Т. Г. Шевченко – центральна постать українського літературного процесу XІX ст. Його творчість мала вирішальне значення в становленні й розвитку нової української літератури, утвердивши в ній загальнолюдські демократичні цінності та піднісши її до рівня передових літератур світу. У своїй поезії Шевченко звернувся до тем, проблем та ідей, які до ньо-го ще не порушувалися в українській літературі або порушувалися надто несміливо й соціально обмежено.
Геній Великого Кобзаря надзвичайно широкий і багатогранний. Поет, драматург, прозаїк, мислитель, історик, етнограф, географ, фольклорист і художник. Тарас Шевченко відомий у всьому світі як Великий Кобзар, співець життя народно-го. Він є основоположником критичного реалізму в українській літературі.
Він підняв дух кріпосної України, не зупинився перед зухвалою політикою національного гноб-лення. Був членом Кирило-Мефодіївського товариства. Творча спадщина Великого Кобзаря Збірка поезій “Кобзар”; 9 повістей ; п’єса “Назар Стодоля”; кілька уривків інших драматичних творів; щоденник; листи.
Поетична збірка “Кобзар” названа в народі Книгою Правди; це “епоха в історії ду-ховного розвитку цілого народу українського”, бо вона “відразу відкрила немов новий світ поезії” . Перше видання “Кобзаря”, що вміщувало 8 творів, припадає на 1840 р. Етапи творчості Тараса Шевченка: – І – ранній ; ІІ – 1843- 1847 pp.; ІІІ – невольнича поезія ; – 1847 – 1850 pp. ; – 1850 – 1857pp. ; ІV
– творчість після заслання. І. Рання творчість Т. Шевченко виступає переважно як романтик і реаліст одночасно. Характерні риси: – інтерес до незвичайного, яскравого, таємничого, фантастичного; – піднесений стиль мовлення; – розчуленість ; – захоплення історичним минулим. Основні мотиви ранньої творчості: – сирітство і соціальна нерівність ; – трагічна доля жінки-покритки і розбещеність панів ; – героїчне минуле України ; – тема ролі поета в суспільному житті ;
“До Основ’яненка”
Один із ранніх творів Т. Шевченка, у якому розкривається тема героїчного мину-лого України. “Те диво, що. було, минуло” – так поет характеризує українську старовину. У цоезії виявляється сум з приводу знищення козацтва. Мають місце персоніфіковані запитання: “де преславні козаки?” . Поезія пройнята духом запорозької минувшини, але спроектована на сучасність: автор промовляє до національної свідомості сучасних йому українців.
Нація, яка має такі пісенні скарби, не може загинути: Наша дума, наша пісня, Не вмре, не загине… От де, люде, наша слава, Слава України!
“Катерина”
Жанр: ліро-епічна соціально-побутова поема з народного життя. Тема: розповідь про трагічну долю матері-покритки та дітей-безбатченків в експлу-ататорському суспільстві та зображення розбещеності російського офіцерства. Сюжет і композиція
Ліричний вступ Поема розпочинається зверненням-застереженням до дівчат не кохати москалів-па-ничів, бо їхня “любов” зрадлива, легковажна, а покинуті “москалями” дівчата часто гинуть морально або накладають на себе руки. Сюжетна основа твору – розповідь про нещасливе кохання сільської дівчини Кат-рі, яка на свою біду полюбила пана-офіцера. Зав’язка сюжету Знайомство Катерини з офіцером Іваном, його від’їзд і народження у Катрі поза-шлюбного сина, що викликало осуд усього села.
Перший розділ закінчується повідомленням про те, що “вернулись москалики”, але “іншими шляхами” . Батьки, при-слухаючись до суспільної думки, не можуть чекати. Другий розділ починається драматичною сценою. У глибокій зажурі сидять за сто-лом батьки Катерини. Мати докоряє дочці тим, що вона, не пошанувавши ні своєї, ні батьківської честі, народила позашлюбне дитя, що є великою ганьбою.
Батькам кра-ще не мати на старості підтримки від дочки, аніж на кожному кроці чути глузування з боку односельців. Тому мати проганяє Катерину, наказавши не зізнаватися нікому, що в неї є мати:
Проклятий час-годинонька, Що ти народилась! Якби знала, до схід сонця
Була б утопила…
Катерина падає на коліна, просячи пробачення. Але батьки непохитні у своєму рі-шенні. “Молись Богу та йди собі – мені легше буде”, – звучать слова батька. Третій розділ розпочинається спокійним пейзажем, що підкреслює контрастність між природою і суспільним життям. Катерина з дитиною блукає “чи в лісі”, “чи на полі”, “чи в діброві з-під колоди вовка виглядає”, прямуючи на схід. Зустрічає чумаків, розповідає про свою нещасливу долю.
