 11 травня 1950 р. в театрі “Ноктамбюль” відбулася прем’єра п’єси Ежена Йонеско “Голомоза співачка”, яку по-різному сприйняли літературознавці, театральні критики, глядачі. Що це – сміливе глузування над упорядкованим життям чи результат буйної письменницької уяви? Можливо, відповідь на це запитання слід шукати на життєвих шляхах, у творчих уподобаннях драматурга? Ежен Йонеско народився 26 листопада 1909 р. в румунському місті Слатині, у ста п’ятдесяти кілометрах […]...
4. Наше життя – театр абсурду Тепер ніхто не скаже, коли саме до Василя Стуса прийшло уміння того, що правда і справедливість, про які трубили на кожному кроці, були насправді облудою, кривдою та свавіллям розбещених можновладців. За їхніми амбіціями ховалося зверхнє ставлення до людей, люта ненависть до демократії. Чолом мудрого, далекоглядного і відчайдушного українця Василь Стус зіткнувся з епохою Брежнєва – Щербицького і зрозумів, що вона рухалася тільки з тими, що вгорі, давила чобітьми, не дбаючи […]...
5. Символічний сенс сюжету драми Е. Йонеско “Носороги” Драма Е. Йонеско “Носороги” – одна з найцікавіших п’єс не тільки свого часу. Написана 1959 року, вона відобразила суттєві особливості розвитку людського суспільства. Справді, у “Носорогах” розігрується драма самотності особистості, індивідуальної свідомості у зіткненні зі суспільним механізмом. Йонеско стверджує, що ідея має ціну і сенс, доки вона не полонила свідомість багатьох, бо тоді вона стає ідеологією. А це вже небезпечно. Йонеско застосовує своєрідну форму, змальовуючу гротескну картину перетворення людей на […]...
6. Виникнення творів “театру абсурду” Драми “абсурдистів”, які шокували і глядачів, і критиків, нехтували драматичними канонами, застарілими театральними нормами, умовними обмеженнями. Бунт авторів “театру абсурду” – це бунт проти будь-якого регламенту, проти “здорового глузду” й нормативності. “Не мати інших меж, окрім технічних можливостей машинерії, інших норм, окрім норм моєї уяви”, говорив Е. Йонеско. Фантастика у творах абсурдиз-му змішується з реальністю. Змішуються жанри творів: у “театрі абсурду” ми не знайдемо “чистих” жанрів, тут панують, за визначенням […]...
7. Театр Зощенко Театр Зощенко – це 10 п’єс, 8 одноактних комедій, 2 лібрето, безліч сценок, мініатюри для естради. Він писав для театру й про театр. Так чи інакше, конкретний аналіз не обходиться без залучення рамки ігрових театральних категорій: терміни “клоунада речей”, “особа й маска” – обов’язковий супутньому аналізу інструментарій. И все-таки – що таке Театр Зощенко, його корінь, традиції, природа й характер, жанрові особливості? Театр Зощенко – явище багатобічне, не закріплене тільки […]...
8. Драматургія і театр – ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС Драматургія і театр Новий український театр виник, як і вся нова українська література, на тлі занепаду феодально-кріпосницького ладу і появи нових соціально-культурних відносин у суспільстві. Українські шкільні театри, які досягли піку свого розвитку в першій половині XVIII століття, зникли вже у середині століття внаслідок заборони, а також реорганізації духовної академії. Але традиції шкільного театру після його занепаду не зникли, трансформувавшись у вертепи, ярмаркові балагани, а з кінця XVIII століття – […]...
9. Конспект урока до вивчення п’єси Е Йонеско “Носороги” Йонеско цікавився і глибоко вивчав Бергсона, Дільтея, Ясперса, Хайдеггера, Шестова, Шпенглера та інших філософів, перекладав французькою румунських письменників Караджале та Урмуза. Театр, до якого зараховував себе Йонеско, називався парадоксальним, або “театром парадоксу”. Як відзначав сам митець, багато хто з письменників підготував появу такого театру, навіть не підозрюючи про власну причетність до його становлення. Це передусім Гоголь, Достоєвський, Кафка, Джойс, Фолкнер, особливе місце Йонеско відвів Шекспіру. Спочатку Йонеско зовсім не мав […]...