Настала зима, а Катерина майже боса йде в Московщину. Покритка зустрічає ” москаликів “, та на ввічливе запитання про Івана почула від них у відповідь грубий, образливий жарт. Четвертий розділ
Кульмінація – зустріч Катерини з Іваном.. Сподіваючись на обіцяні почуття, дівчина звертається до офіцера ніжними словами, але той робить вигляд, що не знає її, дає грубий наказ прибрати її з дороги. Розв’язка – У розпачі Катерина залишає дитину серед шляху, а сама топиться у ставку.
П’ятий розділ : син Катерини – поводир у сліпого кобзаря. Хвилюючою є його зустріч “з батьком, тепер великим паном, що відцурався своєї дитини.
“Гайдамаки” Це найбільша за обсягом поема Т. Шевченка. Назва твору: гайдамаками називали учасників Коліївщини – народного антишляхетського повстання 1768 року на Правобережній Україні, що було вершиною національно-визвольної боротьби українського народу.
Жанр: ліро-епічна поема героїчного характеру. Тема: показ лицарської звитяги українців під час національно-визвольного руху проти свавілля шляхти й корчмарів, зображення сили й працьовитості українського народу, його волелюбності і моральної краси. Ідея: звеличення національно-визвольного руху України та лицарів Коліївщини, осуд шляхетського свавілля. Композиція: два вступи, одинадцять розділів, епілог, післямова, гумористичне послання до передплатників.
Особливість композиції – наявність значної кількості вставних пісень і ліричних відступів, у яких поет виступає ніби співучасником подій. Сюжет Дві сюжетні лінії: – розгортання селянського повстання, – особисте життя Яреми Галайди та пов’язаних з ним персонажів. Лінії переплітаються, бо Ярема – учасник Коліївщини. Образи
Основні: Ярема Гал айда – не історична постать, але, за народними переказами і піснями, існував насправді; “сирота багатий”. Оксана – кохана дівчина Яреми. Максим Залізняк, Іван Гонта – історичні постаті, які очолили гайдамацький рух. Другорядні образи: гайдамаки, конфедерати, титар, Лейба, кобзар Волох, ксьондз, підліток-гайдамак, Гонтині діти.
Стислий переказ твору “Гайдамаки” Посвята Поема розпочинається лірично-філософським відступом – посвятою. Автор розмірковує над плином життя, над вічними змінами в природі і людському суспільстві: “Все йде, все минає – і краю немає…” Вічними є лише волелюбні прагнення народу.
А виразниками цих прагнень стали гайдамаки. Поет знає, що його думки будуть вороже зустрінуті реакційними письменниками, які вважають: Коли хочеш грошей, Та ще й слави, того дива, Співай про Матрьошу, Про Парашу, радость нашу, Султан, паркет, шпори, – От де слава!!! У поета – інша слава, інші цінності. Він згадує про часи козацької волі, про славне минуле України.
Кругом нього стали його ” діти ” – породжені поетичною уявою образи тво-ру – гайдамаки. Він радить їм летіти з чужини в Україну, не цуратися мови, якою мати пісень. співала, не цуратися своєї історії. Поет просить благословення для них у свого “щирого батька” . Інтродукція
Це історичний вступ до поеми, в якому розповідається про політичний стан Польської держави, де зародився гайдамацький рух. Боротьба польських магнатів за владу врешті-решт призвела до втрати Польщею своєї державності. А конфедерати, які мали цю державність захищати, грабували Україну, знущалися з народу. їхні дії викликали обурення проти шляхти – гайдамаки готувалися до повстання, “ножі освятили”. Галайда Ярема Галайда – наймит, попихач шинкаря Лейби.
Він сирота, але “сирота багатий”, бо в нього є кохана Оксана. Вночі, коли шинкар лічив гроші, а його дружина і донька спали, Ярема взяв торбу і пішов у Вільшану. Конфедерати
(1 votes, average: 5,00 out of 5)Тарас Шевченко. “До Основ’яненка”, “Катерина”, “Гайдамаки”
Categories: Твори з літератури