10. Проблема індивідуальності під тиском масової свідомості у п’єсі Е. Йонеско “Носороги” Іжен Йонеско – визнаний метр французької літератури, один із засновників драми абсурду, письменник, в якому, за висловом французького критика Сержа Ідугіровського, співвітчизники вбачають “їдкого спостерігача, безжального колекціоніста писра людської глупоти й зразкового знавця дурнів”. Стрижнем його п’єс байдужість повсякденності й туга за сенсом буття та справжнім життям. У п’єсі Е. Йонеско “Носороги” показана дивна історія перетворення людей на носорогів. Персонажі п’єси дуже здивувалися появі перших товстошкірих. На вулицях міста, вкрай […]...
11. ТЕАТР “КОРИФЕЇВ” – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII – ПОЧАТКУ XX СТ. УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII – 90-Х РР. XIX СТ. ТЕАТР “КОРИФЕЇВ” Український театр класичної доби починається з аматорських гуртків середини XIX ст. Такими були гуртки в м. Полтава та в м. Чернігові, організований Л. Глібовим. В кінці 50-х років у Бобринці починає свою діяльність М. Кропивницький. Він походив з бідної дворянської родини, мати його була вчителькою музики, тому вдома панувала атмосфера співу, музики, […]...
12. Ежен Йонеско та його п’єси Ежен Йонеско народився 26 листопада 1909 року в румунському місті Слатін. Нерідко датою його народження помилково називають 1912 рік. Це пов’язано з тим, що у 1950і роки сам Йонеско “відняв” у себе три роки, прочитавши статтю Жака Лемаршана про появу нової генерації “молодих драматургів”, серед яких називалося ім’я Йонеско. Його батько, юрист Еуген Іонеску, був румуном, а мати – Тереза Іпкар, француженкою, дочкою французького інженера, що оселився в Румунії. Відтак […]...
13. Магічний реалізм. Драма абсурду “Магічний реалізм” – це реалізм, в якому органічно поєднуються елементи реального та фантастичного, побутового та міфічного, дійсного та уявного, таємничого. Магічний реалізм притаманний передовсім латиноамериканській літературі. В 1950-60-х рр. латиноамериканська література пережила справжній “бум”. З’явився навіть спеціальний термін “карибське чудо” в літературі. Вона стала загальновідомою у всьому світі, виникла ціла плеяда прекрасних письменників і поєднувала їх схильність до “магічного реалізму”. Вперше застосували термін М. А. Астуріаста А. Карпентьєр. В традиціях […]...
14. До проблеми розуміння змісту роману Ежена Йонеско “Носороги” Ежен Йонеско народився 26 листопада 1909 року в румунському місті Слатін. Його батько був румуном, а мати – француженкою, відтак Йонеско був пов’язаний з двома національними культурами. Дитинство він провів у Франції, а роки юності – у Румунії. 1929 року він поступив на літературний факультет Бухарестського університету, де познайомився зі своєю майбутньою дружиною, з якою прожив разом довге життя. Деякий час Йонеско викладав французьку мову, а румунською він видав на […]...
15. Давньогрецький театр: значення театру в духовному житті греків Театр займав особливе місце в житті давніх греків. Він був трибуною для широкого розповсюдження нових думок, висвітлення найбільш болючих проблем своєї сучасності. Великим було його суспільне і виховне значення. Хоча, зазвичай, сюжети грецьких трагедій походили із міфів, вустами міфологічних персонажів драматурги завжди говорили про свою сучасність, про моральні поразки і перемоги героїв своєї дійсності. Організацію театральних видовищ брала на себе держава, і з середини V ст. до н. є. з […]...
16. Експресіоністський театр Леся Курбаса З-поміж усіх нетривких мистецтв найнетривкіше те, чиїм матеріалом є людське тіло й дух. Нема на світі нічого нетривкішого, ніж життя. А театр – не сума життів…” , життів драматургів, акторів та режисерів. Лесь Курбас – помітна фігура в театральному світі, адже на той час він був новатором: творив свій власний театр, синтезував ритм, поєднував малярство й музику, створював “звукові пейзажі”. За твердженням критиків, його постанову “Золотого черева” на харківській сцені […]...
17. А. П. Чехов і театр Театр був для Чехова першим коханням. Цій любові він залишався вірним усе своє життя. Театр створив Чехова, і драматург відплатив йому тим же – він створив театр. Чехов нерідко зарікався писати для театру, але він не міг не повертатися до нього. Характерно також і те, що жанр водевілю він віддавав перевагу високим жанрами театру. Відомо: Вишневий сад Чехов задумав як чотириразовий водевіль, де чорт буде ходити ходором. Мрія написати хороший […]...
18. Ежен Йонеско та його п’єса “Носороги” Ежен Йонеско відзначав, що для кожної зі своїх п’єс він обирає особливий стиль і мову. Ця думка підтверджується його знаменитою драмою “Носороги”. В ній, здається, зникає явна абсурдність, а в текст проникають. не умовні, життєподібні художні елементи. “Носороги” – не “антип’єса” на кшталт “Голомозої співачки” з її донезмоги перебільшеним “англійським інтер’єром”, героямимаріонетками і абсурдними сюжетними ситуаціями. Якщо “Голомозу співачку”, яку Йонеско назвав “найабсурднішою” і “найбезладнішою” зі своїх п’єс, він позбавив […]...
19. Похід у театр І Нещодавно наш клас ходив до театру, а я потрапив туди вперше. Коли ми тільки-но ввійшли всередину, мені пригадався вислів про те, що театр починається з вішалки. Раніше я не міг зрозуміти, чому, але тепер усе стало на свої місця. Навіть із самого холу ти потрапляєш ніби до іншого світу – з гамірливої вулиці до спокійного, таємничого світу героїв, емоцій та дій. І важкі штори на дверях до глядацького залу […]...
20. Відповіді до теми: Есхіл “Прометей закутий” давньогрецький театр 1. З яких трьох основних частин складався давньогрецький театр? Відповідь: З орхестри, скене, театрону. 2. Який основний конфлікт зображено в трагедії Есхіла “Прометей закутий”? Відповідь: Зіткнення влади деспота Зевса з правдоборцем Прометеєм. 3. Коли закінчаться страждання Прометея? Відповідь: Коли Зевс зійде з трону. 4. Кому розповідає Прометей про те, яких ремесел він навчив людей? Відповідь: Океанідам. 5. Хто з дійових осіб трагедії називає Прометея “вогне-крадцем”, “мудрієм гостроязичним”, “богів зрадливцем”, а […]...
21. Мир – театр. А хто в ньому хто? Ще в часи Всесвітнього потопу Ной у свій ковчег зібрав кожної тварини по парі. Навіщо? Адже недарма ж. Виходить, кожній істоті, у тому числі й людині, є своє місце в цьому жорстокому світі, до якого він або дійде, твердо крокуючи, сам, або випливе до нього на суденці долі. У питанні про театр не можна не відзначити, що театр без глядачів не театр, а без акторів – і поготів. Кожній людині […]...
22. Урок вивчення п’єси Е. Ионеско “Носороги” Розміщено від Tvіr в Вторник 25 мая Тема уроку: Е. Йонеско “Носороги”. Символічний сенс сюжету. Сатирично-гротескне змалювання процесу “омасовлення” людей. Проблема втрати індивідуальності під тиском масової свідомості. Сутність опору Беранже. Система образів. Мета уроку: познайомити учнів із життям та літературною діяльністю французького драматурга XX ст. Ежена Йонеско – представника “театру абсурду”, розкрити зміст п’єси “Носороги”; розвивати вміння аналізувати твір; формувати світогляд учнів. Епіграф: Я людина і буду нею до самого […]...
23. Епічна драматургія і епічний театр Бертольда Брехта Епічна драматургія і епічний театр Бертольда Брехта одне із найяскравіших явищ в мистецтві XX століття. Творче новаторство німецького драматурга полягає в тому, що він створив театр не тільки новий за фомою, але й за змістом, за характером і силою впливу на глядача. В цьому – величезна естетична цінність спадщини Брехта. Свою драматургію Брехт називає “неарістотелівською”, “епічною”. Така назваобумовлена тим, що звичайна драма будується за законами, сформульованими ще Арітотелем в його […]...
24. Давньогрецький театр: передумови виникнення драми Історія античного театру містить чимало суперечностей, певних неточностей. Не дивно, що деякі її питання викликають і у школярів, і навіть у студентівфілологів труднощі при вивченні. Тому не буде зайвим ще раз звернутися до цієї теми і зробити акцент на так званих”проблемних”питаннях. Антична драма, як відомо, з’явилася в VІ ст. дон. є., коли на зміну первісному ладу вже остаточно прийшов рабовласницький устрій і особистість почала активно стверджувати власну позицію в суспільстві. […]...
25. Театр у Давній Греції. Есхіл “батько трагедії” Як не дивно, театр виник з обрядових пісень – дифірамбів, які виконувались на честь бога землеробства та виноградарства Діоніса на святах Діонісіях. Про бога виноградарства були складені міфи та легенди, які розповідали, що він привіз на кораблі із заморської країни виноград, до того не відомий грекам. Тому на святі в честь Діоніса часто зображували в’їзд бога на “корабельному візку” . Веселу народну ходу супроводжували цапоногі сатири, які танцювали і співали […]...
26. Лесь Курбас: філософія театру У сприйнятті найбільшого українського режисера, театр – це окрема держава. Замість слова “театр” він уживав термін “театральна комуна”. По-перше, це зібрання здатних на екстатичні почуття. По-друге, це об’єднання однодумців на основі довіри. Використовував світовий досвід театрознавства; своїми вчителями вважав українця Григорія Сковороду, німця Бертольда Брехта, австрійців Рейнхарда і Віктора Обюртера, француза Антонена Арто, митців німецького експресіонізму 1910-х років. Принципами театру Курбаса були: посвячення на служіння театру, ідея мистецтва як відбиття […]...
27. Самотність людини в світі абсурду Новела “Перевтілення” – це відлуння особистої трагедії Ф. Кафки, який свого часу зізнавався, що живе у своїй сім’ї “більш чужим, ніж найчужіший”. Але література знає чимало реалістичних творів про сімейні проблеми, так що схвилювати читача ще однією історією було б нелегко. Мабуть, тому Франц Кафка вдався до засобів модернізму. Головний прийом – фантастичне перетворення людини на комаху. Але це лише спосіб звернути увагу людей на те, як вони ставляться до […]...
28. Драматургія другої половини XX століття У перше післявоєнне десятиріччя у зарубіжному театрі відбуваються великі зміни. Виникають нові течії, з’являються нові імена. Помирають видатні драматурги, лауреати Нобелівської премії: у 1946 – німець Гергарт Гауптман, у 1949 бельгієць Моріс Метерлінк, у 1950 – ірландець Бернард Шоу, у 1953 – американець Юджин О’Ніл. 1956 пішов з життя Бертольт Брехт. У драматургію приходять нові особистості і нові течії. У Франції на провідних ролях продовжує перебувати інтелектуальна драма, у контексті […]...
29. Давньогрецький театр: еволюція трагедій Якісно нового змісту і форми трагедія набула після появи на театральному горизонті Есхіла. Талановитіший за своїх попередників, він настільки вдосконалив трагедію, що його по праву вважають “батьком трагедії”. Саме у його творчості трагедія остаточно оформилася як драматичний жанр. Перш за все слід відзначити введення Есхілом другого актора. Це значно збільшило діалогічну частину п’єси: діалог тепер міг відбуватися не тільки між актором і корифеєм, але й між двома акторами, а також […]...
30. Давньогрецький театр: театральне мистецтво як синтез мистецтв “Драма” погрецькому означає “перебіг дій”, але найбільше здивує сьогоднішнього читача фактична відсутність дії у грецькій трагедії. Заледве намітившись у діалозі, вона, здається, навмисне гальмується просторим монологом або стилістично ускладненою піснею хору. І справді, античний автор зовсім не дбав про те, щоб на оркестрі зображувати саме дію. Не чекав і глядач на розгортання дії, адже афінський глядач був обізнаний з міфом, він знав, що спіткає того чи іншого героя. За таких […]...
31. ПЛАНИ – І. КАРПЕНКО-КАРИЙ, М. СТАРИЦЬКИЙ 10 КЛАС УКРАЇНСЬКА ДРАМАТУРГІЯ І ТЕАТР 70-90-Х РОКІВ XIX СТОЛІТТЯ І. КАРПЕНКО-КАРИЙ, М. СТАРИЦЬКИЙ ПЛАНИ Засоби творення комічного в п’єсі І. Карпенка-Карого “Мартин Боруля” I. Завдання гумору Карпенка-Карого – боротьба із суспільними пороками. II.”Серйозний” гумор Карпенка-Карого. 1.Один із основних прийомів, використаних автором, – прийом невідповідності. 2.Прийом “сміх крізь сльози”. 3.Засіб сатиричного загострення. 4.Використання можливостей мови. III. Використання традиційних і новаторських засобів творення комічного у п’єсі. Естетичні принципи І. Карпенка-Карого. Погляди […]...
32. Вислови Брехта 1. “Нові ідеї дістають найчіткіше формулювання у боротьбі зі старими ідеями” 2. “Ми визначаємо нашу естетику, так само, як і нашу етику, потребами боротьби” “Зарубіжна література”, К., 2000. 3. “Победа разума может быть только победой разумных” “Жизнь Галилея” 4. “В сомнение заключено счастье” “Жизнь Галилея” 5. “Наслаждаться тоже нужно уметь” “Жизнь Галилея” 1. “Б. Брехт був найвизначнішим німецьким письменником свого покоління і, незважаючи на існування Й-Ф. Шіллера та Г. Клейста, […]...
33. Бертольд Брехт і зміст його реформи драми І. Б. Брехт і експресіонізм. 1. Драма – провідний жанр експресіонізму. 2. Принцип “активності” й експресіонізм. ІІ. Створення “епічного театру”. ІІІ. Принципи “епічного театру”. 1. Намагання впливати передусім на “розум”, а не на “серце”. 2. Значення боротьби за інтелектуальність мистецтва. 3. Критичне ставлення до природи й суспільства. 4. Ефект “очуження”. ІV. “Реалістичність” театру Б. Брехта....
34. Новаторство “Епічного театру” Кожний визначний драматург ХХ століття був ще й теоретиком театру, який намагався розробити принципово нові способи сценічного втілення життя. Чехов і Ібсен, Беккет і Йонеска не лише яскраві художники, але й тонкі критики, котрі прекрасно вміли не лише створювати, але й “пояснювати” свої твори. Видатний німецький драматург Б. Брехт увійшов в історію літератури як теоретик і практик “епічного театру”. Подібно до Б. Шоу, який традиційній драмі протиставив п’єсу-дискусію, Брехт традиційному […]...
35. Які літературні течії набули свого розвитку в XX ст.? Література XX ст. вражає своїм розмаїттям. Наприкінці XІX ст., розчаровуючись у тимчасових ідеалах та засобах їх художнього втілення в літературних творах, письменники майже повністю відмовляються від творчого методу, що дістав назву критичного реалізму. До початку XX ст. критичний реалізм вичерпав свої можливості і занепав. Розчарування письменників у цьому творчому методі зумовило появу натуралізму та неоромантизму, у яких не було типізації та узагальнення життєвого матеріалу. Натуралісти, полишивши соціально-психологічні узагальнення, звернулися до […]...
36. Морально-етичні проблеми, пов’язані з життям творчої інтелігенції М. П. Старицький – талановитий поет, прозаїк, драматург, перекладач, визначний культурно-громадський діяч, сучасник і друг М. Лисенка, Лесі Українки, І. Франка. Особливою сторінкою в славетній книзі творчості цього художника слова є драматургія. Творчість М. Старицького-драматурга стоїть в одному ряду з творчістю корифеїв українського театрального мистецтва – І. Карпенка-Карого, М. Л. Кропивницького, М Заньковецької, М. Садовського, П. Саксаганського. Свою театральну діяльність М. Старицький розпочав тоді, коли українська драматургія, за даними відомого […]...
37. ПЛАНИ – І. КАРПЕНКО-КАРИЙ – НАЦІОНАЛЬНА ДРАМА 8 КЛАС НАЦІОНАЛЬНА ДРАМА І. КАРПЕНКО-КАРИЙ ПЛАНИ Трагікомедія “Сто тисяч” – класичний взірець українського “театру корифеїв” I. Драматургія Карпенка-Карого. належить до так званої лінії “драм стяжання” – соціально-психологічних комедій. Це одна з вершин у комедіографії І. Карпенка-Карого.) II.”Сто тисяч” – класичний взірець українського “театру корифеїв”. 1.Особливості “театру корифеїв”. , йшли вистави мішаного жанру – музично-драматичні, де велику роль відігравали пісні й танці, як, наприклад, “Енеїда” – інсценована самим М. К. […]...
38. Драматургія В. Винниченка та її роль у становленні українського модерного театру Винниченко займає вийняткове місце в історії української драматургії, українського модерного театру. Його твори значною мірою сприяли модернізації тогочасного українського театру, виведенню його на європейський рівень. Драми Володимира Винниченка відіграли важливу роль у культурному відродженні українського народу. Своєю формою і своїм змістом вони витворювали своєрідну національну новаторську драматургію в дусі новітніх течій європейської драми – драм Ібсена, А. Чехова, М. Метерлінки, К. Гауптмана, А. Стріндберга. Їхня тематика, як і тематика інших […]...
39. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ З ВИБІРКОВИМИ ВІДПОВІДЯМИ – І. КАРПЕНКО-КАРИЙ, М. СТАРИЦЬКИЙ 10 КЛАС УКРАЇНСЬКА ДРАМАТУРГІЯ І ТЕАТР 70-90-Х РОКІВ XIX СТОЛІТТЯ І. КАРПЕНКО-КАРИЙ, М. СТАРИЦЬКИЙ КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ З ВИБІРКОВИМИ ВІДПОВІДЯМИ До теми “”Сцена – мій кумир, театр – священний храм для мене!” Огляд творчості І. Карпенка-Карого” 1. Скільки оригінальних п’єс належить перу І. Карпенка-Карого? Назвіть найвідоміші з них. Він написав 18 оригінальних п’єс. Серед них – “Безталанна”, “Наймичка”, “Мартин Боруля”, “Сто тисяч”, “Хазяїн”, “Сава Чалий” та інші. 2.Хто визначив місце І. […]...
40. Сутність опору Беранже Життя людей сповнене проявів, які при уважнішому розгляді можуть здатися нелогічними чи навіть абсурдними. Особливо це вражає, коли йдеться про явища суспільного життя, коли кожна окрема людина діє за законами особистої логіки, а в поєднанні виходить щось майже безглузде. Глобальні політичні експерименти XX сторіччя неодноразово закінчувалися трагедіями цілих народів, вони здійснювалися на очах письменників, що бачили протиріччя між ідеями та їх втіленням, і були свідками того, як великі маси людей, […]...